79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.01.12 Справа № 5015/2522/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Гриців В.М.
Давид Л.Л.
при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК", без номера від 21.11.2011р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року
у справі № 5015/2522/11, суддя Мазовіта А.Б.
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м. Київ
до Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК", м. Яворів
про стягнення 405 674,06 грн.
представники сторін :
від позивача -Тарнавський В.Б.;
від відповідача - не з'явився.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року у справі № 5015/2522/11 позов задоволено частково. З Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" стягнуто 278 000 грн. заборгованості по кредиту, 57 923, 26 грн. заборгованості по сплаті процентів, 16 711, 22 грн. штрафу, 26 680, 18 грн. інфляційних втрат, 3 793, 05 грн. державного мита та 220, 66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту, заборгованості по сплаті процентів, штрафу та інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення пені, нарахованої на тіло кредиту та проценти за користування коштами в позові відмовлено з тих підстав, що така нарахована позивачем після закінчення шестимісячного строку, встановленого п. 6 ст. 232 ГК України.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Карпатська інтернаціональна деревообробна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами свого права на звернення до суду з даним позовом, оскільки договір кредитної лінії, який слугував підставою для звернення до суду з позовом, припинив свою дію.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року у справі № 5015/2522/11 залишити без змін з підстав його правомірності та обґрунтованості.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи те, що сторони не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, оскільки своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"', правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" та Карпатською Інтернаціональною деревообробною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК" було укладено договір кредитної лінії №277/МБ-ЦВ, згідно з п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в сумі 290 000 грн. 00 коп., терміном на 24 місяців з 25 січня 2008 р. по 29 січня 2010 р.
Згідно з п. 1.2. Договору кредитної лінії №277/МБ-ЦВ кредит надається зі сплатою 20% річних та за видачу кредиту встановлюється комісія в розмірі 1%.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного Договору, Банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 290 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальними ордерами NL-3 від 25.01.2008 р. та NL-1 від 06.02.2008 р.
Відповідно до п. 3.2.2.4 Договору кредитної лінії №277/МБ-ЦВ від 25.01.2008 р., відсотки повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісяця не пізніше 30-31 числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту.
Згідно з п. 3.2.3. Договору протягом останніх 3-х місяців дії договору кредитної лінії відбувається зменшення рівними частинами кредитної лінії наступним чином: 30.11.2009 р. -290 000,00; 30.12.2009 р. - 193 334,00; 29.01.2010 р.- 96 668,00.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору кредитної лінії 277/МБ-ЦВ від 25.01.2008 р., 14.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. №10/2-1073 , в якому повідомив про наявність заборгованості в розмірі 405 674 грн. 06 коп., який відповідач залишив без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не спростовано у встановленому законом порядку відсутності у нього заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, а тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 278 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 57 923 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті процентів, 1671 1 грн. 22 коп. штрафу та 26 680 грн. 18 коп. інфляційних втрат.
Доводи скаржника про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт настання в нього права вимоги за кредитним договором, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність та безпідставність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. на клопотання скаржника сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року у справі № 5015/2522/11 було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відтак, з врахуванням того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду майнового характеру встановлено на рівні 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, то з рахунку скаржника в доход державного бюджету України слід стягнути 3 793, 14 грн. судового збору за перегляд в апеляційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року у справі № 5015/2522/11.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
- Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2011року у справі № 5015/2522/11 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника, стягнувши з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВІПАРК", м. Яворів в доход державного бюджету України 3 793, 14 грн. судового збору.
3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.