17.01.2012
Справа №2-а-7948/11ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2011 року м. Харків
Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, зобов'язання здійснити перерахунок його пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні нарахування і виплати з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 05.08.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.
Ухвалою суду від 12 грудня 2011 р. позовну заяву в частині вимог що стосуються періоду з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. було залишено без розгляду з підстав пропущення позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача до Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на його користь недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 5.08.2011 р. по 31.12.2012 р.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Позивач має статус дитини війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В силу ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491- VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік". Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені положення Закону від 14.06.2011 р. не були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно п.7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, відповідно до п.6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Надаючи перевагу Закону України № 3491- VІ 14 червня 2011 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік», суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач з 23 липня 2011 року по справі діяв правомірно, керуючись вимогами Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745, оскільки норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»після прийняття Закону № 3491- VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, відповідно до ст. 94 КАС України підстав для відшкодування судових витрат з відповідача немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22. 46. ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Постановою КМУ від 6 липня 2011 р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", ч. 1 ст. 94. ст. ст. 158, 159. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного Фонду України в Харківській області про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з моменту отримання копії постанови.
Суддя В.Г. Пашнєв