79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.01.12 Справа № 5015/4689/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Гриців В.М.
Давид Л.Л.
розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Жидачів Львівської області
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р.
у справі № 5015/4689/11
за позовом Малого підприємства «Затишок», м.Жидачів Львівської області
до відповідача 1 Жидачівської міської ради, м.Жидачів Львівської області
до відповідача 2 Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Жидачів Львівської області
до відповідача 3 Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м.Жидачів Львівської області
про скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 31.06.2011р. № 204 та залишення в силі рішення сесії від 08.04.2011р. № 143; скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення будинку АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_2; визнання за Малим підприємством «Затишок»права власності на приміщення загальною площею 127 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 Львівської області
За участю представників:
позивача: Боднарук Б.В.
відповідача 1: Старак Н.М.
відповідача 2: ОСОБА_2, ОСОБА_6
відповідача 3: ОСОБА_7
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. у справі № 5015/4689/11 частково задоволено позов Малого підприємства «Затишок», м.Жидачів Львівської області, скасовано рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011р. № 204, визнано за Малим підприємством «Затишок»право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в будинку АДРЕСА_1 Львівської області; в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 Львівської області, виданого на ім'я ОСОБА_2, та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 Львівської області, виданого на ім'я ОСОБА_3, -припинено провадження у справі; стягнуто з Жидачівської міської ради Львівської області (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Шашкевича,2 код ЄДРПОУ 13812691) на користь Малого підприємства «Затишок»АДРЕСА_1) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; видано малому підприємству «Затишок»довідку на повернення з державного бюджету 170 грн. державного мита, сплаченого квитанцією № 9745.182.3 від 04.08.2011р.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.19, 124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 256, 268, 328, 392 ЦК України, ст.20 Закону України «Про власність», п.10 ст.59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, з мотивів, у ній наведених.
В судовому засіданні представник відповідача 2 вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач 1 у письмовому поясненні на апеляційну скаргу та представник відповідача 1 в судовому засіданні частково підтримали апеляційну скаргу, просили залишити в силі рішення Жидачівської міської ради від 21.06.2011р. № 204, скасувати пункти 3,5 рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р.
Представники позивача та відповідача 3 проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Мале підприємство «Затишок»створене рішенням загальних зборів засновників від 01.11.1991р. та здійснювало свою господарську діяльність в орендованому приміщенні по АДРЕСА_1. Засновниками МП «Затишок»були ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
27.09.1993р. ухвалою Жидачівської міської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області було вирішено продати приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 127 м2 Малому підприємству «Затишок».
На підставі даної ухвали від 27.09.1993р., між Жидачівскою міською радою (продавець) та Малим підприємством «Затишок»(покупець), в особі директора ОСОБА_3, 30.09.1993р. було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, за яким приміщення магазину загальною площею 127 м2 по АДРЕСА_1 продано позивачу по відповідній вартості 13867481 крб.
Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993р. № 311, у зв'язку з продажем магазину в будинку АДРЕСА_1 було вирішено зняти з балансу міської ради приміщення площею 127 м2 та передати його на баланс МП «Затишок»згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.1993р.; визнано право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 за Малим підприємством «Затишок».
23.11.1993р. приміщення по АДРЕСА_1 було знято з балансу Жидачівського будинкоуправління та прийто на баланс МП «Затишок», що стверджується довідками Жидачівського управління будинками Житлового управління Львівського облвиконкому № 573 від 23.11.1993р. та МП «Затишок»б/н від 23.11.1993р.
Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. № 127 було внесено зміни в рішення від 29.10.1993р. № 311.
В матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії двох рішень № 127 від 26.04.1996р., які є протилежні за своїм змістом, а саме: в одному з них зазначено: «Внести зміни і доповнення до рішення № 311 від 29.10.1993р. в пункт № 2, викласти його в такій редакції: Визнати право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 за Малим підприємством «Затишок», засновниками якого являються ОСОБА_3 та ОСОБА_2», а в іншому -«Внести зміни і доповнення до рішення № 311 від 29.10.1993р. в пункт № 2, викласти його в такій редакції: Визнати право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які являються засновниками Малого підприємства «Затишок». Відповідач 1 у письмовому поясненні на апеляційну скаргу, пояснив, що в архіві ради знаходиться те рішення № 127 від 26.04.1996р., яким визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, однак, доказів цього не подав, причини походження іншого за змістом рішення № 127 від 26.04.1996р. не пояснив.
На підставі рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. № 127, Жидачівською міською радою народних депутатів Жидачівського району Львівської області 06.06.1996р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були видані відповідні свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок по ОСОБА_1, а саме на половину приміщення загальною площею 127 м2 кожній.
Однак, на момент прийняття рішення від 29.10.1993р. № 311 діяв Закон України «Про власність». Статті 20, 30 вказаного Закону передбачали, що суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Тобто при передачі в жовтні 1993р. приміщення магазину по ОСОБА_1 у власність МП «Затишок», колективним власником стала юридична особа -мале підприємство, а не фізичні особи -засновники підприємства.
Тому 23.03.2011р. прокуратурою Жидачівського району було внесено протест № 613 вих-11 на рішення виконкому Жидачівської міської ради № 127 від 26.04.1996р.
Розглянувши протест прокурора, сесія Жидачівської міської ради рішенням від 08.04.2011р. № 143 задоволила його, скасувала рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. № 127.
У зв'язку з тим, що між засновниками малого підприємства «Затишок»ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існував судовий спір щодо поділу приміщення магазину, 27.05.2011р. прокуратурою Жидачівського району було винесено протест № 1270 вих-11 на рішення сесії Жидачівської міської ради від 08.04.2011р. № 143.
Рішенням сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011р. № 204 було задоволено протест прокуратури № 1270 вих-11 та скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.2011р. № 143.
Позивач вважає, що Жидачівська міська рада порушивши чинне законодавство України, не скористалася своїм правом на відхилення протесту прокуратури та безпідставно скасувала своє рішення сесії від 08.04.2011р. № 143, а тому звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011р. № 204 та залишення в силі рішення сесії від 08.04.2011р. № 143; скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 Львівської області, виданого на ім'я ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 Львівської області, виданого на ім'я ОСОБА_2; визнання за Малим підприємством «Затишок» права власності на приміщення загальною площею 127 м.кв. у будинку АДРЕСА_1 Львівської області, в якому як підставу позовних вимог зазначено ст.ст.3, 19, 41, 144 Конституції України, ч.10 ст.59, ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.321, 346, 387, 392, 393 Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 1-9/2009.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009р. № 1-9/2009 прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішенням сесії Жидачівської міської ради від 21.06.2011р. № 204, яке просить скасувати позивач, було задоволено протест прокурора № 1270 вих-11 та скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.2011р. № 143, яким в свою чергу також було задоволено протест прокурора № 613 вих-11 та скасовано рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. № 127.
Однак, як уже зазначалося вище, на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.1993р. рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993р. № 311 право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1, визнано за Малим підприємством «Затишок», тобто власником приміщення є юридична особа, а не фізичні особи -засновники підприємства. Отже, відповідно до приписів вказаного рішення виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів МП «Затишок», як власника приміщення, який заперечує проти їх зміни чи припинення. Відтак, рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993р. № 311 не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування, який його прийняв. Вказане в сукупності свідчить про неправомірність прийняття виконавчим комітетом Жидачівської міської ради рішення від 26.04.1996р. № 127, яким було внесено зміни в рішення від 29.10.1993р. № 311, так і Жидачівською міською радою рішення від 21.06.2011р. № 204, яким було скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.2011р. № 143. При цьому судом враховано, що сторонами не подано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність переходу права власності від позивача до відповідачів 2,3.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. № 204, яким скасовано рішення від 08.04.2011р. № 143, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно із ст.28 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З договору купівлі-продажу магазину від 30.09.1993р., вбачається,що продавцем виступала Жидачівська міська Рада народних депутатів, а покупцем Мале підприємство «Затишок». Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міська Рада народних депутатів № 311 від 29.10.1993р., яке є чинним, визнано право власності на приміщення 127 м2 в будинку АДРЕСА_1, за Малим підприємством «Затишок», а тому позивач є власником спірного майна, що підтверджено належними доказами, яке підлягає державній реєстрації. Відповідачі 2, 3 жодних доказів на підтвердження права власності на спірне майно суду не подали.
Відтак, позовна вимога про визнання за Малим підприємством «Затишок» права власності на приміщення загальною площею 127 м2 у будинку АДРЕСА_1, є законною та обґрунтованою і правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2, то місцевим господарським судом в цій частині правомірно припинено провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки свідоцтво про право власності згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за № 7/5 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, а тому не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, а отже спір про його скасування не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Тому, з огляду на викладене та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2011р. у справі № 5015/4689/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Жидачів Львівської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.