12.01.2012 року Справа № 17/5005/10555/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Чохи Л.В., Чимбар Л.О.,
секретар судового засідання: Фузейникова В.О.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність №18 від 01.06.2011 року,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011 року у справі №17/5005/10555/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик», м.Харків
до приватного підприємства «Спектр-Хімія», м.Дніпропетровськ
про стягнення 5 334 грн.
В серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик»(далі по тексту ТОВ «Мобіліс Логістик») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Спектр-Хімія»(далі по тексту ПП «Спектр-Хімія») на свою користь 5 334 грн., що складаються з 3 829 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 105грн. 3% річних, 1 400 грн. збитків, пов'язаних з підготовкою документів та подання позову до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011року у справі №17/5005/10555/2011 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ПП «Спектр-Хімія»на користь ТОВ «Мобіліс Логістик»2 грн. 22коп. 3% річних, 4 коп. витрат по сплаті державного мита, 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2011 року у справі №17/5005/10555/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Мобіліс Логістик»задовольнити.
Скаржник зазначає, що:
- місцевим господарським судом, в порушення ст.77 Господарського процесуального кодексу України, не відкладено розгляду справи в зв'язку з тим, що позивач не був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання, що позбавило ТОВ «Мобіліс Логістик»можливості скористатися своїми процесуальними правами;
- згідно заявки №445 від 14.05.2010 року, оформленої у відповідності з вимогами діючого законодавства, вартість послуг з перевезення вантажу склала за домовленістю сторін 17 000 грн.;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на договір, укладений між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. на перевезення спірного вантажу за ціною 15 500 грн. та на обставину відсутності сенсу від здійснення ним підприємницької діяльності без отримання прибутку;
- заявки №445 від 14.05.2010 року з ціною 13 500 грн. не існувало, позивач не підписував таку заявку і не направляв її відповідачу.
Відповідач на виклик Дніпропетровського апеляційного господарського суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судових засіданнях представника позивача, перевіривши оскаржене рішення на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи; відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та відповідності оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту регулюються Законом України «Про транспорт», Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.
Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. (ст.638 Цивільного кодексу України).
Згідно п.п.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивачем подана копія заявки №445 від 14.05.2010 року на міжнародні вантажні перевезення автомобільним транспортом (а.с.13), підписана сторонами та скріплена їх печатками за маршрутом Novaky (Словацька республіка) -Дніпропетровськ (Україна), в якій зазначено наступні умови: дата та час загрузки: 17.05.2010 року о 08 год. 00 хв.; дата та час доставки на митницю: 21.05.2010 року о 08 год. 00 хв.; найменування вантажу: ПВХ (Код 3904100090); маса вантажу: брутто 21 150т.; вантажовідправник: Novacke, Chemicke Zavody, A.S. v konkurze; адреса завантаження: M.R. Stefanika 1, 972 71 Novaky, Slovak Republic; адреса вивантаження: Україна, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 208; автопідприємство: ТОВ «Мобіліс Логістик»; марка автомобіля: MAN; державний номер автомобіля: НОМЕР_2; номер напівпричепу: НОМЕР_1; П.І.Б. водія: ОСОБА_2.; оплата ТЕП в розмірі 17 000 грн.; строк оплати: після вивантаження товару на склад по копіям документів до 3 днів.
Відповідач стверджує, що укладання договору перевезення та обговорення його умов відбувалося між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку. Зазначає, що 14.05.2010 року менеджер позивача направив відповідачу вищезазначену заявку, ціна в ній не була погоджена з директором відповідача - Натрус Витою Олександрівною на тій підставі, що у ПП «Спектр-Хімія»існують договірні відносини з приватним підприємством «Ірта», які перевозять вантаж такої ж ваги на відстань Словакія-Україна за ціною 13 500 грн. Тому у заявці було зроблено виправлення ціни договору і відправлено позивачу 14.05.2010 року. В телефонній розмові представників сторін було викладено позицію відповідача щодо неможливості укладення договору на суму 17 000 грн. Позивач під час телефонних переговорів погодився на суму 13 500 грн., оскільки і за цією ціною йому виявилося вигідним виконати перевезення, підписав нову заявку тим же номером на суму 13 500 грн. та направив її відповідачу факсом ввечері того ж дня. Тому останньою погодженою ціною договору вважає суму 13500грн.
Згідно п.4 ст.181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (пп.6, 8 ст.181 Господарського кодексу України).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).
Подана позивачем заявка №445 від 14.05.2010 року (а.с.13) підписана сторонами без застереження та скріплена їх печатками. Виконання перевезення позивачем підтверджується СМR №00028 з відмітками митних органів та вантажоодержувача. Вантаж прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій щодо строку доставки вантажу, його якості та кількості. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за поданою ним суду заявкою №445 від 14.05.2010року належним чином.
Надана ж відповідачем в обґрунтування своїх заперечень копія заявки №445 від 14.05.2010 року з виправленнями, в тому числі, щодо вартості ТЕП (а.с.51), вимогам закону щодо порядку укладення господарських договорів, зокрема узгодження його умов або внесення змін, не відповідає.
Щодо копії заявки №445 від 14.05.2010 року де вказана оплата ТЕП в розмірі 13500 грн. зі строком оплати: до 5-ти днів після вивантаження товару на склад (а.с.50), колегія суддів прийняти в якості належного доказу, що замінює подану позивачем заявку із зазначенням інших умов щодо вартості послуг та строку їх оплати з тим самим номером та датою її складання не може, оскільки за наявності оригіналу такої заявки (що відповідачем не поданий), її слід вважати окремою заявкою, щодо якої сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Відповідачем частково та з порушенням строку, визначеному заявкою, оплачені виконані позивачем послуги в сумі 13 500 грн., що підтверджується платіжним доручення №1193 від 02.06.2010 року (а.с.20).
Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем з моменту порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних ним послуг до 01.01.2012 року інфляційні збитки становлять 329 грн., 3% річних за період: червень 2010 року - червень 2011 року -105 грн., які колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь збитків в розмірі 1 400 грн. задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та факт їх наявності та розмір не знаходяться в необхідному зв'язку із заявленими вимогами.
З оглядку на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області 06.10.2011 року у справі №17/5005/10555/2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Спектр-Хімія»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик»3 500 грн. боргу, 329 грн. інфляційних збитків, 105 грн. 3% річних, 102 грн. витрат на оплату державного мита, 174 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.»
Стягнути з приватного підприємства «Спектр-Хімія»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс Логістик»51 грн. витрат на оплату державного мита за перегляд справи апеляційною інстанцією
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази у відповідності з ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.В. Чоха
Суддя Л.О. Чимбар
(Повний текст постанови складено 12.01.2012р.)