83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.09.08 р. Справа № 24/105
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої
При секретарі судового засідання Петровій В.П.
за участю:
Представників сторін:
від позивача: Станецька О.Д. - довірен.
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне
До відповідача Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне
про стягнення 3 340 401 грн. 18 коп.
СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні 15.07.2008 р. оголошувалась перерва до 24.07.2008 р., 01.09.2008 р. до 15.09.2008 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 092 896 грн. 14 коп. - вартість об'єкту лізингу та плату за користування, пеню за невиконання грошового зобов'язання в сумі 220 893 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 94 180 грн. 33 грн. та суму збитків у зв'язку з інфляцією 667 006 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 01-09/2006 від 22.09.2006 р., додатки № 1, № 2 до договору фінансового лізингу, акт прийому-передачі до договору фінансового лізингу від 04.11.2006 р., розрахунок позовної суми.
Позивач надав суду доповнення до позовної заяви № 241 від 15.07.2008 р., відповідно до якого збільшив позовні вимоги та просить стягнути 3 561 294,49 грн., з яких сума основного боргу - 2092896,14 грн., пеня - 486318,71 грн., неустойка - 220893,31 грн., 3 % річних - 94180,33 грн., сума компенсаційних збитків у зв'язку з інфляцією за січень 2007 р. - травень 2008 р. у розмірі 667006 грн.
30.07.2008 р. позивач надав витребувані судом письмові пояснення № 256 від 29.07.2008 р., згідно з якими пояснив, що на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача відповідає сумам вказаним в позовній заяві та доповнені до неї, а саме: вартість майна складає 1790841 грн., плата за користування майном становить 302055,14 грн., пеня - 486318,71 грн., неустойка - 220893,31 грн., збитки в зв'язку з інфляцією - 667006 грн., 3% річних - 94180,33 грн., а всього - 3561264,49 грн.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що основний борг виник за період з листопада 2006р. по жовтень 2007р. включно, та усно повідомив, що просить стягнути неустойку відповідно до п. 12.1 договору, 3% річних та індекс інфляції, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання від 01.07.2008 р.
У судовому засіданні 01.09.2008 р. позивач надав витребуваний судом розрахунок основного боргу та зазначив, що вона складається із суми вартості майна 1790841 грн. та винагороди (плати) за користування майном в сумі 302 055,14 грн. на підставі п. 4.1.2. та п. 5.2.2. договору. Усно повідомив, що пеня нарахована за період з 30.11.2006р. по 30.05.2007р., з 01.06.2007р. по 31.12.07р., 01.01.2008р. по 30.04.2008р., що також зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. Витребуваний розрахунок пені відповідно до приписів ст. 232 Господарського кодексу України не надав.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № 10/3-039-08-1247 від 27.06.2008 р., яким позовні вимоги визнав частково у сумі 890144,11 грн., оскільки вважає, що представлений позивачем розрахунок грошових вимог здійснений невірно, тому що позивач при розрахунку ціни позову не прийняв до уваги, погоджений сторонами графік погашення заборгованості за договором від 22.09.2006 р., яким змінили умови п. 6.2. Договору лізингу.
Представник відповідача надав доповнення до відзиву на позовну заяву від 27.06.2008 р., відповідно до якого просить суд прийняти розрахунок неустойки в новій редакції: сума неустойки за період з січня 2008 р. по травень 2008 р., включно, складає 15020 грн., в зв'язку з чим сума, яку визнає ДП “Сніжнеантрацит» дорівнює 830064,11 грн.
Крім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність по вимогам щодо стягнення пені та неустойки за грудень 2006 р., січень - червень 2007 р.
Відповідач надав розрахунок неустойки на суму боргу, яка не увійшла до графіку погашення заборгованості у розмірі 151424,43 грн., відповідно до якого сума неустойки (п. 12.1. Договору) за листопад 2006 р. складає 3028,48 грн.; розрахунок 3% річних, які за листопад 2006 р. складають 7193,69 грн. та розрахунок індексу інфляції, який за листопад 2006 р. становить 48304,39 грн.
Строк розгляду справи продовжено відповідно до приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне (далі лізингодавець) та Державним підприємством “Сніжнеантрацит», м. Сніжне 22.09.2006 р. укладено договір фінансового лізингу № 01-09/2006, який підписаний обома сторонами з Додатком № 1 та Додатком № 2, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до Додатку № 1 до договору від 22.09.2006 р. лізингоотримувач отримав:
1. конвейер СП - 291 01.00.000 Ж без привідних голівок у кількості 1 шт.;
2. комбайн 1К 100У (лівий забій Р-96 1 типорозмір) з кабелем КГЕШ 3*50+3, L = 260м, з кабелем КГЕШ 3*35+3, L = 260м у кількості 1 компл.;
3. комплектуючі з секціями крепі КД-80 у кількості 1 компл в тому числі:
- болт М24х100 з гайкою (сферична головка) у кількості 500 шт.,
- гідростойка з ремонту КД-80 у кількості 50 шт.,
- ремкомплект «Ера» у кількості 120 шт.,
- клапан ГВТИ у кількості 100 шт.,
- клапан КГУ у кількості 100 шт.,
- рукав в/д d=8 мм L=2,2м у кількості 50 шт.,
- рукав в/д d=12 мм L=2м у кількості 200 шт.,
- рукав в/д d=20 мм L=1,8м у кількості 100 шт.,
- рукав в/д d=8 мм L=1,5 ч/ч у кількості 30 шт.,
- рукав в/д d=8 мм L=0,7 ч/ч у кількості 100 шт.,
- ось КД-80.12.00.001 (кріплення консолі) у кількості 20 шт.,
- ось КД-80.12.00.000 (кріплення домкрата) у кількості 20 шт.,
- ось КД-80.12.00.012 (кріплення домкрата) у кількості 20 шт.,
- гідродомкрат 1 КД-8013.02.000 (з ремонту) у кількості 120 шт.,
- направляюча СП-291 у кількості 30 шт.,
- вкладиш (кість) СПЦ-163 у кількості 30 шт.,
- звено з'єднуюче СПЦ-163 у кількості 50 шт.
Відповідно до п. 1.1. Договору лізингодавець передає, а лізингоотримувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно відповідно до Додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною (далі - майно).
Згідно з п. 1.2. Договору вартість майна складає 1790841,00 грн., в тому числі ПДВ - 298473,50 грн.
Предметом лізингу є гірничошахтне обладнання з комплектуючими, що закріплено в п. 2.1. договору лізингу.
Пункти 3.1. та 3.2. вищевказаного договору передбачають, що лізингодавець надає лізингоотримувачу майно на умовах фінансового лізингу строком на 12 місяців. Початком строку лізингу вважається момент отримання майна, який підтверджується підписанням акту прийому - передачі майна.
Факт передачі майна лізингоотримувачу, перерахованого в Додатку № 1 до договору фінансового лізингу від 22.09.2006 р., підтверджується актом прийому - передачі від 04.11.2006 р.
Згідно з п.п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Договору ціна договору складає 1 953 808,22 грн., в тому числі: компенсація вартості майна - 1790841,00 грн., винагорода лізингодавця - 162967,22 грн.
Пункт 5.1. передбачає, що лізингоотримувач перераховує на банківський рахунок лізингодавця лізинговий платіж, відповідно до Додатку № 2.
Відповідно до 5.2. лізингові платежі складаються з наступних складових:
п. 5.2.1. фіксований періодичний платіж - частина балансової вартості майна, пропорційна строку дії цього договору, яка компенсує всі витрати лізингодавця у зв'язку з придбанням майна за замовленням лізингоотримувача.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору лізингу періодом внесення лізингових платежів є щомісячний лізинговий платіж за наступний період підлягає сплаті до 31 числа поточного періоду, включно. Графік сплати лізингових платежів наведений в додатку № 2 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 6.3. Договору лізингоотримувач зобов'язаний перерахувати платіж на розрахунковий рахунок лізингодавця згідно з виставленим лізингодавцем рахунком - фактурою на протязі трьох банківських днів після отримання такого рахунку - фактури.
Як вбачається з наведеного, позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу обладнання та в подальшому виставляв рахунки на оплату, відповідно до умов договору, проти чого останній не заперечує.
Пункт 10.2. вищевказаного договору встановлює обов'язки лізингоотримувача, одним з яких є: своєчасне та в повному обсязі сплата лізингових платежів відповідно до умов даного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідач на момент розгляду справи в порушення умов договору та приписів законів, не здійснив жодного платежу.
При цьому ДП “Сніжнеантрацит» посилається на графік погашення заборгованості за договором, яким, на його думку, внесено зміни до договору щодо строків оплати та визнає суму боргу в розмірі 751000,00 грн. саме по строкам оплати за цим графіком на момент звернення з позовом до суду.
Позивач не погоджується з доводами відповідача, не заперечує проти існування графіку погашення боргу та пояснив, що відповідно до п. 5.3. договору лізингу від 22.09.2006 р. сторони мали намір внести зміни до договору в частині строку дії договору та порядку сплати лізингових платежів частково, а суми штрафних санкцій повністю, шляхом проведення взаємозаліку за поставку ТОВ “Юнион - углегазодобыча» відповідачем вугільної продукції, а графік погашення заборгованості є документом реструктуризації боргу і не може бути невід'ємною частиною договору лізингу.
При цьому позивач вважає, що підписаний графік не має будь - якого відношення до договору та не змінює його умов.
З пояснень представників позивача та відповідача встановлено, що графік погашення боргу підписано в 2008 році.
Враховуючи позиції сторін та фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
В договорі фінансового лізингу від 22.09.2006 р. сторони передбачили всі істотні умови, в тому числі, обов'язок перерахування відповідачем лізингових платежів на рахунок позивача.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідач не здійснив станом на січень 2008 р. жодного платежу, передбаченого договором.
У 2008 році повноважними представниками сторін підписано графік погашення заборгованості за договором від 22.09.2006 р., який не є зміною до нього, оскільки сторони обумовили саме порядок погашення боргу, а не оплати лізингових платежів. Також цим графіком частково, в сумі 1 802 383,79 грн., сторони підтвердили наявність боргу та визначили виконання договору в цій частині без будь - якої зміни до його умов.
При таких обставинах суд вважає, що відповідачем не виконані як умови договору, так і графіку погашення заборгованості та у нього виник обов'язок оплатити платіж, який не увійшов до графіку, але передбачений договором, в сумі 151 424,43 грн., а взаємозалік, відповідно до приписів ст. 601 Цивільного кодексу, за поставлену вугільну продукцію не відбувся і факт такої поставки відповідачем не доведений, так і 1 201 600,00 грн., обов'язок по оплаті якого настав відповідно до графіку погашення боргу на момент винесення рішення (станом на вересень 2008 р.).
Враховуючи той факт, що правочин щодо підписання графіку в установленому порядку не визнано недійсним, суд застосовуючи його умови одночасно з умовами договору, дійшов висновку, що у позивача не виникло право вимоги сум, сплата яких передбачена з вересня по грудень 2008 р.
Також суд визнає безпідставною вимогу позивача щодо оплати винагороди лізингодавцю в більшому, ніж це передбачено договором, розмірі.
Відповідно до п. 4.1.2. Договору винагорода лізингодавця - 162 967,22 грн. є складовою ціни договору.
Згідно з п. 5.2.2. Договору лізингові проценти (16,8%) - плата за користування майном є складовою лізингових платежів.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не здійснив жодного лізингового платежу, він зобов'язаний сплатити плату за користування майном (винагороду лізингодавця) не в розмірі, зазначеному в п. 4.1.2. договору, а в сумі 302 055,14 грн., виходячи із проценту 16,8 %.
Відповідно до приписів ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов договору не допускається.
Укладаючи договір, сторони передбачили винагороду (плату за користування майном) не окремо п. 5.2.2. договору, а включили її певною сумою (162 967,22 грн.) до ціни договору, а також до додатку № 2 до договору, як визначену складову лізингового платежу. При цьому п. 5.2.2. договору не оговорює порядку нарахування лізингових платежів.
Виходячи з аналізу умов договору, неможливо застосувати відокремлено від інших приписів договору п. 5.2.2., тому позивач неправомірно вимагає стягнути суму плати за користування майном в розмірі 302 055,14 грн.
При таких обставинах, виходячи з умов договору, графіку погашення боргу за договором, сума основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 151 424,43 грн., яка не увійшла до зазначеного графіку, та 1 201 600,00 грн. боргу за строком відстрочки оплати за графіком погашення боргу в загальній сумі 1353024,43.
В залишковій частині, 739 871,71 грн., вимога про стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що у позивача ще не настало право вимоги, а у відповідача, відповідно, обов'язку оплатити. Позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на захист в цій частині вимоги, в момент настання такого права, відповідно до графіку.
Оскільки суд дійшов висновку, що графік не є додатком до договору, який змінює умови договору, також не внесені зміни в частині відповідальності за порушення умов договору.
В позовній заяві позивач просить стягнути пеню в сумі 220893,31 грн., відповідно до п. 11.2. Договору.
Пункт 11.1. Договору встановлює відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Відповідно до п. 11.2. за несвоєчасне надання майна, виплату платежів винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач доповненнями до позовної заяви від 15.07.2008 р. збільшив суму пені та просить стягнути 486 318,71 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд витребував від позивача надати розрахунок, відповідно до зазначеної норми права, але ТОВ “Юнион - углегазодобыча» не виконав вимогу в цій частині, оскільки вважає це недоцільним та таким, що не відповідає приписам закону.
Виходячи з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 01.09.2008 р., пеня ним нарахована за період з 30.11.2006 р. по 30.05.2007 р. за 7 місяців у розмірі 207426,246 грн., з 01.06.2007 р. по 31.12.2007 р. за 5 місяців - 139446,216 грн., 01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. за 4 місяця - 139446,243 грн., по заборгованості, яка виникла з листопада 2006 р. по травень 2007 р.
Враховуючи те, що позивач на вимогу суду не надав розгорнутий розрахунок пені, відповідно до приписів ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що виходячи з умов договору та норм права позивач має право на нарахування пені за період з 01.12.2006 р. по 01.05.2008 р., а саме: за період з 01.12.2006р. по 01.06.2007 р. пеня повинна бути нарахована в сумі 14 770,79 грн., з 01.01.2007 р. по 01.07.2007 р. - 14 371,99 грн., з 01.02.2007 р. по 01.08.2007 р. - 14 053,14 грн., з 01.03.2007 р. по 01.09.2007 р. - 13 972,63 грн., з 01.04.2007 р. по 01.10.2007 р. - 13 585,21 грн., з 01.05.2007 р. по 01.11.2007 р. - 13 351,32 грн., з 01.06.2007 р. по 01.12.2007 р. - 12 977,21 грн., з 01.07.2007 р. по 01.01.2008 р. - 12 896,87 грн., з 01.08.2007 р. по 01.02.2008 р. - 13 256,20 грн., з 01.09.2007 р. по 01.03.2008 р. - 13 431,57 грн., з 01.10.2007 р. по 01.04.2008 р. - 13 832,43 грн., з 01.11.2007 р. по 01.05.2008 р. - 14 102,34 грн.
Всього сума пені, яка нарахована, виходячи з приписів ст. 232 Господарського кодексу України, дорівнює 164 601,70 грн.
Відповідач вважає частково пропущеним строк позовної давності та в доповненнях до відзиву на позовну заяву від 27.06.2008 р. просить суд застосувати позовну давність по вимогам щодо стягнення пені та неустойки за грудень 2006 р., січень - червень 2007 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов наступного.
Позивач звернувся з позовом до суду 30.05.2008 р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Донецької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.
Таким чином, ТОВ “Юнион - углегазодобыча» знало про порушення свого права у зв'язку з несплатою лізингових платежів, відповідно до кожної дати зобов'язання, визначеної графіком додатку № 2.
Враховуючи той факт, що сума 50 649,36 грн. пені, нарахована з 01.12.2006 р. по 30.05.2007 р., не пред'являлась в строк, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності, то вважає необхідним стягнути з відповідача пеню у розмірі 113 952,34 грн.
Також позивач просить стягнути 3% річних (відсотки за користування коштами) в сумі 94 180,33 грн. за період з листопада 2006 р. по травень 2008 р. та суму компенсації збитків у зв'язку з інфляцією за січень 2007 р. - травень 2008 р. в розмірі 667 006,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з того, що суд не прийняв як обґрунтовану вимогу позивача про стягнення 302 055,14 грн. плати за користування майном, а виходив з приписів п. 4.1.2., 5.2.2. договору та додатку № 2 у сукупності, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 3% річних (відсотки за користування коштами) в сумі 87 627,40 грн. за період з 01.11.2006 р. по 30.04.2008 р. та сума компенсації збитків у зв'язку з інфляцією за 01.01.2007 р. по 30.04.2008 р. в розмірі 622 413,60 грн.
В доповненнях до позовної заяви, в яких позивач збільшив позовні вимоги, представник ТОВ “Юнион - углегазодобыча» просить стягнути неустойку в сумі 220 893,31 грн., відповідно до п. 12.1. договору.
Згідно з п. 12.1. за несвоєчасне здійснення лізингових платежів відповідно до Додатку № 2 до даного договору, лізингоотримувач сплачує на користь лізингодавця неустойку у розмірі - 2% від суми лізингового платежу.
Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
За змістом зазначених приписів Господарського процесуального кодексу України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Як вбачається з вимог позовної заяви, така вимога, як стягнення неустойки, відсутня.
Тому суд не приймає до розгляду вимогу про стягнення неустойки у розмірі 220 893,31 грн., як таку, що заявлена в супереч приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і може бути заявлена як самостійна вимога у позовному провадженні.
На підставі вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне до Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне про стягнення 3 340 401 грн. 18 коп. підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.ст. 258, 261, 267, 549, 601, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг», керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне до Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне про стягнення 3 340 401 грн. 18 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 32; р/р 26005307570637 в філії “Відділення “Промінвестбанк» (ПІБ) в м. Сніжне Донецької області», МФО 334237, ОКПО 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне (86503, Донецька область, м. Сніжне, вул. Миру, 58; р/р 26002036276000 ДОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль», м. Донецьк, МФО 335076, ОКПО 31534713) суму основного боргу у розмірі 1 353 024,43 грн., пеню в розмірі 113 952,34 грн., 3 % річних в сумі 87 627,40 грн., індекс інфляції в розмірі 622 413,60 грн.
В решті позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 739 871,71 грн., пені в розмірі 372 366,37 грн., 3 % річних в сумі 6 552,93 грн., індексу інфляції в сумі 44 592,40 відмовити.
Стягнути з Державного підприємства “Сніжнеантрацит», м. Сніжне (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 32; р/р 26005307570637 в філії “Відділення “Промінвестбанк» (ПІБ) в м. Сніжне Донецької області», МФО 334237, ОКПО 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнион - углегазодобыча», м. Сніжне (86503, Донецька область, м. Сніжне, вул. Миру, 58; р/р 26002036276000 ДОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль», м. Донецьк, МФО 335076, ОКПО 31534713) 16 618 грн. 94 коп. державного мита, 76 грн. 90 коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя