Рішення від 22.02.2011 по справі 2-77/11

Справа № 2-77/11

РІШЕННЯ

іменем України

22 лютого 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Бондаренко В.М.,

при секретарі Троян В.Б.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_4, Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в подальшому уточнивши її, в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 в рахунок спричиненої шкоди 4 066,00 грн. В обґрунтування позову вона вказала на те, що згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2002 року вона придбала у власність торговельний павільйон, який знаходився на ринку «Новий»у м.Павлограді Дніпропетровської області. З незалежних від неї причин, торговельний павільйон у травні 2007 року вибув з її володіння, а саме, вона не знайшла його на місці розташування -території ринку «Новий»у м. Павлограді Дніпропетровської області. Вона зрозуміла, що її торговельним павільйоном заволодів відповідач, оскільки він раніше вже претендував на нього. У травні 2008 року, під час розгляду справи за позовом відповідача до неї про визнання недійсними її правовстановлюючих документів на вказаний павільйон, їй стало відомо, що відповідач переніс його за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Попова, 46. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогами у добровільному порядку повернути їй торговельний павільйон, проте згоди досягнуто не було. У грудні 2010 року, під час розгляду справи їй стало відомо, що спірний торговельний павільйон вже не існує. Крім того зазначений павільйон передавався банку під заставу та був оцінений на суму 8083,50 грн, її частка від загальної площі павільйону становить 12,825 кв.м., що складає 4066,00 грн, зазначену суму відповідач повинен їй відшкодувати, у разі неможливості повернення спірного майна. У зв»язку з цим вона і вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивачка, представник позивачки в судовому засіданні підтримали заявлені уточнені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що із договору купівлі-продажу від 04.09.2002 року не вбачається, який саме торговельний павільйон перейшов у володіння позивачки, тоді, як він скористався своїм правом та продав належний йому павільйон ОСОБА_5 Крім того, вважає, що право на звернення до суду виникло у позивачки після вересня 2002 року, а в суд вона звернулась у 2009 році, у зв'язку з чим, пропустила строк позовної давності. За таких обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до наданих заяв третя особа ОСОБА_4 та представник виконавчого комітету Павлоградської міської ради просили справу розглядати без їх участі, покладаючись у вирішенні спору на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила суду, що вона у 2007 році перевіривши у бухгалтерії ринку «Новий», що ОСОБА_3 володіє торговельним павільйоном та сплачує орендну плату, за усною домовленістю з останнім придбала торговельний павільйон, який знаходився на ринку «Новий»за суму більш, як 1000 доларів США, без оформлення якихось документів купівлі-продажу, перевезла його разом з чоловіком - третьою особою ОСОБА_4 зазначений павільйон на вулицю Попова м. Павлограда для заняття підприємницькою діяльністю. На даний час павільйон вже не існує, так як він прийшов у не придатність за часом.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив те, що він 04.09.2002 року продав позивачці торговельний павільйон, яким володів, тоді, як ОСОБА_3 незаконно розпорядився зазначеним павільйоном та продав його іншій особі.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка згідно договору купівлі-продажу від 04 вересня 2002 року придбала у власність торговельний павільйон на ринку «Новий»без номеру у м. Павлограді Дніпропетровської області (арк.с.3-4). А відповідно до витягу із рішення Павлоградської міської ради № 326-19-У від 29.05.2007 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0060 га на вулиці Попова (р-н ж-б № 46) для обслуговування торговельного павільйону з продажу хлібобулочних виробів та продуктів харчування.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_5 у 2007 році за усною домовленістю з ОСОБА_3 за суму більш, як 1000 доларів США, без оформлення права власності, придбала у останнього торговельний павільйон, який знаходився на ринку «Новий»м. Павлограда та перевезла його разом з чоловіком - третьою особою ОСОБА_4 на вулицю Попова (р-н ж-б № 46) м. Павлограда, надав його для заняття підприємницькою діяльністю ОСОБА_7. На даний час торговельний павільйон вже не існує, так як він прийшов у не придатність за часом.

Згідно ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суду не було доведено те, що спірний торговельний павільйон, який був придбаний позивачкою відповідно до договору купівлі-продажу від 04 вересня 2002 року знаходився на орендованій земельній ділянки площею 0,0060 га на вулиці Попова (р-н ж-б № 46) м. Павлограда, а значить суду не було доведено чи має право позивачка на відшкодування сум, у зв»язку з неповерненням їй майна, яким вона володіє на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2002 року. У зв»язку з вищенаведеним суд не дає оцінку вартості торговельного павільйону, який знаходився на вулиці Попова (р-н ж-б № 46) м. Павлограда.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_4, Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_4, Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:ОСОБА_8