01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.01.2012 № 25/052-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Тищенко О.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі
Кривошея О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1. - ОСОБА_1 (представник за довіреністю);
від відповідача 2. - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);
від відповідача 3. - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);
від відповідача 4. - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу
Компанії «Періммон Інвестменз Лімітед»
на рішення
господарського суду
Київської області
від
20.10.2011 року
у справі
№ 25/052-11 (суддя - Саванчук С.О.)
за позовом
Компанії «Періммон Інвестменз Лімітед»
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Евірнома»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000»
3. Закритого акціонерного товариства «Дніпрожилбуд»
4. Виконавчого комітету Вишгородської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фондовий регістр»
про
звернення стягнення на заставлене майно, зобов'язання передати майно у власність, визнання та скасування рішення та визнання недійсними договорів купівлі-продажу
Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2011 року у задоволені позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання Позивача перед Відповідачем 2 по передачі облігацій за договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1 є припиненим в силу статті 607 Цивільного кодексу України, оскільки облігації є погашеними, що унеможливлює їх передачу за договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1. Разом з цим, відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України договір застави також є припиненим, а тому вимога про звернення стягнення на заставлене майно на суму 24 049 056,62 грн. є необґрунтованою.
Щодо вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійними, то відсутні обставини, з якими Закон пов'язує визнання даних угод недійсними.
З огляду на безпідставність вищевказаних позовних вимог, то судом визнано також відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Вишгородської міської ради про оформлення квартир від 22.07.2010 року № 202.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Компанія «Періммон Інвестменз Лімітед» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 20.10.2011 року у справі № 25/052-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області було не вірно застосовано положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновок господарського суду міста Києва у справі № 10/141-10-45/315 про те, що застава облігацій за Договором застави припинилася на підставі ст.ст. 593, 598, 607 Цивільного кодексу України не є фактом, який підтверджується належними засобами доказування, а є юридичною оцінкою, яка була здійснена на підставі вивчених доказів у справі та застосування судом відповідних норм матеріального права, зокрема застосування вищезазначених ст.ст. 593, 598, 607.
Позивач стверджує, що зобов'язання ТОВ «Славутич-2000» не припинилось, а трансформувалось у відповідне зобов'язання по відшкодуванню збитків, сплати неустойки та трьох процентів річних від простроченої суми.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000» свої зобов'язання за Договором не виконав і не перерахував в строк до 30.04.2009 року на поточний рахунок брокера Позивача суму в розмірі 5 373 014,78 дол. США, як це передбачено умовами Договору та Додаткової угоди.
01.06.2010 року між ТОВ «Славутич-2000» та ЗАТ «Дніпрожитлобуд» підписано 39 актів пред'явлення облігацій до погашення, без отримання згоди Позивача на розпорядження такими облігаціями. В подальшому були підписані акти прийому-передачі квартир, які, на думку Апелянта, оформленні незаконно, оскільки відсутні оригінали сертифікатів заставлених облігацій. Після чого відбулось неправомірне відчуження неправомірно набутого майна на користь ТОВ «Еврінома».
Апелянт зазначає, що вимоги по сплаті штрафних санкцій, 3 % річних та відшкодування збитків можуть бути задоволені шляхом звернення стягнення на заставлені облігації, посилаючись на ст.ст. 611, 625, 589 Цивільного кодексу України та ст. 19 Закону України «Про заставу».
Рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 22.07.2010 року № 202 суперечить п. 6.1. (а) Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Враховуючи, що ТОВ «Славутич-2000» належним чином не набув права власності на квартири, то Договори купівлі-продажу від 18.09.2010 року є недійсними.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року відновлено Компанії «Періммон Інвестменз Лімітед» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 25/052-11.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврінома» заперечує проти апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції правомірним та таким, що прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що оскаржувані договори купівлі-продажу укладені у відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 20.10.2011 року у справі № 25/052-11 без змін, посилаючись на те, що обставина припинення договору застави по своїй суті є фактом, встановленим судом в іншій господарській справі та не підлягає повторному доказуванню.
Відповідач 2 зазначає, що висновок про припинення Договору застави на підставі ст. 593 Цивільного кодексу України та у зв'язку із неможливістю виконання зустрічного зобов'язання Позивача перед ТОВ «Славутич-2000» щодо передачі облігацій за договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1 від 14.01.2008 року, виконання зобов'язання за яким забезпечувалось заставою інших облігацій, є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до діючої на той час нормативно-правової бази, що регулює облік прав власності на іменні цінні папери документарної форми існування, ТОВ «Славутич-2000» не мав можливості отримати дублікати сертифікатів облігацій, у зв'язку із закриттям реєстру, а їх оригінали не були виявлені у документах ТОВ «Славутич-2000». Факт відсутності оригіналів сертифікатів не обмежив право ТОВ «Славутич-2000» як законного власника облігацій пред'явити їх до погашення.
Право на погашення заставлених облігацій, що витікає з права власності на облігації Позивача за Договором застави передане не було.
ПрАТ «Дніпрожилбуд» також заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на правомірне застосування господарським судом Київської області ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо незаконного погашення іменних цільових облігацій, то ці питання вже були досліджені та перевірені ДКЦПФР України та прокуратурою Дарницького району міста Києва.
ПрАТ «Дніпрожилбуд» вважає, що правомірність погашення випущених власних облігацій не впливає на факт припинення Договору застави облігацій, який уклали ТОВ «Славутич-2000» та Скаржник.
Відповідач 3 не може погасити облігації скаржнику не лише тому, що скаржник не є власником облігацій, а й тому, що реєстр власників іменних цінних папері є закритим, а випущені облігації припинили свій обіг.
Щодо переведення прав, що випливають з облігацій, то припинення Договору застави встановлено господарським судом міста Києва.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фондовий регістр» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
Від виконавчого комітету Вишгородської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та просить у задоволені позовних вимог відмовити.
Від Компанії «Періммон Інвестменз Лімітед» надійшло клопотання про відкладення та продовжити строку розгляду справи на п'ятнадцять днів до моменту призначення компанією нових представників в Україні та видачі відповідної довіреності.
Представники сторін заперечують проти зазначеного.
Клопотання про відкладення задоволенню не підлягає, оскільки підписано неуповноваженою особою, довіреність від 01.01.2011 року на представника ОСОБА_4 втратила свою чинність 01.01.2012 року.
Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду хоче звернути увагу апелянта на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не з'явлення в судове засідання та неодноразові клопотання про відкладення свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
14 січня 2008 року між Компанією «Періммон Інвестменз Лімітед» - Продавець, Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000» - Покупець та Акціонерним банком «Київська Русь» - Брокер Покупця укладено договір купівлі-продажу № Б/01-1 облігацій, за умовами якого Продавець в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується передати у власність Покупцеві облігації підприємства згідно Додатку 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору прийняти облігації у власність і сплатити за них суму грошових коштів, визначену п. 2.1. цього Договору, у порядку згідно п. 2.2. цього Договору /т.1, а.с. 59-63/.
26 січня 2009 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу облігацій /т. 1, а.с. 67-68/.
Так, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця облігації в кількості 57 штук, Покупець зобов'язувався прийняти їх у власність та сплатити за них 5 373 014,78 доларів США до 30.04.2009 року (пункти 1.1., 2.1., 2.2. Договору купівлі - продажу в редакції пунктів 1, 3, 4 Додаткової угоди).
Згідно пункту 2.3. Договору купівлі - продажу в редакції пункту 5 Додаткової угоди, Продавець в день сплати покупцем грошової суми, передбаченої пунктом 2.2. Договору купівлі - продажу, для здійснення перереєстрації в системі реєстру права власності на оплачені облігації, надає Реєстроутримувачу передавальні розпорядження щодо списання облігацій з його особового рахунку в системі реєстру та їх поставки покупцю, розпорядження про припинення блокування, письмову згоду покупця на припинення блокування та інші документи, необхідні для здійснення перереєстрації облігацій.
11.03.2009 року між позивачем (заставодержателем) та відповідачем 2 (заставодавцем) укладено договір застави цінних паперів, яким забезпечується виконання заставодавцем своїх обов'язків перед заставодержателем, які визначені Договором купівлі-продажу та Додатковою угодою до нього і полягають у купівлі в заставодержателя в термін до 30.04.2009 року цільових облігацій, емітованих ЗАТ «Дніпрожилбуд» -відповідач 3 /т. 1, а.с. 70-71/.
Згідно пункту 1.3. Договору застави заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому на праві власності цільові облігації згідно з додатком № 1 до даного договору, емітовані ЗАТ «Дніпрожилбуд» в кількості 39 штук, загальною номінальною вартістю 9 252 164,00 грн.
За умовами пунктів 2.1., 2.1.1. Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання або неналежного виконання боржником (відповідачем 2) своїх зобов'язань за основним зобов'язанням і задовольнити свої вимоги в сумі, вказаній у пункті 1.2. Договору застави, за рахунок заставленого майна.
Згідно з пунктом 4.2. Договору застави цей договір припиняється з припиненням основного зобов'язання.
По акту приймання-передачі від 11 березня 2009 року, складеного між позивачем та відповідачем 2, відповідач 2 передав, а позивач прийняв сертифікати облігацій відповідно до додатку № 1 до Договору застави /т. 1, а.с. 74-75/.
25.06.2010 року позивач пред'явив до погашення та отримав квартири за тими облігаціями, які позивач зобов'язувався продати відповідачеві 2 за Договором купівлі -продажу і в забезпечення оплати яких відповідач 2 передав в заставу облігації за Договором застави, згідно з актами пред'явлення облігацій до погашення від 25.06.2010 року та приймання-передачі квартир від 25.06.2010 року.
У свою чергу, відповідач 2 пред'явив відповідачу 3 облігації, що були предметом Договору застави, до погашення та отримав за ними квартири, що є предметом спору у справі.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції встановив та дійшов висновку, що факт припинення застави встановлений господарським судом міста Києва у справі № 10/141-10-45/315. В частині визнання договору купівлі-продажу недійсним господарський суд Київської області вказав на відсутність підстав, з якими закон пов'язує визнання зазначених угод недійними. В свою чергу за відсутності підстав задоволення вищевказаних вимог, відсутні і підстави в задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради про оформлення права власності на квартири від 22.07.2010 року № 202 у частині оформлення права власності на квартири у багатоповерховому житловому будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, буд. 2-Г за Товариством з обмеженою діяльністю «Славутич - 2000» на наступні квартири: однокімнатні № 196, 203, 206, 216, 226, 236, 326, 336, 356, 366, 376, 386, 396, 397, 406, 407, 411, 412, двокімнатні квартири № 254, 264, 274, 284, 294, 404, 414 та трикімнатні квартири № 255, 265, 275, 285, 295, 305, 315, 375, 385, 395 та 405 та вимоги про зобов'язання відповідача 3 погасити вказані вище іменні цінні папери шляхом передачі позивачеві квартир
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується та зазначає наступне.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2011 року у справі № 10/141-10-45/315, залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 року встановлено, що, оскільки неможливість передачі позивачем облігацій Товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000» за Договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1 в редакції Додаткової угоди, зумовлена їх погашенням, то зобов'язання позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-2000» по передачі облігацій за Договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1 в редакції Додаткової угоди, є припиненим в силу статті 607 Цивільного кодексу України. Наслідком цього є припинення застави за Договором застави в силу статті 593 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно задоволенню не підлягає. Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про звернення стягнення на заставлене майно і при відмові в задоволенні зазначеної вимоги, задоволенню не підлягають.
Судом у справі № 10/141-10-45/315 було встановлено, що обома сторонами за договором не виконано своїх обов'язків за договором купівлі-продажу, зокрема, відповідачем 2 щодо перерахування грошових коштів позивачу, а позивачем щодо передачі облігацій відповідачу 2, так як дані облігації (які позивач мав за договором купівлі-продажу облігацій № Б/01-1 передати відповідачу 2) вже пред'явлені позивачем до погашення, а, відтак, є погашеними, тобто позивач отримав за ними квартири.
У відповідності до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
За статтею 35 ГПК України преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Таким чином, заперечення апелянта стосовно неправильного застосування судом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України спростовується зазначеним.
Також предметом розгляду по даній справі була вимога про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, у зв'язку із тим, що ТОВ «Славутич-2000» належним чином не набув права власності на квартири.
В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що неналежне виконання зобов'язання не є підставою для визнання його недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Зазначеного Апелянтом, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не наведено та не доведено.
Таким чином, з огляду на безпідставність вищевказаних позовних вимог, підстави для задоволення вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради про оформлення права власності на квартири від 22.07.2010 року № 202 у частині оформлення права власності на квартири у багатоповерховому житловому будинку за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, буд. 2-Г за Товариством з обмеженою діяльністю «Славутич - 2000» на наступні квартири: однокімнатні № 196, 203, 206, 216, 226, 236, 326, 336, 356, 366, 376, 386, 396, 397, 406, 407, 411, 412, двокімнатні квартири № 254, 264, 274, 284, 294, 404, 414 та трикімнатні квартири № 255, 265, 275, 285, 295, 305, 315, 375, 385, 395 та 405 та про зобов'язання відповідача 3 погасити вказані вище іменні цінні папери шляхом передачі позивачеві квартир, як похідних, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 20.10.2011 року у справі № 25/052-11.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 20.10.2011 року у справі № 25/052-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 25/052-11 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Тищенко О.В.
Смірнова Л.Г.
18.01.12 (відправлено)