02 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/7923/2011
02.12.11
14 год. 40 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Гараня С.М.,
при секретарі -Ільченку С.М.,
за участю:
представника позивача Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області ОСОБА_2 -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Стандарт»про зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернувся Канівський міськрайонний центр зайнятості до товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Стандарт»про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ (далі -Закон №1533-ІІІ) та п. 7 наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р. «Про затвердження інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001р. за № 30/5221 заплановано перевірку відповідача за період з 01.07.2004р. по 01.01.2011р. Враховуючи ту обставину, що керівник відповідача при виїзді спеціалістів центру зайнятості був відсутній на підприємстві, а також те, що відповідач ніяк не реагує на повідомлення про проведення перевірки позивач просить суд зобов'язати відповідача надати для перевірки бухгалтерські документи про нарахований та виплачений заробіток, а також інші виплати, грошове забезпечення, повноту нарахування страхових внесків, платіжні документи про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункові та касові документи за період з 01.07.2004р. по 01.01.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причину неприбуття не повідомив, заперечення на позов або заяву про відкладення розгляду справи не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з ЄДР станом на 08.09.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Стандарт»зареєстроване як юридична особа Канівською районною державною адміністрацією 14.06.2004р., ідентифікаційний код 03587684.
Відповідно до наказу Канівського міськрайонного центру зайнятості від 01.07.2011р. № 107 та графіку від 01.07.2011р., затвердженого до вказаним наказом, позивачем на адресу ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Стандарт» направлено повідомлення № 2874/06 від 07.09.2011р. про проведення перевірки з питань додержання законодавства, щодо правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Згідно направлення № 3046 від 23.09.2011р. предметом перевірки є сплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
В акті від 23.09.2011р. працівниками Канівського міськрайонного центру зайнятості встановлено відсутність керівних органів ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Стандарт» за місцезнаходженням.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2000 року № 1533-III (надалі за текстом - «Закон № 1533-III»).
Стаття 1 цього Закону визначає загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття як систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, страхувальниками є роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною першою статті 34 Закону № 1533-III визначено, що фонд має право: користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій; перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки; стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону; стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття.
Пунктом 1 частини 2 статті 35 Закону № 1533-III визначено, що роботодавець зобов'язаний під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1533-III роботодавець несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено відповідальність роботодавця за несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом та не передбачено повноважень центру зайнятості звертатись до суду з позовом про витребування від страхувальника документів для перевірки, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 06 грудня 2011 року.
Суддя С.М. Гарань