Справа № 2-664/11
іменем України
02 червня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Бондаренко В.М.
при секретарі Троян В.Б.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовними заявами ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 5 «Ластівка»Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про поновлення на робочому місці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, суд
У грудні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд визнати незаконними наказ № 15-к від 19.01.2010 року та наказ № 110-к від 13.10.2010 року про накладення відповідачем на неї дисциплінарних стягнень у вигляді доган. А також звернулась у грудні 2010 року з іншим позовом до відповідача, в якому просила визнати наказ № 125-к від 03.12.2010 року про її звільнення незаконним; поновити її на посаді психолога ДНЗ № 5 (0,5 ставки) та на посаді вихователя санаторної групи ДНЗ № 5 (0,5 ставки) Дошкільного навчального закладу № 5 «Ластівка»Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі ДЗК № 5 «Ластівка»); стягнути з ДЗК № 5 «Ластівка» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.12.2010 року до її поновлення, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. Зазначені позови були об»єднанні в одне провадження відповідно до ухвали суду від 10.02.2010 року.
В обґрунтування позовів зазначила, що з 21.07.1997 року працювала на посаді завідуючої Дошкільного навчального закладу № 5 «Ластівка», а з 28.12.2009 року була переведена на посаду психолога ДНЗ № 5 (0,5 ставки) та на посаду вихователя санаторної групи ДНЗ № 5 (0,5 ставки) того ж закладу. Вважає, ніякого прогулу вона не здійснювала 14.01.2010 року, але відповідачем був складений наказ № 15-к від 19.01.2010 року. Тоді як вона в той день знаходилась в Павлоградському міському відділі освіти на консультації щодо складання плану роботи психолога на ІІ півріччя 2009-2010 навчального року, а також з тих причин, що згідно витягу табелю обліку робочого часу вона була на робочому місці, та з даним наказом її не було ознайомлено. Крім того відповідач застосував до неї заохочення та у вересні 2010 року її була нарахована премія. Також вважає, що наказ № 110-к від 13.10.2010 року є незаконним, так як в протиріч зазначеному у наказі, вона була присутня на робочому місці 08.10.2010 року, про що також свідчить витяг табелю обліку робочого часу. Вона також з даним наказом не була ознайомлена, письмових пояснень ніяких не складала, а доповідні записки вихователів закладу не давали підстав для складання актів, так як вони на то не мали повноважень. Вона є сумлінним працівником, ветераном праці, має заохочення та нагороди і вважає, що наказ № 125-к від 03.12.2010 року про її звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудових договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку є незаконний, так як був виданий на підставі наказу № 110-к від 13.10.2010 року про накладення на неї догани, тоді як до працівника не може бути застосовано за один проступок два дисциплінарних стягнення, а також з тих підстав, що ніяких прогулів вона не здійснювала. Крім того відповідач не вказав в чому полягає систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудових договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не довів її вини, не вказав наслідків порушення, причинного зв»язку між порушеннями і виною, ступінь тяжкості проступку і заподіяна ним шкода. Тоді як вона належним чином виконувала свої посадові обов»язки всупереч тому, що відповідач неупереджено ставився до неї, постійно пропонував написати заяву про звільнення, не ознайомив її з наказом про звільнення та не розрахувався при звільненні, що і вимусило її звернутися за захистом своїх прав до суду.
У судовому засіданні позивачка, представник позивачки підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави та доводи викладені у позовних заявах.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі відповідно до наданих письмових заперечень, посилаючись на те, що позивачка систематично не виконувала належним чином своїх трудових обов»язків без поважних причин, що підтверджувалось складеними доповідними записками працівників закладу, актами, наказами тощо. За час роботи позивачка всіляко ігнорувала вимоги, як безпосереднього керівника, так і зауваження керівництва вищого рівня. Доводили суду, що звільнення відповідачки відбувалось з додержанням вимог трудового законодавства.
В судовому засіданні свідки зі сторони відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які на даний час працюють у відповідача підтвердили факти систематичного невиконання позивачкою своїх трудових обов»язків, які знайшли своє відображення у актах, які були складені за їх участю та на підставі їх доповідних. Свідок ОСОБА_8, який є начальником відділу освіти Павлоградської міської ради змістовно доводив суду, що був взірцем складних довготривалих трудових відносин, які склалися між сторонами та неодноразово, як контролююча посадова особа, пропонував позивачці залишити посаду, так як остання вже неналежним чином ставилася до своїх обов»язків.
Свідки зі сторони позивачки ОСОБА_9, ОСОБА_10, які також працюють у відповідача в судовому засіданні пояснювали суду, що позивачка за час роботи сумлінно ставилася до своїх трудових обов»язків.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Відповідач по справі - Дошкільний навчальний заклад № 5 «Ластівка»Павлоградської міської ради Дніпропетровської області відповідно до довідки АБ № 018919 від 30.12.2009 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій є юридичною особою (арк. сп. 59)., та в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положенням про дошкільний навчальний заклад України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 року № 305, іншими нормативно-правовими актами, Статутом та Правилами внутрішнього трудового розпорядку (арк. сп. 72).
Відповідно до розділу 1 Статуту ДНЗ № 5 «Ластівка» затвердженого рішенням сесії Павлоградської міської ради У скликання від 11.12.2007 року одним із головних завдань дошкільного закладу є збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров»я дитини (арк.сп. 72).
Відповідно до п.п. 7.9, 7.10, 7.11 розділу 7 Статуту ДНЗ № 5 «Ластівка»педагогічні працівники зобов»язані виконувати статут дошкільного закладу, правила внутрішнього розпорядку, виконувати накази і розпорядження керівника дошкільного закладу, органів управління освітою; у дошкільному закладі обов»язково проводиться атестація педпрацівників; педпрацівники, які систематично порушують Статут, Правила внутрішнього розпорядку закладу, не виконують посадових обов»язків звільняються з роботи відповідно до чинного законодавства (арк. сп. 76, 77).
Згідно п.п. 27.1, 27.11, 28.3, 28.6, 28.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДНЗ № 5 «Ластівка»затвердженого наказом № 6 від 18.01.2010 року по ДНЗ № 5 «Ластівка»за погодженням з профспілковим комітетом ДНЗ № 5 «Ластівка»(арк. сп. 85) вихователі зобов»язані строго дотримуватись трудової дисципліни; чітко планувати свою учбово-виховну діяльність, тримати адміністрацію в курсі своїх планів, вести щоденник спостережень за дітьми під час занять, до і після; дотримуватись правил і режиму ведення документації; вихователі ДНЗ повинні приходити на роботу за 15 хвилин до початку занять; у разі не з»явлення на роботу по хворобі та з іншої причини працівник зобов»язаний за наявності такої можливості сповістити адміністрацію якомога раніше, а також надати листок тимчасової непрацездатності в перший день виходу на роботу, або письмове пояснення своєї відсутності; у разі перебування в установі, але відсутності на робочому місці, працівник повинен у письмовій формі надати керівникові закладу пояснення своєї відсутності безпосередньо на робочому місці (арк. сп. 65; 66).
З зазначеними Правилами позивачка була ознайомлена, так як була присутня на загальних зборах колективу від 18.01.2010 року, але відмовилась від підпису у книзі наказів без пояснень, про що був складений відповідний акт 18.01.2010 року (арк. сп. 86).
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Позивачка відповідно до наказу за № 437-к від 14.12.2009 року з 28.12.2009 року була переведена на посаду психолога ДНЗ № 5 (0,5 ставки) та на посаду вихователя санаторної групи ДНЗ % 5 (0,5 ставки), та звільнена з займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України з 03.12.2010 року відповідно до наказу відповідача № 125-к від 03.12.2010 року (арк. сп. 43-44). Підставами для звільнення з займаної посади стали: наказ № 15-к від 19.01.2010 року «Про винесення стягнення у формі догани»; наказ № 110-к від 13.10.2010 року «Про винесення стягнення у формі догани»; акт від 11.11.2010 року «Про недостойну поведінку вихователя ОСОБА_1В.»; акт від 11.11.2010 року «Про відсутність на робочому місці вихователя ОСОБА_1В.»; акт від 11.11.2010 року «Про постійні запізнення вихователя ОСОБА_1В.»; протокол засідання профспілкового комітету від 24.11.2010 року; акт від 25.11.2010 року «Про відсутність на робочому місці вихователя ОСОБА_1В.»; акт від 30.11.2010 року «Про відсутність на робочому місці вихователя ОСОБА_1
Наказ про звільнення був оголошений позивачці 03.12.2010 року в присутності трудового колективу, керівництва ДНЗ № 5 та начальника відділу освіти Павлоградської міської ради, з яким вона не побажала ознайомлюватися під підпис та відмовилась забрати трудову книжку, про що був складений відповідний акт (арк. сп. 121). Трудова книжка та розрахункові при звільнені у сумі 4720,31 грн були отримані позивачкою відповідно до надісланого рекомендованого повідомлення та платіжного доручення від 03.12.2010 року (арк. сп. 128; 131).
У судовому засіданні встановлено, що наказом № 15-к від 19.01.2010 року на підставі доповідних вихователів ОСОБА_11 та ОСОБА_5, яка відпрацювала за позивачку у другу зміну 14.01.2010 року з 14-00 до 17-00 годин, позивачці було винесено догану за відсутність на робочому місці без поважної причини 14.01.2010 року. Факт відсутності на робочому місці без поважних причин був підтверджений актом від 18.01.2010 року, зі складанням відповідних документів про подальшу відмову позивачки від пояснень та надання підтверджуючих документів поважності причин. З ознайомленням зазначеного наказу позивачка відмовилась, що також підтверджено актом від 02.02.2010 року (арк. сп. 87-93) .
Наказом № 110-к від 13.10.2010 року на підставі доповідної ОСОБА_5, яка відпрацювала за позивачку повний робочий день 08.10.2010 року з 6-30 до 17-30 годин, а також на підставі доповідної вихователя-методиста ОСОБА_6 про ігнорування позивачкою Правил внутрішнього розпорядку, позивачці винесено догану за недобросовісне відношення до посадових обов»язків і обов»язків встановлених Правила внутрішнього трудового розпорядку. Факт відсутності на робочому місці без поважних причин був підтверджений актом від 08.10.2010 року, зі складанням відповідних документів про подальшу відмову позивачки від пояснень та надання підтверджуючих документів поважності причин. З ознайомленням зазначеного наказу позивачка також відмовилась, що підтверджено актом від 15.10.2010 року (арк..сп.95-103).
На підставі чисельних доповідних працівників ДНЗ № 5, керівником, разом з трудовим колективом, встановлені факти недостойної поведінки позивачки відносно працівників дитячого закладу, постійних запізнень її на робоче місці та відсутності на ньому 11.11.2010 року та 25.11.2010 року, відмови від проходження атестації, про що складені відповідні акти, з відмовою позивачки від їх ознайомлення (арк. сп. 104-127).
Пояснення свідків зі сторони відповідача суд находить логічними, послідовними та такими що стикуються з обставинами та дослідженими доказами по справі в їх сукупності, які не дають підстав для упередженого ставлення до них. А з пояснень свідків зі сторони позивачки суд не вбачає порушень трудового законодавства з боку керівництва закладу відносно позивачки або неупередженого ставлення до неї.
Між тим, позивачкою не надано суду необхідних доказів щодо поважності причин невиконання нею покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку обов»язків відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України. Крім того, впродовж виконання нею трудових обов»язків, керівником постійно пропонувалось позивачці надати пояснення щодо поважності причин їх не виконання, але вона свідомо відмовлялась.
Керівником ДНЗ № 5 ОСОБА_3 були здійснені заходи щодо винесення питання про неналежну поведінку позивачки на засідання профспілкового колективу 07.09.2010 року та позивачку було попереджено про некоректну поведінку по відношенню до колективу та керівника (арк. сп. 94).
Таким чином суду доведено, що в діях позивачки вбачається систематичне невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, з застосуванням попередніх заходів дисциплінарних стягнень. Тоді як доводи позивачки, її представника суд вважає, що вони зводяться ними до переоцінки доказів та обставин отриманих при розгляді справи.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 (зі змінами, внесеними згідно постанов № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року та № 15 від 25.05.1998 року) «Про практику розгляду судами трудових спорів»у справах про поновлення на роботі осіб звільнених за порушення трудової дисципліни суд повинен з»ясувати зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Суду доведено, що дисциплінарні стягнення відносно позивачки застосовувались впродовж року та не за один і той же проступок, а також з»ясовано те, що трудові відносини між сторонами склалися з метою збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров»я дитини, які мають специфічний характер, що в моральному аспекті взагалі унеможливлює невиконання трудових обов»язків.
Відповідно до матеріалів справи позивачка за час попередньої роботи була визнана сумлінним працівником, ветераном праці, мала заохочення та нагороди (арк. 4-8). Але суд не враховує зазначені обставини, так як попередня посада в якості завідуючої ДНЗ № 5, як керівника закладу вагомо відрізняється від посади психолога та вихователя закладу, з покладанням інших зусиль та іншої відповідальності.
Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Суду не було доведено те, що позивачка не є членом профспілки, а тому відповідачем були дотримані вимоги щодо надання згоди профспілковим комітетом відповідно до протоколу від 24.11.2010 року (арк..сп. 129,130) .
Тому суд не вбачає порушень діючого трудового законодавства зі сторони відповідача.
Таким чином, вищезазначене дає підстави для відмови позивачці у задоволення позовних вимог про поновлення на робочому місці, визнання незаконними наказів про звільнення, про накладення дисциплінарних стягнень.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Оскільки, в задоволені позовних вимог позивачці про поновлення її на роботі відмовлено, то позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягають.
Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Тому, позивачка не має права на відшкодування моральної шкоди з відповідача.
Таким чином, суд повно і всебічно з»ясував усі обставини справи та дав оцінку усім наявним доказам у справі, які дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 65 ГК України, ст.ст. 40, 43, 232, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 5 «Ластівка»Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про поновлення на робочому місці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму витрат на інформаційно - технічне забезпечення процесу в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп (р/р 31217259700032, банк: ГУДКУ у Дніпропетровській обл., м. Дніпропетровськ, МФО: 805012, Код отримувача: 24237540, Отримувач: Місцбюджет м. Павлограда 22090100).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:ОСОБА_12