Справа № 2-40/11
10 жовтня 2011 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої -судді Міланіч А.М.
при секретарях -Шокур Б.А., Решетнік Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства „Борекс”, відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», публічного акціонерного товариства „Легбанк”, третя особа -Друга Київська міська державна нотаріальна контора, про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи -Друга Київська державна нотаріальна контора, відкрите акціонерне товариство „Борекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, публічне акціонерне товариство „Легбанк”, публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, закрите акціонерне товариство „Агротехнічні ресурси України”, про визнання права власності на спільне майно подружжя та на спадкове майно, захист честі, гідності й відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи - Друга Київська Друга Київська державна нотаріальна контора, відкрите акціонерне товариство „Борекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, публічне акціонерне товариство „Легбанк”, публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, про визнання права власності на частку в спадковому майні, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства „Борекс”, відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», публічного акціонерного товариства „Легбанк”, товариства з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариства з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, закритого акціонерного товариства „Агротехнічні ресурси України”, товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, третя особа -Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку в спадковому майні, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Бородянської селищної ради, треті особи -ОСОБА_1, управління юстиції Київської області, управління Державного комітету по земельним ресурсам у Бородянському районі Київської області, про визнання договору дарування будинку, договору купівлі-продажу будинку, державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання рішення селищної ради неправомірним,
В січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнювала і в останній, поданій 27 січня 2010 року, уточнюючій позовній заяві мотивувала свої вимоги тим, що вона з 08 квітня 1972 року по 05 вересня 1995 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час шлюбу ними було набуте майно, яке було їх спільною сумісною власністю, а саме: в 1992 році - земельна ділянка, на якій в період з 1992 по 1994 року вони побудували котедж в АДРЕСА_1, введений в експлуатацію 24 липня 1996 року, варість якого становить 651 216 грн., в 1992 році -1746 акцій ВАТ «Борекс»вартістю 202 536 грн, та 12 липня 1995 року - 20 272 акції АКБ «Легбанк»варістю 2 027,20 грн. і вона має право на 1\2 частину даного майна як частку у майні подружжя.
В 1992 році згідно рішення суду їх шлюб було розірвано, однак це було зроблено лише формально, з метою отримання ОСОБА_10 земельної ділянки для будівництва будинку по АДРЕСА_1. За отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу вона не зверталася, тому вважала, що є дійсною дружиною ОСОБА_10 Про те, що він 5 вересня 1995 року отримав свідоцтво про розлучення та одружився з ОСОБА_3 їй нічого не було відомо до моменту його смерті. Також їй не було відомо про оформлення права власності на будинок лише після офіційного розірвання шлюбу та наявність у чоловіка акцій ВАТ «Борекс»та АКБ «Легбанк», через що вона не поділила дане майно за життя ОСОБА_10 Про це вона довідалась лише в процесі розгляду судової справи.
Тому просила поділити її та ОСОБА_10 спільне сумісне майно подружжя, визнати за нею право власності та стягнути в натурі наступне майно: 1\2 частину земельної ділянки та 1\2 частину будинку по АДРЕСА_1, 873 акції ВАТ «Борекс»вартістю 101 268 грн., 10 136 акцій АКБ «Легбанк»вартістю 1 013 грн. 60 коп., за ОСОБА_10 визнати право власності на 1\2 частину вказаних земельної ділянки та будинку, 873 акції ВАТ «Борекс»та 10 136 акцій АКБ «Легбанк».
У лютому 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, який в процесі розгляду справи уточнила, посилаючись на те, що проживала однією сім'єю та вела спільне господарство з ОСОБА_10 з 1993 року, а 5 вересня 1995 року вони офіційно зареєстрували шлюб. В період шлюбу подружжям було нажите спільне майно, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_1, автомобіль «Ауді-А4» держномер НОМЕР_5, грошові вклади та акції підприємств.
Оскільки набуте за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_3, просила визнати за нею право власності на 1\2 частину спільно нажитого майна подружжя та право на частку у спадковому майні, а саме: право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 із стягненням з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за належні їм по 1\6 частини будинковолодіння, право власності на автомобіль «Ауді-А4»державний номерний знак НОМЕР_5 із стягненням з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за належні їм по 1\6 частини автомобіля, право власності на цегляний гараж в ГБК «Сокіл»по АДРЕСА_2 зі стягненням з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_4 за 1\2 частину гаража, а також право власності на 1580 акцій ВАТ «Борекс», 19423 акції АКБ «Легбанк», 22,15 % у статутному фонді ТОВ «Борекссервіс», 20,66 % у статутному фонді ТОВ «Євроборекс», 30 % у статутному фонді ТОВ «Концерн Росавто-Україна», 33,3 % у статутному фонді ТОВ «Агротехнічні ресурсь України», 2\3 частини грошового вкладу в АППБ «Аваль»Печерського району м. Києва, 1/3 частину грошових вкладів в Ощадному банку по рахункам № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8. Також, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розповсюдили щодо неї неправдиву інформацію, чим принизили її честь та гідність, завдали моральних страждань, просила стягнути з них на її користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнювала, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дочкою померлого ОСОБА_10, а тому в порядку спадкування має право на 1\4 частину від належного йому майна. Просила, з урахуванням права її матері -ОСОБА_1 на частку у спільному майні подружжя, визнати за нею право власності на 1\4 частину земельної ділянки і будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виділити їх в натурі, стягнути на її користь частку спадкового майна на суму 141 197,54 грн., а саме : з ОСОБА_3 -за 1\4 частину автомобіля марки «Ауді-А4»- 13 218,16 грн., а сам автомобіль залишити їй у власність; з ВАТ «Борекс»- 1 061 акцій вартістю 123 076 грн., ТОВ «Борекссервіс»- 8,325 % статутного фонду, що становить 33,33 грн., ТОВ «Євроборекс»- 7,75 % статутного фонду, що становить 738,25 грн., ЗАТ «Агротехнічні ресурси України»- 12,5 % статутного фонду, що становить 2500 грн., ТОВ «Концерн Росавто-Україна»- 11,25 % статутного фонду, що становить 1 125 грн., АКБ «Легбанк»- 5068 акцій, що становить 506,80 грн. та належні дивіденди від їх прибутку з часу володіння ОСОБА_10 по даний час, залишити в її користуванні гаражний бокс № 164 в ГБК «Сокіл».
16 листопада 2010 року ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги та просила визнати недійсними договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 16 травня 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та договір купівлі-продажу даного будинку, укладений 20 лютого 2010 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, виселити ОСОБА_9 разом з членами її сім»ї з вказаного будинку за місцем попереднього їх проживання, оскільки дані договори укладені під час судового спору щодо цього будинку, при їх укладенні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 мали корисливий намір ускладнити розгляд справи в суді та ввели працівників нотаріальної контори і ОСОБА_9 в оману. Крім того, 27 квітня 2011 року ОСОБА_2 пред'явила позов до Бородянської селищної ради та просила визнати неправомірним рішення Бородянської селищної ради № 1025\07 від 19 жовтня 2010 року в частині передачі 0,12 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_9 як прийняте з порушенням закону, та зобов»язати Бородянську селищну раду скасувати дане рішення, визнати недійсним Державний акт про право власності на вказану земельну ділянки, виданий 26 листопада 2010 року ОСОБА_9
У вересні 2003 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дочкою ОСОБА_10 від першого шлюбу і після смерті батька в нотаріальну контору в шестимісячний строк не звернулася, оскільки про його смерть дізналася тільки через рік, так як тривалий час проживає за кордоном. Просила визнати причини пропущення строку для прийняття спадщини поважними, продовжити їй строк для прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, 1/6 частину автомобіля «Ауді-А4», 1\2 частину гаража в ГБК «Сокіл»по АДРЕСА_2, 1/6 частину грошових вкладів в АППБ «Аваль», 1/3 частину грошових вкладів в Ощадному банку по рахунках № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, 1/3 частину належних ОСОБА_10 часток ТОВ «Євроборкс», ТОВ Концерн Росавто-Україна», ТОВ «Борекссервіс», акцій ВАТ «Борекс», акцій банку АКБ «Легбанк», 1\2 частину належних ОСОБА_10 акцій та часток у ТОВ «Інтерборекс», ЗАТ «Агротехнічні ресурси України».
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 -ОСОБА_12 позов ОСОБА_1 підтримав, викладене в ньому підтвердив, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання права власності на частку у спадковому майні визнав, проти задоволення позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечував.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_13 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримали, викладене в позовній заяві підтвердили, суду пояснили, що з урахуванням розмірів часток всіх спадкоємців ОСОБА_10, а також того, що спільне володіння будинком спадкоємцями ОСОБА_10, неможливе через вкрай неприязні відносини між ними, враховуючи, що і ОСОБА_4 і ОСОБА_2 забезпечені житлом і ніколи не проживали в зазначеному будинку, а ОСОБА_3 постійно проживала в цьому будинку та іншого житла немає, за нею під час розгляду справи Голосіївським райсудом м. Києва від 11.11. 2008 року було законно визнано право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_2, зі стягненням з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_2 по 108 536 грн. кожній, що становить вартість 1/6 частки вказаного будинковолодіння і відповідає розмірам часток кожної з них у спадковому майні. Після набрання рішенням суду чинності вона вирішила розпорядитись належним їй будинком та 16 травня 2010 року подарувала його своїй дочці ОСОБА_8 Про касаційне оскарження позивачками рішення Голосіївського суду м. Києва їй нічого не було відомо. Тому вважає вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним вказаного договору, а також укладеного ОСОБА_8 з ОСОБА_9 договору купівлі-продажу даного будинку, безпідставними. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнала частково, позов ОСОБА_1 не визнала повністю.
Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_14 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 підтримав, викладене в ньому підтвердив, не заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1, в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просив відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, направила до суду листа, в якому вказала, що підтримує свої вимоги в повному обсязі, просила слухати справу у її відсутність, оскільки постійно проживає та працює у Польщі, тому через віддаленість не має змоги прибути для участі у справі. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала. Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині, що відповідає її вимогам -просила задовольнити. З позовними вимогами ОСОБА_3 також погодилася.
ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, направила до суду листа, в якому просила суд слухати справу у її відсутність, позов ОСОБА_2 не визнала, вважала його безпідставним, а оспорювані договори укладеними правомірно.
ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 також не визнали, посилаючись на його безпідставність та правомірність укладеного договору купівлі-продажу, суду пояснили, що з часу придбання будинку ОСОБА_9 за рахунок власних коштів виконано повний ремонт будинку і вона там проживає зі своєю сім»єю. Також нею було приватизовано земельну ділянку, про що отримано державний акт. Вважає, що жодних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку немає.
Друга Київська державна нотаріальна контора, ТОВ „Борекссервіс”, ТОВ «Євроборекс”, ПАТ „Легбанк”, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», Бородянська селищна рада, управління Держкомзему у Бородянському районі Київської області своїх представників в судове засідання не направили, надіслали до суду листи з проханням слухати справу без їх участі.
ЗАТ «Агротехнічні ресурси України», ТОВ «Концерн Росавто-Україна»своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомляли, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_13, ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_7, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що зустрічні позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, позов ОСОБА_1, а також позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Бородянської селищної ради - не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з 8 квітня 1972 року і за рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 5 березня 1992 року даний шлюб було розірвано. Під час розгляду справи даним судом було встановлено, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на час розірвання шлюбу вже два роки не підтримували сімейні відносини, проживали окремо, шлюб існував лише формально. ОСОБА_1 була особисто присутня під час розгляду справи про розірвання шлюбу, позов визнала, від примирення категорично відмовилась. \т.2 а.с. 93\. Рішення суду набуло законної сили 15 березня 1992 року і ОСОБА_1 ніколи не оскаржувалось.
5 вересня 1995 року було проведено реєстрацію розірвання шлюбу та видане свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_10, що підтверджуєть копією свідоцтва \т.1 а.с.7\ та визнається сторонами.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набуло законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином, суд виходить з того, що з березня 1990 року сімейно-шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 були припинені, вони проживали окремо, спільного господарства не вели.
Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 та її представника, що вказане рішення носить формальний характер, оскільки вони за спільною згодою вирішили розлучитись через суд лише з метою отримання земельної ділянки для будівництва.
Відповідно до ст. 41 КпШС, який діяв станом на 1992 рік, якщо між подружжям немає спору з приводу припинення шлюбу, немає неповнолітніх дітей, вони можуть його розірвати через органи реєстрації актів громадянського стану. Тому для оформлення розлучення за обопільною згодою ніякої потреби звертатися до суду у сторін не було.
Доводи ОСОБА_1, що в 1992 році ОСОБА_10 потрібно було бути розлученим, щоб отримати земельну ділянку в смт.Бородянка, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодних доказів щодо цього суду не надано.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що будинок АДРЕСА_1 Київської області не є спільною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_1, оскільки був збудований після фактичного припинення їхнього шлюбу та під час їх роздільного проживання.
Сам по собі факт, що сторони до 1995 року не звертались за отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу, суд не може вважати доказом перебування їх у сімейно-шлюбних стосунках.
Разом з тим представник ОСОБА_1 підтвердив, що остання не проживала разом з ОСОБА_10, спільного господарства та бюджету не вела, подружніх стосунків не підтримувала. Також їй було відомо, що ОСОБА_10 проживає у спірному будинку спільно з ОСОБА_3
Подані представником ОСОБА_1 довідки про те, що в 1993-1994 роках ОСОБА_10 були укладені договори про підключення водопостачання, газопостачання та електропостачання за адресою АДРЕСА_1 не доводять участі ОСОБА_1 у спільному будівництві будинковолодіння, оскільки станом на 1993 рік їхній шлюб був фактично припинений, угоди про створення спільної власності між ними не було.
Як вбачається з акту прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку від 24 липня 1996 року, повідомлення Бородянського БТІ, копії свідоцтва про право власності на житловий будинок, копії інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_1 \т.1 а.с.86-87, т.2 а.с.,8,77, т.7 а.с.166-232\, даний будинок будувався з вересня 1995 року по липень 1996 року. На підставі рішення виконкому Бородянської селищної Ради від 18 липня 1996 року Бородянською селищною радою 29 липня 1996 року ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право власності на вказаний будинок та в цей же день за ним проведена реєстрація права власності на даний будинок.
Право ж власності на частину земельної ділянки за вказаною адресою взагалі не може бути визнане за ОСОБА_1, оскільки сам ОСОБА_10 такого права не набув.
Суд також приходить до висновку, що належні ОСОБА_10 акції ВАТ «Борекс»та акції АКБ \ на даний час ПАТ «Легбанк»теж не можуть бути віднесені до спільного майна подружжя, оскільки придбані ним після фактичного припинення шлюбу, а саме: акції ВАТ «Борекс»зареєстровані за ним 11 листопада 1997 року \т.1 а.с. 100\, а акціонером АКБ «Легбанк»він став з 12 липня 1995 року \т.1 а.с.51\.
Суд вважає, що ОСОБА_1 не має підстав для задоволення заявленого позову не тільки по суті, а також з підстав пропуску строку позовної давності. Враховуючи, що на час розірвання шлюбу Ленінградським судом м. Києва у подружжя майнового спору не існувало, а ОСОБА_1 протягом трирічного строку, встановленого ст. 29 КпШС України із позовом про поділ майна не зверталася, суд вважає, що для пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя минув строк позовної давності.
Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про те, що вона до липня 2002 року не знала, що ОСОБА_10 отримав свідоцтво про розлучення і одружився з ОСОБА_3, тому вважала, що їх шлюб є дійсним, оскільки з її позовної заяви вбачається, що у вересні 1995 року вона дізналася що в будинку вже проживає ОСОБА_3 З цього часу і до смерті ОСОБА_10 вона у спірне будинковолодіння не приїздила, стосунків не підтримувала, ні колишнім чоловіком, ні його майном не цікавилась.
ОСОБА_10 та ОСОБА_3 уклали шлюб 5 вересня 1995 року і з того часу до смерті ОСОБА_10 проживали однією сім'єю як подружжя, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, що підтверджується копією актового запису про шлюб \т.1 а.с.32,58\ та визнається сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копіями актового запису та свідоцтва про смерть \ т. 1 а.с.58\. Після його смерті відкрилась спадщина.
Статтею 524 ЦК України \1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, визначено, що спадкоємство здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до витягів із Єдиного реєстру спадкових справ та заповітів, ОСОБА_10 за своє життя заповіту не оформлював \т.1 а.с.56\, в зв'язку з чим після його смерті спадкоємство має здійснюватись за законом.
Статтею 529 ЦК України \1963 року, встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.
Враховуючи, що на день смерті ОСОБА_10 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, остання та діти ОСОБА_10 -дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 та дочка від другого шлюбу ОСОБА_2, є його спадкоємцями за законом, що підтверджується матеріалами справи \т.1 а.с.32,58-59, т.2 а.с.3-4\ та визнається сторонами.
На час смерті ОСОБА_10 був власником слідуючого майна:
- будинковолодіння по АДРЕСА_1;
- гаража АДРЕСА_2;
- автомобіля «Ауді-А4»держномер НОМЕР_5;
- акцій АКБ «Легбанк»;
- часток у статутних фондах ВАТ «Борекс», ТОВ «Борекссервіс», ТОВ «Євроборекс», ТОВ «Концерн Росавто-Україна»;
- грошових вкладів.
Незважаючи на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2. заявляють про свої вимоги щодо визначення їхніх часток спадщини у належних ОСОБА_10 частках у статутному фонді ЗАТ «Агротехнічні ресурси України», суд вважає за необхідне в цій частині в позові відмовити, оскільки суду не надано доказів наявності даного майна.
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 травня 2008 року дійсна \ринкова вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 651 216 грн. \ т.2 а.с.118-124\.
Згідно довідок ГБК «Сокіл», ОСОБА_10 був членом ГБК з 1975 року та власником гаража АДРЕСА_2, вартість якого виплачена в повному обсязі у 1976 року \т.2 а.с. 18,19\.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2007 року «Про практику розгляду справ про спадкуваня»у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, -будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, який повністю вніс пайовий внесок, до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Таким чином, суд вважає, що оскільки ОСОБА_10 повністю вніс пайовий внесок за спірний гараж та набув право власності на нього, то даний гараж має включатись до складу спадщини та підлягає розділу між спадкоємцями.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Ауді А-4»державний номер НОМЕР_5 був зареєстрований за ОСОБА_10 26 лютого 2000 року \т.1 а.с.24\. Згідно висновку № 1786 судової автотоварознавчої експертизи від 16 березня 2005 року, ринкова вартість вказаного автомобіля складає 52 872,65 грн. \т.3 а.с.38-39\.
Згідно довідки АКБ «Легбанк»від 05 лютого 2003 року № 10-325 ОСОБА_10 був акціонером вказаного банку з 12 липня 1995 року та володів пакетом простих іменних акцій банку у кількості 20 272 штук на загальну суму 2 027, 20 грн. \т.1 а.с. 51,72-73\.
Згідно довідки ВАБ «ВАБанк» ВАТ «Борекс»надало пакет документів для формування реєстру власників іменних цінних паперів 11 листопада 1997 року і на ім'я ОСОБА_10 було відкрито особовий рахунок в реєстрі власників іменних цінних паперів ВАТ «Борекс»на 1 746 акцій номінальною вартістю 1,05 грн. на загальну суму 1 833,30 грн., що становило 0,921226 % від статутного фонду вказаного товариства, 12 січня 2001 року ЗАТ «Таврекс»подарувало ОСОБА_10 пакет акцій в кількості 1250 шт. \т.1 а.с. 100-102\.
Згідно довідки ТОВ «Борекссервіс», ОСОБА_10 став співвласником товариства 24 листопада 1998 року і його частка в статутному фонді складає 33,3 % \т.1 а.с. 49\.
Згідно довідки ТОВ «Євроборекс»ОСОБА_10 став співзасновником товариства 04 листопада 1996 року і його частка в статутному фонді складає 31 % \т.2 а.с. 57\.
Згідно довідки ТОВ «Концерн Росавто-Україна», ОСОБА_10 став співзасновником товариства 10 січня 2000 року і його частка в статутному фонді складає 45% \т.2 а.с. 59\.
Згідно довідки КРД АППБ «Аваль»3 травня 1999 року в Друга Київська регіональній дирекції банку \на даний час - ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» було відкрито рахунок №НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 і залишок вкладу на даному рахунку станом на 23 червня 2005 року становив 19 751,96 грн. \т.3 а.с.54-59\.
Згідно копій ощадних книжок на ім»я ОСОБА_10 були відкриті рахунки в Ощадбанку: 9 листопада 1991 року - рахунок № НОМЕР_6, на якому обліковувалось 14 315,70 крб., 8 січня 1992 року - рахунок № НОМЕР_7, на якому обліковувалось 6 000 крб. та рахунок № НОМЕР_8, на якому обліковувалось 5 000 крб. \ т.2 а.с. 9-10\.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч. ст..28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно ст. 1278 ЦК України (2004 року) частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті не розподілив спадщину між ними. Сторони по даній справі не досягли згоди щодо розмірів їхніх часток у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_10
Таким чином суд вважає, що ОСОБА_3, як дружина померлого ОСОБА_10, має право на 1\2 частину спільно нажитого майна подружжя, а також на 1/6 частину спадкового майна, що загалом складає:
- 2/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 і становить 132 522 грн. (1/2 частина, як спільно нажитого майна +1/6 частина, як спадщина);
- 1\2 частини гаража АДРЕСА_2 (незважаючи, що вказане майно набуте ОСОБА_10 до шлюбу, частка визначена з урахуванням того, що спадкоємиця ОСОБА_2 відмовилась від своєї 1/3 частки в цьому майні \т.3 а.с. 134-135\, тому воно поділяється між двома іншими спадкоємцями -ОСОБА_3 та ОСОБА_4А.), який ОСОБА_3 оцінено в 20 000 грн.\ відповідно, 1\2 частина -10 000 грн.\ і заперечень щодо чого ОСОБА_4 не надала;
- 2/3 частини автомобіля «Ауді А-4»державний номер НОМЕР_5, що становить 35 248,40 коп. (1/2 частина, як спільно нажите майно + 1/6 частина, як спадщина);
- 2/3 частини належних ОСОБА_10 акцій ВАТ «Борекс»(враховуючи, що вказані акції набуті ОСОБА_10 11 листопада 1997 року, тобто після укладення шлюбу із ОСОБА_3, остання має право на ? частину цього майна, як спільно нажитого +1/6 частку, як спадщина);
- 1/3 частину, належних ОСОБА_10 акцій АКБ «Легбанк»(враховуючи, що вказані акції були набуті ОСОБА_10 12 липня 1995 року, до укладення шлюбу з ОСОБА_3 остання має право на 1/3 частку в порядку успадкування);
- 2/3 частини грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_7 в АППБ «Аваль»(враховуючи, що рахунок відкрито ОСОБА_10 3 травня 1999 року, після укладення шлюбу із ОСОБА_3, остання має право на 1\2 частину, як спільно нажитого майна + на 1/6 частину, як спадщину;
- 1/3 частину вкладів в Ощадбанку по рахункам № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 і № НОМЕР_8 (враховуючи, що вказані рахунки були відкриті ОСОБА_10 до укладення шлюбу з ОСОБА_3 відповідно 09 листопада 1991 року, 08 січня 1992 року і з того часу не поповнювались грошовими внесками, остання має право на частку цього майна лише в порядку успадкування);
- 2/3 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Євроборекс»(враховуючи, що вказану частку ОСОБА_10 набув 4 листопада 1996 р. \т.2 а.с. 57\, після укладення шлюбу з ОСОБА_3, остання має право на 1\2 частину, як частку спільно нажитого майна + 1/6 частину, як спадщину);
- 2/3 частини від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Концерн Росавто-Україна»(враховуючи, що вказану частку ОСОБА_10 набув 10 січня 2000 року \т.2 а.с. 59\, після укладення шлюбу з ОСОБА_3, остання має право на 1\2 частину, як частку спільно нажитого майна + 1/6 частину, як спадщину);
- 2/3 частини від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Борекссервіс»»(враховуючи, що вказану частку ОСОБА_10 набув 24 листопада 1998 року т.1 а.с. 49\, після укладення шлюбу з ОСОБА_3, остання має право на 1\2 частину, як частку спільно нажитого майна + 1/6 частину, як спадщину).
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права на частку у спадковому майні, суд приймає до уваги, що вона на час відкриття спадщини проживала та по даний час проживає у Польщі і, як вбачається з копії спадкової справи \т.6 а.с.177-208\, інші спадкоємці -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не повідомили нотаріуса про наявність її як спадкоємця, а тому суд вважає за можливе продовжити їй строк для прийняття спадщини, визнавши причину пропуску цього строку поважною.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є рідною дочкою померлого, суд вважає, що вона має право в порядку спадкування за законом на:
- 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, що становить 108 536 грн.;
- 1\2 частину гаража АДРЕСА_2 (з урахуванням того, що спадкоємиця ОСОБА_2 відмовилася від своєї 1/3 частки в цьому майні \т.3 а.с. 134-135\, воно поділяється між двома спадкоємцями -ОСОБА_3 і ОСОБА_4А.);
- 1/6 частину автомобіля «Ауді-А4»держномер НОМЕР_5, що становить 8812,10 грн.;
- 1/3 частину від належних ОСОБА_10 акцій АКБ «Легбанк»;
- 1/6 частину від належних ОСОБА_10 акцій ВАТ «Борекс»;
- 1/6 частину грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_7 в АППБ «Аваль»;
- 1/3 частину вкладів в ощадбанку по рахунках № НОМЕР_6, №НОМЕР_7, №НОМЕР_8;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Євроборекс»;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Концерн Росавто-Україна»;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Борекссервіс».
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_2, як дочці померлого, має належати:
- 1/6 частина будинковолодіння по АДРЕСА_1, що становить 108 536 грн;
- 1/6 частина автомобіля «Ауді-А4»держномер НОМЕР_5, що становить 8812,10 грн.;
- 1/3 частина від належних ОСОБА_10 акцій АКБ «Легбанк»;
- 1/6 частина від належних ОСОБА_10 акцій ВАТ «Борекс»;
- 1/6 частина грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_7 в АППБ «Аваль»;
- 1/3 частина вкладів в ощадбанку по рахунках № НОМЕР_6, №НОМЕР_7, №НОМЕР_8;
- 1/6 частина від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Євроборекс»;
- 1/6 частина від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Концерн Росавто-Україна»;
- 1/6 частина від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Борекссервіс».
Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частку у спадковому майні, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню. Як вбачається із свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та є дочкою померлого ОСОБА_10 і ОСОБА_1 \т.1 а.с.59\.
З наведених вище мотивів ОСОБА_2 має право на спадкування :
- 1/6 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, що становить 108 536 грн;
- 1/6 частини автомобіля «Ауді-А4»держномер НОМЕР_5, що становить 8812,10 грн.;
- 1/3 частини від належних ОСОБА_10 акцій АКБ «Легбанк»;
- 1/6 частини від належних ОСОБА_10 акцій ВАТ «Борекс»;
- 1/6 частину грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_7 в АППБ «Аваль»;
- 1/3 частину вкладів в ощадбанку по рахунках № НОМЕР_6, №НОМЕР_7, №НОМЕР_8;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Євроборекс»;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Концерн Росавто-Україна»;
- 1/6 частину від належної ОСОБА_10 частки у статутному фонді ТОВ «Борекссервіс».
16 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено Договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, який був посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі під № 1-1402 \т.7 а.с.237\.
19 травня 2009 року ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на даний будинок в Комунальному підприємстві Друга Київська обласної ради «Бородянське бюро технічної інвентаризації»за номером № 6-283 \т.7 а.с.238\.
20 лютого 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 \т.7 а.с.235-236\.
26 листопада 2010 року ОСОБА_9 на підставі рішення Бородянської селищної ради від 19 жовтня 2010 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га за вказаною адресою \т.8 а.с.54-55\
Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про недійсність договору дарування будинку, договору купівлі-продажу та державного акту на земельну ділянку, суд приходить до слідуючого.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно'до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»- правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до п. 8 даної постанови, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно ст. 717 ЦК України дарування це перехід права власності на майно від однієї особи до іншої на безоплатній основі. Одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Крім того, фіктивним може бути визнано будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення правочину ОСОБА_3 мала всі повноваження власника щодо розпорядження будинком АДРЕСА_1 Київської області \т.7 а.с.215-217\. Договір було укладено у передбаченій законом формі, посвідчено нотаріусом державної нотаріальної контори. Нерухоме майно було реально передане на користь ОСОБА_8, що підтверджується його подальшою реєстрацією в органах БТІ. Жодних підстав вважати вказаний договір фіктивним у суду немає.
Суд приходить до висновку, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_3 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Зміст договору дарування не суперечить діючому законодавству та моральним засадам суспільства. Тому у суду відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.
Що стосується вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 20 лютого 2010 року, то суд також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір був укладений у державній нотаріальній конторі. Право власності ОСОБА_9 на спірний будинок АДРЕСА_1 зареєстровано в БТІ \т.7 а.с.232\. Будинок розташований на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_9 в порядку приватизації, про що видано державний акт на землю. ОСОБА_9 постійно проживає та зареєстрована у вказаному будинку, що підтверджується довідкою форми №3 \т.8 а.с.56\.
Як на підставу визнання вказаного договору недійсним позивачка ОСОБА_2 посилається на ст. 232 ЦК України, а саме - укладення правочину під впливом обману.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 р. - правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
У своєму позові ОСОБА_2 посилається, що укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, ОСОБА_9 діяла під впливом обману. Разом з тим, ОСОБА_9 з такими вимогами не зверталася, навпаки категорично заперечувала щодо визнання правочину недійсним. За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування положень ст. 232 ЦК України до спірних правовідносин.
Судом не встановлено і інших підстав, з якими закон повязує визнання правочину недійсним.
Як було достовірно встановлено судом, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 сторони мали необхідний обсяг дієздатності, у продавця були всі повноваження власника, а покупцем виконано всі зобовязання стосовно оплати вартості та отримання обєкту нерухомості. Договір вчинено у передбаченій законом формі, волевиявлення сторін договору було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямоване на реальне настання правових наслідків. Зміст договору купівлі-продажу не суперечить діючому законодавству та моральним засадам суспільства. За таких обставин у суду немає підстав для визнання цього договору недійсним.
При розгляді позовних вимог щодо визнання неправомірним рішення Бородянської селищної ради від 19 жовтня 2010 року та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що підстав для їх задоволення такоє не вбачається. Приватизація земельної ділянки та отримання державного акту було здійснено ОСОБА_9 у відповідності до вимог діючого законодавства, жодних порушень судом не встановлено.
Вирішуючи питання розподілу спірного майна між сторонами, суд враховує слідуюче.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про практику розгляду справ про спадкування»при розподілі спадщини між спадкоємцями необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 365 ЦК України (2004 року) право особи на частку у спільному майні подружжя може бути припиненим за рішення суду на підставі позову інших співвласників, зокрема, якщо річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Беручи до уваги, що ОСОБА_3 належить 2/3 частини спадкового майна -автомобіля «Ауді А-4»державний номер НОМЕР_5, який тривалий час знаходиться у її користуванні та обслуговуванні, з огляду на те, що вказана річ є неподільною, суд вважає можливим виділити його ОСОБА_3 і визнати за нею право власності на вказаний автомобіль, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вартість належних їм часток у вказаному майні, тобто по 1/6 частині кожній.
Також, приймаючи до уваги, що всі обставини справи у сукупності, а саме, що ОСОБА_3 за законом отримала право на отримання 2/3 частини спадкового будинковолодіння по АДРЕСА_1, враховуючи, що вона постійно проживала у вказаному будинку, а інші спадкоємці -ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ніколи там не проживали і забезпечені власною жилою площею, з огляду на наявність між спадкоємцями вкрай неприязних стосунків, яке виключає можливість спільного користування майном, дотримання ОСОБА_3 вимоги про попереднє внесення грошових коштів на депозит, а також приймаючи до уваги, що будинок на даний час ОСОБА_3 відчужено і підстав для визнання правочинів по відчуженню вказаного майна судом не встановлено, то суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вартість належних їм часток у вказаному майні, тобто, по 1/6 частині кожній.
Оскільки ОСОБА_3 має право на спадкування 1\2 частини гаража АДРЕСА_2, який тривалий час знаходився у її користуванні, а ОСОБА_4 проживає за межами України і необхідності в користуванні даним гаражем не має, ОСОБА_3 виділяється автомобіль, для зберігання якого необхідний даний гараж, а також з огляду на те, що вказана річ є не подільною, суд вважає за можливе виділити його ОСОБА_3 і визнати за неї право власності на вказаний гараж, стягнувши з неї на користь ОСОБА_4 вартість належної останній частки у вказаному майні, тобто 10 000 грн.
Як вбачається з особистих заяв ОСОБА_4, вона не заперечувала проти припинення права власності на належну їй частку у спадковому майні, а саме 1/6 частину у домоволодінні АДРЕСА_1, 1/6 частину автомобіля марки «Ауді А4»та гаражу АДРЕСА_2 та погоджувалась на отримання грошової компенсації від ОСОБА_3 у визначених нею розмірах.
Суд також вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_2 на належну їй частку у спадковому майні, а саме 1/6 частину у будинковолодінні АДРЕСА_1, 1/6 частину автомобіля марки «Ауді А4». Суд враховує, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку було внесено на депозит суду 117 357 грн. в якості грошової компенсації за частку у будинковолодінні та автомобілі на користь ОСОБА_2, що підтверджується платіжною квитанцією.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в якості компенсації належної останній 1/6 частки спадщини у будинковолодінні АДРЕСА_1, 1\6 частки на автомобіль марки «Ауді»та 1\2 частини гаража АДРЕСА_2»всього 127 348 грн. 10 коп. \108 536 грн. + 8812,10 грн. + 10 000 грн.\, а на користь ОСОБА_2 за належну їй 1/6 частку спадщини у будинковолодінні АДРЕСА_1 та 1\6 частки на автомобіль «Ауді», - 117 348 грн. 10 коп. \108 536 грн. + 8812,10 грн.\.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_10 і ОСОБА_3 не можна вважати розповсюдженням неправдивої інформації, тому що це є правом ОСОБА_2, передбаченим чинним законодавством України. Не надано доказів розповсюдження неправдивої інформації і ОСОБА_1
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що хоча ОСОБА_2 і заявлені вимоги щодо виділення їй в натурі частини спадкового будинку та земельної ділянки, однак, за час розгляду справи свої вимоги вона так і не конкретизувала, а тому в цій частині її вимог теж необхідно відмовити.
Так як ОСОБА_2 було сплачено за проведення автотоварознавчої експертизи 420,96 грн. та за дослідження автомобіля на СТО -331,20 грн. \420,96 грн.+331,20 грн. =752,16 грн.\, суд вважає, що з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 має бути стягнуто по 376,08 грн. з кожної \752,16:2\.
Оскільки ОСОБА_3 було сплачено за проведення судової будівельно-технічної експертизи 529,80 грн. суд вражає за необхідне стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половину зазначених витрат в розмірі 264,90 грн.
У зв'язку з тим, що при подачі позовних заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не було внесено на користь держави державне мито в повному обсязі, то враховуючи те, що вони мали вимоги про проведення розподілу спадкового майна, суд вважає необхідним достягнути з них передбачене законом державне мито.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524-526, 529, 548, 549,562 ЦК України (1963 р.), ст. 365 ЦК України (2004 р.), ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України, Закону України «Про власність», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»№ 20 від 22.12.1995 р. в редакції від 25.05.1998 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№ 7 від 04.10.1191 р. в редакції від 25.05.1998 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування»№8 від 30.05. 2008 р., ст.ст.10,11,60,61, 209,212-215,218 ЦПК України суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства „Борекс”, відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», публічного акціонерного товариства „Легбанк”, третя особа -Друга Київська міська державна нотаріальна контора, про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи -Друга Київська державна нотаріальна контора, відкрите акціонерне товариство „Борекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, публічне акціонерне товариство „Легбанк”, публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, закрите акціонерне товариство „Агротехнічні ресурси України”, про визнання права власності на спільне майно подружжя та на спадкове майно, захист честі, гідності й відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «Ауді», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, вартістю 52 872 (пятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві ) гривні 65 копійок.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на гараж АДРЕСА_2», вартістю 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки від належних померлому ОСОБА_10 акцій відкритого акціонерного товариства „Борекс”.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку від належних померлому ОСОБА_10 акцій публічного акціонерного товариства „Легбанк”.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто».
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини грошового вкладу на рахунку №НОМЕР_7 в публічному акціонерному товаристві „Райффайзен Банк Аваль”, відкритого на імя ОСОБА_10 3 травня 1999 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину грошових вкладів на ощадних книжках: рахунок №НОМЕР_7 відкритий в Ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок № НОМЕР_8 відкритий в Ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок №НОМЕР_6 відкритий в Ощадбанку 09 листопада 1991 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в якості компенсації належної ОСОБА_4 1/6 частки спадщини у будинковолодінні АДРЕСА_1, 1\6 частки на автомобіль марки «Ауді», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 та ? частини гаражу АДРЕСА_2»- 127 348 ( сто двадцять сім тисяч триста сорок вісім) гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в якості компенсації належної ОСОБА_2 1/6 частки спадщини у будинковолодінні АДРЕСА_1 та 1\6 частки на автомобіль марки «Ауді», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 -117 348 (сто сімнадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 10 копійок.
В іншій частині в позові ОСОБА_3 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи - Друга Київська державна нотаріальна контора, відкрите акціонерне товариство „Борекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, товариство з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, публічне акціонерне товариство „Легбанк”, публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, про визнання права власності на частку в спадковому майні задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку від належних
померлому ОСОБА_10 акцій відкритого акціонерного товариства
„Борекс”.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку від належних
померлому ОСОБА_10 акцій публічного акціонерного товариства „Легбанк”.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто».
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину грошового вкладу на рахунку №НОМЕР_7 в публічному акціонерному товаристві „Райффайзен Банк Аваль”, відкритого на ім»я ОСОБА_10 3 травня 1999 року.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину грошових вкладів на ощадних книжках: рахунок №НОМЕР_7 відкритий в Ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок № НОМЕР_8 відкритий в ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок №НОМЕР_6 відкритий в ощадбанку 09 листопада 1991 року.
В іншій частині в позові ОСОБА_4 відмовити
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства „Борекс”, відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», публічного акціонерного товариства „Легбанк”, товариства з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”, товариства з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”, закритого акціонерного товариства „Агротехнічні ресурси України”, товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто-Україна”, третя особа -Друга Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку в спадковому майні, задовольнити частково
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку від належних померлому ОСОБА_10 акцій відкритого акціонерного товариства „Борекс”.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку від належних померлому ОСОБА_10 акцій публічного акціонерного товариства „Легбанк”.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Борекссервіс”.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Євроборекс”.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку від належної померлому ОСОБА_10 частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн Росавто».
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину грошового вкладу на рахунку №НОМЕР_7 в публічному акціонерному товаристві „Райффайзен Банк Аваль”, відкритого на імя ОСОБА_10 3 травня 1999 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину грошових вкладів на ощадних книжках: рахунок №НОМЕР_7 відкритий в Ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок № НОМЕР_8 відкритий в Ощадбанку 08 січня 1992 року, рахунок №НОМЕР_6 відкритий в Ощадбанку 09 листопада 1991 року.
В іншій частині даного позову, а також в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Бородянської селищної ради, треті особи -ОСОБА_1, управління юстиції Київської області, управління Державного комітету по земельним ресурсам у Бородянському районі Київської області, про визнання договору дарування будинку, договору купівлі-продажу будинку, державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання рішення селищної ради неправомірним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за проведення автотоварознавчої експертизи та за дослідження автомобіля на СТО -по 376 ( триста сімдесят шість) гривень 08 копійок з кожної.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половину від вартості витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1 649 (одна тисяча шістсот сорок девять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) гривень 50 копійок.
Арешт, накладений на будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,12 га, розташовані по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_9, скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий-суддя А.Міланіч