79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.11 Справа№ 5015/6799/11
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Деліс»
про повернення продукції
ціна позову: 291769,09грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1., адвокат, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Деліс»про повернення продукції; ціна позову 291769,09грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 07.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 00хв. 29.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 29.11.2011р.
Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам та ними, в тому числі Відповідачем, отримані (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надійшло.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію видаткової накладної №РН-0000080 від 31.12.2008р. та відповідної податкової накладної, а також копії витягів про включення Сторін в ЄДРПОУ.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань (підтвердженням чого є дані наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ, в тому числі станом на час винесення рішення); вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
31.12.2008р. відповідно до акту прийому-передачі товару (далі - Акт) Позивачем передано Відповідачу на безоплатне відповідальне зберігання продукцію згідно наявного в Акті опису: котел Kalvis-250 (2 штуки), котел KEO 30 (380) м (6 штук), котел KEO 6 (220) м (7 штук), котел KEO 24 (380) м (4 штуки), гайка 25 (11 штук), гайка 32 (6 штук), помпа циркуляційна TOP S-40/10EM (2 штуки), помпа циркуляційна Star RS-30/60EM (6 штук), помпа циркуляційна Star RS-25/60EM (4 штуки), помпа циркуляційна Star RS-25/40EM (7 штук), - (далі -Продукція), на загальну суму 291769,09грн. Акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Доказами передачі Позивачем Відповідачу Продукції є також видаткова накладна №РН-0000080 від 31.12.2008р. та податкова накладна №53 від 31.12.2008р.
25.05.2011р. Позивачем скеровано Відповідачу лист-вимогу від 23.05.2011р. про повернення переданої Продукції, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №8362 від 25.05.2011р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.05.2011р.
Крім того, 10.06.2011р. Позивачем скеровано Відповідачу ще повторного листа-вимогу про повернення Продукції від 10.06.2011р., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи фіскальний поштовий чек №0257 від 10.06.2011р. та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля.
Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповідачем відповідей на зазначені вище листи-вимоги чи повернення отриманої Продукції.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно п.1 ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Згідно ч.1 ст.937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання; якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ст.949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей; зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі; тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
Згідно ст.953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявні в матеріалах справи докази передачі Позивачем Відповідачу Продукції на безоплатне відповідальне зберігання, наявні докази скерування Позивачем та отримання Відповідачем вимог про повернення такої, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази повернення Відповідачем Позивачу переданої Продукції повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
20.12.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.12.2011 року.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Деліс»(79039, м.Львів, вул.Єрошенка, 28, ідентифікаційний код 13841221) повернути Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця»(79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900) продукцію: котел Kalvis-250 (2 штуки), котел KEO 30 (380) м (6 штук), котел KEO 6 (220) м (7 штук), котел KEO 24 (380) м (4 штуки), гайка 25 (11 штук), гайка 32 (6 штук), помпа циркуляційна TOP S-40/10EM (2 штуки), помпа циркуляційна Star RS-30/60EM (6 штук), помпа циркуляційна Star RS-25/60EM (4 штуки), помпа циркуляційна Star RS-25/40EM (7 штук), передану 31.12.2008р. згідно акту прийому-передачі товару.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Деліс»(79039, м.Львів, вул.Єрошенка, 28, ідентифікаційний код 13841221) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 01059900) 2917,70грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.