Справа № 2-3638/11
іменем України
27 жовтня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді: Бондаренко В.М.,
при секретарі: Троян В.Б.,
за участю позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3
ОСОБА_4
представника відповідачів: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - відділ громадянства, еміграції та паспортної реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області про захист права власності, суд -
У липні 2011 ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовною заявою, якою просила суд виселити відповідачів з житлового будинку № 50 по вулиці Бабушкіна м. Павлограда Дніпропетровської області без надання іншого житлового приміщення; зобов»язати відділ громадянства, еміграції та паспортної реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області анулювати реєстрацію в житловому будинку № 50 по вулиці Бабушкіна м. Павлограда Дніпропетровської області відповідачів та зняти їх з реєстрації у вказаному житловому будинку.
В обґрунтування позову зазначила, що вона придбала житловий будинок № 50 по вулиці Бабушкіна м. Павлограда Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.1980 року посвідченого державним нотаріусом за реєстровим номером 3541, та зареєструвала своє право відповідно до витягу з державного реєстру прав власності КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації». У зв»язку зі шлюбом, 23.03.1993 року знялася з реєстрації у спірному домоволодінні для проживання за адресою чоловіка, тоді як на прохання відповідачів зареєструвала їх у цьому житловому будинку. При цьому, відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що відповідачі перешкоджають їй користуватися та розпоряджатися спірним житловим будинком, який належить їй на праві приватної власності.
Позивачка, її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі на підставах та доводах зазначених у позові, та просили суд його задовольнити.
Відповідачі, їх представник в судовому засіданні позовну заяву не визнали в повному обсязі, пояснили суду, що позивачка по справі є дочкою відповідача ОСОБА_3 05.08.1980 року відповідач ОСОБА_3 купив спірний житловий будинок, але у зв»язку з тим, що він мав можливість на підприємстві отримати інше житло, то спірний житловий будинок був оформлений на його дочку - відповідачку по справі, якій на той час лише виповнилось 18 років. З часу купівлі житлового будинку він проживав та проживає у ньому, а також утримує його. У зв»язку з тим, що він є людиною похилого віку, втратив дружину, то доглядає за ним відповідачка по справі ОСОБА_4, яка є дружиною його сина-інваліда, та яка з цих підстав була зареєстрована у цьому будинку. Вважають, що вони правомірно користуються спірним житлом, та не чинять перешкод у користуванні цим майном позивачці. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свідок ОСОБА_6 зі сторони відповідачів в судовому засіданні пояснила суду, що відповідач ОСОБА_3 у її покійної сестри купив спірний житловий будинок, та з часу купівлі проживає у ньому.
Свідок ОСОБА_7 зі сторони відповідачів в судовому засіданні пояснив суду, що позивачці не чинились перешкоди у користуванні спірним житловим будинком з боку відповідачів.
В судове засідання представник третьої особи не з»явився, відповідно до поданої заяви просив розглядати справу у його відсутності, покладаючись у вирішенні спору на розсуд суду.
Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, вивчивши та дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступного.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1, позивачка по справі, на праві приватної власності володіє житловим будинком № 50 по вулиці Бабушкіна м. Павлограда Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.1980 року посвідченого державним нотаріусом за реєстровим номером 3541, та зареєструвала своє право відповідно до витягу з державного реєстру прав власності КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації»(арк. спр. 8,9,10). У спірному житловому будинку зареєстровані: з 05.10.1993 року ОСОБА_3 - батько позивачки та відповідач по справі; з 29.11.2007 року ОСОБА_4 - дружина сина відповідача, яка також є відповідачкою (арк..сп. 11).
Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 проживає у спірному домоволодінні з часу його купівлі та утримує його, а ОСОБА_4 з часу її реєстрації наглядає за ОСОБА_3, тобто відповідачі по справі є користувачами зазначеного майна. Тоді як позивачка лише проживала в ньому та була зареєстрована з 1980 року по 1989 рік (арк..сп. 5).
Статтею 55 Конституції встановлено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим законом, звернутися до суду про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачкою відповідно до її позовної заяви визначено спосіб захисту свого права відповідно до ст. ст. 317, 391 ЦК шляхом виселення відповідачів з житлового будинку.
З зазначеною позицією суд не може погодитися за наступного.
Позивачка за власним бажанням надала право користування спірним житловим будинком відповідачам, та не може їх позбавити цього права виходячи з того, що зазначені правовідносини регламентовані спеціальною нормою Житлового Кодексу України, а саме, ст. 72 ЖК України.
Стаття 391 ЦК України не передбачає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном шляхом виселення відповідачів з житлового будинку. Тоді як зазначені правовідносини регламентовані спеціальною нормою Житлового Кодексу України, а саме, ст. 116 ЖК України, яка передбачає таке виселення, а саме, виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, за умови зобов'язання судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною, або, які самоправно зайняли жиле приміщення.
А тому суд вважає за не можливе виселити відповідачів, без надання іншого житлового приміщення, зі зняттям їх з реєстрації в житловому будинку № 50 по вулиці Бабушкіна м. Павлограда Дніпропетровської області.
Крім того, суду не було доведено, в чому ж полягає порушене право позивачки в володінні, в користуванні чи в розпоряджанні своїм майном, тоді як на даний час позивачка має право приватної власності на спірний житловий будинок, але не реалізує отримане право.
У зв»язку з наведеним, суд не дає оцінку іншим доказам по справі.
Таким чином, суд вважає за можливе відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 317, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 57-61, 76, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - відділ громадянства, еміграції та паспортної реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області про захист права власності -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:ОСОБА_8