79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.11 Справа № 5015/2516/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГАЛ ТРАНСПОРТЕР», м. Львів
до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», м. Київ
Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів
про визнання припиненими правовідносин, які виникли на підставі договору поруки.
Суддя О.Шпакович
Секретар Є.Чеботар
Представники:
від Позивача: ОСОБА_3 -довіреність № 12 від 14.04.2011 року,
від Відповідача-1: ОСОБА_4 -довіреність від 09.03.2011 року,
від Відповідача-2: не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГАЛ ТРАНСПОРТЕР»заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»(Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач-2) з вимогою визнання припиненими з 20.02.2009 року правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачами на підставі тристороннього Договору № 0549-ДП-3 від 26.03.2007 року, згідно з умовами якого Позивач забезпечив порукою виконання Відповідачем-2 (перед Відповідачем-1) грошових зобов'язань, передбачених двосторонньою Рамковою угодою від 21.12.2006 року та Договором про надання траншу від 26.03.2007 року.
При цьому, Позивачем зазначено, що підставою визнання припиненим правовідносин (щодо поруки) є укладення Відповідачами 20.02.2009 року Договору № 1, яким, без згоди Поручителя, внесено зміни до Договору про надання траншу, що встановлюють нові договірні зобов'язання Позичальника (Відповідача-2), які, у свою чергу, зумовлюють збільшення обсягу відповідальності Поручителя.
Зокрема, зазначено про збільшення:
- розміру комісії за дострокове погашення кредиту з 0,5% (п. 3.5 Договору) до 1,5% (п. 1.2. Договору у новій редакції);
- розміру пені з 0,5% від суми боргу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ (п. 3.6. Договору) до 0,5% від суми боргу, але не менше 15 грн. за кожен день прострочення (п. 2.4. Договору у новій редакції);
- розміру пені до 1% від суми боргу (п. 2.4. Договору у новій редакції), - у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів, - при умові надіслання Банком Позичальнику повідомлення про таке збільшення.
Також, зазначено про встановлення п. 6.2. Договору (у новій редакції) нової санкції: штрафу у розмірі 2% від суми залишку кредиту за кожен випадок порушення умов п.п. 4.2.3., 4.2.5. -4.2.7. Договору; а також - про збільшення строку позовної давності до 5 років (п. 6.5.).
За ствердженням Позивача, усе зазначене свідчить про збільшення обсягу його відповідальності, як Поручителя, що є порушенням умов п. 1.3. Договору поруки і норми ч. 1 ст. 559 ЦКУ, та підставою для припинення правовідносин щодо поруки (з часу укладення Відповідачами Договору № 1).
Представник Позивача заявлені вимоги - підтримав та надав усні пояснення по суті спору.
Відповідачем 07.06.2011 року подано Відзив на позов, у якому викладено заперечення стосовно заявлених вимог у зв'язку з їх безпідставністю: Договором у новій редакції не змінено основних зобов'язань Позичальника (Відповідача-2), так як не змінено ні розміру кредиту та строку його повернення, ні розміру відсотків за користування кредитними коштами.
При цьому, також зазначено:
- сплата Позичальником комісії за дострокове погашення кредиту не зумовлює виникнення зобов'язань у Поручителя, оскільки передує достроковому погашенню, а тому, - сплачується виключно Позичальником (при достроковому виконанні грошових зобов'язань);
- основний розмір пені (0,5% від суми боргу) -не змінено, а лише внесено часткові зміни щодо її мінімального розміру;
- встановлення пені (при простроченні платежу понад 30 днів) у розмірі 1% від суми боргу не є безумовною санкцією, а допускається лише у випадку надіслання Банком повідомлення Позичальнику про застосування збільшеного розміру пені;
- встановлення штрафу за порушення умов п.п. 4.2.3., 4.2.5. -4.2.7. Договору стосується виключно Позичальника і є санкцією, що застосовується до нього за порушення зобов'язань, відмінних від грошових (ненадання необхідної інформації, що стосується особи Позичальника чи його діяльності);
- збільшення строку позовної давності не зумовлює збільшення обсягу відповідальності Позичальника та Поручителя (а лише збільшує строк звернення Кредитора до суду за захистом порушеного права).
Представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, зазначаючи про безпідставність позовних вимог.
У ході ознайомлення з обставинами справи та дослідження поданих доказів, а також - заслухання пояснень Представників Сторін, - судом встановлено:
21.12.2006 року Відповідачами (Банком та ОСОБА_1) укладено Рамкову угоду № 0549, згідно з умовами якої (п.п. 1, 2) Банк зобов'язався відкрити Позичальнику кредитну лінію з лімітом 800000,00 доларів США строком на 240 місяців.
Згідно з умовами п. 2.4. Рамкової угоди, Банком та Позичальником 26.03.2007 року укладено Договір № 3.16656/0549,про надання траншу, згідно з яким передбачено надання кредитних коштів у сумі 150000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13% річних.
Умовами п. 3.5. Договору передбачено сплату Позичальником комісії за дострокове погашення кредиту у розмірі 0,5% від суми капіталу, що достроково погашається.
Згідно з умовами п. 3.6. Договору, встановлено обов'язок Позичальника зі сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,5% від суми боргу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення і, при цьому, - не менше 15 грн. у день (інакше стягненню підлягає 15 грн.).
26.03.2007 року Позивачем та Відповідачами укладено тристоронній Договір № 0549-ДП-3, згідно з умовами якого (п.п. 1.2., 1.3., 3.1.) Товариство «ІНГАЛ ТРАНСПОРТЕР»забезпечило порукою виконання Позичальником (перед Банком) грошових зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та Договором про надання траншу, і зобов'язалось нести з ним солідарну відповідальність (за порушення виконання кредитних зобов'язань).
20.02.2009року Банком та Позичальником, без погодження із Поручителем, укладено Договір № 1, відповідно до умов якого (п. 1) Договір про надання траншу викладено у новій редакції.
Згідно з умовами п. 1.2. Договору у новій редакції, розмір комісії за дострокове погашення кредиту збільшено до 1,5% від суми, що достроково погашається (початково -0,5%). Проте, оскільки комісія сплачується одночасно з достроковим виконанням Позичальником грошових зобов'язань, у Поручителя обов'язку зі сплати комісії -не виникає, що зумовлює відсутність факту збільшення обсягу відповідальності Позивача.
Умовами п. 2.4. Договору у новій редакції передбачено сплату Позичальником пені (за прострочення платежу) у розмірі 0,5% від суми боргу, але не менше 15 грн. за кожен день прострочення. Отже, розмір пені -не збільшено.
Умова (п. 2.4.) про можливість встановлення Банком розміру пені на рівні 1% від суми боргу підлягає застосуванню лише у випадку: прострочення платежу понад 30 днів та надіслання Банком повідомлення Позичальнику про таке збільшення.
Оскільки суду не надано доказу фактичного збільшення Банком розміру пені, тому збільшення обсягу відповідальності Позивача -не здійснено. Отже, висновок Позивача про збільшення обсягу його відповідальності у зазначеній частині -передчасний.
Умовами п.п. 4.2.3., 4.2.5. -4.2.7. Договору у новій редакції встановлено обов'язок Відповідача-2 надавати Банку інформацію та документи стосовно особи Позичальника та його діяльності, тому встановлення умовами п. 6.2. Договору відповідальності Позичальника за порушення зазначених договірних зобов'язань у вигляді сплати штрафу (у розмірі 2% від суми залишку кредиту) не зумовлює виникнення у Поручителя відповідних зобов'язань (зі сплати штрафу), оскільки така санкція застосовується лише до Відповідача-2 і не пов'язана з порушенням ним грошових зобов'язань, для забезпечення виконання яких встановлено поруку.
Оскільки, згідно з нормою ст. 256 ЦКУ, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист права чи інтересу, тому збільшення строку позовної давності не зумовлює збільшення обсягу відповідальності Поручителя за кредитними зобов'язаннями Позичальника.
При цьому, важливо, що умовами Договору у новій редакції (п. 1.2.) не змінено основних зобов'язань Позичальника (стосовно розміру кредиту та відсотків, а також -строку користування коштами), що зумовлює незмінність зобов'язань Поручителя, передбачених умовами Договору поруки.
Оскільки відсутній факт збільшення обсягу зобов'язань Позивача (внаслідок внесення Відповідачами змін у Договір про надання траншу), підстави для застосування норми ч. 1 ст. 559 ЦКУ про припинення поруки -відсутні.
Отже, правові підстави для задоволення позовної вимоги -відсутні.
Норми ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПКУ (у редакції, чинній до 01.11.2011 року) є підставою для покладення на Позивача судових витрат у справі.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 193 ГК України; ст.ст. 11, 509, 526, 553, 554, 629, 1054 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 49 (у редакції, чинній до 01.11.2011 року), 82 ГПК України, - суд
1. У задоволенні позову -відмовити повністю.
Суддя О.Шпакович
Повне Рішення складено 26.12.2011 р. (відповідно до ч.4 ст.85 ГПКУ).