Рішення від 21.01.2011 по справі 2-106/11

Справа № 2-106/11

РІШЕННЯ

іменем України

21 січня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Бондаренко В.М.,

при секретарі Троян В.Б.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, та в інтересах їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визнання права власності та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в подальшому уточнивши її, в якій просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.04.2003 року, посвідчений Першою Павлоградською держнотконторою частково в частині вказання покупця цієї квартири ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на 67/100 квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що 06.10.2002 року вона продала домоволодіння розташоване по вулиці Дегтяренко, 53 в селі Мішурін Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за 7950,00 грн. Після чого вона надала своїй дочці ОСОБА_2 кошти для купівлі квартири АДРЕСА_1 в розмірі 1000 доларів США відповідно до розписки від 05.04.2003 року, так як у відповідачів на той час були відсутні доходи, в якій вона потім почала мешкати разом з відповідачами. 28.03.2006 року її дочка уклала договір дарування 33/100 частини вищевказаної квартири на своїх дітей -її онуків ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Таким чином у дочки залишилось у спільній частковій власності з ОСОБА_3 67/100 частки вищевказаної квартири. На даний час відповідачі припинили подружні стосунки та відповідач ОСОБА_3 намагається визнати за собою право власності на частину спірної квартири, яка по суті належить їй. У зв'язку з чим вона і вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги позивачки, просив позов задовольнити на доводах та підставах викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та просила його задовольнити на доводах та підставах викладених у позові, вважаючи, що дійсно інтереси її матері - ОСОБА_5 порушені, вона має право на 67/100 спірної квартири, так як кошти на купівлю спірної квартири надавала саме вона.

Відповідач ОСОБА_3, його представник в судовому засіданні позов не визнали на тих підставах, що спірна квартира на даний час є спільною сумісною власністю подружжя, а саме відповідачів по справі, так як була придбана в період шлюбу. На даний час між відповідачами існує спір щодо розподілу спільного сумісного майна, тому відповідачка ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_5Є умисно склали боргову розписку на суму 1000 доларів США для збільшення ОСОБА_2 частки у спільному сумісному майні. Вважають, що неможливо визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири при дійсності та існуванні договору дарування частки спірної квартири, а також з тих підстав, що ОСОБА_5 не була стороною договору купівлі-продажу спірної квартири та зобов»язання щодо грошового боргу регулюються окремими нормами права і не можуть бути підставою для задоволення позову. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явились, відповідно до наданих заяв просили розглядати справу без їх участі, покладаючись у вирішенні спору на розсуд суду та в інтересах дітей.

Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши та дослідивши в судовому засіданні письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу від 14.04.2003 року посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-603 ОСОБА_8, яка змінила прізвище на Кулик, купила квартиру під номером 4, що знаходиться у будинку під номером 30, розташованому по вулиці Промисловій в місті Павлограді Дніпропетровської області. А відповідно до договору дарування від 28.03.2006 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-845 ОСОБА_8, яка змінила прізвище на Кулик, як дарувальник безоплатно передала у спільну часткову власність обдарованих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в рівних частинах кожному, належні їй на праві спільної сумісної власності 33/100 частини квартири за № 4 у будинку № 30, що на вулиці Промисловій в м. Павлограді Дніпропетровської області.

Статтею 55 Конституції встановлено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим законом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За теоретичним визначенням, позов -це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги -позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом -відповідач.

Право на звернення до суду з вимогою про визнання угод недійсними ( ст.ст. 45-58 ЦК Української РСР, чинного на момент укладання договору купівлі-продажу від 14.04.2003 року, положення постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.78 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійними») мають сторони, між якими укладено угоди, та інші особи, права яких безпосередньо порушено. Судом було встановлено, що позивачка не була стороною договору купівлі-продажу від 14.04.2003 року та не мала прав, які можуть бути порушеними.

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Тоді як такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як часткове визнання правочину недійсним, не передбачено цивільним законодавством.

А тому вимоги позивачки щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.04.2003 року, посвідчений Першою Павлоградською держнотконторою частково в частині вказання покупця цієї квартири ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, що також унеможливлює визнання за позивачкою права власності на 67/100 квартири АДРЕСА_1. Тим паче, що у встановленому порядку реєстрація прав сторін за договором купівлі-продажу від 14.04.2003 року та договором дарування від 28.03.2006 року відбулась без порушення вимог чинного законодавства та відповідала волі сторін.

Судом також не можуть прийняті доводи позивачки про те, що між нею та ОСОБА_3 існували грошові боргові зобов»язання відповідно до складеної розписки від 05.04.2003 року на купівлю спірної квартири, з тих підстав, що у разі порушення зобов»язання, яке існувало між позивачкою та ОСОБА_3, відповідно до ст. ст. 610- 625 ЦК України для відповідача наступають правові наслідки та відповідальність за порушення зобов»язання. У даному випадку суд також вважає, що позивачкою був порушений порядок захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правовідносини щодо купівлі-продажу спірної квартири виникли у квітні 2004 року, тому суд приходить до висновку, що позивачка порушила строки позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що не має підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 45-58 ЦК Української РСР, ст.ст. 16, 257 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-61, 76, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, та в інтересах їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Павлоградської міської ради про визнання права власності та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:ОСОБА_9