79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.12.11 Справа№ 5015/5787/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.
при секретарі Кошовий О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», м.Львів
до відповідача 1: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет», м.Севастополь
про: стягнення 1 550 856,10 грн.
За участю представників :
від позивача: ОСОБА_2 -представник ( довіреність вих..№26/08 від 16.08.10 р)
від відповідача 1 : не з»явився
від відповідача 2 : не з»явився
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», м.Львів,до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет», м.Севастополь, про стягнення 1 550 856,10 грн.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить :
п.1 : «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет» (м.Севастополь,) на користь ТзОВ «Галнафто-Інвест» (м.Львів) 1 550 856 (один мільйон п»ятсот п»ятдесят тисяч вісімсот п»ятдесят шість) грн. 00 коп., з яких : 1 000 000 (один мільйон) грн.00 коп. -основний борг, 118 356,16 грн ( сто вісімнадцять тисяч триста п»ятдесят шість) грн.16 коп. -пеня, 345 000 (триста сорок п»ять тисяч) грн. -інфляційні та 87 5000 ( вісімдесят сім тисяч п»ятсот ) грн. -3 % річних»;
п.2: «Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( м.Львів) солідарно з ТзОВ «Севстроймаркет»( м.Севастополь) 1000 (одні тисячі) гривень основного боргу та 550 (п»ятсот п»ятдесят) гривень,55 коп. -нарахованих штрафних санкцій, інфляційних та 3 % річних»;
п.3 : «Винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми , що належать ТзОВ «Севстроймаркет»( м.Севастополь) на суму позову»;
п.4: «Стягнути з відповідачів на користь ТзОВ «Галнафто-Інвест» понесені судові витрати : 15 508,56 грн. -державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам».
Ухвалою суду від 05.10.2011 року зазначена позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання по розгляду справи призначено на 16.11.2011 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.
Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем -13.10.11 р, відповідачем 2 -18.10.2011 року, що підтверджують наявні у справі повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.
Відповідач 1 ухвалу про порушення провадження не отримав, кореспонденція повернута до суду з відміткою поштового відділення про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
21.10.11 року від відповідача 2 поступило Заперечення від 08.10.2011 року ( в порядку ст.22 ГПК України), зареєстроване у канцелярії суду за вхідним номером 24178/11.
16.11.11 р в канцелярії суду зареєстровано поступлення від відповідача 2 телеграми, у якій просить перенести на іншу дату судове засідання, призначене на 16.11.11 р у справі №5015/5787/11, у зв»язку з неможливістю направити представника на вказану дату; повідомляє, що витребувані документи надіслані до суду поштою.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 16.11.2011 року не забезпечив, до суду не поступили від позивача документи, які витребовувались судом ухвалою від 05.10.2011 року.
Відповідачі явку повноважних представників не забезпечили. Відзиву на позовну заяву , документів які витребувані, відповідач 1 суду не подав.
За таких обставин, ухвалою від 16.11.2011 року суд відклав розгляд справи на 29.11.2011 року та зобов»язав сторін виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі і надати витребувані документи.
29.11.11 р за вх.№28226/11 в канцелярії суду зареєстровано клопотання позивача про долучення до справи документів, витребовуваних ухвалою про порушення провадження у справі.
29.11.11 р за вх.№28233/11 в канцелярії суду зареєстровано пояснення позивача щодо підставності укладення договору поруки від 23 квітня 2011 року .
В судове засідання 29.11.11 року явку повноважного представника забезпечив позивач.
Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз»яснено. З підстав, наведених у позовній заяві із врахуванням поданого 29.11.2011 року пояснення (вх.№28233/11) представник позивача заявлені вимоги підтримує та просить задоволити.
Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних документів не подав. Із клопотаннями чи заявами до суду не звертався.
Не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання і відповідач 2. Додаткові документи, станом на 29.11.2011 року від відповідача 2 до суду не поступили.
Представник позивача подав до справи клопотання (вх.реєстраційний номер 28276/11) про відкладення розгляду справи, у зв»язку із необхідністю подання додаткових пояснень по справі, у тому числі й по Запереченнях відповідача 2 від 08.10.2011 року.
Із врахуванням наведеного, беручи до уваги і те що у телеграмі від 15.11.11 р відповідач 2 повідомляв про скерування до суду витребуваних документів, суд вбачав за можливе відкласти розгляд справи в межах строків передбачених ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України .
Ухвалою від 29.11.2011 року розгляд справи відкладено на 05.12.2011 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.
02.12.2011 року в канцелярії суду зареєстрована за вх.№28706/11 подана позивачем заява про уточнення розрахунку ціни позову (за уточненням загальна ціна позову відповідає заявленій у позові та складає 1 550 856,10 грн; конкретизовано періоди нарахування).
02.12.2011 р за вх.№28705/11 в канцелярії суду зареєстровано Додаткові пояснення по справі , подані позивачем.
В судове засідання 05.12.2011 року позивач явку повноважного представника забезпечив. З підстав наведених у позовній заяві, із врахуванням поданих пояснень , просить задоволити.
Відповідач 1 явку повноважного представника не забезпечив, відзиву та витребуваних документів не подав до суду.
Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Додаткові документи від відповідача 2 до суду не поступили.
Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи, що 05.12.11 року закінчується строк розгляду спору у даній справі, що із клопотаннями в порядку ч.3 ст.69 ГПК, сторони не звертались до суду , можливості та підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : ідентифікаційний код юридичної особи 31441730; місцезнаходження :79000, Львівська область, місто Львів, Галицький район, Проспект Свободи, будинок,26, що підтверджується Витягом Серія АЖ №365178 з ЄДРПОУ.
Відповідач 1, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_2; місце проживання : АДРЕСА_2, що підтверджується Витягом НОМЕР_3 з ЄДРПОУ. ( місце проживання відповідає адресі, вказаній позивачем у позовній заяві).
Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет»включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ідентифікаційний код юридичної особи 31981416; місцезнаходження : 99022, м.Севастополь, Нахімовський район, вулиця Муромська, будинок 82, квартира 32, що підтверджується Витягом Серія АЖ №365176 з ЄДРПОУ.
08 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет»(продавець) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест»(покупець) з другого боку, укладено договір поставки №87 ( надалі -договір).
Відповідно до умов договору продавець зобов»язувався передати , а покупець зобов»язувався прийняти товар по ціні, в асортименті і кількості, визначеним у специфікації, яка є невід»ємною частиною договору ( п.1.1).
Відповідно до п.1.2 договору право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання ним накладних на отримання товару.
Ціна, кількість і асортимент товару, що поставляється по даному договору вказується у специфікації ( п.2.1).
В ціну включена вартість тари, упаковки і маркування ( п.2.2).
В п.3.1 договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється по кількості і якості в кінцевому пункті поступлення товару.
Продавець ( п.3.2) зобов»язувався забезпечити доставку всього товару на умовах СРТ в межах таможньої території України по реквізитах, які покупець повідомить додатково, любим зручним способом. Вартість доставки включена в ціну товару.
У п.3.3 договору сторони погодили, що датою поставки рахується дата виписування накладних продавцем покупцю, але не пізніше 25 вересня 2008 року.
Покупець проводить оплату товару по даному договору шляхом перерахування 100% грошових коштів, згідно специфікації до даного договору, на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору.(п.4.1).
Відповідно до умов в п.4.3 договору, у разі непоставки товару до дати згідно п.3.3 даного договору, продавець зобов»язується протягом 3-х (трьох) банківських днів перерахувати 100% грошових коштів отриманих від покупця на розрахунковий рахунок.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов»язань по оплаті товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від суми договору за кожний день протермінування до моменту повного погашення заборгованості перед продавцем ( п.6.1 ).
Відповідно до п.6.2 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов»язань по поставці товару згідно умов п.3.3 даного договору, продавець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від суми договору за кожний день непоставки або часткової недопоставки товару до моменту повного погашення своїх зобов»язань.
Відповідно до п.7.1 всі спори і розбіжності , які виникають по даному договору або у зв»язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо сторони не можуть прийти до згоди протягом 10 днів з дня перших переговорів, то справа підлягає, з виключенням підсудності загальним судам, вирішенню у встановленому порядку, в господарському суді, згідно діючого законодавства України.
( п.7.2).
Сторони погодили (п.8.1), що будь-які зміни чи доповнення до даного договору дійсні тільки у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін.
Відповідно до п.8.2 договору ні одна із сторін не має права передавати свої права і обов»язки по цьому договору третім особам без письмової згоди другої сторони.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх обов»язків сторонами (п.9.1).
Як вбачається , 08 липня 2008 року сторони підписали додаток №1 до договору від 08 липня 2008 року №87 -Специфікацію №1. Специфікація містить перелік товару, який обов»язковий до поставки за договором від 08 липня 2008 року №87.
Найменування товару : цемент ПЦИ-500(навал); одиниця виміру -тона; кількість 1 250,00; ціна з ПДВ, грн. -800,00 грн ; сума з ПДВ в грн. -1 000 000,00 грн.
Договір, як і додаток №1 до нього (Специфікація №1) містять відомості про юридичні адреси і реквізити сторін :
ТзОВ «Севстроймаркет»( продавець):09053, Україна, м.Севастополь, вул.Вакуленчука, 21 кв.83 ( адреса, яка вказана позивачем у позовній заяві і за якою відповідач 2 отримував ухвали по справі); відомості про банківські реквізити , код ЄДРПОУ тощо. Від «продавця» договір та додаток до нього (специфікацію) підписано директором ТзОВ «Севстрокмаркет»Коломієц В.І., завірено печаткою товариства .
ТзОВ «Галнафто-Інвест»(покупець) : 79008, м.Львів, проспект Свободи ,26, відомості про банківські реквізити, код ЄДРПОУ тощо. Від «покупця» договір та додаток до нього (специфікацію) підписано директором ТзОВ «Галнафто-Інвест»Маслюк Г.Д., завірено печаткою товариства.
Платіжним дорученням №461 від 09 липня 2008 року ТзОВ «Галнафто-Інвест»перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ «Севстроймаркет»грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн, вказавши у призначенні платежу цільове призначення коштів : «попередня оплата за цемент згідно договору №87 від 08.07.2008 р, у т.ч. ПДВ 20% -166 666,67 грн.
Позивач , ТзОВ «Галнафто-Інвест»стверджує, що зобов»язання взяті на себе за договором виконав, перерахувавши ТзОВ «Севстроймаркет» суму коштів 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену додатком №1 до договору №87 (Специфікацією); претензій щодо суми перерахованих коштів від відповідача 2 не надходило. Однак, ТзОВ «Севстроймаркет»не виконало умов договору, не здійснивши поставки вказаного у Додатку №1 до договору №87 товару та не перерахувало суму, отриману від ТзОВ «Галнафто-Інвест»на розрахунковий рахунок покупця, чим порушило п.п.3.3; 4.3 договору.
У відповідності до п.6.2 договору позивач нарахував 118 356,16 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача 2. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 345 000,00 грн. інфляційних та 87500,00 грн -3% річних, вимоги про стягнення яких з відповідача 2 заявив у позовній заяві.
Як пояснює позивач, 22 квітня 2011 року з метою забезпечення виконання зобов»язання по договору №87 від 08.07.2008 року, між ТзОВ «Галнафто-Інвест»та відповідачем 1(Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів) було укладено договір поруки , згідно якого відповідач 1 зобов»язувався відповідати перед кредитором за виконання відповідачем 2 своїх зобов»язань по вказаному договору.
Відповідно до п.2.1 Договору поруки від 22 квітня 2011 року , що укладений між позивачем та відповідачем 1 , поручитель відповідає перед кредитором лише за часткове виконання боржником зобов»язань за договором поставки продукції №87 від 08 липня 2008 року а саме : поручитель відповідає за виконання боржником основного зобов»язання перед кредитором на суму 1000 (одна тисяча) гривень.
Відповідно до п.2.2 договору поруки , - в частині, що пропорційна сумі, передбаченій п.2.1 цього договору поручитель несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням відповідного зобов»язання збитків, а також за сплату неустойки та відсотків.
Відповідно до п.2.3 договору поруки, в разі невиконання боржником встановлених договором поставки продукції №87 від 08 липня 2008 року зобов»язань, в обумовлений вказаним договором строк, поручитель, як солідарний боржник в частині, передбаченій п.2.1 цього договору, зобов»язаний виконати в цій частині таке зобов»язання на користь кредитора, протягом трьох днів з моменту заявлення кредитором відповідної вимоги.
Відповідно до п.4.1 договору поруки, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до припинення забезпеченого ним зобов»язання, тобто, повного виконання боржником свого зобов»язання перед кредитором.
Із врахуванням поданого до позовної заяви розрахунку , позивач просить стягнути на свою користь солідарно з обидвох відповідачів 1000,00 грн. основного боргу, 118,35 грн. пені, 345,00 грн -інфляційних нарахувань,87,50 грн. -3 % річних.
У Запереченнях від 08.10.2011 року (поданих відповідачем 2 в порядку ст.22 ГПК України), які поступили до господарського суду Львівської області 21.10.11 року і зареєстровані у канцелярії суду за вх.№24178/11, ТзОВ «Севстроймаркет»стверджує, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду , т.я подано ТзОВ «Галнафто-Інвест»з порушенням вимог ст.15 ГПК України щодо територіальної підсудності справ господарському суду, ст.58 ГПК України щодо об»єднання в одній позовній лише вимог , зв»язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, ст.257 ЦК України щодо строків позовної давності, ст.13 ЦК України щодо здійснення цивільних прав у межах, наданих договором, ст.203 ЦК України щодо загальних вимог , додержання яких є необхідним для чинності правочину, ст.525 ЦК України щодо недопустимості односторонньої зміни умов зобов»язання, ст.ст.548,559 ЦК України та ст.199 ГК України щодо забезпечення виконання зобов»язання.
ТОВ «Севстроймаркет»заявляє про сплив позовної давності просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у позові ТОВ «Галнафто-Інвест»до ТОВ «Севстроймаркет»про стягнення з останнього 1 550 856,10 грн.
В прохальній частині Заперечень відповідач 2 просить «залишити без розгляду і повернути позивачу позовну заяву ТОВ «Галнафто-Інвест»до ТОВ «Севстроймаркет»про стягнення 1 550 856 грн. і до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 1 550,35 грн».
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України визначає дії судді у випадку прийняття позовної заяви.
Підставою порушення провадження у справі є позовна заява , що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами ГПК. Господарський суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви та зобов»язаний прийняти позовну заяву до розгляду й порушити провадження у справі, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням норм ГПК.
Відповідно до вимог ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником , громадянином -суб»єктом підприємницької діяльності або його представником.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів,- зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до ст.65 ГПК з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя може вчинити в необхідних випадках такі дії з підготовки справи до розгляду, що відображається в ухвалі про порушення провадження у справі:
-вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; викликає представників сторін для уточнення обставин справи і з»ясовує, які матеріали може бути подано додатково ; зобов»язує сторони, інші підприємства, установи , організації , державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; витребовує від сторін , інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів , їх посадових осіб документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про призначення експертизи; провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про виклик посадових осіб та інших осіб для дачі пояснень по суті справи; вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на підприємстві, в організації; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Відповідно до ст.23 ГПК, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
В даному випадку, у позовній заяві від 26 вересня 2011 року вимоги заявлені солідарно до двох відповідачів і місцезнаходженням відповідача 1 ( що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ) є м.Львів, вул.Роксоляни,33., отже в силу ч.3 ст.15 ГПК України ,позов подано з дотриманням вимог закону, по місцюзнаходження одного із відповідачів за вибором позивача.
Провадження у справі №5015/5787/11 за позовною заявою ТзОВ «Галнафто-Інвест»порушено ухвалою суду від 05.10.2011 року.
Слід зазначити, що Заперечення відповідача 2 від 08.10.2011 року поступили до суду 24.10.11 р і зареєстровані за вх.№24178/11.
Стаття 63 ГПК України зобов»язує суддю , який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів до моменту порушення провадження у справі.
Слід зазначити і те, що на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції суд не вправі з»ясовувати , чи насправді порушено права та охоронювані законом інтереси позивача зі спору відповідачами ( чи одним із відповідачів) ,давати оцінку обставинам справи, оскільки це можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства (ст.129 Конституції України) у судовому процесі за результатами розгляду порушеної справи.
Відповідно до ст.43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Окрім того, у Запереченнях відповідач 2 просить залишити без розгляду і повернути позивачу позовну заяву. Однак , перелік підстав залишення позову без розгляду містить ст.81 ГПК України. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, залишення позову без розгляду -це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків , зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст.173 ГК України , господарським визнається зобов»язання , що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу , передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій , а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт договірних відносин між позивачем і відповідачем 2 , які виникли на підставі договору поставки №87 від 08 липня 2008 року , сторони не заперечують, такі стосунки підтверджуються матеріалами справи ( договором поставки №87 від 08.07.2008 р , Специфікацією №1 (додатком №1) до договору №87 від 08.07.2008 р , копією платіжного доручення №461 від 09 липня 2008 року по якому позивач перерахував відповідачу 2 кошти в сумі 1 000 000, 00 грн)).
Згідно п.3.3 договору №87 ТзОВ «Севстроймаркет»зобов»язувалось здійснити поставку товару не пізніше 25-го вересня 2008 року. Відповідно до п.4.1 договору ТзОВ «Галнафто-Інвест» зобов»язувалось провести оплату товару по договору шляхом перерахування 100% грошових коштів, згідно специфікації до даного договору, на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання договору №87 від 08.07.2008 року. Відповідно до Специфікації №1 , яка є додатком №1 до договору від 08 липня 20008 року №87, вартість товару який обов»язковий до поставки ( цемент ПЦИ-500 (навал) в кількості 1 250,00 тонн, встановлена в сумі 1 000 000,00 грн. ( один мільйон ) грн.
На виконання умов п.4.1 договору №87 від 08 липня 2008 року покупець (позивач у справі) платіжним дорученням №461 від 09 липня 2008 року перерахував продавцю (відповідачу 2) 1 000 000,00 грн. Відповідач 2 кошти прийняв , не повернув позивачу; претензій щодо суми перерахованих коштів не висловив. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до п.4.3 договору, у випадку непоставки товару згідно з п.3.3 договору, відповідач 2 зобов»язувався протягом трьох банківських днів перерахувати позивачу 100% грошових коштів, отриманих від останнього. Однак, ТзОВ «Севстроймаркет» не виконало умов договору, не здійснивши поставки вказаного у Додатку №1 до договору №87 товару та не перерахувало суму , отриману від ТзОВ «Галнафто-Інвест», на розрахунковий рахунок покупця, чим порушило п.п.3.3,4.3 вказаного договору. Таким чином сума основного боргу ТзОВ «Севстроймаркет»перед ТзОВ «Галнафто-Інвест»станом на момент подання позову становила 1 000 000 ,00 ( один мільйон) грн.00 коп.
Сума основного боргу не змінилась і станом на час розгляду спору по суті.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п.6.2 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань по поставці товару, продавець зобов»язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від вартості товару за кожен день непоставки чи часткової не поставки товару до моменту повного виконання своїх зобов»язань.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.216 та частиною 2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку , передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.
Відповідно до вимог ст.199 ГК України виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать , види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов»язань визначено частиною 2 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб»єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов»язань, зокрема, передбачену п.6.2 договору №87 від 08 липня 2008 року, яка не суперечить висновкам законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.2 договору та поданого позивачем розрахунку ціни позову, відповідачу 2 нараховано 118 356,16 грн. пені за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2009 року , за 180 днів протермінування.
У Запереченнях відповідач 2 заявляє про сплив позовної давності просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності і відмовити в позові повністю.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст.258 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Відповідно до ч.5 зазначеної статті ЦК, якщо останній день строку припадає на вихідний , святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв»язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Тобто, письмові заяви та повідомлення, які хоч і призначені певним особам, однак здані до установ зв»язку до 24 години останнього дня строку з метою їх направлення адресату, вважаються такими , що подані вчасно.
Статтею 261 ЦК України визначено початок перебігу позовної давності, зокрема , частиною 1 вказаної статті встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно п.3.3 договору поставки №87 від 08 липня 2008 року -датою поставки вважається дата виписки накладних продавцем покупцю , але не пізніше 25 вересня 2008 року . У відповідності до п.4.3 договору поставки №87 від 08.07.2008 року, в разі не поставки товару до дати згідно п.3.3 цього договору , продавець зобов»язується протягом трьох банківських днів перерахувати 100% грошових коштів, отриманих від покупця на його розрахунковий рахунок.
Таким чином, не поставивши позивачу товар у строки не пізніше 25 вересня 2008 року ( тобто, включно 25.09.2008 р) , відповідач 2 зобов»язаний був перерахувати позивачу кошти в сумі 1 000 000,00 грн до 01 жовтня 2008 року, оскільки 26.09.2008 року -перший банківський день; 27 і 28.09.2008 року -вихідні дні; 29 і 30.09.2008 року -решта два банківських дні.
З наведеного випливає, що позовна давність в цій справі спливла 30 вересня 2011 року.
У відповідності до ч.4 ст.51 ГПК України , процесуальна дія, для якої встановлено строк , може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ої години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Позовну заяву про стягнення боргу з відповідача 2 було здано позивачем поштовому відділенню зв»язку 27.09.2011 року, що підтверджується поштовим штемпелем на описі вкладення у цінний лист з позовною заявою від 26.09.11 року та доданими до неї документами, який адресований господарському суду Львівської області, тобто -в межах строку, встановленого ст.257 ЦК України.
З наведеного випливає, що строк позовної давності до основної вимоги про стягнення 1 000 000,00 грн. боргу не сплив.
Враховуючи , що 1000 000,00 грн. відповідач 2 повинен був повернути до 01 жовтня 2008 року, початком перебігу спеціального ( в один рік) строку позовної давності до вимоги про стягнення пені є 01 жовтня 2008 року.
Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою зацікавленої сторони, причому така заява може бути зроблена лише під час розгляду справи до винесення рішення.
У Запереченнях від 08.10.2011 року відповідач 2 просить відмовити у задоволенні заявлених вимог про стягнення з нього 1 550 856,10 грн. заборгованості ( в тому числі і пені) за пропуском строку позовної давності з врахуванням ст.267 ЦК України.
Як прослідковується з матеріалів справи, поважних причин для поновлення строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені немає. На думку позивача , вона не пропущена .
Виходячи з фактичних обставин справи , суд вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2 пені з пропуском встановленого ст.258 ЦК України строку спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні зазначеної вимоги відповідно до п.4 ст.267 ЦК України.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку ціни позову з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2011 року , виходячи із суми боргу 1 000 000,00 грн., позивач нарахував відповідачу 2 інфляційні нарахування в сумі 345000,00 грн та 3% річних в сумі 87500 грн.
У відповідності до ст.199 ГК України , до відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.(ст.547 ЦК).
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, договір поруки укладається між кредитором за основним зобов»язанням і поручителем. Боржник стороною договору поруки не виступає, він є стороною основного зобов»язання. Обсяг поруки може збігатись з обсягом боргу за основним зобов»язанням, він може бути меншим. Оскільки договір поруки має акцесорний характер, його дійсність залежить від дійсності основного зобов»язання, тому порукою може забезпечуватись лише дійсна вимога.
22 квітня 2011 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест»( кредитор) , з другої сторони укладено договір поруки , у відповідності до умов якого поручитель зобов»язується частково відповідати перед кредитором за часткове виконання ТзОВ «Севстроймаркет (боржник) зобов»язань за договором поставки продукції №87 від 08 липня 2008 року та Додатку №1 до вказаного договору, укладеним між ТзОВ «Севстроймаркет»та кредитором. ( п.1.1)
З умовами договору поставки продукції №87 від 08 липня 2008 року та Додатку №1 до вказаного договору поручитель ознайомлений (п.1.2).
Відповідно до п.2.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за часткове виконання боржником зобов»язань за договором поставки продукції №87 від 08 липня 2008 року, укладеним між кредитором та боржником, а саме : поручитель відповідає за виконання боржником (основного зобов»язання перед кредитором на суму 1000 (одна тисяча) гривень.
В частині, що пропорційні сумі, передбаченій п.2.1 цього договору, поручитель несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням відповідного зобов»язання збитків, а також за сплату неустойки та відсотків ( п.2.2).
В разі невиконання боржником встановлених договором поставки продукції №87 від 08.07.2008 року зобов»язань, в обумовлений вказаним договором строк, поручитель, як солідарний боржник в частині, передбаченій п.2.1 цього договору, зобов»язаний виконати в цій частині таке зобов»язання на користь кредитора, протягом трьох днів з моменту заявлення кредитором відповідної вимоги ( п.2.3).
В разі виконання поручителем в своїй частині (п.2.1 цього договору) зобов»язання боржника перед кредитором, поручитель набуває всіх прав кредитора по цьому зобов»язанню в розмірі сплаченої ним кредитору суми (п.2.4).
Відповідно до умов п.4.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до припинення забезпеченого ним зобов»язання, тобто повного виконання боржником свого зобов»язання перед кредитором.
Відповідач 2 у Запереченях стверджує, що зазначений вище договір поруки слід вважати недійсним, як такий, що укладений із порушенням чинного законодавства, а саме ст. 511 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках передбачених договором, зобов'язання може створювати для третьої особи права щодо боржника та (або ) кредитора., ст.203,215 ЦК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема: вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; вимог щодо вільного волевиявлення учасника правочину, яке має відповідати його внутрішній волі; щодо настання реальних правових наслідків правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Стаття 516 Цивільного кодексу України встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам (ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України).
Щодо положень законодавства про забезпечення виконання зобов'язань, то згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом ст.ст. 548, 553 ЦК України порукою може забезпечуватися лише дійсне, а отже, існуюче зобов'язання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
При цьому учасником договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, тобто договірні відносини виникають між головним кредитором та поручителем.
Крім того, вказана норма передбачає можливість забезпечення порукою виконання основного зобов'язання частково або у повному обсязі, а також залучення у якості поручителя як однієї особи так і декілька осіб.
Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, сам по собі договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язані. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником та є солідарною із відповідальністю боржника.
Договір поруки також не є формою уступки вимоги. Це самостійний цивільно-правовий інститут і за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Права кредитора переходять до поручителя тільки у разі виконання ним зобов'язання забезпеченого порукою (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України).
Таким чином, законодавством України не передбачено обмеження суб'єктів цивільно-правових відносин у застосуванні інституту поруки, зокрема обов'язку одержання згоди боржника на укладення договору поруки з третьою особою.
Отже, укладаючи договір поруки від 22.04.2011 року, Відповідач-1 та Позивач не припустили порушення вимог чинного законодавства та прав і охоронюваних законом інтересів Відповідача 2.
З аналізу договору поставки №87 від 08 липня 2008 року та договору поруки від 22 квітня 2011 року випливає, що жодних своїх прав та обов»язків по договору поставки №87 , ТзОВ «Галнафто-інвест»не передало ні відповідачу 1 ні будь-якій іншій третій особі.
Слід зазначити , що із зустрічним позовом відповідач 2 до суду не звертався.
Суд розглядає спір в межах заявлених вимог.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Стягненню з відповідача 2 на користь позивача підлягає 999000,00 грн. основного боргу і нараховані на цю суму інфляційні втрати та 3% річних. Вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн. основного боргу, нараховані на цю суму інфляційні та 3% річних.
Вимога про солідарне стягнення пені задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,12,15,21, 32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Вирішив :
1.Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет»(09053, м.Севастополь, вул.Вакуленчука,21/83; юридична адреса: 99022, м.Севастополь, Нахімовський район, вулиця Муромська, будинок 82, квартира 32, код ЄДРПОУ 31981416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест»(79008, м.Львів, пр.Свобода,26, код ЄДРПОУ 31441730) 999 000,00 грн основного боргу, 344 655,00 грн. інфляційних втрат, 87 412,50 грн. -3 % річних, 14310,67 грн .держмита, 217,77 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. Відмовити позивачу у стягненні з ТзОВ «Севстроймаркет» 118 356,16 грн. пені.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, І/Н НОМЕР_1) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Севстроймаркет»(09053, м.Севастополь, вул.Вакуленчука,21/83; юридична адреса: 99022, м.Севастополь, Нахімовський район, вулиця Муромська, будинок 82, квартира 32, код ЄДРПОУ 31981416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест»(79008, м.Львів, пр.Свобода,26, код ЄДРПОУ 31441730) 1000,00 грн. основного боргу 3% річних в сумі 87,50 грн, 345,00 грн. інфляційних втрат, 119,79 грн. держмита, 18,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
7. В стягненні солідарно з відповідачів на користь позивача 118,35 грн. пені -відмовити.
Суддя Кітаєва С.Б.