Україна
26 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/18153/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Маріупольського міського центру зайнятості (м. Маріуполь)
до ОСОБА_1 (м. Маріуполь)
про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 20.07.2011 № 08-1689
від відповідача: не з'явився
03.02.2011 Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 2725грн. 98коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.02.2011р. відмовлено Маріупольському міському центру зайнятості у відкритті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплаченої допомоги по безробіттю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 задоволено апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості, скасовано Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.02.2011р., позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплаченої допомоги по безробіттю направлено до Жовтневого районного суду м. Маріуполя для продовження розгляду та вирішення питання в порядку п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27.05.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.10.2011р. справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. справу прийнято до свого провадження.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. ОСОБА_1, при поданні заяви від 18.12.2006 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Наказом від 18.12.2006 № НТ 061218 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. При одержанні 13.08.2010 інформації від Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено, що відповідач з 27.03.2006 по 26.12.2006 була зареєстрована у якості підприємця. Тобто, встановлено факт подання недостовірних відомостей під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості.
Відповідач надав до суду заперечення у яких просить відмовити позивачу у повному обсязі з огляду на наступне.
З 18.12.2006 відповідачу був наданий статус безробітного та була призначена допомога по безробіттю. Наказом від 18.01.2008 була знята з обліку. Посилається на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України з огляду на те, що позивачем 18.08.2010 було направлено листа № 1286 про добровільну сплату сум виплаченого забезпечення, тобто про порушення інтересів позивачу стало відомо ще до 18.08.2010, а саме 18.01.2008, дата прийняття наказу про зняття з обліку, коли позивач повинен був дізнатися про порушене право.
Згідно інформації, викладеної у позові, відповідачем була отримана допомога у сумі 2725грн. 98коп., але отримання саме цієї суми не підтверджується документально. Крім того суду не представлені документи підтверджуючі період та розмір допомоги.
Згідно проведеної роботи позивачем, в частині здійснення обміну інформації з державним реєстром, була виявлена інформація про державну реєстрацію, як фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 27.03.2006 по 26.12.2006. Водночас із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначається, що рішення про припинення підприємницької діяльності було подано 12.05.2006, тобто на момент подачі заяви про призначення допомоги по безробіттю 18.12.2006 вважала, що підприємницька діяльність припинена. А також, що позивачем не надано документів, які доказують свідому подачу недостовірних відомостей станом на 18.12.2006.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
11.12.2006 року громадянка ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою, у якій просила до вирішення питання працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
18.12.2006 ОСОБА_1 підписано заяву, у якій зазначено, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
18.12.2006 року Наказом № НТ 061218 громадянка ОСОБА_1 зареєстрована в центрі зайнятості у якості безробітного, їй призначено допомогу по безробіттю починаючи з 18.12.2006 по 12.12.2007. Виплату допомоги по безробіттю розпочато з 18.12.2006. Наказом від 12.12.2007 № НТ 071212 припинено виплати допомоги по безробіттю з 13.12.2007.
22.01.2008 року Наказом № НТ 080122 знято з обліку відповідно до п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абз. 4 п.п. 2 п. 20 Порядку з 18.01.2008.
Довідкою центру зайнятості (арк. справи 83) підтверджується, що відповідачу було виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 18.12.2006 по 18.01.2007 у сумі 2725грн. 98коп.
Державним реєстратором Маріупольської міської ради було надано до центру зайнятості Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 586945 (вх. 13.08.2010 № 1318) у якій зазначено, що ОСОБА_1 27.03.2006 була зареєстрована як фізична особа - підприємець, 12.05.2006 внесено рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності та 26.12.2006 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця за її рішенням.
13.08.2010 співробітниками Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості складено Акт № 192 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у якому зазначено, що ОСОБА_1 11.12.2006 зареєстрована в центрі зайнятості, статус безробітного надано 18.12.2006, допомогу призначено з 18.12.2006, знята з обліку 18.01.2008. До центру зайнятості надійшла інформація від Єдиного державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перебування ОСОБА_1 на обліку в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як фізичної особи - підприємця з 27.03.2006 по 26.12.2006. Таким чином встановлено факт подання недостовірних відомостей під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1
17.08.2010 прийнято Наказ № НТ 100817 про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів за період з 18.12.2006 по 12.12.2007.
Листом від 18.08.2010 № 1286 Маріупольський міський центр зайнятості запропонував громадянці ОСОБА_1 у добровільному порядку повернути сплачену суму допомоги по безробіттю у розмірі 2725грн. 98коп.
Зазначений лист отримано відповідачем 15.09.2010, що підтверджується поштовим повідомленням.
Доказів сплати зазначеної суми до суду не надано.
З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що 27.03.2006 державним реєстратором Маріупольського міського центру зайнятості проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: 87556, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Зелінського, 47/5. 12.05.2006 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесений рішення фізичної особи -підприємця про припинення підприємницької діяльності. 26.12.2006 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесений запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємцем за її рішенням.
Статтею 1 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону України, громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.
У відповідності до ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону України, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
З аналізу зазначених норм вбачається, що фізична особа зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності відноситься до категорії зайнятого населення.
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону України, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Таким чином, позивач на час подання заяви була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, відповідно не мала права на отримання статусу безробітного.
Постановою Кабінету міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, згідно до п. 3 та п. 4, під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики. Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.
Таким чином, під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач подала недостовірні відомості, а саме 18.12.2006 підписав заяву у якій зазначено, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що на момент подання заяви про надання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю в Єдиному державному реєстрі міститься запис про рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності від 12.05.2006, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, державна реєстрація - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.
Згідно ст. 46 зазначеного Закону України, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст. 47 зазначеного Закону України, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Таким чином, до внесення 26.12.2006 позивач мала статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Суд також не приймає до уваги твердження відповідача, що позивачем порушено передбачений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 N 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 N 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 N 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 за N 1523/11803, було здійснено обмін інформацією з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В результаті обміну 13.08.2010 центр зайнятості одержав Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД № 586945 (вх. 1318).
Таким чином, позивачу стало відомо про реєстрацію відповідача у якості суб'єкта підприємницької діяльності 13.08.2010, тобто саме при одержанні відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був зареєстрований як фізична особа -підприємець.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на зазначене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в них позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись Законом України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності,
ст.ст. 7-12, 69-72, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 18.12.2006 по 12.12.2007 у сумі 2725грн. 98коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 січня 2012 року.
Суддя Наумова К.Г.