79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.12.11 Справа№ 5015/7190/11
За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів,
про: стягнення 11 920,24 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_3 -договір від 25.11.2011 року,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11 920,24 грн. Ухвалою від 01.12.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, судовий розгляд справи призначено на 21.12.2011 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу майна в кредит з розстроченням платежу від 30.09.2010 року не здійснив у повному обсязі оплати за майно, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10 800,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 347,28 грн. -3% річних та 772,96 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у судове засідання 21.12.2011 року не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.12.2011 року, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу майна в кредит з розстроченням платежу від 30.09.2010 року (надалі -Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) в порядку і на умовах, передбачених Договором, зобов'язується передати, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, передбачених договором, прийняти майно і сплатити договірну ціну за нього частинами, в порядку, передбаченому договором.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв майно, що підтверджується актом приймання -передачі майна від 30.09.2010 року.
Доказів погашення заборгованості в сумі 10 800,00 грн. відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив. В судове засідання 21.12.2011 року позивачем представлено акт звірки взаємних розрахунків, яким сторони погодили основний борг у розмірі 10 800,00 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 5 Договору відповідач зобов'язаний внести рівними частинами у строки, визначені договором для виплати договірної ціни, загальну суму 11 000,00 гривень. Оплата договірної ціни в повному обсязі повинна бути здійснена до 30 листопада 2010 року. Сплата за майно здійснюється наступним чином:
- перший внесок -5 000,00 грн., -в день підписання договору;
- решта суми -5 800,00 грн., -протягом двох місяців до 30.11.2010 року.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, оскільки відповідачем прийнято товар, у нього виник обов'язок з його оплати, чого у встановлений законом строк не виконав, вимоги позивача про стягнення 10 800,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 347,28 грн. -3 % річних та 772,96 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, 79020; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 10 800,00 грн. основного боргу, 772,96 грн. інфляційних втрат, 347,28 грн. -3% річних, 1 411,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.