01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
22.09.08 р. № 13/129
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Фаловської І.М.
при секретарі судового засідання Салякіній М.І.,
за участю:
від позивача: Коляда А.М. -представник за дов. №137/06-08 від 03.06.2008 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року,
у справі №13/129 (суддя Босий В.П.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія», м. Кременчук Полтавської області,
про стягнення 64 644,84 грн., -
встановив:
22.04.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн»(позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»(відповідач) про стягнення 64 644,84 грн. (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»про стягнення 64 644,84 грн. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн»35 404,00 грн. заборгованості, 2 488,95 грн. пені, 9 874,18 грн. інфляційних, 477,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 84,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 60-61).
При винесенні рішення місцевий господарський суд, встановивши факт часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, укладеному між позивачем та відповідачем, та наявність заборгованості відповідача перед позивачем, керуючись ст. ст. 525, 526 та 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, задовольнив позовні вимоги частково, зробивши перерахунок розміру пені та відмовивши в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з їх недоведеністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129 та прийняти нове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом невірно встановлено розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем, і, як наслідок, прийнято неправильне рішення.
Крім цього скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно взято до уваги кредитний договір, укладений між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк»і незаконно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне погашення кредитних коштів.
У своєму відзиві представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
27.11.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір №27/11 купівлі-продажу нафтопродуктів (договір), згідно умов якого (п. 1.1. договору) відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додатковими угодами до нього (а.с. 10-11).
Додатковою угодою №1 від 28.11.2006 року до договору сторони визначили вид нафтопродуктів, їх кількість, вартість та умови оплати, а саме: паливо дизельне у кількості 120 т на загальну суму 465 600,00 грн. зі 100% передоплатою (а.с. 12).
Позивачем виконано умови попередньої оплати на суму, визначену сторонами в додатковій угоді, а саме 465 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3 та №4 від 29.11.2006 року (а.с. 13) та виписками з банківського рахунку позивача за 29.11.2006 року та 30.11.2006 року (а.с. 14 та 15 відповідно).
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по договору, а саме: позивачеві поставлено нафтопродуктів у загальній кількості 111 150 т на загальну суму 430 196,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 02.12.2006 року та №2 від 05.12.2006 року (а.с. 16 та 17 відповідно).
Доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України на підтвердження передачі позивачу недопоставленої частини нафтопродуктів або повернення сплачених позивачем грошових коштів відповідачем суду не надано.
25.10.2006 року позивач та АКБ «ТАС-Комерцбанк»уклали кредитний договір №35/0050662-КЛЗ/05 (кредитний договір), предметом якого є відкриття АКБ «ТАС-Комерцбанк»кредитної лінії, що поновлюється на суму 500 000,00 грн. (а.с. 18-21). Як стверджує позивач, кредитний договір ним було укладено для придбання дизельного палива в зв'язку з недопоставкою відповідачем частини нафтопродуктів.
25.12.2007 року позивач звернувся з претензією №114-11/07 до відповідача допоставити 8 850 т нафтопродуктів або перерахувати сплачені позивачем грошові кошти у сумі 35 359,00 грн. та пеню за недопоставлені нафтопродукти і за несвоєчасне погашення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 53 057,24 грн. (а.с. 22-23).
Вказана претензія позивача залишена без реагування, що і стало підставою для звернення до господарського суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 4.6. договору відповідач забезпечує відвантаження нафтопродуктів протягом 10-ти днів з моменту надходження передоплати та надання від станції призначення підтвердження щодо готовності прийняти нафтопродукти.
Нафтопродукти відповідачем поставлено позивачу згідно актів приймання-передачі 02.12.2006 року та 05.12.2006 року. Вказана обставина свідчить про те, що відповідач мав можливість поставити нафтопродукти в обсязі, передбаченому договором, а позивач прийняти їх на станції призначення.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України на підтвердження поставки нафтопродуктів в повному обсязі відповідно до умов договору.
Заперечення відповідача щодо суми основного боргу колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються. Оскільки, відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами повернення грошових коштів є первинні бухгалтерські документи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Такими документами можуть бути, зокрема, довідка банку про перерахування коштів, платіжне доручення з відміткою банку тощо. Відповідачем, в якості підтвердження сплати 4 404,00 грн., надано документ (виписка по рахунку відповідача за 28.02.2007 року), підписаний керівником та бухгалтером відповідача, який хоча і містить відомості про сплату коштів, але не підтверджує здійснення їх сплати.
Вказаний документ не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом в якості підтвердження часткового повернення коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача вартість недопоставленої кількості нафтопродуктів.
Відповідно до п. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Одночасно, сторони п. 7.2. передбачили: в разі порушення строків відвантаження нафтопродуктів, відповідач сплачує позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості невідвантажених в строк нафтопродуктів в період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування до відповідача господарсько-правових санкцій у вигляді стягнення пені за прострочку поставки нафтопродуктів з урахування індексу інфляції за весь час прострочення.
Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне погашення позивачем кредитних коштів на підставі укладеного між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк»кредитного договору правильним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.
Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як вбачається з кредитного договору, датою його укладання є 25.10.2006 року, а датою укладення позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нафтопродуктів є 27.11.2006 року, тобто пізніше, ніж отримання позивачем кредитних коштів.
Зважаючи на зазначену обставину, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що відсутній склад правопорушення, оскільки отримання кредитних коштів позивачем для покриття збитків від невиконання відповідачем ще неукладеного договору купівлі-продажу нафтопродуктів (неукладеного на момент отримання кредитних коштів) є неможливим тому, що на момент отримання кредитних коштів позивач не міг передбачити неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 з наступними змінами «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»про стягнення 64 644,84 грн. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2008 року у справі №13/129 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азія-Лайн» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вікторія»про стягнення 64 644,84 грн. залишити без змін.
3. Матеріали справи №13/129 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Разіна Т. І
Фаловська І.М.
Дата відправки 23.09.08