01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.01.2012 № 37/759
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г
розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Знання»
на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011р.
у справі №37/759 (суддя Гавриловська І.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Житлово-будівельного кооперативу «Знання»
про стягнення 91 485,05 грн.
30.12.2011р. скаржником подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. у справі №37/759.
Вивчивши матеріали справи і подану апеляційну скаргу, Київський апеляційний господарський суд встановив, що остання підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, як доказ сплати судового збору скаржником надано оригінал платіжного доручення №366 від 29.12.2011р., в якому у графі «призначення платежу» вказано «Код платежу 22030001 сплата судового збору за надання інформаційно технічних послуг». Однак з 01.11.2011р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір», статтею 3 якого встановлено, що за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення справляється судовий збір.
Колегія суддів вважає, що вищевказаний документ (платіжне доручення) не може бути прийнято судом в якості доказу належного виконання приписів ст. 94 ГПК України з огляду на таке.
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (надалі -Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Положеннями Інструкції встановлені й вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.
Так, згідно з п. 3.8 Інструкції, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».
Таким чином, з урахуванням вимог Інструкції, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, в розумінні ст. 34 ГПК України, є відповідний платіжний документ, що містить повну та достовірну інформацію щодо призначення платежу.
Згідно з п. 3 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Проте, в наданому скаржником платіжному дорученні №366 від 29.12.2011р. у графі «призначення платежу» зазначено інше призначення оплати судового збору: «за надання інформаційно-технічних послуг». Отже, у суду відсутні підстави вважати додане до апеляційної скарги платіжне доручення №366 від 29.12.2011р. належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку.
Аналогічну позицію про належність доказів оплати подання касаційної скарги, в тому числі відповідності призначення платежу викладено в ухвалі Вищого господарського суду України від 27.09.2011р. по справі №98/9-2000/9/6-02/17.
Отже, в даному випадку заявник не дотримався вимог чинного законодавства щодо порядку сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу «Знання» не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Оскільки судовий збір сплачений за надання інформаційно-технічних послуг, тобто за іншим призначенням та без зазначення коду Київського апеляційного господарського суду, підстави для повернення даною ухвалою сплаченого судового збору скаржнику у суду відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 34, 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України суд
1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. у справі №37/759 з доданими до неї документами повернути житлово-будівельному кооперативу «Знання».
2. Матеріали справи №37/759 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді
Агрикова О.В.
Чорногуз М.Г
17.01.12 (відправлено)