91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.07.08 Справа № 2/81.
За позовом Державного підприємства “Луганськвантажтранс», м. Луганськ
до Державного підприємства “Луганськвугілля», м. Луганськ
про стягнення 556 944 грн. 09 коп.
Суддя О.О.Седляр,
при секретарі судового засідання Токінової В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Александрова А.Є., дов. № 07/1-09 від 05.02.08;
від відповідача -Даниленко Ю.В., дов. № 03/5-642 від 24.12.07,
розглянувши матеріали справи,
Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 556 944 грн. 09 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. У відповідності з вимогами ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
Відповідно до п.3.3 Статуту Державне підприємство «Луганськвантажтранс»є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Луганськвугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Луганськвантажтранс»згідно з розподільчим балансом.
Між Відособленим підрозділом «Луганськвантажтранс»ДП «Луганськвугілля», правонаступником прав і обо'язків якого є позивач у справі та Відособленим підрозділом «Управління з постачання та збуту продукції»ДП «Луганськвугілля», правонаступником прав і обов'язків якого є відповідач у справі був укладений договір про послуги, пов'язані із залізничними перевезеннями з ВП «Управління з постачання та збуту продукції»від 06.12.05 № 18, відповідно до умов якого «Замовник»- відповідач у справі, доручає, а «Виконавець»- позивач у справі, здійснює прийом та здачу вагонів «Замовника»згідно з Правилами перевезення вантажів з оформленням пам'яток про користування.
Пунктом 12 договору, було узгоджено, що з метою відшкодування витрат на виконані роботи “Виконавець» виписує авізо для проведення щомісячних внутрішньогосподарських розрахунків.
Відповідно до п.13 укладеного договору, передбачено щомісячно до 10 числа наступного за звітним, складені в 3-х екземплярах авізо, підписуються «Виконавцем» і «Замовником»та скріплюється печаткою. По одному екземпляру авізо залишається у кожної сторони, третій екземпляр «Виконавець»передає до ВП «Луганськвуглепоставка».
Відповідно до п.14 договору, передбачено, що жодна із сторін договору не являється ні покупцем, ні продавцем, тобто у даному внутрішньогосподарському договорі не передбачається передача права власності на виконані роботи.
У зв'язку з тим, що відповідачем за договором були порушені обов'язки щодо оплати наданих послуг станом на 31.01.08 за ним створилась заборгованість у сумі 556 944 грн. 09 коп., яку позивач просить суд стягнути на його користь.
Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві та наведених вище.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.05 між ВП «Луганськвантажтранс»ДП «Луганськвугілля»та ВП «Управління з постачання та збуту продукції»ДП «Луганськвугілля»правонаступниками прав та обов'язків яких стали відповідно позивач та відповідач у справі, які були створені шляхом реорганізації зазначених відокремлених підрозділів, був укладений внутрішньогосподарський договір №25, за умовами якого позивач у даній справі на замовлення відповідача у даній справі надавав останньому послуги з подачі та прибирання залізничних вагонів.
Відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
ПУнктом1 статті 903 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до Положення про внутрішньогосподарські відносини між відокремленими підрозділами Державного підприємства «Луганськвугілля», яке затверджено генеральним директором ДП «Луганськвугілля»17.12.03, передбачено, що внутрішньогосподарські договори не відносяться до цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на роботи за плату, і служать для визначення основних взаємних обов'язків і вимог по виконанню робіт між двома відокремленими підрозділами ДП «Луганськвугілля».
Як було вказано вище, жодна із сторін договору № 18 не є ні покупцем, ні продавцем, тобто у даному внутрішньогосподарському договорі не передбачається передача прав власності на виконані роботи.
Тому слід зазначити, що між двома відокремленими підрозділами ДП «Луганськвугілля»не виникають цивільні зобов'язання, тому що, вони виконують покладенні на них обов'язки, пов'язанні з виконанням виробничого процесу усього підприємства -ДП «Луганськвугілля», та не носять цивільно-правового характеру відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до вказаних нормативних актів та Статуту ДП «Луганськвугілля»самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробництва.
Отже, залізничні перевезення які виконувались позивачем згідно умов договору № 18 від 06.12.05 відносяться до виробничого процесу, який виконувався ДП «Луганськвугілля» для забезпечення господарської діяльності усього підприємства взагалі.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у десятиденний строк з моменту його прийняття.
Дата підписання: 14.07.08.