79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.12.11 Справа№ 5015/6341/11
Суддя Деркач Ю.Б. розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів
до відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м. Старий Самбір Львівської області
про: стягнення 754 793,00 грн.
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Кошовому О.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність № 03-3614 від 18.07.2011 року)
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 19.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Державною екологічною інспекцією в Львівській області, м. Львів до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м. Старий Самбір Львівської області про стягнення 754 793,00 грн. Відповідно до позовної заяви та матеріалів позову, проведеною позивачем перевіркою у відповідача виявлено, що допущено самовільну рубку дерев, що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки в розмірі 754 793 грн., які станом на момент розгляду справи відповідачем не сплачені.
Ухвалою суду від 30.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2011 року. У зв'язку з неявками відповідача та клопотанням відповідача про відкладення розгляду спору для можливості укладення мирової угоди розгляд справи неодноразово відкладався на 13.12.2011 року та 19.12.2011 року ухвалами суду від 22.11.2011 року та 13.12.2011 року відповідно.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 30.10.2011 року виконав частково, проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві від 21.11.2011 року на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
Згідно ч.ч. l, 2 ст. 13 Конституції України, ч.ч. l, 2 ст. 148 Господарського кодексу України, ч.ч. 1, 3 ст. 324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. l ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України.
Відповідно до ст. 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.
Згідно ч. l ст. 3 Лісового кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища» лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища, цим Кодексом, іншими законодавчими актами У країни, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди № 55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.
Згідно п. «б»ч. l ст. 20, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною лісів.
Відповідно до п. «з»ч. l ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. В ході перевірки позивачем встановлено, що відповідачем допущено самовільну рубку, а саме: в обході № 11 лісника ОСОБА_2. та в обході № 2 лісника ОСОБА_3. допущено самовільну рубку 167 дерев бука, ялиці та сосни, що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового Кодексу України, а шкода заподіяна лісу становить 754 793,00 грн.
Розрахунок завданих державі збитків проведено у відповідності до діючих «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», затвердженої постановою КМУ від 23.07.2008 р. № 665, і загалом становить 754 793 грн.
На час перевірки протоколу про лісопорушення на виявлену самовільну рубку не представлено, в книзі лісопорушень відповідного запису не зроблено.
Об'єми самовільно зрубаних дерев підтверджуються польовими переліковими відомостями, підписаними в тому числі лісничими Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс».
Позивачем також долучено до матеріалів справи лист Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 09.09.2011 року № 51-466-вих 11 про скерування матеріалів перевірки фактів самовільної рубки 167 дерев, виявлених в обходах № 2 та 11 Старосамбірського лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», оскільки в діях лісників вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 197 КК України.
Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
Стаття 64 Лісового кодексу України визначає, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей.
Статтею 107 Кодексу на підприємства, установи, організації і громадян покладено відповідальність за шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, якою постійних лісокористувачів зобов'язано вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення. Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території лісництва відповідача.
Згідно зі статтею 100 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, а згідно до п. 1 ст. 105 Лісового кодексу України за порушення лісового законодавства, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Покликання відповідача у відзиві на відсутність його вини у незаконній рубці дерев є безпідставним, оскільки з аналізу вказаної статті слід виходити з презумпції вини правопорушника, а тому позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, відповідачем не надано суду жодних документів, які б документально підтверджували його позицію та підтверджували той факт, що відповідачем було вжито всіх заходів по збереженню та охороні лісу.
Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Розмір такої шкоди, заподіяної лісопорушеннями, обчислюється згідно з постановою КМУ від 23.07.25008 року № 655 «Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
У відповідності до п. 35 ст. 4 та п. 1 ст. 20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджету. В зв'язку з тим, що шкода заподіяна на території Великолінинської сільської ради, відповідач зобов'язаний відшкодувати її на спеціальний рахунок місцевого бюджету Великолінинської сільської ради.
Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а зазначені суми підлягають стягненню з Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс».
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 148 ГК України, ст. 324 ЦК України, ст.ст. 3, 19, 20, 64, 100, 105, 107 ЛК України, ст.ст. 27, 30, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Д. Вітковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 30742131) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в сумі 754793,00 грн., які зарахувати до місцевого бюджету Великолінинської сільської ради (одержувач коштів: Великолінинська міська рада, р/р 33118331700587 в УДК у Старо-Самбірському районі, ЄДРПОУ 23964383, МФО 825014, код платежу 24062100).
3. Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Д. Вітковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 30742131) в дохід державного бюджету 7 547,93 грн. державного мита.
4. Стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Д. Вітковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 30742131) в дохід державного бюджету 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Деркач Ю.Б.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.12.2011 року.