03 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8771/2011
03.01.12
10 год. 50 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання -Білоус А. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області подало позов про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 743 грн. 80 коп.
3 січня 2012 року позивач подав заяву про розгляд справи без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В письмових поясненнях на адміністративний позов відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву та закрити провадження у справі посилаючись на те, що він є платником єдиного податку, а тому, згідно вимог Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, не має сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, відповідач зазначив, що він не є роботодавцем, не має найманих працівників та не є застрахованою особою, а підпункт 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виключено на підставі Закону України № 2464-VI від 08.07.2010.
28 грудня 2012 року відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з поданням всіма особами, які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи без їх участі, судовий розгляд справи відповідно до вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV).
Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідач, як фізична особа -підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зважаючи на вимоги Закону № 1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно статті 1 Закону № 1058-IV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 2 статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р. № 1646-VI та “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010р. № 2154-VI за липень, серпень та вересень складає 888 грн., за жовтень та листопад -907 грн., за грудень -922 грн., то розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив, відповідно, за липень, серпень та вересень 294 грн. 82 коп., за жовтень та листопад -301 грн. 12 коп., за грудень -306 грн. 10 коп.
За результатами проведеної посадовою особою позивача перевірки нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, складено акт, в якому встановлено наявність заборгованості відповідача в розмірі 1 743 грн. 80 коп.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У зв'язку з несплатою заборгованості позивачем сформована вимога № Ф - 815 від 21 лютого 2011 року про сплату боргу, яка отримана відповідачем 26.02.2011, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення. На час розгляду справи в суді вказана вимога не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.
Відповідно до статті 5 Закону 1058-ІV він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
У статті 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, суд зазначає, що ні Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ні Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
Разом з тим, положення Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не поширюють свою дію на платників єдиного податку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, ідентифікаційний код 37908064) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк