12 січня 2012 року Справа №02/1226
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
за участю представників: стягувача: не з'явився, першого боржника: ОСОБА_2 - за довіреністю, другого боржника: ОСОБА_3 - за довіреністю,
відділу ДВС: ОСОБА_1. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси
скаргу ТОВ "Черкаська продовольча компанія" на дії державної виконавчої служби при виконанні наказу господарського суду у справі
за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія",
до дочірнього підприємства "Черкаси-ФАРМА"
про стягнення 2 096 698, 22 доларів США,
До господарського суду Черкаської області звернувся перший боржник - ТОВ "Черкаська продовольча компанія" із скаргою (т. 3. а.с. 112), в якій просить скасувати постанову про розшук майна боржника від 19.09.2011 (виконавче провадження № 22847949) та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження в зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.06.2011 по справі № 01/5026/1159/2011 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та у відповідності до ч.8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Скаржник вважає, що державний виконавець зобов'язаний був після 01.06.2011 зупинити виконавче провадження № 22847949, але не зробив цього, підтвердженням чого є винесена 19.09.2011 постанова про розшук майна боржника, яка винесена після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. У додатковому обґрунтуванні до скарги (т. 3, а.с. 147-149) скаржник вказує на те, що постанова про розшук майна боржника від 09.09.2011 є незаконною з тих підстав, що у державного виконавця не існувало підстав для винесення постанови постанова про розшук майна боржника, так як 09.12.2010 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, необхідності у розшуку майна не було, оскільки перелічений у довідці ДАІ автотранспорт увесь час знаходиться за місцем знаходження боржника, але державний виконавець ніяких виконавчих дій та перевірок з питання про знаходження автотранспорту не робив, а саме боржника до відділу ДВС не викликав, майно на місці знаходження не перевіряв.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, що відповідно до частини 2 статті 121-2 ГПК України не перешкоджає розгляду скарги по суті.
До початку судового засідання 12.01.2012 до справи надійшов відзив за підписом представника ДВС України ОСОБА_1., у якому вона заперечила проти скарги з тих підстав, що у ДВС України перебуває зведене виконавче провадження № 25210701 з виконання наказу № 18/401 від 06.10.2010 та № 02/1226 від 09.10.2010; 30.12.2011 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 22431825 з виконання наказу № 18/401 від 06.10.2010 на підставі ухвали господарського суду Черкаської області № 01/5026/1159/2011 від 01.06.2011 про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія", таким чином вказана ухвала від 01.06.2011 взята до уваги та виконавчі дії стосовно боржника ТОВ "Черкаська продовольча компанія" не проводяться. Крім цього, представник ДВС України вказала, що обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, визначені статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", не передбачено зупинення виконавчого провадження в частині або стосовно одного боржника, тому виконавче провадження з виконання наказу № 02/1226 виданого 09.10.2010 щодо стягнення солідарно коштів із двох боржників зупиненню не підлягає.
У судовому засіданні:
представник першого боржника підтримав скаргу з підстав, викладених у скарзі та у додатковому обґрунтуванні, просив задовольнити скаргу, скасувати постанову про розшук майна боржника від 19.09.2011 та зобов'язати Державну виконавчу службу України зупинити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду у справі № 02/1226;
представник ДВС України заперечила проти скарги боржника, вважала її безпідставною, просила залишити скаргу без задоволення.
Розглянувши скаргу ТОВ "Черкаська продовольча компанія", заслухавши пояснення та доводи представників боржника і ДВС України, суд встановив таке.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.07.2010 було частково задоволено позов та стягнуто солідарно із товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" та дочірнього підприємства "Черкаси-ФАРМА" на користь публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 1 569 684 доларів США 32 центи процентів, 300 000 доларів США пені, 1 889 доларів США 65 центів витрат на сплату державного мита, 67 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 залишено без задоволення апеляційні скарги стягувача та першого боржника, а рішення господарського суду від 29.07.2010 - без змін.
Отже, рішення суду набрало законної сили, на його виконання судом видано накази від 09 листопада 2010 року.
Згідно статей 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарем В.М. прийнято постанову від 24.11.2010 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Черкаської області № 02/1226, виданого 09.10.2010 про стягнення солідарно із ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ДП "Черкаси-ФАРМА" на користь ПАТ "Альфа-Банк" 1 569 684 доларів США 32 центи процентів, 300 000 доларів США пені, 1 889 доларів США 65 центів витрат на сплату державного мита.
Для добровільного виконання рішення боржнику був встановлений 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів справи та із пояснень представників, рішення суду не виконане.
16.03.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження № 22847949 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 02/1226, виданого 09.10.2010, до зведеного виконавчого провадження № 25210701, яке веде відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, м. Київ.
Першим боржником - ТОВ "Черкаська продовольча компанія" - оскаржено постанову про розшук майна боржника від 19.09.2011, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Хомишиним Ю.Б.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає скаргу не підлягаючою до задоволення, з огляду на таке.
В оскаржуваній скаржником постанові від 19.09.2011 про розшук майна боржника головний державний виконавець Хомишин Ю.Б. послався на статтю 40 Закону України "Про виконавче провадження", далі - Закон, та вказав, що постановою державного виконавця від 09.12.2010 АА № 851240 накладено арешт на автотранспортні засоби, що зареєстровані за ТОВ "Черкаська продовольча компанія" (м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1), згідно довідки УДАІ МВС України в Черкаській області від 23.11.2010 № 13/14-602.
В частині 1 статті 40 Закону вказано, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
У постанові від 09.12.2010 про накладення арешту на автотранспортні засоби не вказано місцезнаходження автотранспортних засобів, на які було накладено арешт та щодо яких прийнято оскаржувану постанову. Суду не подано доказів складення опису й арешту автотранспортних засобів при накладенні арешту на нього.
Необхідність розшуку транспортного засобу боржника визначає державний виконавець. Суду не подано доказів подання державній виконавчій службі інформації щодо вказаних у постанові автотранспортних засобів, їх місцезнаходження, правовстановлюючих документів та бездіяльності державної виконавчої служби у разі отримання такої інформації.
Що стосується вимоги боржника у скарзі про зобов'язання державної виконавчої служби зупинити виконавче провадження, то така вимога скаржника не може вважатися правомірною, з огляду на таке.
Відповідно до частини 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом., крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
За приписом пункту 5 статті 12 Закону сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Суду не подано доказів надіслання державній виконавчій службі такого повідомлення. Виходячи із умови пункту 5 статті 12 Закону посилання скаржника на ухвалу господарського суду від 01.06.2011 є необґрунтованими.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд не вправі зобов'язувати державну виконавчу службу до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Дана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2010 у справі № 18-02/184.
Відповідно до частини 3 статті 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" на дії державної виконавчої служби залишити без задоволення.
Копію ухвали надіслати сторонам та Державній виконавчій службі України.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.Д.Пащенко