91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
26.12.11 Справа № 24/113/2011
За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про стягнення 7795 грн. 07 коп.
Суддя Рябцева О.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -юрисконсульт, дов. від 27.12.2010 № 82-д (01.12.2011), ОСОБА_3 -ведучій юрисконсульт, дов. від 11.01.2011 № 4-д (08.12.2011, 26.12.2011);
від відповідача -ОСОБА_1 -підприємець (01.12.2011, 08.12.2011, 26.12.2011).
Позивачем заявлена вимога про стягнення боргу за договором на поставку теплової енергії від 14.11.2005 № 586 в сумі 7046 грн. 54 коп., пені в сумі 510 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 98 грн. 82 коп., інфляційних втрат в сумі 139 грн. 17 коп., всього 7795 грн. 07 коп.
На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що відповідачу на підставі договору на поставку теплової енергії від 14.11.2005 № 586 подав теплову енергію за період з листопада 2010 року по липень 2011 року включно, відповідач зобов'язання по оплаті не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7046 грн. 54 коп. У зв'язку з простроченням грошових зобов'язань відповідачу відповідно до п. 7.2.6. договору нараховано пеню в сумі 510 грн. 54 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 98 грн. 82 коп. та інфляційні втрати в сумі 139 грн. 17 коп.
Відповідач на порушення ухвали суду від 03.11.2011 відзиву на позовну заяву і витребуваних судом документів не надав.
У судовому засіданні 01.12.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.12.2011 для надання відповідачем відзиву.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує в повному обсязі, про що у судовому засіданні 08.12.2011 надано заперечення на позовну заяву, оскільки протягом строку дії договору позивачем неодноразово порушувались умови договору щодо надання послуг в потрібній кількості та належної якості, тому відповідач звернувся до позивача 02.11.2009 з заявою № 4136 про розірвання договору від 14.11.2005 № 586, яка проігнорована позивачем, у зв'язку з чим продовжувалось нарахування оплати за тепло, якого фактично не було. Також 02.11.2009 було подано заяву № 4137 про ненарахування плати за тепло, оскільки на зазначену дату тепла не було зовсім. Протягом зимових місяців 2009-2010 років неодноразово викликались представники позивача, які здійснювали заміри температури в приміщенні. За результатами замірів складались акти, але копії даних актів відповідачу не надавались. В листопаді 2010 року відповідач повторно звернувся до позивача з проханням розірвати договір. За усною домовленістю з позивачем необхідно було сплатити наявну заборгованість та скласти заяву про розірвання договору. Всі усні домовленості зі сторони відповідача виконані, а саме: 23.11.2010 сплачена заборгованість в сумі 11673 грн. 76 коп., а 24.11.2010 направлено лист № 6032 про розірвання договору. Листом від 20.12.2010 № 15/42-4-2980 позивачем відмовлено у розірванні договору, оскільки Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, не передбачає відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення, а передбачає відключення лише окремих житлових будинків.
У судовому засіданні 08.12.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.12.2011 для надання позивачем заперечень.
Після оголошення перерви позивачем надано пояснення, що посилання відповідача на неналежне виконання договору у 2009-2010 року не стосується суті спору, оскільки до стягнення заявлено суму боргу, яка утворилась за період з листопада 2010 року по липень 2011 року. Крім того, листом від 20.12.2010 № 15/42-4/2980 позивач надав вичерпну інформацію про порядок відключення від мереж теплопостачання. На даний час позиція позивача у цьому питанні не змінилась.
Також відповідачем у судовому засіданні 26.12.2011 надано клопотання відповідно до ст. 83 ГПК України про зменшення розміру пені у зв'язку з важними умовами господарювання.
Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2005 між Луганським міським комунальним підприємство "Теплокомуненерго" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір на поставку теплової енергії № 586, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався подавати відповідачу (споживачу) теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових договірних об'ємах, а відповідач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.
Об'єктом опалення є офіс-виставковий зал, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 10.1. договору він діє до 14.11.2009. Пунктом 10.4. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін. Відповідач несвоєчасно звернувся до теплопостачальної організації з листом від 24.11.2010 № 6032 про розірвання договору, а відтак з огляду на умови п. 10.4. договору він є пролонгованим до 14.11.2011.
На виконання зобов'язань за договором позивач за період з листопада 2010 року по липень 2011 року включно подав відповідачу теплову енергію на загальну суму 7046 грн. 54 коп.
Згідно п. 6.1. договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених позивачем рахунків, які направляються відповідачу поштою або вручаються під підпис.
Відповідно до п. 6.2. договору обліковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на умовах передплати в розмірі 50% планових нарахувань, які проводяться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача до 25 числа поточного місяця, а п. 6.4. договору передбачено, що кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.
Позивачем відповідно до умов договору відповідачу виставлено рахунки на оплату наданих послуг: за листопад 2010 року на суму 1169 грн. 51 коп., грудень 2010 року на суму 1169 грн. 51 коп., січень 2011 року на суму 1169 грн. 51 коп., лютий 2011 на суму 1169 грн. 51 коп., березень 2011 року на суму 1169 грн. 51 коп., квітень 2011 року на суму 760 грн. 21 коп., травень 2011 року на суму 146 грн. 26 коп., червень 2011 року на суму 146 грн. 26 коп., липень 2011 року на суму 146 грн. 26 коп., всього 7046 грн. 54 коп. Дані рахунки надіслані відповідачу поштою, що підтверджується поштовими реєстрами.
Позивач 03.08.2011 направив відповідачу претензію № 52-С від 01.08.2011 за вихідним № 15/42-7/166 з вимогою про оплату заборгованості, але відповідач відповіді не надав, борг не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
У зв'язку з простроченням грошових зобов'язань відповідачу відповідно до п.п. 7.2.6. договору нарахована пеня в сумі 510 грн. 54 коп. за загальний період з 30.12.2010 по 31.08.2011, а відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 98 грн. 82 коп. за період з 30.12.2010 по 31.08.2011 та інфляційні втрати в сумі 139 грн. 17 коп. за період з січня по липень 2011 року включно.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач документально обґрунтував наявність боргу з боку відповідача, відповідач надані докази не спростував. Зокрема, листування щодо неналежного виконання позивачем обов'язків по теплозабезпеченню здійснювалось за межами спірного періоду, а відтак відповідач не довів згідно п. 3.1.3. договору ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі. Вказаним пунктом договору передбачено можливість зменшення розміру плати за послуги теплопостачання у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі при умові своєчасного оформлення і підписання двосторонніх актів за участю уповноважених представників.
Наявність заборгованості підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим борг в сумі 7046 грн. 54 коп. підлягає стягненню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленій сумі 98 грн. 82 коп.
Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 138 грн. 56 коп., в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку припущено арифметичну помилку.
Вимоги щодо стягнення пені відповідають договору і не суперечать законодавству.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Статтею 233 ГК України також передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Представник позивача проти клопотання відповідача не заперечив.
З огляду на викладене, господарський суд зменшує розмір пені на 50%. Отже розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 255 грн. 27 коп.
Всього підлягає стягненню 7539 грн. 19 коп., у тому числі: 7046 грн. 54 коп. -борг, 255 грн. 27 коп. -пеня, 98 грн. 82 коп. -3% річних, 138 грн. 56 коп. -інфляційні втрати.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно обґрунтованим вимогам: з державного мита в сумі 101 грн. 99 коп., з витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 98 коп.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, ідентифікаційний код 24047779 борг в сумі 7046 грн. 54 коп., пеню в сумі 255 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 98 грн. 82 коп., інфляційні втрати в сумі 138 грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 98 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Повне рішення складено і підписано - 29.12.2011.
Суддя О.В.Рябцева