79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.08.08 Справа№ 25/206
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:
Прокуратури м.Львова в інтересах Держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго» (м.Львів)
до відповідача:
Дочірнього підприємства “Мотопобут» ВАТ “Львівський мотозавод» (м.Львів)
про :
стягнення заборгованості в сумі 143 529 (сто сорок три тисячі п»ятсот двадцять дев»ять) грн. 13 коп.
Суддя :
В.М. Пазичев
При секретарі :
І.Є.Башак
Представники:
від позивача:
Не з»явився
від прокуратури:
Нагребний І.Я.-посвідчення №23 від 06.02.2008 року
від відповідача:
Не з»явився
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокуратури м.Львова в інтересах Держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго» (м.Львів) до Дочірнього підприємства “Мотопобут» ВАТ “Львівський мотозавод» (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 143 529 (сто сорок три тисячі п»ятсот двадцять дев»ять) грн. 13 коп.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.08.2008 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.08.2008 року. Ухвалою від 20.08.2008 року в судовому засіданні для надання доказів по справі оголошено перерву до 22.08.2008 року. Ухвалою від 22.08.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2008 року, за клопотанням сторін.
Представник прокуратури м.Львова вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.08.2008 року, про оголошення перерви ві 20.08.2008 року, від 22.08.2008 року частково виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.08.2008 року, про оголошення перерви ві 20.08.2008 року, від 22.08.2008 року частково виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
20.08.2008 року в судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення ціни позову, в якій просив суд задоволити частину основного боргу в сумі 86693,23 грн.
26.08.2008 року за вх.№19035 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.
28.08.2008 року до канцеляріїї суду надійшло за вх.№19153 клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
Позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підтав, викладених у позовній заві та уточненнях до заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.08.2008 року, про оголошення перерви ві 20.08.2008 року, від 22.08.2008 року частково виконав, відзив на позов подав, в якому частково визнав суму заборгованості, явку повноважного представника забезпечив.
13.08.2008 року за вх.№18195 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заборгованість у сумі 86 793,23 грн, і просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені у сумі 838,23 грн., 3% річних -7,70 грн., інфляційних втрат -2339,36 грн.
В судовому засіданні 20.08.2008 року на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.08.2008 року відповідач представив суду акт звірки.
22.08.2008 року за вх.№18872 до канцелярії відповідач надіслав заперечення на позовну заяву.
22.08.2008 року за вх.№18871 відповідач подав пояснення по справі.
Рішення виготовлено і підписано 28.08.2008 року.
Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Прокуратурою м.Львова встановлено, що між ЛКП “Залізничнетеплоенерго» та ДП “Мотопобут» був укладений договір №2001 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.
За умовами договору енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.
Однак, всупереч умовам договору, як стверджує позивач, відповідач свої зобов»язання по оплаті теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по основному боргу за вказаним вище договором за період з 01.03.2007 року по 01.07.2008 року у розмірі 111718, 57 грн.
За невиконання грошових зобов»язань, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. Згідно з розрахунків позивача, сума інфляційних втрат становить 19037,64 грн. Також позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, що становить 2 237,47 грн.
У відповідності до п.7.2.3 вищевказаного договору, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. На момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, розмір пені становив 10 535,45 грн.
Загальна сума боргу з врахуванням вищеперелічених нарахувань становить 143 529,13 грн.
При винесенні рішення суд керувався наступним:
Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов»язок представляти інтереси держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах дежави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру», ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб»єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.
Львівське комунальне підприємство “Залізничнетеплоенерго» організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими, відповідно до чинного законодавства, тарифами. Його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як у місцевий бюджет, так і в бюджет україни у вигляді своєчасної сплати податків, внесків до Пенсійного Фонду України, а також інших обов»язкових платежів. Несвоєчасне виконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, в тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і негосподарюючими суб»єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов»язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 24 Закону україни “Про енергопостачання», одним із основних обов»язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно п.5 ст. 25 Закону України “Про енергопостачання» (надалі-Закону), у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
Відповідно до п.6 ст.25 цього Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму фактивчого боргу у розмірі - 86 793,23 грн., а суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат -частково відхилив.
Згідно розрахунків, поданих відповідачем в уточненнях до відзиву до позовної заяви та не спростованих позивачем, сума боргу становить -86 693,23 грн., 9 697,22 грн. -пені, 1 461,83 грн. - 3% річних і 11 579,27 грн. -інфляційних витрат.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточнень щодо зменшення розміру позовних вимог, а відповідач у встановленному чинним законодавством України порядку позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з уточненням позовних вимог та в частині стягнення з відповідача судових витрат.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.»а» ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства “Мотопобут» ВАТ “Львівський мотозавод» (м.Львів) (вул. Городоцька,174, м.Львів, 79018; р/р 26002000160001 в ЛФ Укрінбанку, МФО 325826; код ЄДРПОУ 22403690) на користь Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго» (79054; вул. С.Петлюри,4а, м. Львів; р/р 260038680 в ЛОД “Райффайзен банк Аваль», МФО 325570; код ЄДРПОУ 20784943) - 86 693 вісімдесять шість тисяч шістсот дев»яносто три) грн. 23 коп. -основного боргу, 9 697 (дев»ять тисяч шістсот дев»яносто сім) грн. 22 коп. -пені, 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 83 коп. - 3% річних і 11 579 (одинадцять тисяч п»ятсот сімдесят дев»ять) грн. 27 коп. -інфляційних витрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В решті частини позовних вимог -провадження припинити.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.