"12" вересня 2008 р. Справа № 10/136
м. Чернівці 11-45 год.
За позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області
до редакції комунального друкованого засобу масової інформації Кельменецької районної газети “Рідне слово», смт. Кельменці Чернівецької області
про забезпечення відшкодування недоотриманого доходу в сумі 8921,00 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Секретар судового засідання - Гаврилюк І.С.
За участю представників:
Від позивача -Фалуш П.В., головний спеціаліст, дов. № 24-25-13/2244 від 19.05.2008 р., Іванська Т.Д., контролер-ревізор, дов. від 11.09.2008 р. № 24-25-13/4409
Від відповідача -Твердохліб В.П., головний редактор
Позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов'язання виконати вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Кельменецькому районі від 06.02.2008 р. № 42-25-12/53 в частині забезпечення відшкодування недоотриманих редакцією газети доходів за надані послуги в сумі 8921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною працівниками КРВ у Кельменецькому районі ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2007 р. установлено, що редакцією газети не було виставлено рахунки на оплату послуг з публікації матеріалів Окружної виборчої комісії по територіальному виборчому округу № 210, у зв'язку з чим недоотримано доходів від опублікування списків членів вибочих комісій на загальну суму 8921,00 грн. Листом КРВ у Кельменецькому районі від 06.02.2008 р. відповідачеві пред'явлено вимогу вжити заходів до відшкодування недоотриманих доходів, однак вказана вимога відповідачем не виконана, у зв'язку з чим та на підставі п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позивач просить зобов'язати відповідача виконати вимоги КРВ у Кельменецькому районі в частині забезпечення відшкодування недоотриманих редакцією газети доходів за надані послуги в сумі 8921,00 грн.
Відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що редакція дійсно недоотримала доходи в сумі 8921 грн. від публікації пов'язаних з виборами матеріалів, відповідач уживав заходи до отримання зазначеної суми, проте переконався, що це є неможливим.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, представник відповідача позов не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом справи встановлено наступне.
18.01.2008 р. працівниками контрольно-ревізійного відділу в Кельменецькому районі проведено ревізію фінансово-господарської діяльності редакції районної газети “Рідне слово» за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2007 р., про що складено відповідний акт за № 24-25/ від 18.01.2008 р. (а.с. 5-15).
У ході ревізії, зокрема, встановлено, що при проведенні суцільним порядком ревізії повноти надходжень доходів від розміщення реклами, оголошень та публікації інших матеріалів за вересень-листопад 2007 року виявлено публікацію в газеті від 21.09.2007 р. № 38 списків членів виборчих комісій в Кельменецькому районі по ТВО № 210. Згідно банківських виписок кошти за дану публікацію матеріалів станом на 01.12.2007 р. на рахунок редакції не надходили, згідно з угодою № 4 від 11.09.2007 р., укладеною між редакцією газети і окружною виборчою комісією з виборів народних депутатів по ТВО № 210, редакція зобов'язана виставляти замовнику рахунки для оплати, однак такий рахунок на вказані послуги не був виставлений, що призвело до недоотримання редакцією доходів в сумі 8921 грн., визначених ревізорами розрахунково, виходячи з площі публікації та узгодженого тарифу (а.с. 7,17-20).
06.02.2008 р. КРВ у Кельменецькому районі надіслав відповідачеві листа № 42-25-12/53 “Про усунення виявлених порушень», у якому вимагав, зокрема, вжити невідкладних заходів щодо відшкодування недоотриманих редакцією доходів у сумі 8921 грн. (п. 4, а.с.16).
12.05.2008 р. відповідач надіслав начальнику КРВ у Кельменецькому районі листа про хід виконання зазначеної вимоги, зокрема повідомив про неможливість відшкодування коштів у сумі 8921 грн. (а.с. 21).
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі -Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначено в ст. 10 Закону.
Так, згідно з пунктами 1, 7, 10 ст. 10 Закону органам контрольно-ревізійної служби надано право:
- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Під час судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно було допущено зазначене в акті ревізії порушення виконання угоди № 4 про публікацію виборчих матеріалів від 11.09.2007 р. тим, що не був виставлений рахунок за послуги згідно угоди та надано такі послуги без попередньої оплати, як це передбачено п. 2.1.5 угоди, і що вказане порушення призвело до недоотримання відповідачем доходів у сумі 8921 грн.
Разом з тим, встановивши в судовому засіданні наявність вказаного порушення, суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до господарського суду з позовом до відповідача, обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суд, як орган судової влади, повинен діяти у відповідності до Конституції та законів України і захищати порушене право в спосіб, установлений законом.
В силу ст. 15 Закону відповідач зобов'язаний виконати вимоги КРВ у Кельменецькому районі, викладені в листі від 06.02.2008 р., тому зобов'язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов'язання платника податків сплачувати податки, зобов'язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов'язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності. Зокрема, п. 9 ст. 10 Закону передбачено право контрольно-ревізійної служби накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.
Окрім того, в ході розгляду справи суд встановив, що відповідач вживав заходи до відшкодування недоотриманих доходів у сумі 8921 грн., які, проте, виявилися безрезультатними у зв'язку з припиненням повноважень окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 210 (а.с. 26, 27). З огляду на достатність досліджених в судовому засіданні доказів, суд, з урахуванням неявки викликаного в судове засідання 12.09.2008 р. свідка Сідлецького П.М., дійшов висновку про відсутність необхідності допиту вказаної особи.
На відповідний запит суд одержав інформацію від державного реєстратора, що 27.03.2008 р. в Єдиному Державному реєстрі проведено державну реєстрацію припинення окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 210 (а.с. 30-36). Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України “Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія не є правонаступником окружних виборчих комісій і відповідно до Порядку оплати або відшкодування вартості послуг, наданих окружним і дільничним виборчим комісіям під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 р. № 1713, відшкодовує лише прийняту нею в установленому порядку кредиторську заборгованість окружних виборчих комісій після закінчення строку їх повноважень, однак кредиторська заборгованість ОВК ТВО № 210 перед газетою “Рідне слово» ЦВК не передавалася.
Отже, на день вирішення спору судом установлено об'єктивну неможливість стягнення заборгованості в сумі 8921 грн. з особи, яка зобов'язана була сплатити зазначену суму відповідачеві, та відсутність правонаступника такої особи, у зв'язку з чим судом не приймаються зауваження представників позивача, що заборгованість можна було стягнути до внесення запису в ЄДР про державну реєстрацію припинення окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 210.
Окрім того, навіть у разі існування ОВК ТВО № 210 на день розгляду справи судом задоволення вимог КРУ в Чернівецькій області у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження», що також свідчить про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права держави. Відшкодування зазначених коштів за рахунок інших осіб (зокрема, редактора газети чи головного бухгалтера) законодавством не передбачено.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У позові відмовити.
Порядок апеляційного оскарження
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
В судовому засіданні 12.09.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 16.09.2008 р.
Суддя Т.І. Ковальчук