Справа № 22Ц-3493/11Головуючий в суді першої інстанції:Дзерин М.М.
Категорія: 27 Доповідач: Нікушин В. П.
08.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Нікушина В.П.
суддів: Сороки Л.А., Копаничук С. Г.
при секретарі: Чернаті В.С.
за участю представника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.10.2011 року, винесену по даній справі, -
08.08.2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним вище позовом, зазначивши, що 10 березня 2011 року відповідач позичив у неї 9200 доларів США, про що власноруч написав розписку і в ній особисто розписався. На час звернення до суду з позовом вказана сума боргу в національній валюті становила 73324 грн.
Повернути вказану суму позики ОСОБА_4 відмовився. Тому, вона вимушена звернутись до суду і просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 73324 гривні та судові витрати по справі.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.10.2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 73324 (сімдесят три тисячі триста двадцять чотири) гривні боргу за договором позики, 736 (сімсот тридцять шість) гривень сплаченої суми судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
З таким судовим рішенням ОСОБА_4 не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього відсотків у розмірі 55790 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто) гривень, ухвалити нове рішення, яким стягнути протягом року на користь позивача борг у сумі 17534 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні, посилаючись на незаконність, необгрунтованність та невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що його борг перед позивачкою становить 2200 доларів США, що еквівалентно 17534 грн., а решта 7 тис. доларів США еквівалентних 55790 грн. є відсотками за користування позиченими коштами, на які позивачка не має законних підстав.
Оскільки, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Ч. 1 ст. 60 ЦПК України покладає на кожну із сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_3 на підтвердження своїх вимог навела об'єктивно існуючі докази того, що між нею та ОСОБА_4 мали місце правовідносини, які виникли на підставі договору позики.
Укладення договору позики визнавав і сам ОСОБА_4, який не погоджувався лише з розміром заборгованості, заявленої ОСОБА_3 у своєму позові. При цьому заперечуючи суму боргу він посилався на те, що дійсна сума його заборгованості перед позивачкою становить лише 17534 грн. Однак на підтвердження цих обставин ним не наведено жодних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, укладення договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано в судовому засіданні сторонами цього договору і тому, не підлягає доказуванню.
Разом з цим, на підтвердження укладення цього договору ОСОБА_3 надані розписки від 10.03. 11 року та від 4.08. 2011 року(а.с.3,22) згідно яких ОСОБА_4 має борг перед ОСОБА_3 в сумі 9200 доларів США.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Доводи ОСОБА_4 про те, що до суми вказаної в розписках увійшло 7 тис. доларів США як відсотки за користування позичковими коштами, не знайшли свого підтвердження і цього не вбачається із змісту наданих розписок про боргові зобов'язання.
Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.
Із змісту наданих розписок не вбачається, що в них були обумовлені розміри відсотків та порядок їх сплати. Окрім цього, заявляючи свої позовні вимоги ОСОБА_3 не ставила питання про стягнення з відповідача відсотків.
На підтвердження доводів ОСОБА_4 про те, що до суми, вказаної в розписках увійшло 7 тис. доларів США як відсотки за користування позичковими коштами, доказів ним не надано.
Окрім цього його ж доводи про те, що ОСОБА_3 немала законних підстав на отримання процентів за надану позику суперечить положенням тієї ж ст.1048 ЦК України та ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до ст. 2 Закону, він регулює відносини між учасниками ринків фінансових послуг.
П. 7 ст. 1 цього ж Закону визначає, що учасниками фінансових послуг є юридичні та фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг. Отже, дія цього Закону не поширюється на правовідносини між фізичними особами, що виникають із договору позики.
За наведених обставин, висновки суду першої інстанції, яких він дійшов при постановленні рішення відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.10.2011 року, внесену по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: