30 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3128/11
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш Віталій Олександрович розглянувши адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у м. Чернівці (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) заборгованості по єдиному податку у сумі 946,69 грн.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача, яка вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Проте, у зв'язку з тим, що відповідач за зазначено адресою не проживає, конверт повернувся на адресу суду.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Окрім того, виходячи із ч. 8 ст. 35 КАСУ, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частина 11 ст. 35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи з наявними в ній матеріалами.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по єдиному податку на загальну суму 946,69 грн. Дана сума заборгованості є узгодженою проте не сплаченою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10). Відповідно до Довідки від 21.09.2011 року №414, відповідач з 31.05.2006 року взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків за №2951 (а.с. 9).
На підставі заяви від 15.12.2008 року, відповідач з 01.01.2009 року перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, за видом діяльності - торгівельна діяльність, громадське харчування. Найманих працівників, та укладених трудових угод на день складання заяви не зареєстровано (а.с. 7). Рішенням X сесії V скликання Чернівецької міської ради №186 від 20.12.2006 року встановлено ставки єдиного податку для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 14.10.2011 року за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку за липень-листопад 2009 року в сумі 946,69 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6).
У зв'язку із сформованою заборгованістю, відповідачу були направлені корінець першої податкової вимоги форми «Ф1»від 23.07.2009 року №1/7406 на суму 146,69 грн., та корінець другої податкової вимоги форми "Ф2" від 15.10.2009 року №2/11333 на суму 546,69 грн., які отримані відповідачем 14.09.2009 року та 25.10.2009 року відповідно (а.с. 8). Окрім того, позивачем винесено Рішення №523 від 14.10.2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його з податкового боргу (а.с. 8). Дана сума заборгованості на момент розгляду справи не сплачена, податкові вимоги не оскаржено, таким чином, борг являється узгодженим, проте не сплаченим.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
На підставі п. 87.11. ст. 87 Податкового кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991 року одним із обов'язків платників податків є обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
У відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року (далі-Указ Президента України №727/98) суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Держаного казначейства України.
У відповідності до пункту 5 Указу Президента України №727/98, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно п.п. 14.1.156. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обов'язок по сплаті єдиного податку, а тому податкова заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав заперечення протилежного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) заборгованість по єдиному податку у сумі 946 (дев'ятсот сорок шість) грн., 69 коп. в дохід місцевого бюджету м. Чернівці.
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Григораш