15 листопада 2011 р. Справа № 75347/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС УДАІ УМВСУ у Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
13 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до інспектора ДПС УДАІ УМВСУ у Тернопільській області про скасування постанови ВО №66330 від 30 квітня 2009 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 30 квітня 2009 року він, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-Таврія», номерний знак НОМЕР_1 він прямував у медично-консультативний центр, що знаходиться по вул.Гоголя, 2, м.Тернопіль. Вказує, що зважаючи на те, що рух транспортних засобів по вказаній вулиці в напрямку дитячої поліклініки до залізничного моста є двохрядним і одностороннім, припаркувати авто на цій ділянці дороги неможливо, оскільки це спричинить затори на дорозі. Єдиним місцем, куди можна повернути ліворуч з цієї ділянки дороги є двір будинку, куди він скерував свій автомобіль, адже йому було необхідно очікувати дочку, якій після проведення процедур не можна перебувати на вулиці, так як це може викликати алергічну реакцію. Вказує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником ДАІ не було взято до уваги специфіки ситуації, яка виникла на дорозі, а також не враховано його пояснень.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до інспектора ДПС УДАІ УМВСУ у Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Не погодившись із постановою її оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 квітня 2009 року, інспектором ДПС УДАІ УМВСУ у Тернопільській області Герасим'юк Леонідом Івановичем складено протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення Серії АД №0575076 та винесено постанову серії ВО №66330 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, якою ОСОБА_2 визнано винним в порушення п.3.1 д.1 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.
До адміністративної відповідальності позивача притягнуто за те, що він, о 13 год. 20хв. керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-1103» номерний знак НОМЕР_1 в зоні знаку «Рух заборонено» порушив правила дорожньої руху 3.1 д.1.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п.3.1 д.1 ПДР України дорожній знак «Рух заборонено» забороняє рух усіх транспортний засобів.
Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.69 КАС України показами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі належних доказів нездійснення ним адміністративного правопорушення ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції представлено не було.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, оцінюючи докази, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки остання винесена у відповідності до вищенаведених діючих норм КУпАП.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року у справі №2а-2285/09 -без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський