19.09.2008 Справа № 16/85
за позовом відкритого акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», м. Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-12629», м. Івано-Франківськ
про урегулювання розбіжностей до договору про надання послуг перевізникам пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -Тараненко Д.О. - юрисконсульт (дов. від 08.07.08 №565)
від відповідача -не з'явився (у судових засіданнях 30.07.08, 07.08.08 - Чекайло В.М. (дов. від 27.07.08)
СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство «Закарпатавтотранс», м. Ужгород (далі -позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-12629», м. Івано-Франківськ (далі -відповідач) про урегулювання розбіжностей до договору про надання послуг перевізникам пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області №321 шляхом визнання прийнятними для відповідача спірних умов договору запропонованого позивачем.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи наступним. Отримавши 03.05.08 два протоколи розбіжностей на проект договору про надання послуг перевізникам пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області та не погоджуючись із запропонованою відповідачем редакцією, на підставі ст.181 Господарського кодексу України, позивач вважає, що має місце переддоговірний спір, який необхідно передати на розгляд господарського суду. Неврегульованими є розбіжності по пунктам 2.2.9 (порядок погодження змін до розкладу руху автобусів), 3.1 (загальне положення щодо відповідальності), 4.1 (вартість послуг), 4.2 (порядок оплати вартості послуг), 4.4 (порядок утримання коштів нарахованих внаслідок порушення договірних зобов'язань), 4.6 (порядок збільшення вартості послуг), додаток №1 (розмір фіксованої плати за надання послуг) проекту договору. Вимоги вважає обґрунтованими та підставними із посиланням на пункти 20, 21, 22 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, ст.ст. 216, 222, 633 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 633 Цивільного кодексу України.
Відповідач позовні вимоги заперечує повністю та наполягає на запропонованій ним редакції спірних пунктів проекту договору. Щодо п.2.2.9 вважає доводи позивача необґрунтованими оскільки, у даному випадку йдеться про зміни тимчасового характеру. Редакція п.3.1 жодним чином не суперечить вимогам Господарського та Цивільного кодексів України. Редакції позивача п.4.1 порушує права та інтереси відповідача, оскільки в такому випадку буде мати місце надання йому одночасно одного і того ж обсягу послуг за двома різними розмірами фіксованої плати. Редакція позивача п.4.4., де передбачене його право знімати з реалізації квитків кошти нараховані з невиконанням договірних зобов'язань, суперечить загальним принципам господарсько-правової відповідальності, та по суті встановлює відповідальність без вини.
За клопотанням сторін спір вирішено у строк відповідно до ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях 30.07.08, 07.08.08, 12.09.08 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача у попередніх засіданнях, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
03.05.08 позивач отримав від відповідача протокол розбіжностей до проекту договору № 231 про надання послуг перевізникам пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області.
Неврегульованими розбіжностями є зміст пунктів 2.2.9, 3.1, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6 та додаток №1 проекту договору.
У відповідності до ч.1 ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.
Частиною 7 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Згідно п.2.2.9 проекту договору, у редакції позивача, визначено, що внесення змін до розкладу руху автобусів, маршруту прямування, відміну рейсів тощо, завчасно надавати Стороні-1 після письмового погодження із замовником. Редакція відповідача цього пункту наступна: »У випадку несення змін до розкладу руху автобусів, маршруту прямування, відміни рейсів, Сторона-2 зобов'язана завчасно повідомити Сторону-1».
У відповідності до п. 21. Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. №1184 (далі -Правила №1184), внесення змін до маршруту та/або графіка руху, передбачених пунктом 20 цих Правил, здійснюється шляхом внесення змін до договору про організацію перевезень чи дозволу на обслуговування (далі - дозвіл) за погодженням сторін. Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, редакція п.2.2.9 запропонована позивачем узгоджується із вимогами вищенаведених нормативно-правових актів, щодо письмового погодження змін до договору.
Згідно п.3.1 проекту договору, у редакції позивача, передбачено, що за невиконання обов'язків передбачених цим договором, сторони несуть взаємну фінансову відповідальність на договірних засадах іншій стороні. Редакція відповідача цього пункту наступна: «За невиконання умов договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених договором та чинним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що редакція п.3.1 договору, запропонована відповідачем, узгоджується із вищенаведеною нормою кодексу, оскільки в ній йдеться про застосування відповідальності не лише на договірних засадах, а й на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Згідно п.4.1. проекту договору у редакції позивача визначено, що за надання обов'язкових послуг (п.2.1.3; 2.1.4; 2.1.8 Договору) при виконанні рейсів на міжнародних, міжміських та приміських регулярних маршрутах, Сторона-2 сплачує стороні -1 кошти в сумі фіксованої плати, що розраховуються по кожній автостанції (додаток №1) згідно кількості послуг, що надаються на автостанції (класу АС). Редакція відповідача цього пункту наступна: «За надання послуг Стороні-2 від продажу квитків, Сторона-1 із загальної суми виручки від реалізації пасажирам квитків на проїзд і перевезення багажу перераховує страховій компанії суми страхових внесків, а залишена сума розподіляється: від квитків: Сторона -1 -10%; Сторона-2 -90%; від багажу: Сторона-1 -50%; Сторона -2 -50%.
Частиною 3 ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що до обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.
У відповідності до ч.4 ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.
Згідно із п. 7.1 Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.08.2001 № 565 (далі -Типовий технологічний процес) відносини перевізника з власниками автостанцій визначаються договором, який передбачає доручення перевізника укладати від його імені договір з пасажиром про перевезення та отримання послуг автостанції.
Підпунктом 7.1.1. Типового технологічного процесу, встановлено, що за договором про сумісну діяльність перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг обов'язкових послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про підставність доводів відповідача, щодо затвердження п.4.1 договору у його редакції. Предметом договору між перевізником та автостанцією є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів (ч.2 ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Ціна є істотною умовою господарського договору і визначається як частка підприємства автостанції у виторгу від продажу квитків у вигляді певного відсотка, як і передбачено у редакції п.4.1 запропонованій відповідачем.
Наведені мотиви також стосуються розбіжностей по пунктам 4.2, 4.6, та додатку №1 до договору. Так, згідно п.4.2 проекту договору визначено, що сума фіксованої плати за надання обов'язкових послуг Стороні-2 знімається Стороною-2 до 10 числа поточного місяця, а кошти від надання обов'язкових послуг з продажу квитків знімаються Стороною-1 з суми реалізації квитків Сторони-2 до 10 числа наступного за звітним місяця згідно додатків №1,№2. Редакція відповідача цього пункту наступна: «Сума плати за надання обов'язкових послуг Стороні-2 знімається стороною-1 з- суми реалізації квитків Сторони-2 до 10 числа поточного місяця». У п.4.6 проекту договору визначено, що при збільшені витрат при наданні обов'язкових послуг (п.2.1.3, п.2.1.4) Стороні-2, Сторона-1 за попереднім письмовим погодженням зі Стороною-2 змінює вартість обов'язкових послуг, що надаються Стороні-2. Відповідач пропонує цей пункт виключити із тексту договору.
Отже пункт 4.2, 4.6 та додаток №1 (розміри фіксованої плати за надання обов'язкових послуг перевізникам) проекту договору підлягають затвердженню у редакції відповідача.
Згідно п.4.4 проекту договору визначено, що нараховані кошти за невиконання договірних зобов'язань /розділ ІІІ договору/ знімаються з реалізації квитків Сторони-2 до 10 числа наступного за звітним. Редакція відповідача цього пункту наступна: «На суму нарахованих Стороні-2 коштів за невиконання договірних зобов'язань (розділ ІІІ) Сторона-1 зобов'язана направити відповідну претензію Стороні-2. Сторона-1 не вправі знімати вказані кошти в безспірному порядку з сум реалізації квитків.
Згідно із ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина 2 ст.321 Цивільного кодексу України встановлює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Внаслідок невиконання договірних зобов'язань на правопорушника покладається відповідальність на підставах та у порядку встановленому Цивільним та Господарськими кодексами країни, іншими законами та договором (ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України).
Запропонована позивачем редакція п.4.4 проекту договору суперечить вищенаведеним нормам права, та направлена на обмеження, без згоди власника, його права власності на кошти отримані від реалізації квитків. Таким чином редакція п.4.4 підлягає затвердженню у редакції відповідача.
Таким чином, з огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню частково: пункт 2.2.9 проекту договору №321 про надання послуг перевізником пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області, затвердити у редакції позивача, а пункти 3.1, 4.1, 4.2. 4.4, 4.6 та додаток №1 проекту договору №321 про надання послуг перевізником пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області затвердити у редакції відповідача.
Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України віднести на сторони порівну.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Пункти 2.2.9 проекту договору №321 про надання послуг перевізником пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області, затвердити у редакції позивача.
Пункти 3.1, 4.1, 4.2. 4.4, 4.6 та додаток №1 проекту договору №321 про надання послуг перевізником пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області затвердити у редакції відповідача.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-12629» (м. Івано-Франківськ, вул. Юності, 52, код 31790165) на користь відкритого акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» (м. Ужгород, вул. Капушанська, 102, код 03113934) суму 42,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 59,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський