91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
26.12.11 Справа № 8/201/2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ, -
про стягнення 18614 грн. 41 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 приватний підприємець, -паспорт НОМЕР_5, вид. Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 15.08.1997 року;
від відповідача -ОСОБА_2 -приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_6, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 16.01.1998 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 17600,00 грн., 3% річних у сумі 143,21 грн. та штрафу у сумі 871,20 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №03, укладеного між сторонами 01.08.11 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.12.11 року до 26.12.11 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.
До початку судового засідання 26.12.11 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позовну заяву від 26.12.11 року за вих. №б/н).
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.08.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір постачання №03, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари господарської або продовольчої груп (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити (п.1.1).
Відпуск товару здійснюється на підставі накладних (п.2.1).
Вартість товару покупець сплачує за цінами, вказаними у накладних (п.3.1), безготівково (п.3.2), впродовж 7-ми календарних днів (п.3.3).
У випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.5.3) та відшкодовує постачальнику спричинені збитки (п.5.4); в інших випадках за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству (п.5.6).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року (п.8.1) (а.с.11).
На виконання умов договору позивач (постачальник) відпустив на користь покупця (відповідача) продукти харчування в асортименті на загальну суму 17600,00 грн., що підтверджується накладною №5 від 01.08.11 року (а.с.12).
Отже, виходячи з умов договору, відповідач повинен був сплатити на користь позивача у строк до 08.08.11 року вартість отриманого товару, але не зробив цього.
Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу в 17600,00 грн. нарахував:
пеню за період з 09.08.11 року по 15.11.11 року у сумі 871,20 грн.;
3% річних за той же період у сумі 143,21 грн., а разом 18614,41 грн., які просить стягнути з відповідача.
Останній позов визнав у повному обсязі.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.
Тобто відповідач, отримавши від позивача продукти харчування на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався перелічених вимог закону та умов п.5.3 договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.
При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Керуючись ст.ст.44 та ст.49 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - основний борг у сумі 17600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 143 (сто сорок три) грн. 21 коп., пеню у сумі 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.12.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ч.4 ст. 85 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 грудня 2011 року.
Суддя А.П.Середа