донецький апеляційний господарський суд
16.01.2012
Постанова
Іменем України
11.01.2012 р. справа №9/5009/5966/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача
(скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_1. -представник (довіреність № 97 від 04.01.2012)
Не з'явився
Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»
м. Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від 29.11.2011р. (повний текст складено та підписано
05.12. 2011р.)
у справі № 9/5009/5966/11 (суддя О.С.Боєва)
за позовомКомунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня»м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»
м. Запоріжжя
про стягнення 30 000, 00 грн.
У жовтні 2011року комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня»м. Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»м. Запоріжжя про стягнення з відповідача матеріальної допомоги в сумі 30 000,00грн. на підставі договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. позовні вимоги комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня»м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»м. Запоріжжя про стягнення з відповідача матеріальної допомоги в сумі 30 000,00грн. на підставі договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р., були задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. у справі № 9/5009/5966/11 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищенаведене рішення суду від 29.11.2011р. скасувати, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні та доведеності обставин по справі та ухвалити нове рішення відповідно до якого відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що включення до договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р. п. 5.19. стосовно надання щорічної матеріальної допомоги не є істотною умовою типового договору оренди майна комунальної власності, суперечить вимогам ч.ч. 1,4 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 639 ЦК України, ст. 179 ГК України, п. 9 ст. 116 Бюджетного кодексу України.
Ухвалою від 21.12.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. у справі № 9/5009/5966/11 -без змін.
Відповідач (апелянт) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення -ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 21.12.2011р.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням голови Запорізької обласної ради № ІІІ-ов від 23.09.2008р. комунальній установі «Запорізька обласна клінічна лікарня»було надано дозвіл бути орендодавцем нерухомого майна та укласти договір оренди нерухомого майна площею 25,6кв.м з товариством з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної воластості і провидить господарську діяльність з медичної практики (за пропозицією конкурсної комісії, протокол № 2 від 27.08.2008р.). Термін дії дозволу з 15.09.2008р. до 13.09.2011р. (п. 1.3. Розпорядження).
15.09.2008р., на виконання вищенаведеного Розпорядження, між комунальною установою “Запорізька обласна клінічна лікарня” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “МЦ Євромед” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 5-О/08, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад і сіл, селищ, міст Запорізької області: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, яке знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки вартості нерухомого майна і становить 27 538,00грн. станом на 15.09.2008р. (п. 1.1.).
Згідно з п.п. 1.2., 1.3. договору приміщення загальною площею 25,6 кв.м., розташоване на шостому поверсі терапевтичного блоку головного корпусу лікарні, призначення приміщення: розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики.
За умовами п. 2.1. договору визначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного майна.
Матеріали справи свідчать, що обумовлене договором майно було передано в оренду відповідачу 15.09.2008р., про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.15).
Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням сесії Запорізької обласної ради № 34 від 06.06.2008р. Місячна орендна плата без ПДВ за перший місяць оренди (вересень) складає 1024,00 грн., по рекомендації конкурсної комісії за домовленістю сторін. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 5.19. договору сторони узгодили, що орендар зобов'язується щорічно надавати орендодавцю матеріальну допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з п. 10.1., договір діє з 15.09.2008р. по 13.09.2011р., що кореспондується з терміном дії дозволу на надання в оренду нерухомого майна передбаченим Розпорядженням голови Запорізької обласної ради № ІІІ-ов від 23.09.2008р.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав, в порушення умов п. 5.19 договору не сплатив жодного платежу з матеріальної допомоги.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди, позивачем неодноразово направлялись на його адресу листи-вимоги про сплату суми матеріальної допомоги у розмірі 30000 грн. (вих. № 5436; вих. № 6261; вих. № 6446 та інш.).
Таким чином, враховуючи, що відповідно до п.10.1 договору, строк його дії встановлений у три роки (з 15.09.2008р. по 13.09.2011р.), відповідач, на виконання вимог п. 5.19. договору, зобов'язаний сплатити на користь позивача 30 000,00грн. матеріальної допомоги.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р., належним чином не виконав, сплату матеріальної допомоги на протязі терміну дії договору жодного разу не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем виникла сума заборгованості у розмірі 30 000,00грн., наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості в сумі 30 000,00грн., тому господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати матеріальної допомоги в сумі 30 000,00грн. на підставі договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р.
Доводи апелянта стосовно того, що включення до договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.09.2008р. п. 5.19. стосовно надання щорічної матеріальної допомоги не є істотною умовою типового договору оренди майна комунальної власності, суперечить вимогам ч.ч. 1,4 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 639 ЦК України, ст. 179 ГК України, п. 9 ст. 116 Бюджетного кодексу України, судовою колегією до уваги не приймаються, з огляду на наступне:
Згідно ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
За приписами ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
З наявного в матеріалах справи договору оренди нерухомого майна № 5-О/08 від 15.05.2008р. вбачається, що даний договір був укладений без будь -яких заперечень стосовно наявності п. 5.19. договору, а тому судова колегія вважає, що сторони у договорі узгодили однією з його умов обов'язок орендаря щорічно надавати орендодавцю матеріальну допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Посилання відповідача на невідповідність п. 5.19. договору п. 9 ст. 116 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010р. колегія суддів вважає некоректним та помилковим, оскільки правовідносини між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем не підпадають під правове регулювання Бюджетного кодексу України.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. у справі № 9/5009/5966/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за поданням апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Євромед»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. у справі № 9/5009/5966/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. у справі № 9/5009/5966/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1 - відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС