Україна
13 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/4767/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год.50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
Постановлена у нарадчій кімнаті об 11 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Чухляк О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» (м.Волноваха)
до Державної податкової інспекції у Волноваському районі (м. Волноваха)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
представники сторін: від позивача - ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір.
від відповідача - ОСОБА_3 за довір., ОСОБА_4 за довір., ОСОБА_5 за довір.
Приватне підприємство «ГАРАНТАГРО» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі (надалі ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2010 року №0000262320/0 на загальну суму 210098,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 140065,00 грн. та за штрафними санкціями - 70033,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що операція з придбання товару у ТОВ «Ерімусс», яка зазначена в акті перевірки, мала реальний характер та на підставі первинних документів отриманий товар було відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тому факт придбання товару є доведеним.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти позову заперечив посилаючись на ті обставини, що наявні первинні документи(видаткові накладні), отримані від ТОВ «Ерімусс», не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів та використання у підприємницькій діяльності, а укладена угода, яка зазначена в акті перевірки, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків, та на думку позивача, є нікчемною. Відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт придбання сировини у ТОВ «Ерімусс», підприємством не надані товарно-транспортні накладні. Підприємством перераховувались кошти без реального настання наслідків, з метою заниження об»єкту оподаткування, несплати податків, у зв»язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
Приватне підприємство «ГАРАНТАГРО» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №34125281, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Волноваському районі та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво №1000120151 від 06.06.2008р.
Державною податковою інспекцією у Волноваському районі було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ерімусс» за травень, квітень 2010 року, результати якої оформлені актом перевірки №7506/23-30/34125281 від 16.11.2010р.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0000262320/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210098грн.00коп., у тому числі основний платіж - 140065 грн., штрафні(фінансові) санкції - 70033 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 140065грн. стало порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ) в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в квітні 2010 року в сумі 34532,00 грн., травні 2010 року в сумі 105533,00 грн.
Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) за нікчемною угодою, укладеною між позивачем та ТОВ «Ерімусс». Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією був відпрацьований ланцюг постачальника позивача - ТОВ «Ерімусс».
Актом перевірки встановлено , що позивачем(Покупець) було укладено усну угоду із зазначеним підприємством. Разом з тим, позивачем не доведено факт придбання зазначеної сировини у ТОВ «Ерімусс». Підприємством не надані товарно-транспортні накладні. Товарні накладні в порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Під час проведення перевірки направлено запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька для підтвердження правових відносин з ТОВ «Ерімусс», на що отримано відповідь №38648/7/23-1 від 21.08.2010 р. про надання матеріалів акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «Ерімусс», що перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП «Гарантагро» у травні, квітні 2010 року, у зв»язку з тим, що ТОВ «Ерімусс» не знаходиться за юридичною адресою.
В акті зазначено, що відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі ТОВ «Ерімусс» інформаційних баз даних ДПІ остання податкова звітність надана за лютий 2010 р. , з податку на прибуток за 2009 рік, з комунального податку за квітень 2010 р.
Відповідно до податкового розрахунку комунального податку за січень-квітень 2010 р. кількість працюючих на підприємстві складала 2 чоловіки.
Оскільки на ТОВ «Ерімусс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкові зобов»язання , зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
В акті зазначено, що оскільки у ТОВ «Ерімусс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, т6ехнічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини ч.1,5 ст.203, п.1, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем(Покупець) та ТОВ «Ерімусс»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу б/н від 25.03.2010 р. товару.
Пунктом 1.2 договору визначено, що номенклатура товару та його вартість узгоджується сторонами в письмовому вигляді та зазначається у специфікаціях-додатках до договору, які є його невід»ємною частиною.
Відповідно до 3.2 договору вид транспорту, транспортні витрати - за рахунок ТОВ «Ерімусс».
Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається переданим по факту після підписання сторонами товарної накладної або акту прийому-передачі товару.
Згідно до п.4.2 договору позивач повинний оплатити отриманий товар протягом 2 років з дня поставки. Підставою для оплати товару є товарна накладна, у випадку передплати - рахунок-фактура.
В акті перевірки зазначено, що договір до перевірки позивачем надано не було. Специфікацій або інших додатків до договору до матеріалів справи також не надано.
На продаж товару ТОВ «Ерімусс» були виписані видаткові та податкові накладні №0215с від 02.04.2010 р. на суму 103596,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17266,00 грн., №050515с від 05.05.2010 р. на суму 203736,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33956,00 грн., №050515 с від 05.05.2010р. на суму 160400,40 грн., у т.ч. ПДВ - 26733,40 грн., №280516 від 28.05.2010 р. на суму 269064,43 грн., у т.ч. ПДВ - 44844,07 грн., №240415 від 24.04.2010 р. на суму 103596 грн., у т.ч. ПДВ - 17266 грн.
В акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту травня, квітня 2010 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010 р.
Позивач частково сплатив отриманий товар ТОВ «Ерімусс», що засвідчується платіжними дорученнями №51 від 24.04.2010 р. на суму 5000 грн., №52 від 24.04.10 р. на суму 20000 грн., №82 від 24.04.2010 р. на суму 15000 грн., №87 від 24.04.2010 р. на суму 5000 грн.
В матеріалах справи міститься копія повідомлення б/н б/д про відступлення ПП «Укрпромснаб» права вимоги, що виникло на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 25.03.2010 р., укладеного між ПП «ГАРАНТАГРО» та «Первісним кредитором».
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень та банківських виписок, які підтверджують, що в подальшому позивач також оплачував отриманий товар ПП «ВКФ «Укрпромснаб», а саме: №135 від 30.08.2010 р. на суму 100000 грн.. №146 від 30.08.2010 р. на суму 150000 грн.. №148 від 16.09.2010 р. на суму 190000 грн., №154 від 11.10.2010 р. на суму 30000 грн.
В призначенні платежу зазначено, що оплата за засоби захисту рослин здійснюється саме на підставі договору б/н від 14.08.2010 р.
В якості доказів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару ТОВ «Валер»янівське», Асоціації фермерів «Агросервіс», ТОВ «Агро-Луганське», АТЗТ з іноземними інвестиціями «Екопрод А.Т.» позивачем надано видаткові, податкові накладні, довіреності на отримання товару.
Згідно до письмових пояснень позивача від 15.08.2011 р., зокрема, АФ «Агросервіс» у 2010 році отримано засоби захисту рослин від позивача згідно довіреності №4 від 21.04.2010 р. на загальну суму 115686,31 грн., зазначений товар був відвантажений через ОСОБА_7 та перевезений згідно товарно-транспортній накладній автомобілем марки ГАРЗ 3309, державний номер НОМЕР_1, який належить АФ «Агросервіс». Оплата за отриманий товар була здійснена в наступному порядку:02.03.2010 р. - 120000.00 грн.(оплата накладної №17 від 21.05.2010 р., накладної №4 від 21.04.2010 р. за СЗР).Отримані засоби були використані в господарській діяльності підприємства та внесені до землі.
ДПІ у Волноваському районі з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Гарантагро» проведена зустрічна звірка даних бухгалтерських та інших документів АФ «Агросервіс» за квітень, за результатами якої складено довідку №1507/23-10/20341855 від 12.09.2011 р.
У довідці зазначено, що у періоді, який перевірявся, АФ «Агросервіс» укладено з позивачем угоду за №140110 від 04.01.2010 р. щодо поставки мінеральних добрив, засобів захисту.
На виконання умов угоди ПП «Гарантагро» виписані видаткова та податкова накладна за №4 від 21.04.010 р. на продаж тренду в кількості 470,00 л., корнету в кількості 206,00 л., шерифу в кількості 47,00 кг., хармони в кількості 23,50 кг. на суму 115686,31 грн., у т.ч. ПДВ - 19281,05 грн.
Підприємством також надана товарно-транспортна накладна №21/042011 на суму 115686,31 грн., за дорученням №9 від 21.04.10 р. вантаж одержав ОСОБА_7
Згідно супроводжувального листа оплату підтверджує банківська виписка від 03.06.2010 р. на суму 115686,31 грн., копії банківської виписки підприємством не надано. Інформації про кінцевий стан розрахунків станом на 12.09.11 р. підприємством не надано.
Звіркою встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин АФ «Агросервіс» з позивачем.
Тобто, безумовно, зазначеною звіркою підтверджується реальність господарської операції позивача з АФ «Агросервіс» стосовно відвантаження товару у квітні 2010 р. за накладною №4 від 21.04.2010 р. та податковою накладною №4 від 21.04.2010 р. Копії зазначених документів містяться і в матеріалах справи.
Але, як вбачається з акту перевірки, матеріалів справи, зокрема, тренд та хармони були отримані позивачем 05.05.2010 р. за видатковими накладними №050515с від 05.05.21010 р., податковими накладними №050515с від 05.05.2010 р., в той час коли відвантаження позивачем цього товару АФ «Агросервіс» відбулось 21.04.2010 р.
Тобто, продаж товару наступному контрагенту передував отриманню товару самим позивачем.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
П. 1.4. ст. 1 Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Згідно п. 3.1. ст.. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
П. 3.2. ст.. 3 Закону визначений перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування.
П. 10.1. ст.. 10 Закону визначене коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;
д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
П. 10.2. ст.. 10 Закону передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.
У даному випадку суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Додатково, для цілей податкового обліку, крім самого факту придбання, повинно встановити зв»язок між фактом придбання з господарською діяльністю.Але цей факт не повинний доказуватись виключно первинними документами. В якості доказів можуть бути використані і внутрішні документи(розпорядження, накази керівника, тощо).
Відповідно до п.4.1.1 Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" ДCанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.1998 № 1, пестициди входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
За правилами п.4.1.5. цих Правил пестициди перевозяться тільки в спеціально виділених для цих цілей транспортних засобах (залізничні вагони, морські і річкові судна, літаки, автомобілі та ін.). Транспортування пестицидів разом з іншими вантажами забороняється.
Підпунктами 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 Правил визначено, що транспортування з базисних до витратних складів споживачів проводиться спеціально обладнаним автотранспортом закладів Міністерства АПК лише за маршрутами руху, погодженими територіальною санепідстанцією і державтоінспекцією.
Транспорт для перевезення пестицидів повинен мати сигнальне фарбування кузова і бортовий напис "Отрути" відповідно до ГОСТ. На транспорті господарств, що виділяється для перевезень пестицидів, повинні встановлюватися сигнальні прапорні, які кріпляться до кабіни і на кутах кузова.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що висновок акту перевірки підтверджується зібраними по справі доказами, які містяться в матеріалах справи, які доводять нереальність укладення угоди купівлі-продажу сировини від ТОВ «Ерімусс».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки не надано договору, специфікацій до договору. Специфікацій до договору до матеріалів справи також не надано.
У призначенні платежу у платіжних дорученнях та банківських виписках зазначено, що сплачено за засоби захисту рослин згідно договору б/н від 14.08.2010 р., в деяких платіжних дорученнях зазначено, що згідно договорів б/н від від 02.04.2010 р. 25.08.2010 р., від 30.03.2010 р.
Цих договорів до матеріалів справи не надано .
Крім того, як зазначалось вище, товар за спірними господарськими операціями входить у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, його перевезення здійснюється тільки в спеціально виділених для цих цілей транспортних засобах (залізничні вагони, морські і річкові судна, літаки, автомобілі та ін.), транспортування з базисних до витратних складів споживачів проводиться спеціально обладнаним автотранспортом закладів Міністерства АПК лише за маршрутами руху, погодженими територіальною санепідстанцією і державтоінспекцією.
Доказів у підтвердження перевезення вантажу, зокрема товарно-транспортних накладних, позивачем не надано. Сертифікатів якості на переважну більшість товару позивачем не надано.
Позивачем в якості доказів на підтвердження тих обставин, що отриманий позивачем товар від ТОВ «Ерімусс» був в подальшому реалізований наступним контрагентам, надані копії первинних документів, зокрема, податкові, видаткові накладні, довіреності на отримування, але при співставленні первинних документів на отримання позивачем сировини та її подальшого продажу вбачається, що товар не повністю реалізований.
Розрахунки за цей товар проводились з іншими підприємствами, але доказів сплати податків цими підприємствами позивачем також не надано.
Як зазначалось вище, аналіз господарської операції позивача, зокрема, з АФ «Агросервіс», свідчить про те, що операція з продажу товару передувала операції з придбання позивачем цього товару.
Доказів, що контрагент позивача відобразив цю господарську операцію у податковій звітності та задекларував податкові зобов'язання до бюджету, суду не надано.
Аналіз наведеного доводить, що укладена угода не була фактично виконана сторонами, відповідно ця операція не може бути об»єктом оподаткування податком на додану вартість та підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 140065грн. є правомірним.
Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 140065грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача фінансових санкцій в сумі 70033 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2010 року №0000262320/0 на загальну суму 210098,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 140065,00грн. та за штрафними санкціями - 70033,00 грн. задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»,
ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2010 року №0000262320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 140065 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції в сумі 70033 грн. на загальну суму 210098 грн.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Постанову підписано 19 вересня 2011 р.
Суддя Наумова К.Г.