Україна
10 листопада 2011 р. справа № 2а-20299/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год.55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
Постановлена у нарадчій кімнаті о 12 год. 55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Чухляк О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» (м.Авдіївка)
до Державної податкової інспекції у місті Авдіївці (м. Авдіївка)
про скасування податкових повідомлень-рішень
представники сторін: від позивача - ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір.
від відповідача - ОСОБА_6 за довір., ОСОБА_3 за довір., ОСОБА_4 за довір.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місці Авдіївці (надалі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.07.2010 р. №0000262300/0 та від 30.07.2010 р. №0000252300/0.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне. Перевіркою ДПІ не встановлено порушення вимог щодо складання та заповнення наданих на перевірку первинних документів, які засвідчують здійснені господарські операції. Також перевіркою не встановлено недостатності документів в підтвердження здійснених господарських операцій. Тобто, здійснені позивачем господарські операції повністю підтверджуються первинними документами, які складені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, та що робить можливим включення результатів таких операцій до податкового обліку підприємства.
Позивач також зазначив, що обставини та документи, зазначені в акті перевірки, не можуть слугувати підставою визнання угод між позивачем та ТОВ «СК «Екос-плюс» нікчемними з підстав, викладених у позові. Крім цього, позивач зазначив, що чинне законодавство не передбачає відповідальності суб»єктів господарювання платників податків за дії контрагентів та дотримання ними вимог чинного законодавства. Ні в період здійснення господарських операцій із ТОВ «СК Екос-плюс», ні після складення акту перевірки, державну реєстрацію ТОВ «СК «Екос-плюс» скасовано не було, статутні та інші документи підприємства не визнані недійсними , підприємство було і є зареєстрованим платником податку, що підтверджено інформацією з сайту ДПА України, при здійсненні господарських операцій складались первинні документи, які засвідчені посадовою особою та скріплені печаткою.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти позову заперечив посилаючись на наступне. У ході проведення перевірки позивачем були надані документи, які мають назву «угоди про проведення підрядних робіт» та «угоди купівлі-продажу», але в порушення вимог діючого законодавства позивачем до матеріалів справи не надані довіреності, товарно-транспортні накладні, дорожні листи та документи на зберігання товару. Згідно з актом виконаних робіт від 08.08.2009 р. позивач отримав послуги від ТОВ «Екос-плюс» щодо поточного утримання під»їзного залізничного шляху, але в акті виконаних робіт чітко не визначено зміст послуги щодо поточного утримання під»їзного залізничного шляху та її вимірники, що унеможливлює віднесення витрат до складу валових за цією господарською операцією.
Крім цього, згідно відповіді Макіївської ОДПІ про неможливість проведення контрагента ТОВ «СК «Екос-плюс» від 11.06.2010 р. №22617/7/23-311 ТОВ «СК Екос-плюс» не знаходиться за юридичною адресою.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №34150391, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у місці Авдіївці.
Державною податковою інспекцією місці Авдіївці було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «СК «Екос-плюс» за період з 01.07.2009 р. по 31.08.2009 р., результати якої оформлені актом перевірки №195/2300/34150391 від 15.07.2010р.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0000252300/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток 47544,93грн., у тому числі основний платіж - 33960,65 грн., штрафні(фінансові) санкції - 13584,28грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0000262300/0, яким позивачеві згідно з згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість 40752,78грн., у тому числі основний платіж - 27168,52грн., штрафні(фінансові) санкції - 13584,26 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
По податковому повідомленню-рішенню від 30.07.2010 року № 0000252300/0.
Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33960,65 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було занижено податок на прибуток за 3 квартал 2009 р. в сумі 33960,65 грн.
Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного формування позивачем валових витрат за нікчемними угодами від 06.04.32009 р. №06-04/01, від 28.04.2009 р. №28-04/01, укладеними з ТОВ «СК Екос-плюс».
В акті перевірки зазначено, що згідно з наданими документами, які мають назву «Акт приймання виконаних підрядних робіт» №1 за липень від 20.07.2009 р., накладна №58901 від 27.07.2009 р., накладна №58902 від 27.07.2009р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.08.2009 р. включено до складу валових витрат витрати на загальну суму 135842,58 грн., що призвело до завищення валових витрат у розмірі 135842,58 грн.
Згідно з надісланим запитом №5630/7/23-020 від 03.06.2010 р. до Макіївської ОДПІ на проведення зустрічної перевірки ТОВ «СК «Екос-плюс» отримано відповідь про неможливість проведення перевірки цього контрагента у зв»язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Макіївською ОДПІ було складено акт про неможливість вручення запита №1723/23-3 від 11.06.10 р., акт про незнаходження суб»єкта господарювання за юридичною адресою №1721/23-3 від 11.06.10 р., запит про вжиття оперативних заходів від 11.06.2010 р. №22531/7/23-311 та спрямовано до ГВПМ Макіївської ОДПІ.
В акті зазначено, що у ході проведення аналізу ТОВ «СК «Екос-плюс» з»ясовано, що операції з капітальних ремонтів під»їзних залізничних шляхів та їх утримання, операції з продажу ТМЦ мали нереальний товарний характер. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких робіт.
Враховуючи те, що у ТОВ «СК Екос-плюс» відсутні необхідні умови для виконання робіт, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частиною 1,5 ст.203 п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди є нікчемними.
Окрім цього, розрахунки між суб»єктами господарювання за отриманий товар(надані роботи, послуги) станом на 01.09.2009 р. не проведено. Кредиторська заборгованість за отриманий товар(надані роботи, послуги) за розрахунками з ТОВ «СК «Екос-плюс» становить 3928270,02 грн. Інформації про дебіторську/кредиторську заборгованість на момент проведення перевірки підприємством не надано.
Матеріалами справи встановлено наступне.
Між позивачем(Замовник) та ТОВ «СК «Екос-Плюс»(Підрядник) було укладено договір №06-04/01 від 06.04.2009р. по виконанню робіт по поточному утриманню під»їзної залізничної колії ТОВ «Харьковський лікеро-горілчаний завод-плюс».
Перелік робіт, які входять до поточного утримання(специфікацій, тощо) під»їзних шляхів до спірного договору не зазначено у жодному документі.
Вартість робіт згідно до п.1.3 договору складає 91400,00 грн., ПДВ - 18280,00 грн. Загальна сума робіт складає 109680,00 грн.
Відповідно до п.2.2.1 договору позивач зобов»язується протягом 5 днів з моменту підписання договору призначити особу, відповідальну за контроль над проведенням робіт, уповноважену здійснювати технічний нагляд за ходом виконання та якістю робіт та матеріалів, узгоджувати надані Підрядником документи.
Пунктом 4 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання акта виконаних робіт(форма КБ-2в).
Відповідно до п.5.1 договору Підрядник надає для підпису позивачеві акт виконаних робіт(форма КБ-2в).
Строк дії договору згідно до п.10 по 31.12.2012 р.
Додатковою угодою від 04.03.2010 р. сторони внесли зміни до цього договору, а саме :
П.3.1 Розрахунок за надані послуги на суму 230814,10 грн. здійснюється шляхом оформлення простого векселя на зазначену суму зі строком погашення не пізніше 05 березня 2015 року.
П.5 Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до 5 березня 2015 року.
Як вбачається із самого договору та додаткової угоди №1 до нього, підписи від директора ТОВ «СК Екос-плюс» ОСОБА_5 у цих документах не співпадають.
В якості доказів, що підтверджують факт отримання позивачем підрядних робіт, до матеріалів справи надані акт №1 приймання виконаних робіт від 20.07.2009 р. на суму 78000 грн., у т.ч. ПДВ - 13000 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт №2 від 28.08.2009 р. на суму 43134,10 грн., у т.ч. ПДВ - 7189,02 грн., у загальній сумі 121134,1грн.
В акті №1 від 20.07.2009 р. на суму 78000 грн. по рядку «найменування будівництва і його адреса» зазначено, що виконано роботи - «Капітальний ремонт залізничного під»їзного шляху».
В акті №2 від 28.08.2009 р. на суму 43134,10 грн. зазначено «поточне утримання під»їзного залізничного шляху».
ТОВ «СК «Екос-плюс» на надання зазначених робіт(послуг) виписані податкові накладні №56702 від 20.07.09 р. н суму 78000 грн., у т.ч. ПДВ - 13000 грн., №69022 від 28.08.09 р. на суму 43134,10 грн., у т.ч. ПДВ - 7189,02 грн.
У податковій накладній №69022 від 28.08.09 р. на суму 43134,10 грн. у графі «номенклатура поставки товарів(послуг) продавця зазначено «поточне утримання під»їзного залізничного шляху», у податковій накладній №56702 від 20.07.09р. на суму 78000 грн. зазначено взагалі - «роботи за договором №06-04/1 від 06.04.2009 р., тобто не вказано найменування робіт.
Позивачем до матеріалів справи наданий договір №ДГ 01-07/1 від 01.07.2008 р. , укладений між позивачем(Підрядник) та ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс»(Замовник) , згідно до якого позивач зобов»язується за письмовою заявкою Замовника виконувати роботи з поточного утримання під»їзного залізничного шляху ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод-плюс» у відповідності до калькуляції та здати Замовнику первинні документи по його виконанню.
Калькуляцій до цього договору позивачем до матеріалів справи не надано.
Перелік робіт, що входять до поточного утримання(специфікацій, тощо) під»їзних шляхів, у жодному документів не зазначений.
Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 05.03.2010 р. позивач передав ТОВ «СК «Екос-Плюс» вексель серії АА №1832292 номінальною вартістю 230814,10 грн. строком платежу 05 березня 2015 року.
З акту перевірки вбачається, що станом на 01.09.2009 р. кредиторська заборгованість за отриманий товар(надані роботи, послуги) за розрахунками з ТОВ «СК Екос-плюс» становить 3928270,02 грн. Інформації про дебіторську кредиторську заборгованість на момент перевірки підприємством не надано.
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів оплати отриманих підрядних робіт.
Таким чином, акти виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи, не підтверджують виконання договору №06-04/01 від 06.04.2009р.
Між позивачем(Покупець) та ТОВ «СК «Еко-Плюс»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №28-04/01 від 28.04.2009 р.
Згідно до п.1.1 договору та специфікаціям до нього від 28.04.2009 р. ТОВ «СК «Екос-Плюс» продає позивачеві товар згідно специфікацій(арк..54-56 том 1 справи).
Відповідно до п.3.1 договору позивач зобов»язується оплатити товар у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СК «Екос-плюс».
Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється сторонами згідно інструкціям П-6, П-7, затвердженим Держарбітражем СРСР у 1965 р. з наступними змінами та доповненнями у порядку, встановленому діючим законодавством України.
В якості доказів у підтвердження отримання товару позивачем надані накладні №58901 від 27.07.09 р. на суму 26076,60 грн., у т ч. ПДВ - 4346,10 грн., №58902 від 27.07.09р. на суму 15800,40 грн., у т.ч. ПДВ - 2633,40 грн.
На продаж товару ТОВ «СК «Екос-плюс» були виписані податкові накладні №58901 від 27.07.09 р. на суму 26076,60 грн., у т ч. ПДВ - 4346,10 грн., №58902 від 27.07.09р. на суму 15800,40 грн., у т.ч. ПДВ - 2633,40 грн.
Оплата отриманого товару була здійснена платіжним дорученням №76 на суму 60457,80 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 24.03.2010 р..
В якості подальшого використання у своїй господарській діяльності отриманого товар позивач надав до матеріалів справи договір продажу від 24.04.2009 р. №24-04/1, укладений між позивачем(Продавець) та АТЗТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» та первинні документи по його виконанню.
Тобто, дата укладення договору з перепродажу позивачем товару передує даті укладення договору з його закупівлі.
На підтвердження виконання цього договору позивачем надані видаткова накладна №РН-0000015 від 27.07.2009 р. , податкова накладна №36 від 27.07.09 р. на суму 15960грн., у т.ч. ПДВ - 2660 грн., видаткова накладна №РН-0000046 від 27.07.2009 р., податкова накладна №37 від 27,07.09 р. на суму 26340 грн., у т ч. ПДВ - 4390 грн.
Доказів, які підтверджують перевезення вантажу на виконання договору купівлі-продажу №28-04/01 від 28.04.2009 р., зокрема товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості на товар, позивачем не надано, договорів із сторонніми організаціями на перевезення товару, довіреностей на отримання товару, позивачем також не надано.
Зберігання товару матеріалами справи не підтверджується, доказів відображення у бухгалтерському обліку спірних господарських операцій позивачем також не надано.
Крім цього, при співставленні договору із специфікаціями до нього(додатки 2,3 арк.55,56 том 1 справи), податковими накладними, тощо, підписи у договорі з боку директора ТОВ «СК «Екос-плюс» ОСОБА_5 не співпадають з його підписами на зазначених первинних документах.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки не було надано специфікацій до договору купівлі-продажу №28-04/01 від 28.04.2009 р.
Крім цього, як зазначалось вище, п.2.2.1 договору на надання підрядних робіт №06-04/01 від 06.04.2009 р. було обумовлено, що позивач зобов»язується протягом 5 днів з моменту підписання договору призначити особу, відповідальну за контроль над проведенням робіт, уповноважену здійснювати технічний нагляд за ходом виконання та якістю робіт та матеріалів, узгоджувати надані Підрядником документи.
Але, доказів у підтвердження обставин щодо призначення зазначеної особи (наказів, розпоряджень, тощо)позивачем до матеріалів справи впродовж усього часу розгляду справи надано не було.
Таким чином, формування позивачем валових витрат не підтверджується належними первинними документами.
Аналіз наведеного доводить, що укладені угоди не були фактично виконані сторонами, відповідно віднесенні позивачем витрат до складу валових витрат за спірними господарськими операціями є неправомірним.
Макіївською об»єднаною державною податковою інспекцією було складено акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «СК Екос-плюс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Донстройпуть» за березень, травень-серпень 2009 р. №1808/23-3/34591096 від 11.06.10 р.. у зв»язку тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
В акті зазначено, що додаток К1/1 до податкової декларації на прибуток за 1 квартал 2009 р. підприємством не надавався. Рядок 4.10 та 07 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 рік прокреслені, відповідно до зазначеного можливо зробити висновок, що основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. Відповідно до розрахунку комунального податку кількість на підприємстві працюючих у вересні 2009 року складала 1 чоловік, яка, враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізаціх товарів(робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг робіт. Оскільки на «СК «Екос-плюс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов»язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, згідно з частиною 1,5 ст.203 п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.
За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до частини другої ст.3 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами другою, третьою ст.9 Закону про бухгалтерський облік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, висновок акту перевірки підтверджується зібраними по справі доказами, які містяться в матеріалах справи, які доводять нереальність укладення угод на надання підрядних робіт та купівлі-продажу товару від ТОВ «СК «Екос-плюс», відповідно у позивача відсутні підстави для віднесення витрат за цими господарськими операціями до складу валових витрат.
Посилання позивача на акт перевірки Макіївської об»єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 06.04.2010 р. №2822/23-2/34591096, яким, на думку позивача, не встановлено наявності нікчемних угод, укладених позивачем та ТОВ «СК Екос - плюс», не приймаються судом до уваги за тих обставин, що зазначеним актом перевірки не досліджувались спірні господарські операції, які описані в акті перевірки №195/2300/34150391 від 15.07.2010р., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
За таких підстав, позивач неправомірно сформував валові витрати за цими господарськими операціями і відповідно податкове зобов»язання з податку на прибуток в сумі 33960,65 грн. донараховано позивачеві правомірно.
З огляду на зазначене, визначення позивачеві податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 33960,65 грн. є правомірним.
По податковому повідомленню рішенню №0000262300/0 від 30.07.2010р.
З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 27168,52 грн. слугував висновок податкового органу про попушення позивачем а.а.7.4.5 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) по господарським операціям, зазначеним вище з ТОВ «СК «Екос-плюс», а аамме: у липні 2009 року - 19979,50 грн., серпні 2009 року - 7189,02 грн.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.
У даному випадку суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Як було встановлено вище, матеріалами справи не підтверджено реальність укладених позивачем з ТОВ «СК «Екос-плюс» угод, а саме: договору№06-04/01 від 06.04.2009 р. та договору №28-04/01 від 28.04.2009 р.
Неправомірність віднесення до складу валових витрат за спірними господарськими операціями призводить до неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями.
Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 27168,52грн. є правомірним.
Штрафні санкції по оспореними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 33960,65грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача фінансових санкцій в сумі 13584,28 грн., а правомірність нарахування податку на додану вартість у сумі 27168,52 грн. - до правомірності застосування відповідних штрафних санкцій у сумі 13584,26 грн.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях до Державної податкової інспекції у місці Авдіївці про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.07.2010 р. №0000262300/0 та від 30.07.2010 р. №0000252300/0 задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудшлях до Державної податкової інспекції у місці Авдіївці про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.07.2010 р. №0000262300/0 та від 30.07.2010 р. №0000252300/0.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Постанову підписано 15 листопада 2011 р.
Суддя Наумова К.Г.