09 вересня 2008 р.
№ 43/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
Хандуріна М.І.,
Короткевича О.Є.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на ухвалу
господарського суду м. Києва від 09.04.2008
у справі
№ 43/96
за заявою
до
Приватного підприємства "Фрагріс", м. Київ
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігорч", м. Київ
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від скаржника:
від кредитора:
від боржника:
Москальова Г.С. за дов. від 28.12.2007 №17460/9/10-209
не з'явилися
не з'явилися
За заявою Приватного підприємства "Фрагріс" (надалі -ПП "Фрагріс"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом м. Києва ухвалою від 26.01.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю " Вігорч" (надалі -ТОВ "Вігорч"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном.
06.02.2008 господарським судом м. Києва прийнята постанова про визнання ТОВ "Вігорч" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора -ПП "Фрагріс", завершення підприємницької діяльності товариства, припинення повноважень органів управління банкрута, проведення ліквідаційної процедури.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.04.2008 (суддя Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута -ТОВ "Вігорч", як юридичну особу, провадження у справі припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Державна податкова інспекція (надалі -ДПІ) у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 09.04.2008 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що суд у порушення процесуальних норм не дослідив питання про здійснення заходів досудової та судової санації боржника, необ'єктивно та упереджено розглянув справу, не повідомивши про це орган податкової служби.
Скаржник посилається на те, що заявник намагається довести до банкрутства ТОВ "Вігорч" з метою уникнення шляхом ліквідації товариства від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), оскільки останнє згідно звіту за 2007 рік отримало валовий дохід у сумі 28028852,00 грн.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 20.08.2008, надіслана сторонам у справі -26.08.2008), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.09.2008 № 02-12/І/169 призначено колегію суддів у складі: Хандурін М.І. -головуючий, судді Короткевич О.Є. та Продаєвич Л.В.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Підставою порушення справи про банкрутство, як зазначено в заяві, була неспроможність ТОВ "Вігорч" виконати зобов'язання перед ПП "Фрагріс" та незнаходження керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з положеннями частини 1 цієї статті у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд м. Києва виходив із того, що заявлені вимоги підтверджені документально, кошти та рух грошових коштів на рахунках боржника відсутні, нерухоме майно у боржника відсутнє, відсутні транспортні засоби, боржник відсутній за юридичною адресою.
На підтвердження факту відсутності боржника за його місцезнаходженням у матеріалах справи знаходяться акти від 16.08.2007 та від 10.09.2007 року.
Ліквідатором банкрута 27.03.2008 надано до господарського суду на затвердження ліквідаційний баланс та звіт, в якому сказано, що здійсненими ліквідатором заходами майнові активи боржника не виявлені, майно в останнього відсутнє, місцезнаходження банкрута не встановлено.
Оскаржуваною ухвалою подані звіт та ліквідаційний баланс були затверджені.
Частиною 5 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (частина 5 вказаної статті).
Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.
Окрім того, відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі -Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У частині 1 статті 17 цього Закону зазначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Частиною 5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
За приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону).
Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором до господарського суду надано витяг з Єдиного державного реєстру станом на 04.03.2008, в якому значиться, що відомості про юридичну особу не підтверджені.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія касаційної інстанції вважає, що внесення запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, оскільки зазначені вище норми передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, у зв'язку з чим указані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не є доказом відсутності боржника.
Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке завершує ліквідаційну процедуру, а тому має відповідати вимогам, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", згідно з якими судове рішення повинно містити встановлені судом обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає, оскільки господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
З урахуванням викладеного прийняте в справі судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи застосування загальних правил введення ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 вказаного Закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.04.2008 у справі № 43/96 - скасувати.
Справу направити для розгляду до господарського суду м. Києва..
Головуючий: М. Хандурін
Судді: О. Короткевич
Л. Продаєвич