01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.01.2012 № 41/233
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі
Кулачок О.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Лепілова О.А.
від відповідача - Ліщук К.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Гарт -С» на рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року.
у справі № 41/233 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія
«Пластторг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт -С»
про стягнення 41 444,50 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт - С» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3, поштова адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4б, оф. 33, код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 4, поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37266448) 25070 (двадцять п'ять тисяч сімдесят) грн. 34 коп. основного боргу, 3189 (три тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 58 коп. пені, 3943 (три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 50 коп. 3 % річних, 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 34 коп. державного мита та 193 (сто дев'яносто три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарт - С» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Заборгованість перед позивачем погашена повністю. У товарній накладній РС12-00089 від 08.02.2010 року відсутнє посилання на договір поставки № 2/02 від 02.02.2010 року. Враховуючи укладення договору у спрощений спосіб та відсутність письмової вимоги, обов'язок сплати заборгованості відсутній.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 41/233 призначено на 14.12.2011 року.
Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 14.12.2011 року представник відповідача не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.02012 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластторг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 2102 (далі-Договір).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластторг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» уклали додаткову угоду (про заміну сторони) до Договору, відповідно до п.п. 1, 2 якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластторг» передає безоплатно та в повному обсязі, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг» (далі-постачальник, позивач) приймає права та обов'язки постачальника по основному договору. Усі права та обов'язки по основному договору переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Пластторг» з моменту підписання сторонами даної додаткової угоди.
В силу положень до п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5 Договору, постачальник зобов'язувався в обумовлені цим Договором строки передати товар (далі-товар) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (Додаток № 1), які є власністю постачальника.
Загальний асортимент та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у специфікації. Специфікація погоджується сторонами і підписується разом з цим Договором. Специфікація, а також додатки до неї, після узгодження та підписання сторонами є невід'ємною частиною даного Договору. Товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п. 2.4 цього Договору. Партією товару вважається його найменування, кількість та ціна зазначені в одній накладній.
Строки поставки встановлюється сторонами в графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю (п.3.1 Договору).
Порядок розрахунків сторони обумовили розділом -6 Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що оплата по цьому Договору здійснюється шляхом розстрочення платежу, оплата, за поставлений товар, здійснюється через 30 (тридцять) календарних днів від факту реалізації товару.
Згідно п. 6.1.1 протоколу розбіжностей до Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з відстрочкою платежу в шістдесят днів з моменту поставки відповідної партії товару, але з оплатою реалізованого товару кожні сім днів.
У п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору визначено строк чинності даного Договору до «31»грудня 2010 року, дія Договору припиняється із закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Дія Договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмову іншу сторону про припинення дії Договору на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, вказаного в п. 8. 1 цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору передав у власність відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи, проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 25070,34 грн., що засвідчується банківськими виписками, а також наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно п. 10.1 Договору, у випадку виникнення непорозумінь по даному Договору сторони вживають заходи по їх врегулюванню шляхом переговорів.
З метою досудового врегулювання спору та дотримуючись п. 10.1 Договору, позивач 25 червня 2011 року звернувся до відповідача з претензією (копії фіскального чеку та опису вкладення в цінний лист від 25.06.2010 року містяться в матеріалах справи) про погашення заборгованості, проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 25070, 34 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З огляду на викладене, колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням строків розрахунку визначених умовами Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ та інфляційних втрат та 3 % річних, вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3189,58 грн. па позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних також підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 3943,15 грн. та 3 % річних в сумі 1730,50 грн.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарським судом м. Києва було встановлено, що відповідач отримав товар від ТОВ «Пластторг» за одинадцятьма накладними на загальну суму 170331,58 грн., що на 23439,33 грн. більше ніж зазначає апелянт. Також було встановлено, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Пластторг» та ТОВ «Торгова компанія «Пластторг» шляхом надання обґрунтованого розрахунку, акти звірки. Відсутні докази укладення інших договорів крім вказаного договору у спірний період.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року у справі № 41/233.
Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт -С» в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року у справі № 41/233 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 41/233 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
18.01.12 (відправлено)