79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.11 Справа№ 5015/6444/11
За позовом: Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест”, м. Львів
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Груп”, м. Львів
про виплату вартості частини майна товариства, пропорційні частці товариства у статутному капіталі
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Мовчко А.О.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “ВТБ Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Груп” про зобов'язання ТзОВ “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест” виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці ТзОВ “Комфорт-Груп” у статутному капіталі ТзОВ “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест” для погашення заборгованості у розмірі 20022874 грн. 77 коп.
Ухвалою суду від 31.10.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2011р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 23.11.2011р. розгляд справи відкладено на 14.12.2011р.
В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач та третя особа в судове засідання 14.12.2011р. явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Представнику позивача в судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
24.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “ТБ Банк”, перейменоване у Публічне акціонерне товариства “ВТБ Банк” (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Комфорт-інвест” (позичальник) укладено кредитний договір № ВКЛ 72/09 відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов”язувався надати відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 13350000грн. 00коп., а позичальник зобов”язується прийняти , належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 23.03.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов”язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 15.04.2010р. ліміт кредитної лінії збільшено до 15500000грн. 00коп.
Свої зобов”язання за кредитним договором позивач виконав належним чином та надав відповідачеві грошові кошти (кредит) в сумі -15189791грн. 29коп.
Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, з 31.03.2011р. не повернув отриманих кредитних коштів та з 01.10.2010р. не сплачував процентів за користування кредитом.
Станом на 25.08.2011р. непогашена сума кредиту становить 15189791грн. 29коп.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з положеннями статті 193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
п.3.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов”язувався сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах передбачених договором.
Пунктом 3.1.1. кредитного договору плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється у вигляді диференційованої процентної ставки. Базовий розмір процентної ставки встановлений у розмірі 24% річних. Розмір процентів за користування кредитом збільшується на один процентний пункт при невиконанні позичальником умов, передбачених п.п.4.3.11.2, 4.3.11.4.
Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п.10.1 цього договору щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно п.3.1.3. кредитного договору). З огляду на викладене, позивачем відповідно до представленого суду розрахунку нараховано відповідачу проценти за користування кредитом за період з 01.10.2010р. по 25.08.2011р. в розмірі 3124519грн. 28коп., нараховані відсотки за період з 01.08.2011р. по 25.08.2011р. становлять 260099грн.17коп.
Відповідно до п.7.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків повернення кредиту станом на 25.08.2011р. в розмірі 999821грн. 19коп. та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом станом на 25.08.2011р. в розмірі 213757грн. 62коп.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України,
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем нараховано відповідачу за порушення строку повернення кредиту три проценти річних за період з 24.03.2011 по 25.08.2011р. в розмірі 193513грн. 78коп. та три проценти річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.11.2010р. по 25.08.2011р. в розмірі 41372грн. 44коп.
Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 25.08.2011р. становить 20 022 874грн. 77коп. з яких: 15189791грн. 29коп. основний борг, 3124519грн. 28коп. заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 260099грн. 17коп. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.08.2011р. по 25.08.2011р., 999821грн. 19коп. - пеня за порушення строків повернення кредиту станом на 25.08.2011р., 213757грн. 62коп. пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом станом на 25.08.2011р., 193513грн.78коп. - три проценти річних нараховані за порушення строку повернення кредиту, 41372грн. 44коп.три проценти річних нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ВКЛ 72/09 від 24.09.2009р. між позивачем та ТзОВ “Комфорт - Груп” укладено договір застави № ВКЛ 72/09-ДЗ від 28.09.2009р. відповідно до умов якого ТзОВ “Комфорт - Груп” передано у заставу частку в статутному капіталі товариства з обмеженого відповідальністю “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест”, в розмірі 12000000грн. 00коп., що становить сто відсотків від статутного капіталу та пов'язані з нею корпоративні права.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 20 Закону України “Про заставу”).
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв”язку з пред”явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Підставою стягнення на предмет застави є порушення позичальником зобов'язань забезпечених заставою (п. 5.1. договору застави).
Основним зобов'язанням за вказаним договором застави майнових прав згідно визначення термінів є кредитний договір № ВКЛ 72/09 від 24.09.2009р., укладений між ВАТ “ВТБ Банк”, який перейменовано у ПАТ “ВТБ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест”, заборгованість по якому розрахована вище.
Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ст. 149 ЦК України та ст. 57 Закону України “Про господарські товариства” звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд прийшов висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню повністю
Судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.149, 526, 530, 536, 572,576, 589, 590,610, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.193, 229-232, 343 ГК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати ТзОВ “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест” (ідентифікаційний код 30478733) виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці ТзОВ “Комфорт-Груп” (ідентифікаційний код 33533566) у статутному капіталі ТзОВ “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест” (ідентифікаційний код 30478733) на користь ПАТ “ВТБ Банк” (ідентифікаційний код 14359319) для погашення заборгованості у розмірі 20022874 грн. 77коп. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Стягнути з ТзОВ “Інвестиційна компанія “Комфорт-Інвест”, м.Львів, вул.Енергетична, буд.19, кв.12 (ідентифікаційний код 30478733) на користь ПАТ “ВТБ Банк”, м.Київ, бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, буд. 8/26 (ідентифікаційний код 14359319) 25500грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.