79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.12.11 Справа№ 4/43 (11/100)
За позовом: ОСОБА_1, м. Львів,
до відповідача 1:ОСОБА_2, м. Львів,
до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", м. Львів,
за участю
третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО", м. Львів,
третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ "НВП "ІМВО",
за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", м. Львів,
до відповідача 1:ОСОБА_1, м. Львів,
до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО", м. Львів,
до відповідача 3:Державного реєстратора Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,
третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Львів,
про:визнання права власності на частку у статутному фонді ТОВ "НВП "ІМВО" внести зміни до установчого договору та статуту; зобов'язання Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради внести інформацію по зміну учасників та розподіл часток товариства; стягнення 425 703,00 грн. витрат по наданню правової допомоги;
за позовом третьої особи з самостійними вимогами: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО", м. Львів,
до відповідача 1:ОСОБА_2, м. Львів,
до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", м. Львів,
за участю третьої особи:Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,
про: визнання договору купівлі-продажу частки в статутному фонді недійсним.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_3, м. Львів, -
ОСОБА_4 -договір №0209/011 про надання правової допомоги від 02.09.2011 року,
відповідача 1:ОСОБА_2, м. Львів, -
не з'явився,
відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", м. Львів, -
не з'явився,
третьої особи 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ІМВО", м. Львів, -
ОСОБА_5 -предст. за довіреністю,
третьої особи 2:Державного реєстратора Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів, -
не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.07.2008 року №21/186 вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Львівської міської ради здійснювати реєстрацію змін та доповнень до статуту чи реєстрацію нової редакції статуту щодо зміни учасників товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ІМВО", м. Львів, вул. Шота Руставелі, 30/8 (ЄДРПОУ 19177304).
На розгляд господарського суду Львівської області подано зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", Управління державної реєстрації виконкому Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про:
- визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" в розмірі 45% статутного капіталу, що становить 4 500,00 грн.,
- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" внести зміни до установчого договору та статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" про те, що учасниками товариства є ОСОБА_1, який є власником частки в розмірі 55% статутного фонду, що становить 5 500,00 грн., та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОФІ", яке є власником частки в розмірі 45% статутного фонду, що становить 4 500,00 грн., та здійснити передбачені законом заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін,
- зобов'язання державного реєстратора Управління державної реєстрації виконкому Львівської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців інформацію про зміну учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" та новий розподіл часток.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами -товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", третя особа -державний реєстратор виконавчого комітету Львівської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному фонді.
З урахуванням вимог постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року №11/10 (21/186) розгляд справи здійснюється в частині вимог зустрічного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами. Рух справи відображено у попередніх ухвалах. Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.05.2010 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 5/9 (10/49) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсною реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" та визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", що розглядається Львівським апеляційним господарським судом. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 28.11.2011 р. Розгляд справи відкладено на 21.12.2011 року.
При новому розгляді справи позивачем за зустрічним позовом подано письмові пояснення (вх. №6777 від 07.05.2010 року), з яких убачається таке. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що інший учасник товариства ОСОБА_1 не скористався належним йому переважним правом на купівлю частки ОСОБА_2, а тому в останнього були всі підстави відчужити належну йому частку третій особі. За таких обставин товариство з обмеженою відповідальністю набуло право власності на частку в розмірі 45% статутного фонду на підставі укладеного договору купівлі-продажу. Оскільки ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Імво" не визнають зазначеного права, не вчиняють дій на скликання загальних зборів та реєстрацію змін до установчих документів, то це порушує право на участь у справах товариства та дає підстави для вимоги про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" в розмірі 45% та зобов'язання відповідачів внести необхідні зміни до установчих документів.
В судові засідання 28.11.2011 року та 21.12.2011 року представники товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2011 року, причин неприбуття не повідомили. В судові засідання 28.11.2011 року та 21.12.2011 року представник ОСОБА_2 не з'явився, хоч повідомлявся за адресою, зазначеною в усіх документах сторони: АДРЕСА_1. Кореспонденція суду була повернута без вручення за спливом терміну зберігання.
Враховуючи сплив строків розгляду справи, у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи.
Вимоги третьої особи з самостійними вимогами обґрунтовано тим, що укладення ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" договору купівлі-продажу частки порушує майнові права товариства з огляду на те, що ОСОБА_2 фактично не вніс своєї частки до статутного фонду товариства. З огляду на це просить визнати недійсним зазначений договір.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
У відповідності зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", з врахуванням змін до статуту від 25.01.1996 р., зареєстрованих 06.03.1996 р., учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка яких у статутному капіталі становить 55% та 45% відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до Галицького районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2008 р. у справі №2-1892/08 було заборонено ОСОБА_2 відчужувати частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО".
Між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" укладено договір від 13.06.2008 року купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО". Цей договір посвідчено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1313.
У відповідності з частиною 1 статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Посилання відповідачів на ту обставину, що постановою державного виконавця від 09.06.2008 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної ухвали Галицького районного суду міста Львова, не заслуговує на увагу, оскільки факт відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження не впливає на обов'язковість судових рішень. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено сторонами, копія ухвали була подана нотаріусу. Крім того, належних доказів неотримання відповідної кореспонденції з Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_2 суду не надано. Зазначені заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2008 р., були скасовані ухвалою Галицького районного суду м. Львова про залишення позову без розгляду лише 23.06.2008 р. Тим не менш, до дати скасування зазначеної ухвали, а саме 13.06.2008 р. між відповідачами був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО".
Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року, ним було звернуто увагу на необхідність встановлення та дослідження того, в чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", враховуючи, що воно не є стороною спірного правочину. Тому для застосування механізму, передбаченого статтею 215 Цивільного кодексу України, необхідно довести, що воно:
1) є власником відчуженого майна. Зокрема, суди не встановили, яка частка належить ОСОБА_2, а яка частка належить товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", враховуючи неповну сплату першим внеску до статутного фонду та наявність спору про визнання права власності на цю частку. Оскільки питання стосовно права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" на частку у статутному фонді судами фактично не було вирішено, неможливо зробити справедливий висновок як щодо зустрічних позовних вимог, так і вимог третьої особи;
2) має інші права на предмет спірного договору.
Що стосується першої вказівки Вищого господарського суду України, то як убачається з матеріалів справи, господарським судом вирішено справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", про визнання недійсними змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", про визнання права власності на частку у статутному капіталі, про зобов'язання державного реєстратора внести відповідні відомості до державного реєстру. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.2010 року у справі №5/9 (10/49), яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Судові акти мотивовані тим, що у корпоративних спорах їх сторонами виступають учасники (засновники) товариства, а не саме товариство.
Таким чином, за результатами розгляду позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року, судом встановлено відсутність права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" на частку у власному статутному фонді.
Вирішуючи вказівку Вищого господарського суду України в постанові від 18.02.2011 року в частині з'ясування, чи порушено права товариства оскаржуваним правочином, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
Досліджуючи питання можливого порушення права та охоронюваного законом інтересу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства впливає на права та інтереси цього товариство з огляду на такі доводи.
Відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Отже, невнесення учасником товариства свого вкладу спричиняє правові наслідки для товариства, які полягають у необхідності вчинення певних дій.
Частиною 3 статті 147 Цивільного кодексу України визначено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Зазначене імперативне правило означає, що відчуження частки не звільняє учасника від виконання ним обов'язку по відношенню до товариства, визначеного законом. Це твердження підтверджується частиною 3 статті 88 Господарського кодексу України, за якою учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами. Аналогічний обов'язок передбачено пунктом б) частини 1 статті 11 Закону України "Про господарські товариства": учасник товариства зобов'язаний виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами. Відповідно до пункту 3.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" на момент державної реєстрації підприємства кожен з учасників вносить не менше 30% свого вкладу, що повинно бути підтверджено довідкою з банківської установи. Цьому обов'язку кореспондує право товариства вимагати від кожного з учасників повної сплати ними своїх вкладів. Суд наголошує на тому, що відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства товариство втрачає право такої вимоги до нового учасника, який придбав частку у статутному капіталі товариства, адже презюмується факт оплати кожним з учасників свого внеску.
За таких обставин у випадку відчуження будь-ким з учасників своєї частки третій особі, якщо така частка у повному обсязі не була сплачена, порушує зазначене вище право товариства. Отже, це дає підстави вважати доведеним факт порушення прав товариства укладенням договору купівлі-продажу частки, якщо така частка фактично не була внесена. Крім того, в силу статті 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Невнесення таких вкладів, та подальший продаж своєї частки є недопустимим. З огляду на це товариство має право оскаржувати такий договір та доводити підстави його недійсності.
З копій головних книг за 1995-1996 роки, висновку №4617 від 15.12.2008 року спеціаліста з економічного виду досліджень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, вбачається, що статутний фонд не сплачений учасниками, а сформований за рахунок активів підприємства, шляхом віднесення проіндексованої вартості основних засобів з рахунку 10 "Основні засоби" на рахунок 85 "Статутний фонд". Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" надано суду Висновок незалежного аудитора про підтвердження окремих питань (аспектів) фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" в частині правильності формування статутного капіталу у 1996 р. ОСОБА_7, з якого випливає, що статутний фонд товариства сформовано за рахунок майна самого товариства, що суперечить статті 52 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої внески до статутного фонду сплачуються учасниками товариства. З цього висновку вбачається, що розмір сплаченого учасниками статутного фонду становить 50 000 карбованців станом на 1996 р.
Суд також комплексно оцінює представлені сторонами докази, а також їхні дії. Зокрема, ОСОБА_2 27.11.2008 року, тобто після укладення спірного договору, здійснено платіж на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" в розмірі 4 500,00 грн., призначення платежу: "внесок у статутний фонд від ОСОБА_2 на рахунок №26008010581".
Учасник повністю вносить свій вклад протягом одного року після державної реєстрації підприємства, після чого учасник, який повністю вніс свій вклад, отримує свідоцтво підприємства (пункт 3.6 статуту). Аналогічне правило передбачено частиною 4 статті 52 Закону України "Про господарські товариства": учаснику товариства, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства. Проте в ході судового розгляду такого свідоцтва суду не було представлено.
Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2009 року у справі №10/49 зазначено, що судова колегія погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що збільшення статутного фонду за рахунок майна товариства не відповідає вимогам статті 13 та статті 52 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. №1576 (в редакції, що діяла в березні 1996 р.), де вказано, що статутний фонд товариства формується за рахунок вкладів учасників та засновників, а не за рахунок власного майна підприємства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 здійснив відчуження 45% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" в той час, коли на цей момент його фактичний внесок становив 50 000,00 крб., тобто 0,005% статутного фонду товариства. Тобто, ОСОБА_2 відчужив майно (частку у статутному капіталі), яким не володів і відповідно не вправі був відчужувати.
Виходячи з наведеного, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" від 13.06.2008 року суперечить чинним на час його укладення нормам статті 147 Цивільного кодексу України, статті 53 Закону України "Про господарські товариства", оскільки таким договором передбачено відчуження ОСОБА_2 у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", яким він у повному обсязі не володів.
До правочинів про відчуження частки у статутному капіталі товариства застосовуються загальні цивільно-правові вимоги укладення правочинів з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними нормами, в тому числі Законом України "Про господарські товариства". Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За змістом частини 1 статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Таким чином, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" від 13.06.2008 року всупереч вимогам статті 203 Цивільного кодексу України укладено з порушенням норм чинного на час його укладення законодавства.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину.
Розглядаючи по суті позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі", суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Підставою набуття права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" за доводами зустрічного позову є договір купівлі-продажу частки. Враховуючи ту обставину, що судом встановлено підстави недійсності такого правочину, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
В силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом, а за позовом третьої особи з самостійними вимогами -на відповідачів за цим позовом. Оскільки третьою особою з самостійними вимогами сплачено 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд видає довідку на повернення з державного бюджету зайво сплачених 76,50 грн. таких витрат.
Враховуючи наведене, керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004, статтею 150 Конституції України, статтями 85, 88 Господарського кодексу України, статтями 144, 147, 203, 215, 328, 658 Цивільного кодексу України, статтями 11, 52, 53 Закону України "Про господарські товариства", статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
2. Позов третьої особи з самостійними вимогами задоволити.
3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" від 13.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОФІ" та посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №1313.
4. Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, 79000; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 19177304) 42,50 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (адреса: вул. Городоцька, 359, місто Львів, 79000; ідентифікаційний код 30994948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" (адреса: АДРЕСА_1, 79000; ідентифікаційний код 19177304) 42,50 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
7. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області №21/186 від 09.07.2008 року.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.