91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
20.12.11 Справа № 11/180/2011.
За позовом Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ
до Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія”, м. Луганськ
про стягнення 89 121 грн. 97 коп.
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, дов. № 15-09/117-Д від 15.09.2011;
від відповідача - не прибув;
від 3-ої особи - не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 89121 грн. 97 коп., завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань (поставка неякісного вугілля).
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ПАТ “Луганська вугільна компанія”, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися шляхом надсилання за їх належними юридичними адресами ухвали господарського суду.
Письмовим відзивом від 03.11.2011 № 01/4-7-842 (а.с. 113 -114) на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на такі обставини:
- вантажовідправником за договором № 19-08/1-ЕН від 01.06.2008 є ПАТ «Луганська вугільна компанія»як Переробник, на адресу якого відповідачем направляється вугілля для подальшого збагачення;
- відповідач відвантаження вугільної продукції не здійснює, тому у відповідача відсутні відомості щодо факту повернення вугільного концентрату з приводу претензій щодо його якості;
- позивачем представник відповідача для складання акту про невідповідність якості поставленого Бурштинській ТЕС у вагонах № 66114208, № 63311443, № 66022005, № 68445410, № 67671982, № 66567801 вугілля не викликався;
- про повернення вказаних вище вагонів позивача повідомив телеграмою вантажоотримувач -ЗАТ «Західенерго», в червні 2008 року телеграмою № 568 та листом № 06/1940;
- про порушення своїх майнових прав позивач дізнався у червні 2008 року, з даним позовом позивач звернувся до суду 12.10.2011, що свідчить про сплив встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності;
- відповідачем заявлене письмове клопотання про застосування зазначеного вище строку позовної давності (а.с. 114), внаслідок чого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідач -ПАТ «Луганська вугільна компанія», суду наданий письмовий відзив на позовну заяву, яким третя особа проти позовних вимог заперечила, посилаючись на такі обставини:
- згідно з умовами договору № 31 від 01.06.2005, укладеного між ПАТ «Луганська вугільна компанія»та ДП «Первомайськвугілля», сторони виконали свої зобов'язання з відвантаження вугільного концентрату належним чином та позивачеві уданій справі було доставлено які ну продукцію, що відповідає встановленим законом вимогам;
- ПАТ «Луганська вугільна компанія»не була повідомлена про наявність розбіжностей у показниках відвантаженої продукції, представник Компанії жодного разу не викликався для участі у прийманні вантажу;
- з урахуванням викладеного жодної матеріальної відповідальності ПАТ «Луганська вугільна компанія» за постачання вугільної продукції, що вказана в посвідченнях про якість № 358, № 363, не несе. Крім того, третя особа, як і відповідач у справі, послалася на пропуск позивачем у даній справі строку позовної давності для звернення з даними вимогами.
Дослідивши фактичні обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі обставини.
Між позивачем як Покупцем та відповідачем як Постачальником 04.02.2004 укладений договір постачання вугільної продукції № 19-08/1-ЕН (далі за текстом -договір) (а.с. 12 -17), за яким постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження (далі-вугілля).
Розділом 2 договору сторони визначили базові умови поставки, а розділом 3 -кількість, вимоги щодо якості, а також асортимент вугілля.
Пунктом 4.1 розділу 4 „Приймання вугілля за кількістю та якістю” сторони визначили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П6 та від 25.04.1966 №П7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними актами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.
Умовами п. 4.8 договору визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробування, покупець або вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати постачальника або вантажовідправника для проведення спільного опробовування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника/вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.
У випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений договором, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля.
Відповідно до умов пункту 6.4 договору за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого у вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу - прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню вугілля і таке ін.).
На виконання умов укладеного сторонами у справі договору у липні 2008 року відповідачем на адресу Бурштинської ТЕС за залізничною накладною направлено вагони № 66114208, № 63311443, № 66022005, № 68445410, № 67671982, № 66567801. Вантажоотримувачем за вказаною залізничною наклданою Бурштинська ТЕС зазначена відповідно до умов договору поставки, укладеного між позивачем у даній справі та ВАТ «Західенерго»№ 02-ЕН/08 від 20.07.2007.
При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було встановлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам укладеного сторонами у справі договору, що підтверджено наявним у матеріалах справи Актом приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 5615 від 03.07.2008 (а.с. 22), підписаним представником вантажовідправника -ЗАТ «Криворізьке».
Телеграмою № 556 від 02.07.2008, надісланою на адресу позивача у даній справі, вантажоотримувач повідомив позивача про факт поставки неякісного вугілля та виклав прохання про направлення повноважного представника позивача для подальшого опробування вугілля (а.с. 23).
Телеграмою № 568 від 04.07.2008 вантажоотримувач -Бурштинська ТЕС, відмовився від прийняття поставленого вугілля за залізничною накладною № 51072437 в кількості 414 тон (а.с. 23).
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2009 у справі № 37/51 (а.с. 31 - 37) за позовом ВАТ «Західенерго»до ДП «Вугілля України» з ДП «Вугілля України»на користь ВАТ «Західенерго»стягнуто 49493 грн. 44 коп. завданих поставкою неякісного вугілля збитків, а також судові витрати у справі. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2010 (а.с. 38 -39) стягнуту рішенням суду грошову суму ДП «Вугілля України»погашено.
ДП «Вугілля України» звернулося до суду з даним позовом, наполягаючи на стягненні з відповідача -ДП «Первомайськвугілля», понесених (стягнутих рішенням господарського суду м. Києва) збитків, до складу яких увійшли:
- провізна плата з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів у сумі 40195 грн. 50 коп.;
- плата за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 8834 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ;
- плата за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 463 грн. 54 коп. з урахуванням ПДВ;
- судові витрати за рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2009 у справі № 37/51 -494 грн. 93 коп. витрат зі сплати державного ми та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- 39015 грн. 60 коп. - провізна плата за залізничною накладною, сплачена ДП «Вугілля України»за перевезення вугілля до Бурштинської ТЕС.
Позивачем на адресу відповідача надіслано письмову претензію від 17.10.2008 № 17-10-08/5-П про сплату плати за користування вагонами, провізної плати, додаткових зборів у загальному розмірі 49487 грн. 14 коп. (а.с. 19).
Вказана претензія позивача відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.
У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок, зокрема, поставки неякісного вугілля за укладеним сторонами у праві договором постачання вугільної продукції № 19-08/1-ЕН від 01.06.2008.
Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені вказаним договором.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт поставки позивачеві вугілля нижчої якості, ніж це передбачено умовами укладеного сторонами у справі договору. Вказану обставину відповідач під час судового розгляду справи не спростував. Договором передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля (пункт 6.4 договору).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.
Таким чином, оскільки позивачем належними доказами підтверджено факт поставки відповідачем продукції неналежної якості, а отже і вину відповідача у заподіянні збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача, якими є поставка вугілля неналежної якості та збитками, що виразились у вартості провізної плати, плати за користування вагонами та додаткових витрат, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 89121 грн. 97 коп.
Водночас матеріали справи свідчать, що позивачем пропущений строк позовної давності за вимогою про стягнення збитків внаслідок поставки неякісної продукції.
Порушення умов договору в частині поставки відповідачем неякісного вугілля, відбулося в липні 2008 року, про що зазначеними вище телеграмами від 02.07.2008 та від 04.07.2008 був повідомлений позивач у справі (у тому числі й про повернення вугілля на адресу вантажовідправника).
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки позовної давності мають загальний характер, оскільки поширюються на всі правовідносини за винятком спеціально обумовлених в законі.
Загальний строк позовної давності встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України та складає 3 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .
Відзивом на позовну заяву відповідачем заявлено вимогу про застосування до правовідносин сторін у справі позірної давності.
Право на пред'явлення позову у зв'язку з поставкою неякісної продукції пов'язується з фактом порушення відповідачем договору, з фактом поставки неякісного вугілля і з фактом його повернення, а не з прийняттям рішення господарським судом м. Києва у справі № 37/51, як помилково вважає позивач.
Правила статей 1191 Цивільного кодексу України, 228 Господарського кодексу України щодо зворотної вимоги (регресу) до правовідносин сторін, між якими існують договірні стосунки у сфері господарювання, не застосовуються (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2010 у справі №19/180).
Безпідставними суд визнає і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 612 грн. 93 коп. - судових витрат у справі № 37/51, які поніс позивач у даній справі, оскільки вказана сума не є збитками в розумінні вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України і умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з покладенням на позивача судових витрат в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні 20.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дата складення та підписання повного рішення -26.12.2011.
Суддя М.О. Москаленко