Рішення від 05.10.2011 по справі 2-81/11

Справа № 2-81/11

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Бондаренко В.М.,

при секретарі Троян В.Б.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовними заявами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист прав споживачів, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про захист прав споживачів, суд -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, в подальшому уточнивши її, в якій просив суд стягнути з відповідачки на його користь сплачені ним кошти у розмірі 5 686,00 грн, пеню в розмірі 225 677,34 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 17 травня 2007 року він за усним дорученням його дочки ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, в її інтересах, уклав з відповідачкою, як з фізичною особою-підприємцем, договір про надання посередницьких та додаткових послуг у влаштуванні та реєстрації на навчання за кордоном його дочки зі сплатою 510,00 Євро за навчання у Великобританії, в Британській школі та за сплату адміністративних послуг. У 2007 році його дочка двічі їздила у представництво Великобританії, та їй двічі відмовляли, перший раз з причини того, що не повністю зібраний пакет документів, другий -вона не була внесена до списку осіб, які повинні були проходити співбесіду. Вважає, що з вини відповідачки не відбулася поїздка за кордон, так як остання не надала повну інформацію про необхідний пакет документів. Крім того відповідачка взагалі, як фізична особа-підприємець не мала права надавати комерційні або індивідуальні послуги, в тому числі і посередницькі послуги, так як відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом її діяльності є дослідження та розробки в галузі гуманітарних та суспільних наук. У зв»язку з не виконанням умов договору відповідачка повинна сплатити йому суму за договором 510,00 Євро, пеню за прострочення виконання умов договору в розмірі 225 677,34 грн та моральні збитки, які полягають в тому, що його дочка не поїхала вдосконалити свою англійську мовну практику - 5 000,00 грн.

У липні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, в подальшому уточнивши її, в якій просить суд стягнути з відповідачки на її користь сплачені нею кошти у розмірі 7 575,20 грн, пеню в розмірі 220 432,50 грн та моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 12 квітня 2008 року вона, яка на той час була ОСОБА_6 уклала з відповідачкою, як з фізичною особою-підприємцем, договір про надання посередницьких та додаткових послуг у влаштуванні та реєстрації на від 12 квітня 2008 року та сплатила їй 680,00 Євро за навчання у Великобританії, в Британській школі та за сплату адміністративних послуг. Але в договорі була вказана сума 570,00 Євро, так як відповідачка запевнила її, що сума 110,00 Євро буде зарахована як попередня сплата за іншим договором. У 2008 році вона двічі їздила у представництво Великобританії, але посольство Великобританії у Києві відмовило їй у відкритті візи з тих причин, що вона може залишитися у Великобританії. Вважає, що з вини відповідачки не відбулася поїздка за кордон, так як остання не надала повну інформацію про неї у консульство Великобританії. Крім того відповідачка взагалі, як фізична особа-підприємець не мала права надавати комерційні або індивідуальні послуги, в тому числі і посередницькі послуги, так як відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом її діяльності є дослідження та розробки в галузі гуманітарних та суспільних наук. У зв»язку з не виконанням умов договору відповідачка повинна сплатити їй суму 7 575,20 грн, пеню за прострочення виконання умов договору в розмірі 220 432,50 грн та моральні збитки, які полягають в тому, що вона не поїхала вдосконалити свою англійську мовну практику - 7 000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 17.02.2011 року вищезазначені позовні заяви були об»єднанні в одне провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який також представляє інтереси ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_2 уточнені позовні заяви підтримали, просили їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі на доводах та підставах викладених у позовах.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних заяв та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_1 не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», так як договір укладався ОСОБА_1 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, яка вже мала повну цивільну дієздатність, отримувала послуги, та у разі порушення їх, мала право звернутися до суду. Стосовно невизнання позовної заяви ОСОБА_5 доводив суду, що відповідно до п. 4.2 договору від 12 квітня 2008 року укладеного між сторонами Посередник не ніс відповідальності у випадку відмови консульського відділу у видачі візи, а тому ОСОБА_4 не може нести відповідальності за відмову консульського відділу Великобританії у відкритті візи. Крім того, п. 5.2 зазначеного договору передбачено, що дія зазначеного договору закінчується на наступний день після отримання Клієнтом сертифікату про зарахування Клієнта до коледжу Великобританії. Тоді, як такий сертифікат ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, від Британської школи англійської мови отримала та була прийнята на навчання. Тому підстави для повернення коштів отриманих за договором відсутні. У зв»язку з цим не може бути стягнута пеня за невиконання умов договору. Стосовно підстав для відмови у відшкодуванні моральної шкоди, доводив суду, що вини відповідачки у зазначених правовідносинах не має, а також відшкодування зазначеної шкоди не передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши та дослідивши в судовому засіданні інші докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 за усним дорученням його повнолітньої дочки ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, та в її інтересах, уклав з ОСОБА_4, як з фізичною особою-підприємцем, договір від 17 травня 2007 року про надання посередницьких та додаткових послуг у влаштуванні та реєстрації на навчання за кордоном. За п. 2.1 зазначеного договору відповідачка зобов»язалась надати Клієнту послуги у реєстрації на навчання за кордоном, а позивач відповідно до п. 7.1, за домовленістю сторін, сплатив їй 510,00 Євро, про що зазначив у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим законом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов»язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов»язків найманого працівника.

Суду доведено, що за договором від 17 травня 2007 року фактично споживачем послуг була ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, нині ОСОБА_5, яка на час укладання договору вже мала повну цивільну дієздатність, та мала право на укладання будь-яких договорів, але зневажливо ставилася до своїх прав, чим позбавила себе в подальшому права їх захисту.

З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1, який не є споживачем послуг за договором від 17 травня 2007 року в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», не можуть бути задоволені судом у повному обсязі.

Також у судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, уклала з ОСОБА_4, як з фізичною особою-підприємцем, договір від 12 квітня 2008 року про надання посередницьких та додаткових послуг у влаштуванні та реєстрації на навчання за кордоном. За п. 2.1 зазначеного договору відповідачка зобов»язалась надати Клієнту послуги у реєстрації на навчання за кордоном, а позивачка відповідно до власноручного запису у договорі сплатила останній 570,00 Євро. ОСОБА_6, нині ОСОБА_5 отримала від Британської школи англійської мови від 21.05.2007 року свідоцтво про реєстрацію останньої про прийняття на навчання з урахуванням вступної плати до цієї Школи, для проходження навчання. Але відповідно до повідомлення візового центру Великої Британії від 06.05.2008 року Чиновником, який займається справами щодо видачі дозволів на в»їзд, ОСОБА_6, нині ОСОБА_5 було відмовлено у відкритті візи. Зазначеним Чиновником, крім іншого, у повідомленні зазначено, що розглядаючи все вищезгадане, не зважаючи на те, що його попередня відмова була майже один рік назад, він не задоволений тим, що була будь-яка позитивна зміна у її обставинах, починаючи з її останньої відмови. Він не задоволений тим, що вона щиро шукає в»їзду у Великобританію в якості студентського відвідувача протягом заявленого обмеженого періоду, або що на балансі можливостей (ймовірностей) вона має досить сильні економічні, академічні й фінансові зв»язки щодо України, щоб задовольнити його тим, що вона має намір залишити Великобританію наприкінці обмеженого заявленого нею періоду.

Суду доведено, що ОСОБА_6 отримала від Британської школи англійської мови повідомлення про її зарахування на навчання, але їй було відмовлено консульським відділом посольства країни у видачі візи.

Відповідно до п. 4.2. договору від 12 квітня 2008 року Посередник не несе відповідальності, у випадку відмов консульського відділу посольства країни у видачі візи, а відповідно до п. 5.1 зазначеного договору термін його дії закінчується на наступний день, після отримання Клієнтом сертифікату про зарахування Клієнта до коледжу Великобританії.

Твердження позивачки, її представників про те, що ОСОБА_4, як фізична особа-підприємець не мала права надавати комерційні або індивідуальні послуги, в тому числі і посередницькі послуги, у зв»язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом її діяльності є дослідження та розробки в галузі гуманітарних та суспільних наук не можуть бути прийняті судом, так як ОСОБА_6, нині ОСОБА_5, на свій розсуд та за власним бажанням уклала договір від 12 квітня 2008 року.

Інші доводи позивачки, її представників щодо невиконання відповідачкою зобов»язань по договору від 12 квітня 2008 року, також не можуть бути прийняті судом, так як зобов»язання сторін по договору не носили конкретний характер, тоді як відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому суд вважає, що за договором від 12 квітня 2008 року відповідачка виконала взяті на себе зобов»язання, що дає підстави для відмови ОСОБА_5 у задоволенні її позовних вимог щодо стягнення суми з відповідачки у розмірі 7 575,20 грн, та пені в розмірі 220 432,50 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_5 щодо відшкодування їй моральної шкоди також не підлягають задоволенню, так як умови договору від 12 квітня 2008 року не передбачали зазначеного відшкодування, а також суду не було доведено, що з вини відповідачки не відбулося навчання останньої за кордоном.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що не має підстав для задоволення позовних заяв у повному обсязі.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 34 ЦК України, п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»ст. ст. 3, 10, 57-61, 76, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист прав споживачів, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про захист прав споживачів -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:В. М. Бондаренко