91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
26.12.11 Справа № 4/201/2011
Розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ
до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області
про стягнення 19343 грн. 28 коп.
Суддя: Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 15-09/117-Д від 15.09.2011;
від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 14-286д 27.09.2010.
Обставини справи: заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 19343 грн. 28 коп., завданих йому поставкою відповідачем вугілля неналежної якості.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2011 надав заяву №9-4/201 від 27.10.2011 про застосування позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, на момент надсилання претензій позивачу вже було відомо про порушення його права та саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. До заяви відповідачем надано копії претензій позивача та відповідей на них. Отже, відповідач вважає, що, позивач пропустив трирічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України, звертаючись з даною позовною заявою у вересні 2011 року.
Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 07.11.2011 №9-1503, зданим до суду 14.11.2011, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:
- позивач у позові посилається на постачання відповідачем продукції неналежної якості, тому, відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України, ДП «Вугілля України»мало право звернутися до суду протягом шести місяців з моменту приймання товару та визначення його якісних характеристик, але позивач своїм правом на пред'явлення позову не скористався;
- позивачем також пропущений загальний строк позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 ЦК України;
- у рішенні господарського суду м. Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 розглянуті та встановлені обставини справи стосовно вугілля, яке було поставлене за договором №3-02/1-П, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»та Державним підприємством «Вугілля України». Вугілля постачалось протягом вересня-жовтня, грудня 2007 року на адресу Слов'янська ТЕС у загальній кількості 103 вагони, вантажовідправником якого є ДП«Свердловантрацит». Оскільки якісні характеристики вугілля перевищували встановлені договором гранично допустимі критерії якості - спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику та не прийняте Слов'янскою ТЕС;
- у позовній заяві позивачем зазначене вугілля, яке постачалось на Слов'янську ТЕС у вересні - жовтні 2007 року та було прийнято відповідно розділу 4. договору № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007, укладеного між ДП «Свердловантрацит»та ДП «Вугілля України», що підтверджено актами приймання-передачі вугільної продукції, тобто рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 не стосуються предмету даного позову, та з інших підстав викладених у відзиві. Вказаний відзив на позовну заяву судом розглянутий та долучається до матеріалів справи.
Представник позивача надав у судовому засіданні 24.11.2011 лист №695-юр від 17.11.2011, яким на ухвалу суду надав пояснення та додаткові документи, у тому числі копії рахунків-фактур, претензії, тощо. Вказаний лист та надані до нього документи долучаються до матеріалів справи.
Представник відповідача надав у судовому засіданні додаткові пояснення від 24.11.2011 № 9-4/201/1, яким зазначив, що збитки, які заявлені позивачем у позовній заяві, не пов'язані з постачанням вугілля неналежної якості, оскільки вугілля було прийнято Слав'янскою ТЕС, та не можуть бути покладені на Вантажовідправника, оскільки ДП «Свердловантрацит»в повному обсязі виконало зобов'язання, покладені на нього за договором постачання вугільної продукції №16-07/2-ЕН від 01.06.2007. Вказане пояснення судом розглянуте, долучається до матеріалі справи з наданими до нього документами.
Представник позивача надав у судовому засіданні 05.12.2011 додаткові пояснення від 30.11.2011 № 7/14-юр, якими заперечив проти ствердження відповідача щодо закінчення строку позовної давності та надав судову практику, відповідно до яких відповідач відхилив доводи позивача, з підстав, викладених у поясненнях. Вказане пояснення судом розглянуте та долучається до матеріалів справи з наданими до нього документами.
Представник відповідача надав у судовому засіданні додаткові пояснення від 05.12.2011. Вказане пояснення судом розглянуте та долучається до матеріалів справи.
Представник позивача надав у судовому засіданні 26.12.2011 клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить залучити до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2011 № 38/38. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволено та надані документи долучаються до матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.06.07 між сторонами у справі був укладений договір постачання вугільної продукції № 16-07/2-ЕН, за яким відповідач зобов'язався поставити вугільну продукцію (далі- Вугілля) належної якості, а позивач -прийняти та оплатити її на умовах договору (далі- Договір).
Відповідач, з метою виконання умов договору, у вересні- жовтні, грудні 2007 року відвантажив на адресу Слов'янської ТЕС ВАТ “Донбасенерго” вугільну продукцію в загальній кількості 103 вагони за накладними, вантажовідправником якої є ДП “Свердловантрацит”. Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Слов'янська ТЕС, структурний підрозділ ВАТ «Донбасенерго», згідно до договору поставки вугілля, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Донбасенерго»№ 3-02/1-П від 01.02.2007 (далі- Договір № 3-02/1-П від 01.02.2007).
При прийманні вугілля за якістю на Слов'янській ТЕС було встановлено, що поставлене вугілля за якісними показниками не відповідає умовам договору.
В свою чергу, ВАТ “Донбасенерго” як вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з позивача збитків за переадресування спірних вагонів з вугіллям неналежної якості у розмірі 23 073 грн. 46 коп.
Рішенням господарський суд міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 стягнуто з ДП “Вугілля України” (позивач) на користь ВАТ “Донбасенерго” збитки в сумі 23 073 грн. 46 коп. та судові витрати: держмито у сумі 230 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.(а.с.58-59,том 2).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі №7/403 апеляційну скаргу ДП “Вугілля України” залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 залишено без змін (а.с. 60-62,том 2).
Позивач сплатив кошти згідно угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 14.04.2011 на суму 23540,20 грн., стягнуті за рішення господарського суду міста Києва в рамках справі №7/403 і він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача (а.с.63,том 2).
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 19343 грн. 28 коп.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує, з підстав, викладених вище.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем Вугілля неналежної якості та порушення ж вимог Договору щодо якості товару.
Як свідчать матеріали справи, між ДП “Вугілля України” та ДП «Свердловантрацит»був укладений договір постачання вугільної продукції № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007( далі- Договір). За умовами вказаного договору “Постачальник” (відповідач у справі) зобов'язується поставити “Покупцю” (позивачу у справі) вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, наведеними у договорі. “Покупець” в свою чергу зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах договору (п.1.1 Договору). Вказаний договір укладений з протоколом розбіжностей та складений протокол узгодження до протоколу розбіжностей та додатки до договору (а.с.27-59).
Відповідно до п. 2.1 договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP залізнична станція призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього договору), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Пунктами 4.1 - 4.16 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості.
Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 „Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству", ДСТУ4083 - 2002 „Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", “ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування", ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що перевірка якості вугілля у партіях здійснюється шляхом її аналізу атестованою хімічною лабораторією Вантажоотримувача.
Відповідно до п. 3.3 Договору якість вугілля Постачальник вугілля засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вугледобувних підприємств.
Відповідно до п. 4.9 Договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більшу допустимої похибки, Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Вантажовідправника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до рахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача.
Згідно з п. 4.11 договору фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах договору, відображається в актах прийому-передачі вугілля.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п.3.1, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу Вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 цього Договору.
Згідно п.5.5 Договору вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.
Пунктом 6.1 Договору зазначено, що постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору.
Разом з цим, згідно п.6.4 договору, за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов'язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та інші).
Відповідач, з метою виконання умов договору, у вересні, жовтні, грудні 2007 року відвантажив на адресу Слов'янської ТЕС ВАТ “Донбасенерго” вугільну продукцію за накладними. Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Слов'янська ТЕС, структурний підрозділ ВАТ «Донбасенерго», згідно до договору поставки вугілля, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Донбасенерго»№ 3-02/1-П від 01.02.2007. (далі- Договір № 3-02/1-П від 01.02.2007).
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Донбасенерго” (покупець) та Державним підприємством “Вугілля України” (постачальник) було укладено договір поставки вугілля № 3-02/1-П, за умовами якого (п. п. 1.1, 1.2) постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.03.2007, а в частині проведення розрахунків за договором -до повного їх виконання (п. 8 договору).
Пунктами 4.1 - 4.16 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено матеріалами справи №7/403 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго” до Державного підприємства “Вугілля України” про стягнення збитків у розмірі 23073,46 грн., на виконання умов договору № 3-02/1-П від 01.02.2007 протягом вересня-жовтня, грудня 2007 року на адресу Слов'янської ТЕС надійшло вугілля в загальній кількості 103 вагони, вантажовідправником якого є ДП “Свердловантрацит”, що підтверджується поясненнями позивача, відповідача та видатковими накладними. При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості. Після проведення, спільно з вповноваженими представниками вантажовідправника, приймання вугілля по якості було виявлено значне перевищення граничних показників якості. Приймання вугілля здійснювалося у відповідності до вимог вказаного договору.
Під час проведення приймання вугілля виявлена невідповідність його якісних показників посвідченням якості, яка була підтверджена при спільному відборі проб.
У зв'язку з находженням позивачу - ВАТ “Донбасенерго” вугілля із значними перевищеннями встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику та направлено рахунки-фактури на сплату залізничних витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були поставлені відповідачем на загальну суму 24.151,80 грн. Відповідач частково оплатив рахунки позивача, у підтвердження наявності залишку заборгованості підписав акт звірки та підтвердив заборгованість в розмірі 23.073,46 грн.
На підставі п. 6.4 Договору ВАТ «Донбасенерго»направило на адресу ДП «Вугілля України»рахунки-фактури від 31.12.2007 №№ 59, 60, 61, 68, 69, 70, 71, 80, 81, 83, 87, 88, 93, 94 та від 26.03.2008 № 83 на відшкодування залізничних витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були поставлені Відповідачем (результати опробування якості Постачальником та Вантажовідправником не оскаржувались).
Загальна сума витрат за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів, які були понесені Позивачем і пред'явлені для відшкодування Відповідачеві згідно із зазначеними рахунків, складає 24151,80 гривень, що зафіксовано відповідними підтверджуючими документами (факсограмами, листами, актами, результатами аналізу контрольних проб, відомостями оплати за користування залізничними вагонами, накопичувальними картками та інше).
Рахунки оплачені Відповідачем частково на суму 1.078,34 грн.
ВАТ „Донбасенерго" направляло на адресу ДП «Вугілля України»претензії № 19-499 від 13.06.2008, № 19-3155 від 09.06.2008, № 19-839 від 26.02.2010, № 19-3788 від 21.08.2010 з вимогою про виконання умов договору № 3-02/1-П від 01.02.2007 та погашення заборгованості по відшкодуванню витрат за використання та подачу-прибирання вагонів з неякісним вугіллям. Відповідач підтвердив наявність заборгованості, підписавши акт звірки від 01.09.2009.
Відповідно до пункту 8.4 договору № 3-02/1-П від 01.02.2007 у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи.
Таким чином, на момент подання позову відповідач -ДП «Вугілля України» мав заборгованість перед позивачем по відшкодуванню за використання вагонів і витрат на подачу-прибирання вагонів з неякісним вугіллям по Договору від 01.02.2007 № 3-02/1-П у розмірі 23.073,46 гривень.
Як зазначалось вище, господарським судом міста Києва у справі №7/403 встановлено, що під час приймання спірного вугілля позивачем - ВАТ „Донбасенерго" виявлений факт поставки вугілля невідповідної якості. Приймання вугілля здійснювалося у відповідності до вимог договору від 01.02.2007 № 3-02/1-П. Відповідач не надав суду жодного доказу зволікання позивачем в розвантаженні вагонів, який би підтвердив порушення позивачем засад добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до вимог ч.3 ст. 509 ЦК України, під час виконання зобов'язань за договором від 01.02.2007 № 3-02/1-П.
Натомість у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують терміновий виклик представників відповідача та Вантажовідправника для спільного приймання неякісного вугілля, наявність таких викликів підтверджено матеріалами справи.
Вказане вище було підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403, яким стягнуто з ДП “Вугілля України” (позивач) на користь ВАТ “Донбасенерго” збитки в сумі 23 073 грн. 46 коп. та судові витрати: держмито у сумі 230 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. (а.с.58-59,том 2).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі №7/403 апеляційну скаргу ДП “Вугілля України” залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 залишено без змін (а.с.60-62,том 2).
Позивач сплатив кошти згідно угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 42163,42 грн. від 14.04.2011, стягнуті за рішенням господарського суду міста Києва, в рамках справи №7/403 і він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача (а.с.63,том 2).
Виходячи з матеріалів справи №7/403, судом був зроблений висновок, що заподіянням збитків ВАТ «Донбасенерго»в результаті поставки ДП “Вугілля-України” вугілля неналежної якості позивач поніс витрати по поверненню вугілля неналежної якості - збитки у розмірі 23073 грн. 46 коп.
Як було вказано вище та підтверджено матеріалами справи, Вантажовідправником неякісного вугілля за загальною кількістю 103 вагони було саме ДП «Свердловантарцит».
Пунктом 4.10 Договору постачання вугільної продукції № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007 зазначено, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п.3.1, Покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля.
Пунктом 6.4 Договору постачання вугільної продукції № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007 передбачено, що в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
Таким чином, ВАТ «Донбасенерго»через неналежне виконання Постачальником зобов'язань за Договором зазнало збитки у розмірі:
144,72+109,20+4218,00+983,52+1154,16+137,28+2872,80+2836,32+1077,48+1980,96+168,60+3660,4 = 19 343,28 грн.
В свою чергу, ВАТ «Донбасенерго»як Вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ДП «Вугілля України»(позивача) збитків внаслідок постачання відповідачем неякісної продукції згідно договору на поставку вугільної продукції № 3-02/1-П від 01.02.2007.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 стягнуто з ДП “Вугілля України” (позивач) на користь ВАТ “ Донбасенерго ” збитки в сумі 23 073 грн. 46 коп. та судові витрати: держмито у сумі 230 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі №7/403 апеляційну скаргу ДП “Вугілля України” залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 залишено без змін.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі №7/403 ДП «Вугілля України»зобов'язане сплатити ВАТ «Донбасенерго»: 23 073, 46 грн. - основного боргу з ПДВ, 230 грн. 74 коп. по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Відповідно до зазначеного судового рішення ДП «Вугілля України» погасило свою заборгованість перед ВАТ «Донбасенерго», що підтверджується угодою № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 14.04.2011(а.с.63, том 2).
Судове рішення ДП "Вугілля України" виконало, що підтверджується наявною фотокопією угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 14.04.2011, дійсність якої сторони під сумнів не ставлять.
Підставою для стягнення з ДП "Вугілля України" зазначеної суми є встановлені у рішенні господарського суду м. Києва від 18.10.2010 у справі № 7/403 обставини, які свідчать про неналежне виконання ДП "Свердловантарцит»своїх договірних зобов'язань щодо поставки Вантажоотримувачу продукції неналежної якості, зокрема, вугілля в загальній кількості 103 вагони протягом вересня -жовтня, грудня 2007 року, де встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості, що мало своїм наслідком затримку у користуванні вагоном понад встановлені норми та додаткові витрати останнього.
Встановлені судом обставини та розмір втрат Вантажоотримувача, які відшкодовані позивачем у справі, переоцінці чи спростуванню не підлягають та не потребують доказуванню позивачем у даній справі. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 03.08.2011 у справі № 38/28.
Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоодержувача, пов'язаних з постачанням неякісного вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоодержувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберігання, реалізації вугілля та ін.). Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 01.04.2010 у справі № 16/254.
Поставка неякісного вугілля є порушенням умов Договору, беручи до уваги те, що додаткова плата залізниці відбулася з вини ДП «Свердловантрацит», підприємство, відповідно до ст.224 ГК України, зобов'язане компенсувати всі витрати.
Отже, у зв'язку з поставкою вугілля, якість якого не відповідала умовам Договору, ДП «Вугілля України»зазнало збитків на загальну суму 19 343,28 грн. з ПДВ.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Поширеним видом збитків є додаткові витрати, понесені стороною. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 30.03.2010 у справі № 7/197.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.
У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.
Правова природа понесених витрат як збитків позивачем визначена вірно.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт спричинення відповідачем позивачеві збитків у розмірі 19343 грн. 28 коп., відповідно до рахунків-фактур №59 від 31.12.2007 на суму 1154,16 грн., №61 від 31.12.2007 на суму 3660,24 грн., №68 від 31.12.2007 на суму 2836,32 грн., №69 від 31.12.2007 на суму 983,52 грн., №71 від 31.12.2007 на суму 168,60 грн., №80 від 31.12.2007 на суму 4218,00 грн.,№ 81 від 31.12.2007 на суму 137,28 грн., №83 від 31.12.2007 на суму 1980,96 грн., №87 від 31.12.2007 на суму 144,72 грн., №88 від 31.12.2007 на суму 1077,48 грн., №93 від 31.12.2007 на суму 109,20 грн., №94 від 31.12.2007 на суму 2872,80 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 23-24, 36-37).
Ствердження відповідача за даним позовом, що умовами договору постачання вугільної продукції № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007 не передбачено відшкодування витрат Покупця понад встановлені 24 години простою вагонів в очікуванні прибуття представника Постачальника.
Дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, в яких наявний договір № 16-07/2-ЕН від 01.06.2007, укладений між позивачем і відповідачем, у пункті 6.4 якого сторони погодили, що за постачання неякісного вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню реалізації вугілля та ін.).
Доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються матеріалами справи.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням доведеності матеріалами справи, її фактичними обставинами факту спричинення збитків, доведеності вини відповідача у заподіянні вказаних збитків та причинного зв'язку між вказаними двома складовими, вимога позивача про стягнення з відповідача у розмірі 19343 грн. 28 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ствердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за даним позовом судом не приймається до уваги з огляду до наступного.
Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Як вбачається, позивач звернувся до відповідача на виконання ст. 228 ГК України з вимогою про відшкодування збитків (грошових коштів) за порушення договірних зобов'язань у порядку регресу, а згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України стосовно регресних зобов'язань, тобто зобов'язань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених (ДП «Вугілля України») з вини (ДП «Свердловантрацит») за порушення умов статуту залізниць України, правил перевезення, договору, початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання (сплата коштів, погашення заборгованості - угоди № 1 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 14.04.2011), тому і перебіг позовної давності починається 14.04.2011. Право зворотної вимоги до винної особи виникає з моменту відшкодування потерпілому збитків і з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування збитків.
Позовну заяву подано до господарського суду 29.09.2011, а отримано судом 12.10.2011, згідно штемпелю господарського суду Луганської області, що підтверджено матеріалами справи, тобто, без пропущення строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України. Отже, саме 14.04.2011 почався перебіг строку позовної давності тривалістю три роки.
Виходячи з наведеного, позивачем доведено суду, що йому з вини відповідача були нанесені збитки у розмірі 19343 грн. 28 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити .
У судовому засіданні 26.12.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита у сумі 193,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підстав викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.22,623 ЦК України, ст.ст. ст.224, 225 ГК України , ст.ст. 22,44,49,82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства “Свердловантрацит”, вул. Енгельса,1, м. Свердловськ Луганської області, код ЄДРПОУ 32355669 на користь Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929, збитки у розмірі 19343 грн. 28 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 193 грн. 48 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено і підписано -27.12.2011.
Суддя Г.М.Старкова