91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
20.12.11 Справа № 4/205/2011
Розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ
до Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 8099грн. 94 коп.
Суддя: Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 15-09/117-Д від 15.09.2011;
від відповідача - ОСОБА_2., довіреність № 1-1/1909 від 22.08.2011.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях 24.11.2011, 05.12.2012 та 12.12.2011 були оголошені перерви. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 20.12.2011.
Суть спору: заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 8099 грн. 94 коп., спричинених фактом стягнення з позивача вказаних грошових коштів внаслідок невірного зазначення відповідачем маси вантажу в накладних (з урахуванням зави про уточнення позовних вимог, зданої у судовому засіданні 12.12.2011).
Представник відповідача запереченнями на позовну заяву №1-7/2493 від 11.11.2011, № 1-7/2579 від 24.11.2011, № 1-7/2639 від 05.12.2011, №1-7/2694 від 09.12.2011 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:
- позовна заява ДП «Вугілля України»до ДП «Донбасантрацит»про стягнення збитків у розмірі 8099,94 грн. за невірне вказання відомостей у накладній, згідно до ст.ст.24,122 Статуту залізниць України, в тому ж періоді постачання вугільної продукції, на підставі рішення господарського суду м. Києва, яким з ДП «Вугілля України»було стягнуто на користь ВАТ «ДЕК «Центренерго»збитки та судові витрати, (також справа розглянута за участю 3-ї особи на стороні відповідача - ДП «Донбасантрацит») - є преюдиціальним фактом, що в свою чергу, можна застосувати до вирішення даної справи, як судовий прецедент;
- право на пред'явлення позову з даними вимогами пов'язується з фактом понесення збитків, а не з прийняттям рішення господарського суду м. Києва у справі № 52/346, як вважає позивач. Посилання позивача на зазначене судове рішення, як на підставу позовних вимог щодо відшкодування збитків, є не правомірним, і таким що суперечить договірним стосункам;
- відповідач заявив про необхідність застосування строку позовної давності, тобто, строк подачі позовної заяви щодо стягнення збитків закінчився в травні 2009 року та червні 2009 року, та з інших підстав, викладених у запереченнях. Вказані заперечення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у запереченні від 15.11.2011 № 712-юр, зданим у судовому засіданні 05.12.2011, зазначив, що ДП «Донбасантрацит»приймало участь у справі № 52/346 в якості третьої особи, та оскільки рішенням господарського суду м. Києва у справі № 52/346 встановлено факт невідповідності даних, зазначених у накладних №№ 48211075,48211664 з вугільною продукцією, яка була поставлена у 2006 році на Трипільську ТЕС ВАТ «Центренерго», факт списання суми у розмірі 8099,94 грн., дані обставини відповідно до ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню знову. Вказане заперечення судом розглянуте та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача надав у судовому засіданні 20.12.2011 заяву про зменшення позовних вимог, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 4975 грн. 14 коп., з яких: провізна плата у сумі 3124,80 грн. (надлишок вантажу з вагону № 67659839 було перевантажено у вагон № 66446907), додаткові витрати по даному вагону в розмірі 856,38 грн. та додаткові витрати у розмірі 993,96 грн. (надлишок вантажу з вагону № 65348757 було перевантажено у вагон №67388181). Вказана заява судом розглянута, задоволена та долучається до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4975 грн.14 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2011 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,
Заява позивача щодо зменшення позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.
Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4975 грн.14 коп.
Новою ціною позову слід вважати: збитки у розмірі 4975 грн.14 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Державним підприємством «Вугілля України»(надалі -Покупець, позивач) та державним підприємством «Донбасантрацит»(надалі- Постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 20-01/2-К від 04.02.2004 (далі- Договір).
Відповідно до умов Договору, у червні 2006 року відповідач поставив за накладною № 48211075 (вагон № 67659839) партію вугілля. Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго», згідно договору поставки, укладеного між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Центренерго» № 1-01/1-П від 26.01.2004.
На станції Миронівка при перевірці маси вантажу у вагоні № 67659839 (Вантажовіправник -ДП «Донбасантрацит») було виявлено розбіжності між фактичною масою (нетто 74050 кг.) і масою (нетто 69000 кг.), зазначеною в накладній № 48211075, про що складено комерційний акт АК 317351/128/144 від 01.06.2006.
Внаслідок невідповідності заявленого вантажу вугілля в накладній № 48211075 з Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго»на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця»було стягнуто 3124,80грн.+856,38грн.=3981,18 грн. з ПДВ.
Також, відповідно до умов Договору поставки, у травні 2006 року відповідач поставив за накладною № 48211664 (вагон № 65348757) партію вугілля. Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго»згідно договору поставки укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»№ 1-01/1-П від 26.01.2004.
На станції Миронівка при перевірці маси вантажу у вагоні № 60654712 (Вантажовіправник -ДП «Донбасантрацит») було виявлено розбіжності між фактичною масою (нетто 72540 кг.) і масою (нетто 69000 кг.), зазначеною в накладній № 48211664, про що складено комерційний акт АК 317346/125/140 від 30.05.2006.
Внаслідок невідповідності заявленій вазі вугілля в накладній № 48211075 з Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго»на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця»було стягнуто 3124,80грн.+993,96грн.=4118,76грн. з ПДВ.
В свою чергу, ВАТ «Центренерго»як вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ДП «Вугілля України»(позивача) збитків внаслідок невірного зазначення відповідачем маси вантажу в накладних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 52/346 стягнуто з позивача - ДП «Вугілля України»на користь ВАТ «Центренерго»збитки в сумі 9545 грн. 99 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Під час розгляду зазначеної справи №52/346 відповідач - ДП «Донбасантрацит»був залучений у якості третьої особи та було доведено, що саме ним невірно зазначено масу вантажу в накладних.
Відповідно до зазначеного судового рішення ДП “Вугілля України” перерахувало на користь ВАТ «Центренерго»суму 9960 грн. 49 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 836 від 08.07.2010 (а.с. 8).
За доводами позивача, ДП “Вугілля України” понесло додаткові витрати, оскільки оплатило вищезазначену суму.
Оскільки позивач сплатив кошти, стягнуті за рішення господарського суду м. Києва в рамках справі № 52/346 і він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача -ДП «Донбасантрацит».
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 4975 грн. 14 коп., з яких: провізна плата у сумі 3124,80 грн.(надлишок вантажу з вагону № 67659839 було перевантажено у вагон № 66446907), додаткові витрати по даному вагону в розмірі 856,38 грн., та додаткові витрати у розмірі 993,96 грн. (надлишок вантажу з вагону № 65348757 було перевантажено у вагон № 67388181) (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст.ст. 16, 22, 526, 610, 623 ЦК України, ст.ст. 193,224,225,228 ГК України
Відповідач проти заявлених вимог заперечує, з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.
Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством «Вугілля України»(надалі -Покупець, позивач) та державним підприємством «Донбасантрацит» (надалі- Постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 20-01/2-К від 04.02.2004 (далі- Договір).
Відповідно до умов Договору у червні 2006 року відповідач поставив за накладною № 48211075 (вагон № 67659839) партію вугілля. Вантажоотримувач вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго», згідно договору поставки, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»№ 1-01/1-П від 26.01.2004.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Пунктом вищезазначених правил однією із обставин для складання комерційних актів є невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, зазначеному у перевізних документах.
Згідно п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
На станції Миронівка при перевірці маси вантажу у вагоні № 67659839 (Вантажовіправник -ДП «Донбасантрацит») було виявлено розбіжності між фактичною масою (нетто 74050 кг.) і масою (нетто 69000 кг.), зазначеною в накладній № 48211075, про що складено комерційний акт АК 317351/128/144 від 01.06.2006.
Відповідно до вимог п. 25.2 §25 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагону № 67659839 було перевантажено у вагон № 66446907. За цей вагон була нарахована провізна плата у сумі 3124,80 грн. з ПДВ. згідно з п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), що підтверджується накладною № 32051707 та довідкою, виданою залізницею «перелік 0406»від 04.06.2006. Крім того, згідно з актом загальної форми № 6422 від 01.06.2006, який був включений у накопичувальну картку № 08.06.448, на ВАТ «Центренерго»були покладені додаткові витрати в розмірі 856,38 грн. з ПДВ. Списання даної суми за виправлення комерційного браку з рахунку ВАТ «Центренерго»підтверджується довідкою, виданою залізницею «перелік 1006»від 10.06.2006.
Внаслідок невідповідності заявленій вазі, вугілля в залізничній накладній № 48211075 з Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго»на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця»було стягнуто 3124,80грн.+856,38грн.=3981,18грн. з ПДВ.
Також, відповідно до виконання умов Договору поставки у травні 2006 року відповідач поставив за накладною № 48211664 (вагон № 65348757) партію вугілля. Вантажоотримувач вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго»згідно договору поставки, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Центренерго»№ 1-01/1-П від 26.01.2004.
На станції Миронівка при перевірці маси вантажу у вагоні № 60654712 (Вантажовіправник -ДП «Донбасантрацит») було виявлено розбіжності між фактичною масою (нетто 72540 кг.) і масою (нетто 69000 кг.), зазначеною в накладній № 48211664, про що складено комерційний акт АК 317346/125/140 від 30.05.2006.
Відповідно до вимог п. 25.2 §25 розділу Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне свідоцтво №1) надлишок вантажу з вагону № 65348757 було перевантажено у вагон № 67388181. За цей вагон була нарахована провізна плата у сумі 3124,80 грн. з ПДВ. згідно з п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), що підтверджується накладною № 325051690 та довідкою, виданою залізницею «перелік 0206»від 02.06.2006. Крім того, згідно з актом загальної форми № 6407 від 30.05.2006, який був включений у накопичувальну картку № 01.06.432, на ВАТ «Центренерго»були покладені додаткові витрати, пов'язані з перевантаженням вугілля в вагон № 67388181 у розмірі 993,96 грн. з ПДВ. Списання даної суми за виправлення комерційного браку з рахунку ВАТ «Центренерго»підтверджується довідкою, виданою залізницею «перелік 0406» від 04.06.2006.
Внаслідок невідповідності заявленій вазі вугілля в накладній № 48211075 з Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго»на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця»було стягнуто 3124,80грн.+993,96грн.=4118,76грн. з ПДВ.
В свою чергу, ВАТ «Центренерго»як вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ДП «Вугілля України»(позивача) збитків внаслідок невірного зазначення відповідачем маси вантажу в накладних.
Згідно зі ст. 24,122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній.
Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України, вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагону.
Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зокрема, пунктом 4 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 52/346 стягнуто з позивача - ДП «Вугілля України»на користь ВАТ «Центренерго»збитки в сумі 9545 грн. 99 коп. , витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.
Під час розгляду зазначеної справи №52/346 відповідач - ДП «Донбасантрацит»був залучений у якості третьої особи та було доведено, що саме ним невірно зазначено масу вантажу в накладних.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до зазначеного судового рішення ДП “Вугілля України” перерахувало на користь ВАТ «Центренерго»суму 9960 грн. 49 коп. згідно платіжного доручення № 836 від 08.07.2010 (а.с. 8).
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.
У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.
Правова природа понесених витрат як збитків позивачем визначена вірно.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт спричинення відповідачем позивачеві збитків у розмірі 4975 грн. 14 коп., з яких: провізна плата у сумі 3124,80 грн.(надлишок вантажу з вагону № 67659839 було перевантажено у вагон № 66446907), додаткові витрати по даному вагону в розмірі 856,38 грн., та додаткові витрати у розмірі 993,96 грн.(надлишок вантажу з вагону № 65348757 було перевантажено у вагон № 67388181)(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Саме вказана грошова сума стягнута з позивача у даній справі рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 52/346. Грошові кошти на виконання вказаного судового рішення фактично позивачем сплачені згідно платіжного доручення № 836 від 08.07.2010 (а.с. 8).
Спричинені збитки стали наслідком невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладних № №48211075, 48211664.
Доводи відповідача, викладені у запереченнях, спростовуються матеріалами справи.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням доведеності матеріалами справи, її фактичними обставинами факту спричинення збитків, доведеності вини відповідача у заподіянні вказаних збитків та причинного зв'язку між вказаними двома складовими, вимога позивача про стягнення з відповідача у розмірі 4975 грн.14 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ствердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за даним позовом судом не приймається до уваги з огляду до наступного.
Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, мас право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Як вбачається, позивач звернувся до відповідача на виконання ст. 228 ГК України з вимогою про відшкодування збитків (грошових коштів) за порушення договірних зобов'язань у порядку регресу, а згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України стосовно регресних зобов'язань, тобто зобов'язань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених (ДП «Вугілля України») третій особі (ВАТ «Центренерго») з вини (ДП «Донбасантрацит») за порушення умов статуту залізниць України, правил перевезення, договору, початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання (сплата коштів, погашення заборгованості -08.07.2010), тому і перебіг позовної давності починається 08.07.2010, згідно платіжного доручення № 856 від 08.07.2010 на суму 9960,49грн. Право зворотної вимоги до винної особи виникає з моменту відшкодування потерпілому збитків і з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування збитків.
Виходячи з наведеного, позивачем доведено суду, що йому з вини відповідача були нанесені збитки у розмірі 4975 грн.14 коп.(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити .
У судовому засіданні 20.12.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підстав викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.22,623 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, ст.ст. 22,35,44,49,77, 82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, вул. Косіора,10, м. Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32446546 на користь Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929, збитки у розмірі 4975 грн.14 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 62 грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 144 грн. 96 коп.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено і підписано -26.12.2011.
Суддя Г.М.Старкова