01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.01.2012 № 17/289
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Зеленіна В.О.
Чорної Л.В.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. №114 від 22.08.2011 р.)
ОСОБА_2 (дов. №49 від 23.02.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №048/002 від 01.09.2011 р.)
від третьої особи - ОСОБА_3 (дов. №023/001 від 01.09.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс»
на рішення господарського суду міста Києва
від 03.10.2011 р.
у справі №17/289 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк
«Експобанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс»
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна.
Завод водолічильників»
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі за текстом - позивач, ПАТ «КБ «Експобанк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс» (далі за текстом - ТОВ «Ценнер-Сервіс», відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.07.2005 р., а саме: ремонтно-механічний корпус (літера А) загальною площею 909,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії з використанням мультивалютних рахунків №МКЛ-04/05 від 08.07.2005 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна третьою особою. Завод водолічильників». Загальна вартість заборгованості за кредитним договором, з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, визначена позивачем в сумі 1386727,31 доларів США та 323524,54 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом становить 303900 грн. та 1118310,96 доларів США; прострочена заборгованість за нарахованими процентами по кредиту - 148641,62 долара США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 19624,54 грн. та 100104,09 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 19670,64 доларів США. Позивач просить визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, здійснити на день ухвалення рішення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 позов задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна. Завод водолічильників» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» за договором кредитної лінії з використанням мультивалютних рахунків №МКЛ-04/05 від 08.07.2005 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна. Завод водолічильників», в сумі 1386727 доларів США 31 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 р. становить 11379485 грн. 36 коп. та складається з: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 303900 грн. та 1118310 доларів США 96 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 р. становить 9219857 грн. 79 коп., простроченої заборгованості за нарахованими процентами по кредиту в розмірі 148641 долар США 62 цента, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 р. становить 1185075 грн. 04 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 19624 грн. 54 коп. та 100104 доларів США 09 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 р. становить 817724 грн. 42 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 19670 доларів США 64 цента, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2011 р. становить 156828 грн. 11 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.07.2005 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс», шляхом проведення прилюдних торгів з встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки третьою особою не виконано своїх зобов'язань за кредитним договором, а отже позивач має право задовольнити їх за рахунок предмета іпотеки.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника передача власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки, а саме - майновою порукою, а тому відносини, які виникли між позивачем та відповідачем при укладенні договору забезпечення підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини як в сфері застави, так і в сфері поруки. Скаржник вважає, що майнова порука, передбачена договором забезпечення є такою, що припинилась (відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України), а відтак позивач втратив право вимоги до поручителя. Крім того, відповідач зазначає про те, що матеріалами справи не підтверджується отримання позичальником та майновим поручителем письмових вимог, оформлених відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Також на думку скаржника вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасною, оскільки позивачем не надано жодних доказів про неможливість виконання заборгованості, що виникла внаслідок невиконання третьою особою кредитного договору.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами ОСОБА_4 №01-22/1 від 13.01.2012 р. змінено склад судової колегії.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши заявлене в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2012 р. представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі №17/289 до вирішення пов'язаної з нею справи №22/455 за позовом ТОВ «Центнер-Сервіс» до ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» про припинення господарських правовідносин, яка розглядається господарським судом міста Києва, колегія суддів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі з підстав, зазначених в цій статті можливе у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом
Оскільки судом апеляційної інстанції переглядається рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р., то подання позивачем позову після прийняття оспорюваного рішення, жодним чином не перешкоджає здійсненню апеляційного провадження у даній справі в межах, передбачених ст. 101 ГПК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.01.2012 р. представник позивача заявив клопотання про призначення у справі судової експертизи для встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, а саме: ремонтно-механічного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ «Експобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КБ «Експобанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Ценнер-Україна ЛТД», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна. Завод водолічильників», як позичальником, було укладено договір кредитної лінії з використанням мультивалютних рахунків №МКЛ-04/05 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредити (далі - кредити), ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 1500000 грн. Позичальник зобов'язалась сплачувати позивачу проценти за користування кредитами на умовах Договору та повертати кредити позивачу у встановлений Договором та/або угодами до Договору термін (п.1.1 Кредитного договору).
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору строк дії кредитної лінії складає з 08.07.2005 р. до 08.07.2008 р.
Виходячи зі змісту п.п. 3.3.2 п. 3.3 Кредитного договору банк зобов'язується на умовах цього Договору (за умови виконання пунктів 2.2 та 3.4.9 цього Договору) надати позичальнику кредити у сумах, валютах, передбачених Угодами, шляхом перерахування на поточний рахунок третьої особи або оплати платіжних документів третьої особи протягом трьох днів після підписання Угоди.
Пунктом 1.4 Кредитного договору строки користування кредитами, валюта кредитів, суми кредитів і проценті ставки (далі - проценти), а також необхідні умови встановлюються в Угодах сторін цього договору. Ці Угоди є невід'ємними частинами цього Договору.
На виконання вищевказаного пункту договору кредиту, сторони уклали угоду №01 від 11.07.2005 р. до кредитного договору, пунктами 1, 2 якої встановлено, що банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 130292,73 євро терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом.
01.08.2005 р. сторонами укладено Угоду №02 до Кредитного договору, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 97000 євро терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитом.
01.11.2005 р. сторонами укладено Угоду №03 до Кредитного договору, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 60000 гривень терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 18 % річних за користування кредитом.
11.11.2005 р. сторонами укладено Угоду №03 до Кредитного договору, за умовами якого позивач збільшує третій особі кредитну лінію по Кредитному договору до 2800000 грн. строком дії до 08.07.2008 р.
14.11.2005 р. сторонами укладено Угоду №04 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 60000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
14.11.2005 р. сторонами укладено Угоду №05 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 17000 гривень терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 24% річних за користування кредитом.
24.01.2006 р. сторонами укладено Угоду №06 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 60000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
27.02.2006 р. сторонами укладено Угоду №07 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 60000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
03.03.2006 р. сторонами укладено Угоду №08 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 3000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
15.03.2006 р. сторонами укладено Угоду №09 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 30000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
23.03.2006 р. сторонами укладено Угоду №10 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 35000 доларів США терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
18.12.2006 р. між сторонами укладено Угоду №12 до Кредитного договору, якою сторони перше речення п. 1.1 Кредитного договору виклали в новій редакції: банк відкриває позичальнику кредитну лінію та надає їй кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 3700000 грн. строком дії до 01.09.2010 р.; позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за розрахункове обслуговування по кредитній лінії в розмірі 1000 грн. протягом трьох банківських днів після підписання цієї угоди.
19.12.2006 р. сторонами укладено Угоду №13 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 600000 грн. терміном повернення 30.01.2007 р. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.
25.12.2006 р. сторонами укладено Угоду №14 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 250000 грн. терміном повернення 30.01.2007 р. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.
28.12.2006 р. сторонами укладено Угоду №15 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 50000 грн. терміном повернення 30.01.2007 р. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.
30.01.2007 р. між сторонами укладено Угоду №16 до Кредитного договору, якою сторони в пункті 1 угод №15 від 28.12.2006 р., №14 від 25.12.2006 р., №13 від 19.12.2006 р. до Кредитного договору дату «30 січня 2007 р.» змінено на «28 лютого 2007 р.».
27.02.2007 р. між сторонами укладено Угоду №17 до Кредитного договору, якою сторони в пункті 1 угоди №16 від 30.01.2007 р. до Кредитного договору дату «28 лютого 2007 р.» змінено на «30 березня 2007 р.».
28.03.2007 р. між сторонами укладено Угоду №18 до Кредитного договору, якою сторони в пункті 1 угоди №17 від 27.02.2007 р. до Кредитного договору дату «30 березня 2007 р.» змінено на «08 липня 2008 р.».
02.07.2007 р. сторонами укладено Угоду №19 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 50000 грн. терміном повернення 08.07.2008 р. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.
09.07.2007 р. сторонами укладено Угоду №20 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 170000 доларів США терміном повернення 30.08.2007 р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
30.08.2007 р. між сторонами укладено Угоду №21 до Кредитного договору, якою сторони в пункті 1 угоди №20 від 09.07.2007 р. до Кредитного договору дату «30 серпня 2007 р.» змінено на «31 серпня 2008 р.».
19.09.2007 р. сторонами укладено Угоду №22/1 до Кредитного договору, за умовами якої сторони погодились перше речення п. 1.1 Кредитного договору викласти в новій редакції: банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 5800000 грн.; п. 1.2 Кредитного договору викласти в наступній редакції: строк дії кредитної лінії з 08.07.2005 р. до 01.09.2010 р. Пункт 2 Угод №20, №10, №09, №08, №07, №06, №05, №04, №02, №01 до Кредитного договору викладено в наступній редакції: за користування кредитом позичальник сплачує банку 13,25% річних. В п.4 угоди сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити позивачу комісію за розрахункове обслуговування по кредитній лінії в розмірі 4000 грн. протягом трьох банківських днів після підписання цієї угоди.
20.09.2007 р. сторонами укладено Угоду №23 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 340000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом.
26.09.2007 р. сторонами укладено Угоду №24 до Кредитного договору, за умовами банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 7000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом.
01.10.2007 р. сторонами укладено Угоду №25 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 139310,96 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом.
11.10.2007 р. сторонами укладено Угоду №26 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 6000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом.
27.02.2008 р. сторонами укладено Угоду №27 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 75000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитом.
08.04.2008 р. сторонами укладено Угоду №28 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 43000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 14,75 % річних за користування кредитом.
14.05.2008 р. сторонами укладено Угоду №29 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 250000 грн. терміном повернення 01.09.2010 р.. зі сплатою 23 % річних за користування кредитом.
20.05.2008 р. між сторонами укладено Угоду №30 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 40000 грн. терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 23 % річних за користування кредитом.
07.07.2008 р. сторонами укладено Угоду №31 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 50000 грн. терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 23,3 % річних за користування кредитом.
08.07.2008 р. сторонами укладено Угоду №32 до Кредитного договору, за умовами якої сторони погодились в п. 1 №20 від 09.07.2007 р., Угоди №04 від 14.11.2005 р., Угоди №06 від 24.01.2006 р., Угоди №07 від 27.02.2006 р., Угоди №08 від 03.03.2006 р., Угоди №09 від 15.03.2006 р., Угоди №10 від 23.03.2006 р. до Кредитного договору дату «08.07.2008» змінити на «07.07.2009». Пунктом 4 угоди сторони погодили перенести строк сплати процентів за кредит за період з 01.07.2008 р. по 07.07.2008 р. з 08.07.2008 р. на 31.07.2008 р. Пунктом 5 угоди сторони погодили, п. 2 Угоди №20 від 09.07.2007 р., Угоди №04 від 14.11.2005 р., Угоди №06 від 24.01.2006 р., Угоди №07 від 27.02.2006 р., Угоди №08 від 03.03.2006 р., Угоди № 09 від 15.03.2006 р., Угоди №10 від 23.03.2006 р. до Кредитного договору викласти в новій редакції: за користування кредитом позичальник сплачує позивачу 15% річних.
24.07.2008 р. сторонами укладено Угоду №33 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 80000 доларів США терміном повернення 24.07.2009 р.. зі сплатою 16,3 % річних за користування кредитом.
02.09.2008 р. сторонами укладено Угоду №34 до Кредитного договору, за умовами якої банк зобов'язався надавати позичальнику довгостроковий кредит (транш) у сумі 10000 доларів США терміном повернення 01.09.2010 р. зі сплатою 15,85 % річних за користування кредитом.
20.10.2008 р. сторонами укладено Угоду №35 до Кредитного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 2 Угоди №23 від 20.09.2007 р., Угоди №24 від 26.09.2007 р., Угоди №25 від 01.10.2008 р., Угоди №26 від 11.10.2007 р., Угоди №27 від 27.02.2008 р., Угоди №28 від 08.04.2008 р. до Кредитного договору в наступній редакції: за користування кредитом позичальник сплачує позивачу 15,85% річних; п. 5 Угоди №32 від 08.07.2008 р. до Кредитного договору викласти в редакції: за користування кредитом позичальник сплачує позивачу 15,85% річних.
29.10.2008 р. сторонами укладено Угоду № 36 до Кредитного договору, за умовами якої сторони вирішили перше речення п. 1.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 1084112,14 доларів США.
30.12.2008 р. сторонами укладено Угоду №37 до Кредитного договору, якою сторонами було вирішено додати розділ 8 до Кредитного договору наступного змісту: підписанням цього договору між банком та позичальником укладено договір про встановлення позовної давності за цим договором або у зв'язку з його виконанням тривалістю 3 (три) років, у тому числі й до вимог про стягнення неустойки.
31.12.2008 р. сторонами укладено Угоду №38, якою сторони вирішили перенести погашення процентів по кредитам за грудень 2008 року за Кредитним договором з 31.12.2008 р. на 28.01.2009 р..
30.01.2009 р. сторонами укладено Угоду №39, якою сторони вирішили перенести погашення процентів по кредитам за січень 2009 року за Кредитним договором з 30.01.2009 р. на 26.02.2009 р..
27.02.2009 р. сторонами укладено Угоду №40, якою сторони вирішили перенести погашення процентів по кредитам за лютий 2009 року за Кредитним договором з 27.02.2009 р. на 26.03.2009 р..
31.03.2009 р. сторонами укладено Угоду №41, якою сторони вирішили перенести погашення процентів по кредитам за березень 2009 року за Кредитним договором з 31.03.2009 р. на 28.04.2009 р..
30.04.2009 р. сторонами укладено Угоду №42, якою сторони вирішили перенести погашення процентів по кредитам за квітень 2009 року за Кредитним договором з 30.04.2009 р. на 28.05.2009 р..
01.03.2010 р. сторонами укладено Угоду №43, якою сторони вирішили в преамбулі та реквізитах сторін Кредитного договору найменування позивача читати як: публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Експобанк”.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи меморіальних валютних ордерів №02 від 11.07.2005 р. на суму 130292,73 євро, №02 від 01.08.2005 р. на суму 97000 євро, №02 від 14.11.2005 р. на суму 60000 дол. США, №01 від 24.01.2006 р. на суму 60000 дол. США, №06 від 27.02.2006 р. на суму 60000 дол. США, № 0001 від 03.03.2006 р. на суму 3000 дол. № США, 01 від 15.03.2006 р. на суму 30000 дол. США, №01 від 23.03.2006 р. на суму 35000 дол. США, №авт./972935 від 02.09.2008 р. на суму 10000 доларів США, №авт./673926 від 20.09.2007 р. на суму 340000 дол. США, №авт./678461 від 26.09.2007 р. на суму 7000 дол. США, №авт./682297 від 01.10.2007 р. на суму 139310,96 дол. США, №авт./690428 від 11.10.2007 р. на суму 6000 дол. США, №авт./796607 від 27.02.2008 р. на суму 75000 доларів США, №авт./831689 від 08.04.2008 р. на суму 43000 дол. США, №авт./931220 від 24.07.2008 р. на суму 80000 дол. США, №авт./615712 від 09.07.2007 р. на суму 170000 дол. США та меморіальних ордерів №01 від 01.11.2005 р. на суму 60000 грн., №01 від 26.12.2005 р. на суму 17000 грн., №01 від 14.05.2008 р. на суму 250000 грн., №01 від 20.05.2008 р. на суму 40000 грн., №05 від 07.07.2008 р. на суму 50000 грн., №01 від 25.12.2006 р. на суму 250000 грн., №02 від 28.12.2006 р., №03 від 02.07.2007 р. на суму 50000 грн., №02 від 19.12.2006 р. на суму 600000 грн., на виконання умов Кредитного договору та укладених Угод позивач надав третій особі кредити.
В забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за Кредитним договором, а також з будь-яких додаткових угод, що укладені або можуть бути укладені до нього, 08.07.2005 р. між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем, яке є майновим поручителем третьої особи, був укладений іпотечний договір, посвідчений 08.07.2005 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №4432, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку ремонтно-механічний корпус загальною площею 909,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1998 р.
Пунктом 1.1 Іпотечного договору зі змінами, внесеними договорами про внесення змін до іпотечного договору від 11.11.2005 р., від 05.10.2006 р., від 18.12.2006 р. від 19.09.2007 р. та від 05.11.2008 р., встановлено, що за умовами Іпотечного договору забезпечується іпотекою виконання третьою особою зобов'язань за Кредитним договором, за умовами якого третя особа зобов'язана повернути позивачу кредит, ліміт заборгованості якого не перевищує 1084112,14 доларів США до 01.09.2010 р., сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений Договором кредиту, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.
Також вказаним пунктом Іпотечного договору встановлено, що строк повернення кредиту (кредитів), проценти та будь-які інші умови Кредитного договору можуть бути змінені угодами сторін Кредитного договору без зміни Іпотечного договору та без повідомлення чи згоди відповідача.
Можливість укладення додаткових угод до Кредитного договору без згоди відповідача також встановлена розділом Іпотечного договору «Визначення», яким встановлено, що договором кредиту є Кредитний договір, а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору.
Згідно з п. 1.7 Іпотечного договору, у разі порушення Кредитного договору позивач має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Пунктами 4.1, 4.6 Іпотечного договору встановлено, що позивач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі й у випадку порушення третьою особою Кредитного договору (несвоєчасне повернення кредиту повністю або частково або несвоєчасна сплата процентів, комісій тощо). За рахунок предмету іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти, неустойку, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.
Пунктом 4.2 Іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд позивача, відповідно до Іпотечного договору або чинного законодавства України за виконавчім написом нотаріуса, рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачі позивачу предмету іпотеки у власність.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості третьої особи, яка виникла з Кредитного договору.
Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В силу положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, письмові вимоги, передбачені статтею 35 Закону України «Про іпотеку», направлялись банком іпотекодавцю та позичальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи іпотечними повідомленнями (а.с.96 т.1, а.с.98 т.2).
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що позивачем в іпотечному повідомленні до відповідача заявлені вимоги щодо погашення заборгованості в розмірі 540068,41 грн. та 1827174,98 грн., судом першої інстанції задоволені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1386727,31 доларів США та 323524,54 грн., тоді як за іпотечним договором (зі змінами та доповненнями) ліміт заборгованості встановлений в розмір 1084112,14 доларів США.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд першої інстанції повинен був, виходячи з вимог частини шостої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Проте, судом першої інстанції не було встановлено і у резолютивній частині рішення не вказано початкову ціну продажу предмету іпотеки.
Посилання відповідача на припинення Іпотечного договору протягом 6-ти місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання спростовується матеріалами справи, та як вірно встановлено місцевим господарським судом спливає 01.03.2011 р., тоді як вимогу позивачем пред'явлено 07.09.2010 р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на день звернення позивача до суду з даним позовом, останнім було реалізоване його конституційне право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 34/543 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна. Завод водолічильників» про стягнення 15270447,14 грн. заборгованості за договором кредитної лінії №МКЛ-04/05 з використанням мультивалютних рахунків було задоволено частково та стягнуто з ТОВ «К.В.М. - Україна. Завод водолічильників» на користь ПАТ «Експобанк» заборгованість в сумі 11155179,15 грн., яка складається з 305500 грн. та 118310,96 доларів США -простроченої заборгованості за кредитом, 148641,62 доларів США - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 76415,90 доларів США - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19125,92 доларів США - пені за несвоєчасну сплату процентів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. у справі №10/137-09.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2011 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В. відкрито виконавче провадження з виконання наказу №34/543, виданого 10.05.2011 р. господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М.-Україна. Завод водолічильників» на користь ПАТ «Експобанк» заборгованості в сумі 11155179,15 грн.; 08.12.2011 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В. накладено арешт на кошти ТОВ «К.В.М. - Україна. Завод водолічильників» в межах суми 12298836,80 грн.
Доказів на підтвердження факту недостатності майна для погашення заборгованості або неможливості виконання наказу №34/543, виданого 10.05.2011 р. господарським судом міста Києва позивачем не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Розглянувши клопотання представника позивача про призначення у справі судової експертизи для встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, а саме: ремонтно-механічного корпусу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 23, колегія суддів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд може призначити судову експертизу.
Разом з тим, виходячи зі змісту ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки відбувається лише у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи, те, що колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки не є необхідним.
Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №17/289 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ценнер-Сервіс» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 23, код ЄДРПОУ 25407470) 12750,00 (двонадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №17/289 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Зеленін В.О.
Чорна Л.В.