01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.09.2008 № 05-5-40/7214
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Зубець Л.П.
Євсікова О.О.
при секретарі: Єрьоменко О.В.
За участю представників:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.07.2008
у справі № 05-5-40/7214 (Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс"
до ЗАТ "Аптечні склади Фарма Київ"
про стягнення 167916,72 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за мед продукцію у розмірі 167 916,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2008р. №05-5-40/7214 позовну заяву Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» було повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2008р. №05-5-40/7214 скасувати.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку позивача, повернення позовної заяви без розгляду по суті спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2008р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.
Представники сторін у судове засідання 17.09.2008р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2008р. №05-5-40/7214 позовну заяву Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» було повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана Ухвала, зокрема, мотивована тим, що в порушення вимог п.5 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову для забезпечення позову, а також не надано доказів, що підтверджують викладені обставини.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позовна заява не містить обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову для забезпечення позову, а також відсутні докази на підтвердження вказаних обставин.
Звернення до господарського суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, зазначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом подання позову, зовнішньою формою якого є письмова позовна заява. Під правом на позов слід розуміти не саме порушене право, а можливість отримання захисту у чинному процесуальному порядку, у визначеній процесуальній формі і водночас у примусовій його реалізації. Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов, пред'являти який з метою захисту своїх порушених або оспорюваний прав можуть особи, перелік яких передбачений статтями 1, 2 Господарського процесуального кодексу України. З погляду матеріального права, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, система та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів визначений Законом України «Про судоустрій України» №3018-ІІІ від 07.02.2002р. (із змінами та доповненнями).
Стаття 54 Господарського процесуального кодексу України визначає перелік вимог, які мають міститися у позовній заяві і які відображають зміст позовної заяви, тобто відомості, необхідні для розгляду та вирішення спору в господарському суді, зокрема, таких як:
- зміст позовних вимог, що являє собою обраний позивачем згідно з чинним законодавством спосіб захисту права, про що він порушує клопотання перед господарським судом. При цьому, відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві можуть бути об'єднані кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, але вони мають бути пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами;
- виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тобто юридичних фактів, що призвели до виникнення спірних правовідносин, їх порушення, настання відповідальності або інших наслідків.
Щодо твердження місцевого господарського суду про непідтвердженість та необґрунтованість позовної вимоги позивача про забезпечення позову, апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на наступні обставини.
Перш за все необхідно зазначити про те, що забезпечення позову у господарському процесі за своєю суттю є вжиттям господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виникнення позитивного (для позивача) рішення суду. Здійснення господарським судом дій щодо забезпечення позову провадиться у разі необхідності з метою забезпечення виконання рішення суду.
Забезпечення позову може провадитись на будь-якій стадії процесу, починаючи від порушення провадження у справі і до ухвалення господарським судом рішення по суті справи. Зокрема, закон передбачає можливість вжиття заходів щодо забезпечення позову при підготовці справи до розгляду (п.10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, цілком очевидно, що законодавець чітко розмежовує такі поняття як «позовна вимога» та «заходи до забезпечення позову» і ототожнення цих понять є неприпустимим.
Таким чином, тлумачення судом першої інстанції клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача як позовної вимоги є безпідставним та таким, що суперечить нормам процесуального права.
Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на відсутність доказів на підтвердження вимоги щодо забезпечення позову апеляційним судом також не приймається до уваги, оскільки суд не може повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ. У разі, якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В такому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Аналогічна позиція викладена в Роз'ясненні Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-40/7214 від 04.07.2008р. прийнята з порушенням норм процесуального права та має бути скасована.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» підлягає задоволенню, а оскаржувана Ухвала - скасуванню з направленням справи №05-5-40/7214 на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 38, 54, 57, 63, 65, 66, 75, 86, 99, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-40/7214 від 04.07.2008р. скасувати.
3. Справу №05-5-40/7214 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Зубець Л.П.
Євсіков О.О.
22.09.08 (відправлено)