Україна
08 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/13221/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
позовом ОСОБА_1 (с. Розівка, Шахтарський район)
до Шахтарської державної районної адміністрації (м. Шахтарськ)
Розівської сільської ради (с. Розівка, Шахтарський район)
про визнання неправомірним та скасування розпорядження, рішення
за участю сторін
позивача: особисто
представників відповідача 1: ОСОБА_4 за дов., ОСОБА_5 за дов., ОСОБА_3 за дов.
представника відповідача 2: ОСОБА_6 за дов.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шахтарської державної районної адміністрації, Розівської сільської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині звільнення його від виконання повноважень опікуна, піклувальника та в частині встановлення причин звільнення від таких повноважень - існування загрози для життя та здоров'я дитини, визнання протиправним та скасування рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 про скасування рішення виконкому Розівської сільської ради від 23.11.2007р. № 11-108 про призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_7
Представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 07.09.2011р., у якій змінив предмет позову та просить суд:
- визнати протиправним розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині встановлення існування загрози для життя та здоров'я дитини - ОСОБА_7;
- визнати нечинним розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині твердження про встановленення, що існує загроза життю та здоров'ю дитини - ОСОБА_7;
- скасувати положення розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» про встановленення, що існує загроза життю та здоров'ю дитини - ОСОБА_7;
- визнати протиправною дію Шахтарської державної районної адміністрації по звільненню позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 розпорядженням Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8»;
- скасувати положення мотивувальної частини та пункт 1 резолютивної частини розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» про звільнення позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опукіна-піклувальника ОСОБА_7;
- зобов'язати відповідача Шахтарську державну районну адміністрацію прийняти акт про приведення у відповідність до рішення суду розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» і видати позивачеві ОСОБА_1 копію цього акту;
- визнати протиправним повністю рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 «Про скасування рішення виконкому»;
- скасувати повністю рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 «Про скасування рішення виконкому»;
- зобов'язати відповідача Розівську сільську раду прийняти акт про втрату чинності рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 «Про скасування рішення виконкому» з часу набуття сили рішення суду і зобов'язати виконавчий комітет Розівської сільської ради видати акт про звільнення позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опікуна, піклувальника над ОСОБА_7 з 08.02.2011р. відповідно до чинного законодавства та фактичних обставин, копії яких видати позивачеві.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Через 3-4 місяці після проживання в сім'ї ОСОБА_7 став виявляти схильності до скоєння розбещених дій з його дітьми, грубив, пропускав заняття в музичній школі, без його відома у пізній час ходив на дискотеки, виїжджав до м. Шахтарська. Зазначив, що з приводу такої поведінки він неодноразово звертався до служби з справ дітей Шахтарської державної районної адміністрації із заявою про звільнення його від обов'язків піклувальника. Зазначив, що також звертався із заявою про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_7. Вважає, що оскаржувані ним рішення прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (зокрема, без урахування його пояснень і за відсутності будь-яких доказів його неправомірних дій), упереджено по відношенню до нього та недобросовісно, що, на його думку, є підставою для визнання їх неправомірними.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Шахтарська державна районна адміністрація (далі за текстом - Шахтарська райдержадміністрація) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне. У зв'язку із зміною нормативної бази щодо питання діяльності органів опіки та піклування, а саме прийняття Постанови Кабінета Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 45 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (далі за текстом - Постанова № 866) органами опіки та піклування є районні державні адміністрації.
Зазначила, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Шахтарської райдержадміністрації від 01.02.2011р. ОСОБА_7 залишено в сім'ї опікуна, піклувальника ОСОБА_1 за умови налагодження взаємопорозуміння та врахування думки дитини. Через виникнення загострення стосунків в сім'ї 08.02.2011р. комісія, керуючись п. 8, 51 Постанови № 866, вирішила в інтересах дитини звільнити від виконання повноважень піклувальника ОСОБА_1 над неповнолітнім ОСОБА_7.
Шахтарська райдержадміністрація також пояснила, що розпорядження голови Шахтарської райдержадміністрації «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» від 08.02.2011р. № 45 приймалося з урахуванням висновку комісії з питань захисту прав дитини про доцільність звільнення від обов'язків піклувальника ОСОБА_1
Свідки пояснили наступне.
ОСОБА_11, яка є директором школи, де навчався ОСОБА_7, надала суду наступні пояснення. Коли ОСОБА_7 прийшов до п'ятого класу цієї школи, то був дуже активним хлопцем, долучався до всіляких заходів у школі, але опікун ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_12 забороняли йому брати участь у громадських заходах школи через свої релігійні переконання. При цьому ОСОБА_7 ніколи не скаржився на опікунів. У травні 2010р. весь педагогічний колектив школи дізнався про негаразди в сім'ї ОСОБА_7. У листопаді 2010р. він прийшов до школи із сінцем та сказав, що його побив батько. Якщо його питали, чи не хоче він до інтернату, ОСОБА_7 завжди відповідав, що йому краще в сім'ї. 08.02.11р. ОСОБА_7 прийшов до школи та сказав ОСОБА_11, що після засідання комісії, яке відбулось 01.02.11р., його одного опікуни залишили в м.Шахтарськ та ввечорі не посадили за стіл вечеряти. За словами свідка, хлопець був розгублений. Розповів, що їсти його взагалі не запрошують, іжу дають тільки з дозволу батька, користуватися комп'ютером, дивитися телевізор та гуляти із друзями йому забороняють. ОСОБА_11 розповіла, що ОСОБА_7 ніколи не бачили в нових речах. Вчителі спостерігали, що він ходить до школи голодний та, коли хто-небудь не приходив до школи, - їжу віддавали ОСОБА_7. Також розповіла, що ОСОБА_7 регулярно ходив до школи, добре вчився та закінчив два класи екстерном. Зараз навчається у Слов'янському авіаційному технікумі. Коли ОСОБА_7 потрапив до інших опікунів, він став дуже опрятним, підстриженим, одягненим в нові речі. ОСОБА_11 також зауважила, що, коли ОСОБА_7 потрапив до нової сім'ї, то ОСОБА_1 не одразу віддав паспорт хлопця та його медичну картку, а також особистий баян. ОСОБА_11 наголосила, що, знаючи ОСОБА_7 з п'ятого класу, весь педагогічний колектив і, зокрема, вона, не спостерігали у нього акторських здібностей.
ОСОБА_15, яка є секретарем Жданівської школи мистецтв розповіла суду, що у 2007р. ОСОБА_7 прийшов до музичної школи та грав в оркестрі, при чому це була тільки його ініціатива. Він ніколи ні на що не скаржився та нічого не просив. ОСОБА_15 також розповіла, що хлопець постійно ходив засмученим та пригніченим, але при цьому завжди був ввічливим. Претензій з боку вчителів щодо хлопця ніколи не було. Пояснила, що одного дня їй подзвонив ОСОБА_1 та став докоряти, що свідок перерахувала на рахунок ОСОБА_7 10 грн. ОСОБА_1 також став дорікати, що вона налаштовує дитину проти нього, але ОСОБА_15 пояснила суду, що ніколи не думала забирати ОСОБА_7. Вона навпаки постійно намагалась його підтримати, допомогти як морально, так матеріально - їжею та деякими речами свого сина. ОСОБА_15 також розповіла суду, що як тільки ОСОБА_7 почав жити в іншій сім'ї, вчителі стали помічати посмішку на обличчі ОСОБА_7.
Свідок ОСОБА_12, яка є дружиною ОСОБА_1, надала суду наступні пояснення. Вони разом із чоловіком вирішили взяти під свою опіку ОСОБА_7 з бажанням надати допомогу цій дитині. Деякий час, близько року, між ними були добрі відносини. Потім хлопець почав обманювати, займатися розбещенням їх рідних дітей, ходив накурений, бив тварин. Перед Різдвом 2010р. за її словами ОСОБА_7 вкрав 300 грн. Як зазначила ОСОБА_12, вони разом із чоловіком постійно зверталися до служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації за допомогою, але їм ніхто не допомагав. Пояснила, що після засідання комісії ОСОБА_7 почав погрожувати їй з чоловіком, що буде писати скарги. Розповіла, що ОСОБА_7 сам їй розповідав про удавану поведінку під час знайомства з ними, аби вони з ОСОБА_1 взяли його під опіку. Враховуючи негаразди у взаємовідносинах між ОСОБА_1, нею та ОСОБА_7, їм були запропоновані послуги психолога, до якого вони сходили лише один раз, тому що потім психолог лягла до лікарні. Свідок також пояснила суду, що ОСОБА_7 наказували не часто, а якщо траплялись такі поодинокі випадки, то застосовували лозину. ОСОБА_12 також зазначила, що ОСОБА_7 завжди добре харчувався та був опрятно одягнений, а причиною його поведінки вдома став поганий вплив своїх однокласників. Зі слів ОСОБА_12, він був дуже самостійним хлопцем, сам їздив до інших міст, зокрема, без попередження їздив і до м.Шахтарськ.
ОСОБА_16 пояснила суду, що знає сім'ю ОСОБА_1 близько 10 років та охарактризовує її як таку, де кожний із її членів з повагою ставиться один до одного. Розповіла, що в їх сім'ї буває досить часто, а коли ОСОБА_12 зломала руку, то ОСОБА_16 жила в їх сім'ї 6-7 місяців. Опікуни неодноразово розповідали ОСОБА_16 про проблеми з ОСОБА_7, а він, у свою чергу, навіть при ній, неодноразово просив пробачення у ОСОБА_1 та його дружини, ОСОБА_12 Роботу по господарству ОСОБА_7 виконував в тих обсягах як і всі діти опікунів. До його обов'язків входило: пасти кіз по 1,5 - години зранку та ввечорі, чергування по кухні. ОСОБА_16 охарактеризовує хлопця як егоїста та такого парубка, який погано реагує на зауваження. Вона розповіла суду, що неодноразово була свідком того, що дівчата скаржились на те, що ОСОБА_7 підглядає за ними під час їх перевдягання, тому його переселили до іншої кімнати, в якій спеціально зробили гарний ремонт. В присутності ОСОБА_16 малолітня дочка ОСОБА_1 ОСОБА_5 розповідала, що коли вони з ОСОБА_7 були наодинці, то він залазив їй під спідницю. ОСОБА_16 також стверджувала, що по відношенню до ОСОБА_7 не було негативного відношення з боку опікунів. Ніколи не скаржився свідку ні на опікунів, ні на життя. Розповіла, що на її очах ОСОБА_7 не наказували. ОСОБА_16 також зазначила, що коли він став погрожувати опікунам, що буде скаржитися, що його примушують щось робити, ОСОБА_7 заборонили їздити на богослужіння. На думку ОСОБА_16 ОСОБА_7 лицемірив і по відношенню до релігії.
ОСОБА_17, який перебуває у дружніх стосунках із сім'єю ОСОБА_1 більше трьох років, розповів суду, що ніякої агресії по відношенню до ОСОБА_7 він не помічав. Свідок охарактеризував хлопця як не відвертого, тихого, доброго. ОСОБА_17 також розповів, що з його дітьми ОСОБА_7 не спілкувався, а спілкувався тільки з дорослими. На думку свідка, хлопець не виглядав обділеною дитиною, завжди був опрятно одягненим. Ніяких синців він на хлопцеві не помічав. Також ОСОБА_17 зазначив, що зустрічаючись сім'ями, вони постійно організовували різні вікторини, конкурси, в яких ОСОБА_7, зокрема, брав участь.
Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що перебуває з сім'єю ОСОБА_1 в дружніх стосунках більше 10 років. Розповів суду, що досить часто буває у них вдома, де завжди чисто, прибрано, діти доглянуті. ОСОБА_7, за його словами, завжди був відокремленим та скритним. На очах свідка ОСОБА_7 ніколи не наказували.
ОСОБА_19 розповів суду, що з квітня 2009р. по червень 2009р. він жив в сім'ї ОСОБА_1, крім того, буває гостем в цій сім'ї досить часто. Також розповів, що ОСОБА_1 бувало скаржився на ОСОБА_7, але у присутності свідка ОСОБА_7 ніколи не наказували, не застосовували фізичну силу та не ругали. Коли хлопця прохали піти пасти кіз, він не дуже хотів це робити. Також ОСОБА_7 не завжди хотів молитися, тому уходив. З хлопцем свідок розмовляв тільки на релігійні теми. Охарактеризував його як тихого, спокійного, мовчазного парубка.
ОСОБА_20 пояснив суду, що разом із своєю сім'єю він перебуває у дружніх відносинах із сім'єю ОСОБА_1 близько 10 років. Скандалів при ньому ніколи не було. За словами свідка, ОСОБА_7 він ніколи не бачив голодним, хлопець був завжди опрятно одягнений. Зазначив, що ОСОБА_7 ніколи ні на що не скаржився, крім того, він навіть сам говорив, що йому в цій сім'ї добре.
ОСОБА_21 надав суду наступні пояснення. У 2010 році він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7 разом працювали з ранку до ночі протягом двох тижнів, допомагали будувати тин. ОСОБА_7 працював тільки по команді, свого бажання допомогти ніколи не висловлював. На зауваження свідка хлопець реагував мовчки, але все робив таким чином, щоб його більше про це не прохали. Коли ОСОБА_21 залишався в сім'ї ОСОБА_1 на ніч, то ОСОБА_7 харчувався разом із всіма. Лише іноді дорослі сідали за стіл окремо від дітей. За словами свідка, ОСОБА_7 одягався по сезону. Крім того, взимку у присутності свідка хлопцю привозили зимову куртку Відвертих розмов ОСОБА_21 разом із ОСОБА_7 не мав. Хлопець ніколи йому не скаржився та ніколи не відмовлявся робити те, про що його прохають. Коли ОСОБА_7 наказували, то він перебував у своїй кімнаті. Свідок ніколи не бачив хлопця з синцями.
ОСОБА_22, яка працює заступником головного лікаря, районного педіатра Шахтарської Центральної районної лікарні, розповіла суду, що із сім'єю ОСОБА_1 познайомилась на засіданні комісії 01.02.11р. ОСОБА_22 наголошувала, що не дивлячись на те, що того дня, 01.02.11р., на вулиці був мороз, на ОСОБА_7 була легка куртка та взутий він був не відповідно до сезону. Розповіла, що на цьому заіданні ОСОБА_7 виглядав психологічно затравленою дитиною, плакав, не хотів повертатись додому та говорив, що йому краще буде в інтернаті, при цьому на засіданні ані одного образливого слова на опікунів не промовив. Пояснила, що враження ніби-то хлопець є артистичним, у неї не склалося. На її погляд він був щирим. Свідок зазначила, що на засіданні комісії всі її члени задавали питання щодо ніби-то розбещених дій з його боку по відношенню до рідної дочки ОСОБА_1 ОСОБА_5. Його не здивували ці питання, говорив, що просто грався з дівчиною. На питання, хто на думку ОСОБА_22 є винним у цій ситуації, свідок відповіла, що до дитини можна було знайти підхід з боку дорослих, тобто опікунів.
ОСОБА_23, керівник філії Шахтарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при Розівській сільській раді, надала суду наступні пояснення. До 2010р. сім'я ОСОБА_1 не зверталась ані до центру, ані до сільської ради з приводу наявності у них будь-яких проблем із ОСОБА_7. На засіданні комісії, 01.02.11р., опікунам надали час для примирення із ОСОБА_7. Крім того, вже не перший раз їм пропонували соціальний супровід, від якого ОСОБА_1 відмовився. Зазначила, що суть соціального супровіду полягає в тому, що сім'ї допомагають розібратися в будь-якій проблемній ситуації, надають медичну, психологічну, соціально-побутову допомогу. Опікун вважав, що цей супровід буде психологічно тиснути на його дітей. Після засідання комісії, 02.02.11р., ОСОБА_23 разом з іншими представниками комісії були в домі ОСОБА_1, склали акти, які опікуни відмовились підписувати. Поведінка ОСОБА_1 під час цього візиту була досить агресивною. Того дня ОСОБА_23 спілкувалась із ОСОБА_7, який говорив, що йому погано та більше він так жити не може. 08.02.11р. після того, як комісія прийняла рішення про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над ОСОБА_7, ОСОБА_1 попрохали передати речі ОСОБА_7. Зазначила, що речі хлопця були забрані тільки 13.02.11р. Взуття було передане грязне, речі складені не охайно, на вигляд були не новими. При чому, коли ОСОБА_7 забирав ці речі з кабінета ОСОБА_23, він сказав, що у нього не було стільки речей, скільки було передане у пакунку. Більшу частину з них, він навіть не бачив на свої очі. Телефон ОСОБА_7 опікуни не хотіли віддавати, мотивуючи це тим, що це їх подарунок ОСОБА_7. ОСОБА_23 розповіла, що ОСОБА_7 на кожний Новий рік та на 1 вересня надавалися подарунки у вигляді цукерок або іграшок. Від путівок до санаторію, безкоштовних проїздів до цирку ОСОБА_1 відмовлявся. Свідок зазначила, що регулярно бачила всіх дітей ОСОБА_1, окрім ОСОБА_7 на дитячому майданчику. На шкільні заходи діти ОСОБА_1 та, зокрема, ОСОБА_7, ніколи не ходили. Спілкуючись подеколи із ОСОБА_23, ОСОБА_7 їй розповідав, що його били, наказували, забороняли ходити до музичної школи, через що хлопець дуже переживав. На думку свідка, причиною тієї ситуації, яка склалась в сім'ї ОСОБА_1 є те, що ОСОБА_7 не був готовим віросповідати ту віру, яка була в цій сім'ї. Стосовно випадку, що ніби-то трапився у ОСОБА_7 із ОСОБА_5, свідок прокоментувала, що не вірить в це. Крім того, сім'я одразу не звернулась до міліції, лікарів.
ОСОБА_25, класний керівник 10 класу Розівської ЗОШ, в якому навчався ОСОБА_7, розповіла суду, що до навчання ОСОБА_7 ставився дуже серйозно. ОСОБА_25 охарактеризувала ОСОБА_7 як замкнутого, похмурого, невеселого хлопця. У класі ОСОБА_7 ні з ким не підтримував дружні стосунки. Дівчата ніколи не скаржилися на нього. Хлопця завжди ставили «у приклад», був дуже старанним та відповідальним за всі справи, за які не брався. У шкільних заходах він ніколи не брав участі, не аргументуючи причин цього. Одного разу він приносив довідку про звільнення його від занять фізичної культури на 2-3 тижні через проблеми із спиною, які виникли в результаті розвантаження вугілля. У школі довго не знали про проблеми в сім'ї ОСОБА_1. Одного разу учні розповідали, що гуляючи по вулиці вздовж будинку ОСОБА_1, бачили як опікун вдарив ОСОБА_7. На зовнішній вигляд, ОСОБА_7 не виглядав здоровим. Після того, як ОСОБА_7 назначили нових опікунів, хлопець став більш розкріпаченим, товариським, став одягатись по сезону. Кишенькових грошей ОСОБА_25 ніколи не спостерігала у ОСОБА_7, допоки у нього не з'явились нові опікуни. Восени 2011р., коли ОСОБА_7 вступив до Слов'янського авіаційного технікуму, свідок розмовляла з ним по телефону. Хлопець відповідав, що йому все дуже подобається.
ОСОБА_26, провідний спеціаліст відділу освіти Шахтарської райдержадміністрації, розповіла суду, що вперше побачила ОСОБА_7 на засіданні комісії. Те, що розповідав на засіданні комісії ОСОБА_1 про ОСОБА_7 не відповідало тому враженню, яке склалося у неї після того, як вона поспілкувалася із хлопцем. За словами свідка, побачивши хлопця, у неї склалося враження, що він - пригнічена, затравлена дитина. На засіданні комісії хлопець переживав, нервував та плакав. Зазначила, що на засіданні комісії 01.02.11р. ОСОБА_7 говорив, що не хоче повертатись додому, не знає, що йому робити, був на грані психологічного зриву. Також хлопець розповідав, що опікуни не дозволяють йому сідати їсти за стіл зі всіма, не дають дивитися телевізор, не дозволяють ходити на дискотеку. Як зазначила ОСОБА_26, враховуючи досвід її робити з дітьми, на обох засіданнях комісії, 01.02.11р. та 08.02.11р., ОСОБА_7 говорив правду. Голосування за звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна над ОСОБА_7 було одностайним. На питання позивача, в чому на її думку полягає загроза життю та здоров'ю ОСОБА_7 до першого засідання комісії, 01.02.11р., свідок відповіла, що звернення хлопця за допомогою до державних органів - це вже означає наявність загрози для дитини. Розповіла, що ОСОБА_1 звертався до психолога відділу освіти лише одного разу. Свідок зробила припущення, що більше опікун не схотів звертатись до психолога через те, що його не задовольнив його висновок про адекватність хлопця. Свідок наголосила, що опікуни повинні дбати про своїх підопічних, тому пояснила, що дана ситуація виникла за їх вини.
ОСОБА_27, заступник директора з виховної роботи, інспектора з охорони дитинства Розівської ЗОШ та вчитель хімії і біології Розівської ЗОШ, пояснила суду, що ОСОБА_7 є не агресивним, вихованим, розумним хлопцем із великими здібностями. Стосовно зовнішнього вигляду свідок розповіла, що він був чисто та охайно одягнений, бувало - не по сезону, нерідко ходив не підстриженим. На перервах він завжди залишався сидіти у класі, в бійки ніколи не встрягав, тобто дорікань з приводу його поведінки у свідка ніколи не було. Зі слів свідка, хлопець завжди знаходив спільну мову з однокласниками. Діти, а тим більш дівчата, ніколи на нього не скаржились. Коли ОСОБА_7 харчувався у шкільній їдальні, свідок не спостерігалі, щоб він їв з жадністю, на перервах ніколи не був із своєю їжею. Одного разу ОСОБА_27 спостерігала у нього під оком синець, що ОСОБА_7 відмовлявся коментувати. Розповіла, що в школі завжди виникали складнощі щодо заповнення інформації про розміри соціальних виплат на дітей ОСОБА_1, тому що опікун завжди відмовлявся давати подібну інформацію. На батьківських зборах ОСОБА_7 його опікунів свідок не бачила, а необхідності їх викликати ніколи не бувало. В домі ОСОБА_1 свідок була один раз та охарактеризувала окрему кімнату ОСОБА_7 як сиру та маленьку з двоповерховим ліжком, письмовим столом та маленькою шафою з полицями.
ОСОБА_28, вчитель математики та інформатики Розівської ЗОШ, розповіла суду, що ОСОБА_7 знає по школі з 5 класу. Характеризує хлопця як нормальну, здатну у навчанні дитину. За її словами, діти на нього не скаржились, да і від самого хлопця свідок ніколи не чула нарікань. Навчався хлопець дуже добре, лише одного разу був період, коли він став дуже часто відволікатися на уроках, не робив домашнє завдання. У зв'язку з цим, свідок зазначила, що викликала його опікуна, ОСОБА_1, до школи. У приватній бесіді вони побалакали та вже наступного дня поведінка хлопця покращилась, він став показувати гарні результати у навчанні.
ОСОБА_29 надала суду наступні пояснення. Як вбачається з показань свідка, вона є сусідкою нових піклувальників ОСОБА_7, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, Донецька область. Розповіла, що перший раз побачила хлопця, коли його у лютому 2011 року привезли до сім'ї ОСОБА_8. Він був блідним, замкненим, худим, непідстриженим та одягненим в тонку сорочку, взутим - в літні туфлі. Зауважила, що коли ОСОБА_7 тільки-но з'явився в цій сім'ї, то дуже гостро реагував на зауваження, але ніколи яросно та категорично не відповідав опікунам, не ображав їх. Зі спливом часу ОСОБА_7 змінився та став адекватно реагувати на зауваження. Пьяним свідок його ніколи не бачила, охарактеризовує ОСОБА_7 як доброго, ніжного, нормального хлопця без шкідливих звичок, окрім паління. Зазначила, що у однієї з їх сусідів є внучка, 14-літня дівчина, хвора на ДЦП, з якою ОСОБА_7 дуже добре спілкується, допомагає та піклується про неї. Також хлопець проявляє піклування про стареньку бабусю, яка живе разом із сім'єю ОСОБА_8. ОСОБА_29 не один раз була свідком того, що те, про що прохають ОСОБА_7, він завжди виконує. Зазначила, що ОСОБА_7 не любить говорити про сім'ю ОСОБА_1, лише пояснював, що рідні діти в цій сім'ї - на першому місці.
Свідок ОСОБА_30, яка є жінкою нового піклувальника ОСОБА_7, розповіла суду, що вперше випадково познайомилась із хлопцем в музичній школі. Коли дізналась, що його збираються віддати до інтернату - вони з чоловком проявили ініціативу, щоб він опинився в їх сім'ї. Як тільки ОСОБА_7 приїхав до їх дому 08.02.2011р., він був неухоженим, замкненим, боявся навіть холодильник відчиняти та питав дозволу дивитися телевізор. Перші два місця він нікуди не виходив із дому, їв із жадністю. Крім цього, протягом цього ж строку, двох місяців, ОСОБА_1 не віддавав речі ОСОБА_7, його телефон, паспорт, баян. Коли повернули баян - хлопець став продовжувати ходити до музичної школи. Перший час перебування в їх сім'ї, ОСОБА_7 нічого не просили робити, навпаки він сам став проявляти ініціативу допомагати як в будинку, так і на огороді. Зазначила, що хлопець ніколи не ображує їх з чоловіком. Коли ОСОБА_7 закінчив школу, ОСОБА_30 разом з чоловіком відмовили йому йти на випускний вечір. Він засмутився, але не намагався протирічити, вмовляти, навпаки - одразу запропонував їм запросити сусідів та відсвяткувати вдома. Влітку, коли свідок разом з ОСОБА_7 та сусідами їздили на море, з ними була дівчина-сусідка, хвора на ДЦП, з якою він проводив весь час, піклувався про неї. Розповіла, що зараз ОСОБА_7 навчається у Слов'янському авіаційному технікумі, куди завжди хотів вступити. Вчиться дуже добре, щоп'ятниці або щосуботи приїжджає додому, іноді - разом із своїм другом з Одеси. Одного разу ОСОБА_7 сказав опікунам ОСОБА_8, що як би вони не забрали його з сім'ї ОСОБА_1, то він що-небудь зробив із собою.
ОСОБА_7 надав суду наступні пояснення. З самого початку проживання в сім'ї ОСОБА_1 до нього ставились нормально, а після того як свідок припинив підтримувати їх релігійну віру - відносини почали псуватися. Причиною припинення сповідувати їх віру було те, що ОСОБА_7 як і всі інші хлопці повинен був завжди ходити строго одягненим, у зв'язку з чим однокласники починали знущатися з нього, дорікати, говорячи, що він не такий як усі. Крім того, сповідуючи віру опікуна та його сім'ї, діти не повинні приймати участь у розважальних заходах у школі, не повинні святкувати загальноприйняті свята. ОСОБА_7 пояснив суду, що він хотів бути ближче до свірсників, одягатися як вони, розважатися та гуляти з однолітками.
Зазначив, що рідних дітей ОСОБА_1 не примушували займатися тяжкою фізичною працею, на відміну від нього, який самостійно копав траншею довжиною в 15 метрів, колов дрова, розвантажував причіп з вугіллям та носив його численними відрами до сараю. Після медичного обстеження лікарі встановили, що хлопець має серйозні проблеми із спиною, тому заборонили йому продовжувати займатися фізичною працею, на що ОСОБА_1 не звернув уваги та продовжував примушувати хлопця працювати.
Свідок зазначив, що враховуючи наявні в хаті ОСОБА_1 проблеми з гарячою водою, ОСОБА_7 подеколи прохав нагріти води, аби покупатися, на що дружина ОСОБА_1, ОСОБА_12, відповідала, що він не помре, якщо скупається в холодній воді. Свідок розповів, що багато чого взагалі боявся прохати в опікунів, зокрема, боявся попрохати їх поїсти, у зв'язку з чим лягав спати голодним. ОСОБА_7 пояснив суду, що іноді йому не давали поїсти, тому він крав з кухні хліб, за що його наказували.
Щодо придбання нових речей ОСОБА_7, то він пояснив, що речі носив не нові, а ті, які йому давали в церкві, або передані іншими людьми. З нових придбавань ОСОБА_7 пам'ятає лише зимову куртку, яку він носив, зимові чоботи, які він мав, були порвані. На прохання опікунів відремонтувати їх, вони нічого не робили, тому ОСОБА_7 ходив у літніх туфлях.
Хлопець розповів суду, що дуже часто до нього застосовували фізичну силу як покарання за будь-яку провину. Покаранння були у вигляді биття канатиком, скакалкою, биття по обличчу кулаком.
За поріг вітальні свідок не мав права переступати. Також хлопцю забороняли спілкуватися чи то з рідними дітьми ОСОБА_1, чи то з чужими дітьми, гуляти на вулиці. Крім того, ОСОБА_7 забороняли вдома дивится телевізор, підходити до комп'ютера, тому вільний від школи та роботи по дому час, свідок проводив наодинці із собою у своїй кімнаті.
ОСОБА_7 зазначив, що до ОСОБА_5, молодшої доньки опікуна, він ставився як до сестри. Коли його наказували, ОСОБА_5 приходила до нього у кімнату та приносила щось скуштувати або просто посидіти поряд із ним.
Зазначив також, що ОСОБА_12 бувало не розмовляла з ним. Більше того, вона взагалі була ворожо настроєна до нього. За словами ОСОБА_7, він намагався налагодити ці напружені відносини, прохав пробачення, писав листи їй аби виправити ситацію, яка склалася в сім'ї. Після засідання комісії, яке відбулось 01.02.2011р., ОСОБА_12 сказала, що не хоче їхати з хлопцем в одній машині, тому його залишили на вокзалі, аби він сам добирався додому.
Пояснив суду, що перебуваючи у школі, він відпочивав від напружених відносин вдома, тому коли у лютому 2011р. у школі оголосили карантин, ОСОБА_7, на відміну від однолітків, не хотів повертатися додому.
Хлопець наголосив, що, якщо його не віддали б до сім'ї ОСОБА_8, з якими він познайомився у музичній школі, то він щось зробив би із собою.
Як розповів ОСОБА_7, щоб не траплялося, він ніколи не ругався з ОСОБА_1 та його сім'єю, всі образи тримав при собі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Рішенням Виконавчого комітету Розівської сільської ради від 23.11.2007р. № 11/108 ОСОБА_1 було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2
З моменту влаштування дитини, сім'я опікуна ОСОБА_1 взята на облік служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації.
27.01.2011р. до служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації надйшла заява ОСОБА_1, в якій він просив розглянути питання щодо виведення дитини з сім'ї. У заяві причина цього не була зазначена.
У судовому засіданні ОСОБА_1 також зазначав, що до 27.01.2011р. він неодноразово звертався до служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації із подібними заявами, але жодного реагування на них не було.
З протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Шахтарської райдержадміністрації № 2 від 01.02.2011р. вбачається, що пунктом 3 Порядку денного був розгляд питання про подальшу роботу з сім'єю ОСОБА_1, у якого перебувають під опікою малолітня ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та під піклуванням неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. На засіданні ОСОБА_1 зазначив, що спробує знайти взаємопорозуміння з дитиною.
На засіданні комісії було вирішено залишити ОСОБА_7 в сім'ї опікуна, піклувальника ОСОБА_1 за умови налагодження взаємопорозуміння, врахування думки дитини, скоординувати розподіл державної допомоги по опіці з урахуванням потреб дитини (пункт 1 Розділу 3 Протоколу).
08.02.2011р. на ім'я начальника служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації надійшла заява ОСОБА_7, відповідно до якої він просить застосувати заходи до його опікуна та його дружини. У заяві зазначено, що після засідання комісії, 01.02.2011р., вони залишили його на автостанції та додому він добирався сам. До школи хлопець ходить в літніх туфлях, так як його чоботи зносились. Речі, які він має, - подаровані ОСОБА_15 та іншими людьми. Зазначив, що годують його раз на день та після того, як він спитає дозволу.
08.02.2011р. на ім'я голови комісії з питань захисту прав дитини Шахтарської райдержадміністрації надійшла заява ОСОБА_7, з якої вбачається, що він просить зняти опіку з його опікуна ОСОБА_1 Зазначив, що ОСОБА_1 не виконує обов'язки опікуна.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шахтарської райдержадміністрації 08.02.2011р. був встановлений Порядок денний, першим пунктом якого був розгляд питання про зняття піклування з ОСОБА_1, піклувальника неповнолітньої дитини-сироти ОСОБА_7 За результатами засідання комісії був складений протокол № 3 від 08.02.2011р.
Як вбачається з даного протоколу, на засіданні комісії виступила директор Розівської ЗОШ ОСОБА_11, яка пояснила членам комісії, що ОСОБА_7 ходить до школи ненагодований та одягається не за сезоном. Крім того, зазначила, що протягом останнього тижня ходив засмучений, з синіми колами під очима та заляканий.
У протоколі також зазначено, що у січні 2011р. розмір державної допомоги по опіці на ОСОБА_7 склав 1954 грн, але ОСОБА_1 не зміг дати присутнім відповідь на запитання, яким чином він використав кошти цієї державної допомоги.
На засіданні комісії було вирішено: «Вважати за доцільне звільнити від виконання повноважень піклувальника ОСОБА_1 над неповнолітнім ОСОБА_7» (п. 1 Розділу 1 Протоколу)
Крім того, комісією було вирішено за доцільне тимчасово влаштувати неповнолітнього ОСОБА_7 до сім'ї ОСОБА_8 та рекомендувати ОСОБА_8 оформити піклування над дитиною-сиротою ОСОБА_7 за місцем реєстрації (Розділ 3 Протоколу).
Розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації від 08.02.2011р. № 45 ОСОБА_1 звільнено від виконання повноважень опікуна, піклувальника над ОСОБА_7 (п. 1 резолютивної частини Розпорядження).
Розпорядження вмотивоване заявою неповнолітнього дитини-сироти ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_1 від виконання над ОСОБА_7 повноважень опікуна, піклувальника, а також тим, що органом опіки та піклування було встановлено існування загрози для життя та здоров'я дитини.
Враховуючи заяву громадянина ОСОБА_8 про тимчасове влаштування дитини-сироти до його сім'ї, а також той факт, що у ОСОБА_8 склалися близькі стосунки з ОСОБА_7, є бажання виховувати дитину в своїй сім'ї, Розпорядженням № 45 було також вирішено надати дозвіл на тимчасове влаштування ОСОБА_7 в сім'ю ОСОБА_8
У подальшому Розпорядженням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 27.04.2011р. № 468/1 було вирішено призначити ОСОБА_8 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З матеріалів справи також вбачається, що листом Шахтарської райдержадміністрації № 01-360099/2 від 25.03.2011р. було рекомендовано Розівській сільській раді скасувати рішення від 23.11.2007р. № 11-108 з метою упорядкування рішень та розпоряджень щодо звільнення повноважень піклувальника ОСОБА_1
Рішенням Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 вирішено скасувати рішення виконкому Розівської сільської ради від 23.11.2007р. № 11-108 «Про призначення опікуна над малолітнім ОСОБА_7».
Рішенням Розівської сільської ради від 28.09.2011р. № 6/11-140 вирішено скасувати рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79.
Відповідно до ст. 243 Сімейного Кодексу України (далі за тектстом - СК України) опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 63 СК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Пунктом 3 Постанови № 866 встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Частина 2 ст. 76 Цивільного Кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлює, що опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
Стаття 251 СК України передбачає, що особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.
Стаття 75 ЦК України встановлює підстави та порядок звільнення опікуна та піклувальника.
Відповідно до вказаної статті суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.
Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.
Частини 3, 4 п. 49 Постанови № 866 передбачають, що районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради або суд може звільнити особу від здійснення повноважень опікуна, піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, поміщення дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України.
Служба у справах дітей готує проект рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про звільнення опікуна, піклувальника від здійснення повноважень або на вимогу суду - проект висновку районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про доцільність звільнення опікуна, піклувальника від зазначених повноважень.
З наведених норм вбачається, що орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його обов'язків лише за заявами або піклувальника, або його підопічного.
У разі встановлення органом опіки та піклування фактів невиконання піклувальником своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту, орган опіки та піклування може звернутися до суду із заявою про звільнення піклувальника від виконання своїх повноважень.
Таким чином, звільнення піклувальника від його обов'язків у зазначених випадках віднесено до компетенції суду.
Доказів звернення органу опіки та піклування до суду та доказів встановлення судом фактів неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків піклувальника суду не надано.
Відповідно до п. 51 Постанови № 866 у разі загрози для життя або здоров'я дитини районна, районна у м. Києві та м. Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті ради може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.
Якщо дитина відібрана в опікуна, піклувальника, служба у справах дітей за місцем проживання дитини забезпечує її тимчасове влаштування та протягом семи днів подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки, піклування, який протягом десяти днів розглядає клопотання та приймає відповідне рішення.
З огляду на зазначене, наслідком встановлення органом опіки та піклування факту загрози для життя та здоров'я дитини повинно бути рішення районної державної адміністрації про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника. Розпорядженням від 08.02.2011р. № 45 питання про відібрання дитини не вирішувалося.
При цьому суд зазначає, що встановлення загрози життю та здоров'ю дитини не є необхідною умовою для вирішення питання про звільнення опікуна, піклувальника від обов'язків опікуна або піклувальника дитини, а є лише умовою негайного відібрання дитини у піклувальника.
Як зазначалося вище, підставою для звільнення опікуна, піклувальника від виконання повноважень опікуна, піклувальника над підопічним є заява опікуна, піклувальника або особи, над якою встановлено піклування.
Матеріалами справи встановлено, що до служби у справах дітей Шахтарської райдержадміністрації звертався ОСОБА_1 із заявою про виведення ОСОБА_7 з-під його опіки, піклування. Причин зазначеного у заяві не міститься. Але, як вбачається із показань свідків, які були присутніми на засіданнях комісії 01.02.2011р. та 08.02.2011р., ОСОБА_1 вказував на відсутність взаєморозуміння із ОСОБА_7.
Крім того, матеріали справи містять докази звернення ОСОБА_7 із заявою до органу опіки та піклування про зняття опіки з його опікуна ОСОБА_1
У цьому випадку, у разі подання підопічним заяви про звільнення піклувальника від його повноважень, заява розглядається у сукупності з усіма обставинами, що свідчать про характер відносин між піклувальником та підопічним.
Отримавши заяву ОСОБА_1 від 27.01.2011р. орган опіки та піклування розглянув зазначене питання на засіданні комісії 01.02.2011р. та вирішив залишити ОСОБА_7 за умови налагодження взаємопорозуміння та врахування потреб дитини.
08.02.2011р. орган опіки та піклування розглянув заяву ОСОБА_7 від 08.02.2011р. При цьому зазначений орган не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 вже звертався із такою заявою та не розглянув цю заяву.
Як вбачається з протоколу засідання комісії від 08.02.2011р., орган опіки та піклування вирішив звільнити від виконання повноважень піклувальника ОСОБА_1 над ОСОБА_7. Даний висновок був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_7 та з урахуванням пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_26 на засіданні комісії 08.02.2011р. Зазначені особи пояснювали з приводу зовнішнього вигляду ОСОБА_7, його поведінки у школі, відносин у сім'ї ОСОБА_1 та, зокрема, відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7
В результаті прийнятого рішення на засіданні комісії від 08.02.2011р. Шахтарською райдержадміністрацією було прийняте Розпорядження від 08.02.2011р. № 45, пунктом 1 якого вирішено звільнити ОСОБА_1 від виконання повноважень опікуна, піклувальника над ОСОБА_7.
Таким чином, і позивач, і його підопічний ОСОБА_7 зверталися із заявами про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна. Цих заяв було достатньо для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від обов'язків піклувальника над ОСОБА_7.
Матеріали справи свідчать про те, що 08.02.2011р. ОСОБА_7 прийшов до директора школи та сказав, що не хоче повертатися до сім'ї ОСОБА_1 Після цього відбулося засідання комісії, на якому ОСОБА_7 був присутнім, тобто в сім'ю ОСОБА_1 він не повертався.
Таким чином, вирішувати питання про негайне відібрання дитини не було необхідності. На засіданні комісії вирішувалося саме питання звільнення ОСОБА_1 від обов'язків піклувальника.
З огляду на зазначене, посилання Шахтарської райдержадміністрації на те, що звільнення ОСОБА_1 від виконання повноважень піклувальника над ОСОБА_7 через існування загрози для життя та здоров'я дитини є негайним відібранням дитини не приймаються судом до уваги.
У судовому засіданні позивач посилався на Закон України від 20.12.2005р., Постанову Кабінета Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» від 26 квітня 2003 р. № 616, п.п. 46-49, 51-53 Постанови № 866, а також Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11.
Закон України від 20.12.2005р. має назву «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Статтею 14 зазначеного Закону України встановлена класифікація посад в органах місцевого самоврядування
Постанова Кабінета Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 616 визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.
Наказ від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11 визначає механізм прийняття, обліку і розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу.
Зазначені нормативно-правові акти не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що не регулюють спірні відносини.
Таким чином, зазначення у розпорядженні про звільнення ОСОБА_1 від виконання повноважень піклувальника над ОСОБА_7, що існує загроза життю та здоров'ю дитини без вирішення питання про негайне відібрання дитини суперечить наведеним нормам, відповідно розпорядження в цій частині підлягає визнанню протиправним.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Шахтарської райдержадміністрації про визнання протиправним розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині встановлення існування загрози для життя та здоров'я дитини - ОСОБА_7, скасування положення розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» про встановленення, що існує загроза життю та здоров'ю дитини - ОСОБА_7 підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шахтарської райдержадміністрації про визнання протиправною дію Шахтарської райдержадміністрації по звільненню позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опікуна, піклувальника розпорядженням Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8», скасування пункту 1 резолютивної частини розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» про звільнення позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опукіна-піклувальника ОСОБА_7, задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З ч. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд, визнавши нормативно-правовий акт незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили також визнає його нечинним.
Таким чином, суд може визнати нечинним лише нормативно-правовий акт. Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Шахтарської райдержадміністрації про визнання нечинним розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині твердження про встановленення, що існує загроза життю та здоров'ю дитини - ОСОБА_7, задоволенню не підлягають.
Частина 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З аналізу зазначених норм вбачається, що звернення до суду із адміністративним позовом передбачає наявність порушеного права, яке позивач в адміністративному процесі прагне поновити.
Враховуючи, що позивачем не доведено порушення його прав, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Шахтарської райдержадміністрації прийняти акт про приведення у відповідність до рішення суду розпорядження Шахтарської райдержадміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» і видати позивачеві ОСОБА_1 копію цього акту, задоволенню не підлягають.
Щодо Рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79
Як зазначалося, під час розгляду справи Розівською сільською радою було прийнято Рішення від 28.09.2011р. № 6/11-140, яким оспорюване Позивачем рішення від 29.03.2011р. № 6/6-79 було скасовано.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Розівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 «Про скасування рішення виконкому», зобов'язання Розівську сільську раду прийняти акт про втрату чинності рішення Розівської сільської ради від 29.03.2011р. № 6/6-79 «Про скасування рішення виконкому» з часу набуття сили рішення суду і зобов'язати виконавчий комітет Розівської сільської ради видати акт про звільнення позивача ОСОБА_1 від виконання повноважень опікуна, піклувальника над ОСОБА_7 з 08.02.2011р. відповідно до чинного законодавства та фактичних обставин, копії яких видати позивачеві, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1 грн. 70 коп..
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 75, 76 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 63, 243, 251 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пунктами 3, 8, 49, 51 Постанови Кабінета Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», Постановою Кабінета Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу», Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення», ст. 2, 6-12, 69-72, 87-98, 94, 122-163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Шахтарської державної районної адміністрації від 08.02.2011р. № 45 «Про звільнення від виконання повноважень опікуна, піклувальника ОСОБА_1 та тимчасове влаштування ОСОБА_7 на тимчасове влаштування в сім'ю ОСОБА_8» в частині встановлення існування загрози для життя та здоров'я дитини - ОСОБА_7.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн 70 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2011 року.
Суддя Наумова К.Г.