Справа № 2-4904/11
іменем України
08 грудня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Бондаренко В.М.
при секретарі: Галенко А.А.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд -
У липні ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в якій просить суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що він є основним наймачем житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі особистого рахунку квартиронаймача від 08 квітня 2009 року. Крім нього в зазначеній квартирі зареєстрований його брат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 2009 року не мешкає за вказаною адресою. Таким чином, з 2009 року відповідач без поважних причин житлом не користується, витрат по утриманню квартири не несе. По факту не проживання 14.07.2011 року представниками КП «Павлограджитлосервіс»було складено акт.
В судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги, та просили суд їх задовольнити, в своїх поясненнях спирались на доводи викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив суду, що з позивачем вони є рідними братами, після смерті їх матері у 2009 році, він був вимушений шукати собі роботу за межами м. Павлограда, та працювати на тимчасових роботах, тому і не проживав у спірній квартирі. Але інтерес до квартири, яка була його постійним місцем проживання не втрачав, так як іншого житла він не має, та має бажання як користуватися цим житлом, так і взяти участь у приватизації зазначеної квартири, так як іншої можливості реалізувати свої права щодо власного житла він не має. Також додав суду, що з братом у нього була усна домовленість про те, що комунальні платежі сплачувати буде той з них, хто буде користуватися спірною квартирою.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами по справі, що спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_1, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда. Відповідно до довідки, виданої КП «Павлограджитлосервіс»від 15.07.2011 року у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Крім того, відповідно до акту від 14.07.2011 року, складеного представниками КП «Павлограджитлосервіс», встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з лютого 2009 року. ОСОБА_3, як було доведено суду в судовому засіданні, витрат по утриманню спірної квартири не несе, комунальні послуги не сплачує. Але інтересу до спірної квартири не втратив, так як тимчасове не проживання з 2009 року було обумовлено поважністю причин, таких як не можливістю працевлаштування у м. Павлограді.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Враховуючи те, що відповідач за позовом з поважних причин був позбавлений права користування спірним житлом, не втратив до нього інтерес, бажає ним користуватися, не має власного житла, не дають підстав для позбавлення його права користування спірним житловим приміщенням, а тому і позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 5, 6, 7, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:В. М. Бондаренко