10 січня 2012 року Справа № 18/5026/2370/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
Білик О.А. -ліквідатор,
від відповідача -ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
від третіх осіб:
від Української аграрної біржі -ОСОБА_3 -представник за довіреністю,
від державної податкової інспекції у Кам'янському районі - представник не з'явився,
від Баландинської сільської ради - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка,
с. Баландине, Кам'янський район, Черкаська область
до товариства з обмеженою відповідальністю “АгроНіка”,
м. Кам'янка, Черкаська область
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Української аграрної біржі, м. Київ;
2. державної податкової інспекції у Кам'янському районі, м. Кам'янка, Черкаська область;
3. Баландинської сільської ради, с. Баландине, Кам'янський район, Черкаська область
про стягнення 298 237 грн. 00 коп.,-
У жовтні 2011 року виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Шевченка звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” про стягнення 470 797 грн. 00 коп., у зв'язку з визнанням недійсними договорів купівлі - продажу незавершеного виробництва №14, №15, №16 від 04 квітня 2006 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” та виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Шевченка.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08 листопада 2011 року.
Справа розглядається після відкладення.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду в порядку ст. 22 ГПК України з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 298 237 грн. 00 коп.
Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2011 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Українську аграрну біржу, державну податкову інспекцію у Кам'янському районі, Баландинську сільську раду та відкладено розгляд справи на 10 січня 2012 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 06 грудня 2011 року та зазначав, що судом апеляційної інстанції встановлено, що договорами №№ 14, 15, 16 від 04 квітня 2006 року сторони фактично мали на меті передачу землі в користування. В подальшому, після набрання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду законної сили, якою було визнано недійсними договори від 04 квітня 2006 року, товариство з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” не користувалося земельними ділянками. Отже, як стверджував відповідач, визнання недійсними зазначених договорів не тягне в даному випадку за собою право позивача на будь -які стягнення з відповідача.
Крім того, відповідач зауважував, що позивач не довів порушення будь -якого свого права в результаті визнання недійсними згаданих договорів. Вимагати повернення отриманого за недійсним договором користування землі може лише її власник, або особа, якій таке право надано власником, якими позивач не є.
Також відповідач зазначав, що зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” перед позивачем згідно договорів №№ 14, 15, 16 від 04 квітня 2006 року були припинені на підставі акту взаємозаліку взаємних однорідних вимог від 08 квітня 2006 року.
Представник Української аграрної біржі в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представники державної податкової інспекції у Кам'янському районі та Баландинської сільської ради в судове засідання не з'явилися.
Від податкової інспекції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
Представник сільської ради про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні, яке відбулося 10 січня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/2370/2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Української аграрної біржі, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 298 237 грн. 00 коп., позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. 216 ЦК України та зазначав, що оскільки постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2010 року зі справи №18-01/1838 договори купівлі -продажу незавершеного виробництва №14, №15, №16 від 04 квітня 2006 року визнано недісними, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві вартість одержаного згідно зазначених договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 04 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” (покупець) та виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Шевченка (продавець) було укладено договір купівлі -продажу незавершеного виробництва за №14, згідно умов якого продавець передав у власність покупцю, а останній прийняв та оплатив виконані роботи у вигляді незавершеного виробництва під посів соняшника, кількістю 90 га та вартістю 59 978 грн. 00 коп.
08 квітня 2006 року сторони підписали акт приймання -передачі незавершеного виробництва, згідно якого на підставі договору №14 від 04 квітня 2006 року продавець передав, а покупець прийняв незавершене виробництво під посів соняшника площею 90 га, що знаходиться в с. Баландино, Кам'янського району, Черкаської області.
Також 04 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” (покупець) та виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Шевченка (продавець) було укладено договір купівлі -продажу незавершеного виробництва за №15, згідно умов якого продавець передав у власність покупцю, а останній прийняв та оплатив виконані роботи у вигляді незавершеного виробництва під посів льону, кількістю 150 га та вартістю 158 990 грн. 00 коп.
Крім того, 04 квітня 2006 року між вищевказаними підприємствами було укладено договір купівлі -продажу незавершеного виробництва за №16, згідно умов якого продавець передав у власність покупцю, а останній прийняв та оплатив виконані роботи у вигляді незавершеного виробництва під посів кукурудзи, кількістю 170 га та вартістю 251 829 грн. 00 коп.
Факт передання незавершеного виробництва, згідно вказаних договорів підтверджується підписаними сторонами та засвідченими печатками актами прийманння - передачі незавершеного виробництва від 08 квітня 2006 року.
Загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 470 797 грн. 00 коп.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2010 року зі справи №18-01/1838, яку постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року залишено без змін, вищезазначені угоди визнано недійсними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду у своїй постанові дійшла висновку, що оскільки користування землею в Україні можливе на підставі права власності або оренди (ст. 116 Земельного кодексу України), за договором купівлі -продажу незавершеного виробництва сторони фактично мали на меті передачу землі в користування і відповідно дані відносини мають регулюватися нормами права, передбаченими для договорів оренди землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна -“річ” безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.
При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 червня 2006 року зі справи №20-1/004.
Вищенаведене є самостійною підставою для відмови в позові.
Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування визначення ціни позову в розмірі 298 237 грн. 00 коп. позивач посилався на Акт ревізії контрольно -ревізійного відділу у Кам'янському районі від 23 січня 2007 року №10-21/02, яким встановлено, що виробничим сільськогосподарським кооперативом ім. Шевченка безпідставно завищено витрати перед товариством з обмеженою відповідальністю “АгроНіка” при виконанні умов договорів №№ 14, 15, 16 на суму 172 560 грн. 00 коп.
А тому загальна вартість виконаних робіт згідно договорів купівлі -продажу незавершеного виробництва по даних ревізії становить 298 237 грн. 00 коп., замість 470 797 грн. 00 коп. (а.с. 47 -зворот, 48).
Проте, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Однак доказів, що підтверджують вартість наданих послуг згідно договорів №№ 14, 15, 16 від 04 квітня 2006 року за цінами, які існують на момент відшкодування позивач суду не надав.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Акт ревізії контрольно -ревізійного відділу у Кам'янському районі №10-21/02 від 23 січня 2007 року є документом який з приводу наявності/відсутності відповідних порушень містить лише думку органу, який його склав. Зазначений акт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Тобто, акт №10-21/02 від 23 січня 2007 року не є належним доказом встановлення вартості виконаних позивачем робіт згідно договорів №№ 14, 15, 16 від 04 квітня 2006 року. При цьому судом враховано правові висновки суду апеляційної інстанції, що викладені в постанові від 13 липня 2009 року зі справи №10/1090.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Пунктом 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачувалося державне мито, то норми ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, згідно якої сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, не застосовуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд,-
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 16 січня 2012 року.