79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.01.12 Справа № 5010/1588/2011-17/74
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Гриців В.М.
Давид Л.Л.
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття», м.Надвірна Івано-Франківської області
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2011р.
у справі № 5010/1588/2011-17/74
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром збут Україна», м.Київ
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття», м.Надвірна Івано-Франківської області
про стягнення 2946068,22 грн.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Кузюк І.Ю.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2011р. у справі № 5010/1588/2011-17/74 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром збут Україна»до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»про стягнення 2500796,79 грн.: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»(вул.Майданська, 5, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, ідентифікаційний код 00152230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром збут Україна»(вул.Артема, 26-В, м.Київ, 04053 ідентифікаційний код 35829646) 2127717,55 грн. основного боргу, 160832,13 грн. пені, 104258,17 грн. інфляційних втрат, 50540,58 грн. 3% річних, 24914,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог - відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 202, 509, 526, 530, 611, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 175, 193, 218, 230 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на п.6.3.1 укладеного сторонами договору та стверджує, що строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу не настав.
Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" звернулось в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 2127717,55 грн. боргу, 160832,13 грн. пені, 161706,53 грн. інфляційних збитків, 50540,58 грн. 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 07.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" та Публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" укладено договір № 63/77/х-08 на постачання природного газу, додаткову угоду № 2 від 29.10.2008р., додаткову угоду № 2/1 про внесення змін до додаткової угоди № 2 від 29.10.2008р., додаткову угоду № 3 від 28.11.2008р.
Відповідно до п.1.1 договору, позивач згідно даного договору зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі вказаному в статті 2 договору.
Згідно з п.2.1 договору, позивач передає відповідачу газ в обсязі 13500000 куб.м. протягом періоду з 01.06.2008р. до 31.12.2008р. включно.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна 1000 куб.м. газу, який передається позивачем відповідачу на умовах договору узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до договору на кожний місяць поставки.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 4862000 куб.м., на загальну суму 8391152,83 грн., що підтверджується актами прийому-передачі: № РНг-000307 від 31.10.2008р., № РНг-000348 від 30.11.2008р., № РНг-000349 від 30.11.2008р., № РНг-000350 від 30.11.2008р., № РНг-000566 від 31.12.2008р.
За поставлений газ відповідач розрахувався з позивачем частково в сумі 6263435,28 грн., що підтверджується довідкою банку про надходження грошових коштів з 09.10.2008р. по 17.12.2008р. на поточний рахунок позивача. Вартість поставленого газу в сумі 212771,55 грн. залишилась не погашеною. Вказану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача з врахуванням сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) є зокрема договори та інші правочини.
Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з абзацом 1 ч.1 ст.193 ГК України.
Розділом 6 договору "Порядок проведення розрахунків" передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату газу, що передається за даним договором, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточні рахунки позивача.
У відповідності до п.6.2 договору, відповідач здійснює попередню оплату за газ, що передається за договором, щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем відповідачу в такому порядку:
- позивач виставляє відповідачу рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки та ціни газу, вказаної в додатковій угоді до договору, яка визначає ціну газу на відповідний місяць поставки (п.6.2.1 договору).
- відповідач здійснює попередню оплату газу в повному розмірі та у строк, вказані у відповідному рахунку-фактурі позивача на поточний рахунок позивача, який зазначено у такому рахунку-фактурі (п.6.2.4 договору).
Разом з тим, пункт 6.3 договору встановлює, що остаточний розрахунок за поставлений газ здійснюється на підставі відповідного акту до 15 числа місяця наступного за місяцем поставки.
Проте, виконання п.6.3 договору передбачає декілька варіантів порядку і термінів здійснення оплати, що визначені пунктам 6.3.1, 6.3.2 та 6.3.3 договору.
Так, згідно з пунктом 6.3.1 договору встановлено, що якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати є меншою ніж вартість вказаного в акті обсягу газу, постачальник виставляє покупцеві відповідні рахунки-фактури. Покупець здійснює оплату газу в сумі, у строк та на поточний рахунок постачальника, що вказані у зазначених рахунках.
Оскільки, відповідач не здійснив попередню оплату за газ в повному обсязі, що доведено матеріалами справи, відтак, у даному випадку, слід керуватись умовами здійснення розрахунків, що визначені в пункті 6.3.1 договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в оскаржуваному рішенні господарського суду, позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФг-004125 від 01.11.2010р. на суму 2127717,55 грн., який відповідач отримав 08.11.2010р.
Разом з тим, позивачем не виконано вимоги пункту 6.3.1 договору, оскільки в рахунку-фактурі № СФг-004125 від 01.11.2010р. не вказано строк, протягом якого відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений газ.
Щодо формулювання, яке міститься в рахунку-фактурі "Рахунок дійсний до сплати до 12.11.2010 року", то воно не є тотожнім до вимог про визначення конкретного строку сплати, які ставить до форми рахунку, пункт 6.3.1 договору. Натомість, даний вислів встановлює виключно строк дії рахунку, як первинного бухгалтерського документа.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Останнім вважає таким, що прострочив, зокрема, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст.613 ЦК України).
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, згідно з умовами п.6.3.1 договору саме на кредитора (позивача) покладено зобов'язання по визначенню належної до сплати суми та, відповідно, виставлення боржнику рахунку-фактури, з вказаним у ньому строком здійснення оплати, чого останнім не було зроблено.
Відповідно до ч.2 статті 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не наданого суду жодних доказів, які б підтверджували ту обставину, що ними надавались відповідачу рахунки про оплату поставленого газу відповідно до п.6.3.1 договору.
З наведеного вище випливає, що відповідач не вчиняв порушення зобов'язання щодо сплати газу, передбачені договором № 63/77/х-08 від 07.07.2008р., оскільки не отримував рахунків на оплату газу, які б визначали термін здійснення такої оплати.
У зв'язку з цим, безпідставним та необґрунтованим є задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме 160832,13 грн. пені та 104258,17 грн. інфляційних втрат і 50540,58 грн. 3% річних. Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття», м.Надвірна Івано-Франківської області, задоволити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2011р. у справі № 5010/1588/2011-17/74 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»(вул.Майданська, 5, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, ідентифікаційний код 00152230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром збут Україна»(вул.Артема, 26-В, м.Київ, 04053 ідентифікаційний код 35829646) 160832,13 грн. пені, 104258,17 грн. інфляційних втрат, 50540,58 грн. 3% річних, 3737,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 29,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові про стягнення 160832,13 грн. пені, 104258,17 грн. інфляційних втрат, 50540,58 грн. 3% річних -відмовити.
В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2011р. у справі № 5010/1588/2011-17/74 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.