Україна
22 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/20910/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Мороз Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську
Головного управління Державного казначейства України
в Донецькій області
про визнання незаконною відмову в перерахуванні (поверненні)
помилково перерахованих до бюджету коштів
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 16 квітня 2010 року)
від першого відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 42 від 03 жовтня 2011 року)
від другого відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Управління державного казначейства у м. Краматорську про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Краматорську в поверненні помилково перерахованих коштів до бюджету та зобов'язання відповідачів повернути помилково перераховані до бюджету кошти в сумі 15 132,90 грн. на рахунки банківської установи. В судовому засіданні представник позивача надав пояснення з приводу вимог про зобов'язання відповідачів повернути помилково перераховані до бюджету кошти в сумі 15 132,90 грн. на рахунки банківської установи, зазначив, що зазначені вимоги означають стягнення помилково перерахованих до бюджетних рахунків коштів на рахунки позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання виставлених Державною податковою інспекцією у м. Краматорську платіжних вимог банківською установою 26 липня 2011 року з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516), відкритих у Дворцовому відділенні Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», перераховані до Державного бюджету кошти в сумі 15 132,90 грн. Посилаючись на те, що зазначені кошти перераховані банківською установою без врахування накладеного арешту згідно постанови відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 27 травня 2011 року, тобто, за відсутності підстав для їх перерахування, позивач наполягав на помилковості здійсненого переказу. Після виявлення позивачем помилки, що виразилася у перерахуванні банківською установою з рахунків суб'єкта господарювання коштів в сумі 15 132,90 грн. за відсутності на те правових підстав, Дворцовим відділенням позивача за рахунок власних коштів банківської установи були повернуті помилково перераховані кошти на рахунок ТОВ «Електроавтотранспорт».
З метою повернення помилково переказаних коштів з бюджету позивач двічі звертався до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Управління Державного казначейства у м. Краматорську із вимогами про повернення помилково перерахованих коштів. 23 вересня 2011 року, позивач отримав від Державної податкової інспекції у м. Краматорську відповідь на направлені ним вимоги із відмовою в поверненні помилково перерахованих позивачем коштів. В зазначеній відповіді податковою інспекцією було зазначено про можливість повернення суми помилково перерахованих банківською установою коштів в судовому порядку.
Посилаючись на те, що податкова інспекція не є належним отримувачем коштів у розумінні положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач наполягав на протиправності відмови в поверненні коштів. Крім цього, посилаючись на приписи пункту 1 статті 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким встановлений обов'язок неналежного отримувача коштів ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушника за умови отримання ним повідомлення про здійснення помилкового переказу від банку, позивач просив суд зобов'язати відповідачів перерахувати (повернути) помилково перераховані ним кошти до бюджету в сумі 15 132,90 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року замінено неналежного відповідача - Управління державного казначейства у м. Краматорську на належного - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені ним вимоги в повному обсязі.
Перший відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом у наданих до суду запереченнях зазначив, що в ході здійснення податковою інспекцією заходів, направлених на забезпечення погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516), який як платник податків перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Краматорську, ним в порядку статті 95 Податкового кодексу України були спрямовані на адресу банківської установи платіжні вимоги від 26 липня 2011 року за номерами 107, 110, 116, 119. Зазначені вимоги виконані відділенням банківської установи частково, на рахунки державного бюджету перераховані кошти в сумі 15 132,90 грн. Посилаючись на те, що податкова інспекція не отримувала належним чином оформленої вимоги про повернення коштів від позивача та правомірності направлення податковою інспекцією вимог на адресу позивача, перший відповідач наполягав на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
В судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у м. Краматорську надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.
Другий відповідач - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області свого представника до судового засідання не направив, через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення із викладенням в них своєї незгоди із позовом та клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області. Згідно викладеного в запереченнях, в обґрунтування незгоди із позовом другий відповідач зазначив, що порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного або місцевого бюджетів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 10 грудня 2002 року. Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими, згідно із законом, закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Посилаючись на додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року «Про деякі питання ведення обліку податків та зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень до бюджету», згідно якого контроль за стягненням (справлянням) до бюджету платежів за кодом бюджетної класифікації 14010100 (Податок на додану вартість), 16110200 (комунальний податок), № 11010100 (податок на доходи) покладений на органи державної податкової служби, другий відповідач зауважував на тому, що він не є учасником спірних правовідносин, прав позивача не порушував, а тому й будь-яких обов'язків перед позивачем не має.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, суд -
Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 21666051. Згідно наявної в матеріалах справи довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 345487 (арк. справи 80) Донбаська філія публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» без статусу юридичної особи.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок (арк. справи 82, 84) у Дворцовому відділенні Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відкриті банківські рахунки товариством з обмеженою відповідальністю «Електороавторанспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) відкриті рахунки: № 2600198038691 та № 26003980038691.
27 травня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти в сумі 270 171,75 грн., що містяться на всіх рахунках, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) в Донбаській філії публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк МФО 335593. Зазначену постанову отримано та прийнято до виконання позивачем 23 червня 2011 року (арк. справи 75,76).
У липні 2011 року до Дворцового відділення Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» від Державної податкової інспекції у м. Краматорську надійшли платіжні вимоги № 107 від 26 липня 2011 року, № 110 від 26 липня 2011 року, № 116 від 26 липня 2011 року, № 119 від 26 липня 2011 року на стягнення коштів з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) в рахунок погашення податкового боргу (арк. справи 9-12). Зазначені вимоги сформовані податковою інспекцією на підставі статті 95 Податкового кодексу України та на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8882/2011. Згідно зазначених вимог з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» на рахунки Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області вимагалося до стягнення в примусовому порядку коштів в загальній сумі 215 013,11 грн., з яких за платіжною вимогою № 107 від 26 липня 2011 року в сумі 144,19 грн. в рахунок погашення заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, за платіжною вимогою № 110 від 26 липня 2011 року в сумі 6,00 грн. в рахунок погашення заборгованості зі збору за спеціальне водовикористання, за платіжною вимогою № 116 від 26 липня 2011 року в сумі 4,92 грн. на погашення заборгованості з комунального податку, за платіжною вимогою № 119 від 26 липня 2011 року на 214858,00 грн. в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість.
Станом на 28 липня 2011 року залишок коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) складає: 0,00 грн. по рахунку № 2600198038691 та 15132,90 грн. - за рахунком № 26003980038691, згідно наданої позивачем довідки (арк. справи 82)
На підставі зазначених вимог 28 липня 2011 року відділенням філії позивача за визначеними в отриманих вимогах реквізитами перераховані кошти в загальній сумі 15 132,90 грн., з яких за вимогою № 107 від 26 липня 2011 року до місцевого бюджету м. Краматорську в рахунок погашення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 144,19 грн., за вимогою № 110 від 26 липня 2011 року до місцевого бюджету м. Краматорську в рахунок погашення заборгованості зі збору за спеціальне водовикористання в сумі 6,00 грн., за вимогою № 116 від 26 липня 2011 року до місцевого бюджету м. Краматорську в рахунок погашення заборгованості з комунального податку в сумі 4,92 грн., за вимогою № 119 від 26 липня 2011 року до Державного бюджету в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 14 977,79 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 13-16).
18 серпня 2011 року з рахунків банківської установи на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) перераховані кошти в сумі 15 132,90 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 1 від 18 серпня 2011 року (арк. справи 29).
Листом від 19 серпня 2011 року за вих. № 20109/77.1 ДС-010056-11 (арк. справи 17) публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Управління Державного казначейства у м. Краматорську, в якому зазначив, що з 23 червня 2011 року на підставі постанови державного виконавця на кошти в сумі 270 171,75 грн. на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516) накладений арешт, а тому в банківської установи були відсутні підстави для виконання отриманих від податкової інспекції платіжних вимог. Посилаючись на помилковість переказу банком коштів в сумі 15 132,90 грн. позивач вимагав в Управління державного казначейства у м. Краматорську та Державної податкової інспекції у м. Краматорську повернути помилково перераховані кошти.
Листи аналогічного змісту окремо за кожною з виконаних вимог були спрямовані позивачем на адресу Державної податкової інспекції у м. Краматорську та Управління Державного казначейства у м. Краматорську 22 серпня 2011 року (арк. справи 19-26).
23 вересня 2011 року Державна податкова інспекція у м. Краматорську направила на адресу позивача лист за вих. № 30295/10/24-013-3, яким повідомила про відсутність підстав визнати здійснений банківською установою переказ коштів помилковим та, посилаючись на положення частини 2 пункту 2.38 Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зауважила на тому, що відповідні спори вирішуються в судовому порядку.
Спірним питанням цієї справи є наявність чи відсутність правових підстав для повернення позивачу суми помилково перерахованих на користь Державного бюджету коштів з рахунків ТОВ «Електроавтотранспорт» на підставі виставлених податковою інспекцією вимог.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначені законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунку.
Відносини між клієнтом та банком є цивільно-правовими.
Переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (пункт 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").
Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" примусове списання грошей - це списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом 1.40 вказаної статті стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.
Зазначені положення кореспондуються із пунктом 20.1 статті 20 цього ж Закону, яким визначено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Згідно частини 2 пункту 22.2 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.
В спірних правовідносинах стягувачем є Державна податкова інспекція у м. Краматорську, якій надані відповідні повноваження положеннями податкового кодексу України.
Згідно статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, що справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Згідно пункту 41.5. статті 41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах їх повноважень.
Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків на підставі рішення суду виконуються органами державної податкової служби.
За таких обставин стягнення коштів з рахунку платника податків шляхом направлення податковою інспекцією платіжних вимог до банківської установи відповідає вимогам чинного законодавства.
Порядок дій банківської установи у разі надходження постанови про арешт коштів визначений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.
Згідно пункту 10.9. вказаної Інструкції кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Абзацом 2 цього підпункту передбачено, що якщо до банку надійде платіжна вимога на примусове списання коштів за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 цієї Інструкції.
Як було встановлено в судовому засіданні, 23 червня 2011 року філією позивача прийнято до виконання постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 27 травня 2011 року про накладення арешту на грошові кошти в сумі 270 171,75 грн., що містяться на всіх рахунках, належних товариству з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» (код ЄДРПОУ 32737516). Із врахуванням зазначених обставин та вимог чинного законодавства, відділення філії позивача мало повернути отримані від державної податкової інспекції платіжні вимоги на списання коштів з рахунків клієнта банку без виконання.
Згідно частини 2 пункту 1.24. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі є помилковим переказом.
Належним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
Дії банківської установи щодо списання коштів в загальній сумі 15 132,90 грн. з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» не відповідають вимогам чинного законодавства, яким врегульований порядок перерахування коштів та суперечать вимогам пункту 10.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Внаслідок вчинення банківською установою неправомірних дій щодо списання коштів з відкритих рахунків за наявності арешту, відбувся помилковий переказ коштів в загальній сумі 15 132,90 грн. з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» на рахунки державного казначейства.
Згідно підпункту 32.3.1. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в Україні» та пункту 2.36. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України N 22 від 21 січня 2004 року, у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.
Згідно підпункту 32.3.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в Україні» та пункту 2.38. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України N 22 від 21 січня 2004 року, у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму коштів з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
На виконання цих положень банком було направлено відповідне повідомлення до першого відповідача та Управління державного казначейства у м. Краматорську, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державного казначейства України, які утворюються Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України для виконання покладених на Державне казначейство України завдань.
До повноважень Державного казначейства України та його територіальних органів, зокрема, віднесені повноваження щодо провадження безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Разом із цим, у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Виходячи зі змісту пунктів 16, 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, у тому числі у разі повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Територіальним органом Державного казначейства України на території Донецької області уповноваженим на повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів є Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
З огляду на те, що помилково списані філією позивача з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» кошти в сумі 15 132,90 грн. повернуті позивачем на рахунок платника податків із власних коштів, сума помилково сплачених банківською установою коштів на бюджетні рахунки, сплату якого підтверджено наявними в матеріалах справи документами, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Суд не приймає з цього приводу посилання другого відповідача на положення Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, з огляду на те, що пункт 2 цього порядку містить пряму вказівку на те, що дія порядку не поширюється на повернення з бюджету коштів за рішенням суду.
Що стосується позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у м. Краматорську в поверненні помилково перерахованих коштів до бюджету та не повернення коштів Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивач при зверненні до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про повернення помилково перерахованих коштів до бюджету, будь-яких доказів на підставі яких контролюючий орган міг зробити висновок про помилковість цього переказу не надавав, натомість товариство з обмеженою відповідальністю «Електроавтотранспорт» мало податковий борг перед бюджетом в сумі 230,9 тис. грн., тому суд вважає, що підстав для складення подання про повернення позивачу коштів у Державної податкової інспекції у м. Краматорську не було, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови податковим органом в поверненні помилково перерахованих коштів до бюджету не підлягають задоволенню.
Приймаючи, до уваги, що згідно пункту 5 Порядку повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, повернення коштів органами держказначейства здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими, згідно із законом, закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, а податковим органом таке подання не складалось, тому підстави для повернення коштів позивачу у Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області були відсутні, у зв'язку із чим позовні вимоги до нього, які полягають у визнанні незаконним неповернення коштів, також не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у м. Краматорську, зокрема, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» помилково перерахованих до бюджету коштів в сумі 15 132,90 грн. Підстави для задоволення іншої частини позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Що стосується здійснених позивачем витрат на сплату судового збору, то у зв'язку із задоволенням заявлених позивачем вимог в частині стягнення коштів, суд присуджує позивачу судові витрати у розмірі 151,32 грн. з Державного бюджету України.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними відмову Державної податкової інспекції у м. Краматорську в поверненні помилково перерахованих коштів до бюджету та не повернення коштів Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області, стягнення помилково перерахованих до бюджету коштів в сумі 15 132,90 грн. на рахунки банківської установи, - задовольнити частково.
Стягнути з відповідних бюджетних рахунків на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» помилково перераховані до бюджету кошти в сумі 15 132,90 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь позивача суму здійснених судових витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 151,32 грн.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні у присутності представників позивача та першого відповідача.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.