Донецький окружний адміністративний суд
15 листопада 2011 р. Справа № 2а/0570/15794/2011
Постановлена у нарадчій кімнаті о 13 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Наумової К.Г.,
суддів - Дмитрієва В.С.,
Масло І.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 (м. Костянтинівка)
до Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України(м. Київ)
Державної судової адміністрації України (м. Київ)
Міністерства фінансів України (м. Київ)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області ( м. Донецьк).
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (м. Костянтинівка)
про стягнення грошової компенсації
за участю сторін
позивач: не з»явився
представників відповідачів: першого відповідача - не з»явився
другого відповідача - не з»явився
третього відповідача - не з»явився
від третіх осіб - не з»явились
ОСОБА_2(надалі позивач) звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України про стягнення з Державної судової адміністрації України і зобов»язання Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України, в сумі 12850 грн.80 коп.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 16.03.2007р. позов ОСОБА_2 було задоволено і стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов»язано Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України, на користь ОСОБА_2 в сумі 12850 грн.80 коп.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено, постанову Дружківського міського суду Донецької області від 16 березня 2007 року у справі №2-а-24/2007 скасовано, у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 липня 2011 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено частково, постанову Дружківського міського суду Донецької області від 16 березня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що судові рішення першої та апеляційної інстанції не містять відомостей про те, що вживалися будь-які заходи щодо нарахування компенсаційних виплат позивачеві.
Крім того, суд першої інстанції не врахував і не надав належної правової оцінки тому факту, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 р. №22-р, яке діяло лише протягом 2004 року, передбачено здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади та не встановили наявності відповідних видатків у Державному бюджеті України на 2004 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 02.11.1992 року по 27.03.2004 року працював суддею Костянтинівського міського суду Донецької області, з 27.03.2004р. у зв'язку з утворенням місцевого Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, згідно Указу Президента України “Про переведення суддів місцевих загальних суддів” від 23.03.2004 року, по теперішній час працює суддею новоутвореного Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Протягом 2004-2006 років з нарахованої позивачеві заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб. Між тим, на думку позивача, судді згідно до ст.1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту» від 10.07.1995 р. №584/95 звільнені від сплати прибуткового податку, у зв»язку з чим відповідна сума підлягає стягненню на користь позивача.
Позивач зазначив, що у зв»язку з набранням чинності з 01.01.2004 року ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”, який передбачає лише соціальні пільги по сплаті зазначеного податку протягом 2004-2006 років, з нарахованої позивачу заробітної плати був утриманий податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок) у такому розмірі: за 2004 рік - 2280,70 грн., 2005 рік - 3721,12 грн., 2006 рік -6790,98 грн., разом 12792, 80 грн., що підтверджується довідками, виданими Державною судовою адміністрацією у Донецькій області.
Позивач до суду не з»явився і надав заяву про розгляд справи без його участі. Підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з»явились, відповідно до п.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачі повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника відповідача - Міністерства фінансів України надійшли до суду письмові заперечення, у яких він просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог з посиланням на ті обставини, що аналіз норм діючого законодавства свідчить про те, що дохід, отриманий у вигляді заробітної плати, включається до складу місячного оподатковуваного доходу, який в свою чергу, є об»єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента. При цьому, оскільки цей Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді пільг по оподаткуванню цим податком, такий дохід підлягає оподаткуванню за загальними правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім цього, Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, виходячи з чого вона подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України «Про статус суддів» та інших нормативно-правових актів для закладення їх до проекту закону про державний бюджет України на відповідний рік. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів здійснює самостійно. Закон та інші нормативно-правові акти не передбачали право суддів на заявлену компенсацію, що обумовлює неможливість включення її сум до бюджетного запиту. Відповідач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 14.09.2011р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, були залучені Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Від третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надійшли письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволені позову та справу розглянути без його участі, посилаючись на те, що підстав робити позивачу компенсаційну виплату в 2004р. у ТУ ДСА в Донецькій області не було. Протягом 2005 -2006р. законодавством не передбачалась виплата компенсації втрати частини заробітку суддям у з»язку з утриманням податку з фізичних осіб. Утримання з позивача прибуткового податку в жодному разі не порушувало вимоги ч.1 ст.129. ч.1 ст.130 Конституції України, ст.11,44 Закону України «Про статус суддів», а навпаки забезпечило виконання частини 1 статті 67 Конституції України, згідно якої кожний громадянин зобов»язаний сплачувати податки і збори.
Третя особа - Костянтинівський міськрайонний суд м.Макіївки до суду не з»явився та надіслав до суду пояснення по справі, у яких зазначив, він протягом 2004-2006 років, згідно діючого законодавства на той час, не мав повноважень відносно розпорядження коштами Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення судів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
З довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області від 25.10.06 р. №08-10-447/5430 вих. вбачається, що позивач з 02 листопада 1992 року по 27 березня 2004 року працював суддею Костянтинівського міського суду, а з 27 березня 2004 року, у зв»язку з утворенням місцевого Костянтинівського міськрайонного суду, згідно Указу Президента України «Про переведення суддів місцевих загальних судів» від 23.03.2004 р. по теперішній час(тобто по 25.10.2006 р.) працює суддею новоутвореного Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Відповідно до статті 128 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
До таких законів відноситься Закон України “Про судоустрій України”, який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою.
Закон України “Про статус суддів” також з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає статус суддів.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону незалежність суддів серед іншого забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає структуру заробітної плати (складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок).
Жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати частини заробітної плати, пов'язаної із справлянням податку згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
До 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”, який втратив чинність з 01 січня 2004 року відповідно до Указу Президента України від 25 грудня 2003 року №1497/2003.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який не передбачав пільг для суддів при сплаті вказаного податку. Відповідно до підпункту “д” пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”дохід із джерелом його походження з України -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону №889-ІV встановлено, що платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №889-ІV є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ст. 4 Закону №889-ІV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При цьому, наведений Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді будь-яких пільг по оподаткуванню цим податком. Стаття 92 Конституції України та ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” визначають можливість встановлення пільг щодо оподаткування виключно відповідними законами України.
З 01 січня 2004 року законами України пільг щодо оподаткування доходів суддів встановлено не було, у зв'язку з чим з їх доходів підлягав утриманню відповідний податок.
Частина 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Частина 3 статті 11 Закону України “Про статус суддів”, якою встановлено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.
Як вже зазначалося, матеріальне і побутове забезпечення суддів, як гарантія їх самостійності, незалежності та правової захищеності встановлене статтею 44 Закону України “Про статус суддів”. Дана стаття, а так само і норми Закону “Про статус суддів” не передбачають гарантій у вигляді компенсацій втрати частини заробітної плати у зв'язку з утриманням податку.
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р “Деякі питання оплати праці суддів”.
Зазначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України №22-р, голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції було дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Пунктом 2 розпорядження визначено, що компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Отже, вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України, зокрема, головам судів загальної юрисдикції, лише дозволено, здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям. Тобто, передбачена у розпорядженні норма не є зобов'язальною, а лише надає право головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати.
За змістом вищезазначеного розпорядження, компенсаційна виплата судді могла бути здійснена тільки на протязі 2004 року та за наявності певних умов, а саме, по-перше, рішення голови суду загальної юрисдикції про виплату; по-друге, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею); по-третє, виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”; в-четвертих, виплата мала здійснюватися лише в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 03.11.2011 р. розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої позивачу за IV квартал 2003 року, склав 1168, 13 гривень. Заробітна плата позивача у січні 2004 року після сплати податку на доходи фізичних складала 1203,16 грн. ( а.с. 58).
Отже, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб є більшою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої позивачеві за IV квартал 2003 року.
Крім того, за змістом Розпорядження, компенсаційна виплата судді могла бути здійснена лише в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Статтею 48 Закону України від 27 листопада 2003 року №1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік” в 2004 році повна компенсація витрат, пов'язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, була надана тільки військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, податкової міліції, інших військових формувань та правоохоронних органів, створених відповідно до законів України, а також органів виконавчої влади та цивільних установ, до яких відряджені в установленому порядку військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу.
У 2005-2006 роках компенсаційна виплата втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, законодавством взагалі не передбачалася.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили, що відповідачі при здійсненні своїх владних управлінських функцій порушили права позивача, останнім суду не були надані, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Крім цього, як вбачається з довідок про заробітну плату, виданих Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Донецькій області, які містяться в матеріалах справи, сума утриманого прибуткового податку за 2004 рік складає 2280,70 грн., 2005 рік - 3721,12 грн., 2006 рік - 6790,98 грн. загалом в сумі 12792,80 грн., в той час коли сума заявленої грошової компенсації складає 12850 грн.80 коп.
За таких підстав, сума грошової компенсації в розмірі 58 грн. взагалі документально не підтверджена.
З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України про стягнення з Державної судової адміністрації України і зобов»язання Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України, в сумі 12850 грн.80 коп. задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій України», ст. ст. 2, 11, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України про стягнення з Державної судової адміністрації України і зобов»язання Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України, в сумі 12850 грн.80 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Головуючий суддя Наумова К.Г.
Судді Масло І.В. Дмитрієв В.С.